Виявлення семантико-стилистичних особливостей перекладу документів міжнародних організацій у царині професійного спорту

 Отже, трансформація додавання полягає у введені в переклад лексичних елементів, що відсутні в оригіналі з метою правильної передачі змісту речення (оригіналу),  що перекладається, та/або дотримання мовленнєвих i мовних норм, що існують в культурі мови перекладу.

Через особливості  дії принципу мовленнєвих зусиль в французькій мові та у зв'язку з тим, що складні слова (терміни) можуть утворюватися на основі скорочених розмовних, жаргонних або професійних  форм, при їx перекладі доводиться вводити певні додаткові лексичні елементи, що відсутні в структурі таких складних слів (термінів), з метою дотримання норм мови перекладу та забезпечення більшої вмотивованості (зрозумілості) перекладених слів.

Перекладач повинний бути свідомий такої особливості  деяких французьких термінів i в разі необхідності застосовувати при перекладі лексичну трансформацію додавання певних доречних слів (термінів).[39; с.47-49]

Додавання – граматична або лексична трансформація, внаслідок  якої в перекладі збільшується кількість  слів, словоформ або членів речення  з метою правильної передачі змісту оригіналу. [40; с.187]

Трансформація додавання  використовується з метою дотримання норм мови перекладу та забезпечення більшої вмотивованості та зрозумілості перекладених слів, наприклад: Convention d’entraide judiciaire – Конвенція про взаємну  допомогу; Convention d’extradition – Конвенція  про видачу правопорушників; Convention relative au blanchiment, au dépistage, à la saisie et à la confiscation des produits du crime – Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом.

Говорячи про  трансформацію вилучення слова, слід зазначити, що перекладач від себе не може нічого вилучати зі змісту тексту, що перекладається. Вилучати можна  лише ті елементи смислу, що певним чином  дублюються в оригіналі за нормами  мови оригіналу або передача яких мовою перекладу може порушити норми  останньої. [57, с. 44] 
Для цього застосовується трансформація вилучення – виправдане з точки зору еквівалентності перекладу, в першу чергу норм мови перекладу, усунення в тексті перекладу тих плеонастичних або тавтологічних лексичних елементів, які за нормами мови перекладу є частинами імпліцитного смислу тексту,//наприклад: Les Etats fédéraux et les Etats dans lesquels plusieurs systèmes de droit sont en vigueur ont la faculté de désigner plusieurs autorités centrales dont ils déterminent les compétences. – Федеративні держави та держави, які мають більше однієї правової системи, можуть призначати більше одного центрального органу опіки та визначають сферу їхньої компетенції.

Вилучення - говорячи про цю трансформацію, слід також зробити застереження, яке вірне й для лексичної трансформації додавання. Перекладач від себе, тобто довільно, не може вилучати нічого зі змісту тексту, що перекладається. Вилучати можна лише тi елементи змісту, які певним чином дублюються в оригіналі за нормами мови оригіналу або передача яких мовою перекладу може порушити норми останньої. [6, с. 44]

          Для цього застосовується трансформація вилучення - виправдане з точки зору адекватності перекладу, в першу чергу норм мови перекладу, усунення в тексті перекладу тих плеонастичних або тавтологічних лексичних елементів, які за нормами мови перекладу є частинами імпліцитного змісту тексту.

          Варто зазначити, що ця трансформація не є поширеною при перекладi наукових i технічних текстів. Застосовуючи її, слід стежити за тим, щоб в перекладі не було зменшено обсяг оригінальної інформації.[39; с.49-50]

5. Контекстуальна заміна

Вживаючи термін контекстуальна заміна, ми маємо на увазі використання у перекладі іншого слова або словосполучення (чи образу) замість того, які в мові перекладу формально відповідають слову або словосполученню оригіналу. Тому коли в мові перекладу немає формальних відповідників оригінальному слову чи словосполученню, говорити про заміну було б невірно. Дещо спрощуючи питання, можна сказати, що контекстуальна заміна передбачає відмову від використання існуючих еквівалентів або аналогів.

З явищем багатозначності  французьких слів перекладачеві доводиться зустрічатися на кожному кроці. Але поряд зі словами, які мають декілька окремих, часткових значень, є й такі, які мають одне недиференційоване значення, яке при перекладі розпадається на ряд часткових.

У процесі перекладу  нерідко доводиться стикатися з  тим, що лексика української мови більш конкретна, ніж її аналогічні лексичні одиниці в мові французької. Тому широке поширення отримав прийом конкретизації, суть якого полягає  в заміні слова, яке на вихідному  мові має досить розлоге значення, словом з більш конкретним значенням.

Переважне поширення  над контекстуальною конкретизацією має конкретизація мовна, при  якій заміна слова з широким значенням  на слово з вужчим визначена відмінностями  в ладі двох мов. Причинами цих  розбіжностей може виступати і відсутність  у мові перекладу лексичної одиниці, значення якої так само розгорнуто, як і в мові вихідній. Також відмінності  можуть міститися і в стилістичних характеристиках або ж у вимогах  граматичного порядку, наприклад в  нагальності синтаксичної трансформації  у вигляді заміни іменного присудка дієслівним.

Заміна слова  однієї частини мови на слово іншої  частини мови може супроводжуватися (і нерідко супроводжується) частковою  або повною перебудовою структури  речення, що перекладається: 
Afin de prévenir ou de résoudre les conflits, et d’éviter des procédures intéressant les enfants devant une autorité judiciaire, les Parties encouragent la mise en œuvre de la médiation ou de toute autre méthode de résolution des conflits et leur utilisation pour conclure un accord, dans les cas appropriés déterminés par les Parties. – З метою попередження чи вирішення спорів або запобігання розгляду судовим органом справ, які стосуються дітей, Сторони заохочують посередництво чи інші способи вирішення спорів, а також використання таких способів для досягнення згоди у відповідних випадках, які підлягають визначенню Сторонами. Варто зазначити, що під час перекладу деякі французькі дієслівні словоформи, що відсутні в українській мові (активний дієприкметник теперішнього часу та пасивний дієприкметник теперішнього часу), замінюються у перекладі на особові форми дієслів у складі підрядного речення: 
L’autorité centrale saisie peut refuser son intervention lorsqu’il est manifeste que les conditions requises par la présente Convention ne sont pas remplies Центральний орган опіки, який отримує заяву, може відмовитися виконувати свої обов’язки у випадках, коли ясно зрозуміло, що умови, викладені у цій Конвенції, не задовольняються. Трансформація заміни застосовується у тих випадках, коли збереження частиномовної характеристики слова, що перекладається, призводить до порушення граматичних норм мови перекладу та норм слововживання.

6. Конкретизація і генералізація

Важливим способом вибору контекстуального відповідника слова є перекладацька лексична трансформація конкретизації значення, що зумовлена розбіжностями у  функціональних характеристиках словникових  відповідників лексичних елементів  оригіналу та традиціях мовлення. 
Конкретизація значення - це лексична трансформація, внаслідок якої слово (термін) ширшої семантики в оригіналі замінюється словом (терміном) вужчої//семантики. 
Слід мати на увазі, що застосування конкретизації у перекладі лексики вимагає творчого підходу з боку перекладача.

Конкретизація значення – це лексична трансформація, внаслідок  якої слово (термін) ширшої семантики  в оригіналі замінюється словом вужчої семантики [59, с. 377], наприклад: Les Etats Parties doivent coopérer entre eux et avec les autres Etats membres du Conseil de l’Europe dans le cadre de l’organe intergouvernemental approprié du Conseil de l’Europe afin de régler tous les problèmes pertinents et de promouvoir le développement progressif des principes et de la pratique juridiques concernant la nationalité et les questions y afférentes. – Держави-учасниці співробітничають між собою та з іншими державами – членами Ради Європи з метою врегулювання всіх відповідних проблем та сприяння прогресивному розвитку правових принципів та практики, які стосуються громадянства та пов’язаних з ним питань. В даному прикладі   французьке фразеологічне дієслово régler конкретизується  в українському перекладі врегулювання.

Лексичною перекладацькою трансформацією, що при цьому використовується і що протилежна за напрямком трансформації  конкретизації, є генералізація, внаслідок  якої слово із вужчим значенням, що перекладається, замінюється у перекладі  на слово із ширшим значенням нерідко  гіпонімом: [58, с. 306] ”produit” désigne tout avantage économique provenant de la commission d’une infraction pénale – “Доходи” означає будь-яку економічну вигоду, набуту злочинним шляхом. Або ж: 
la dissimulation ou le déguisement de la nature, de l’origine, de l’emplacement, de la disposition, du mouvement ou de la propriété réels de biens ou de droits y relatifs, dont l’auteur sait que ces biens constituent des produits приховування або маскування справжнього характеру джерела, місцезнаходження, стану, переміщення, прав стосовно власності або володіння нею, усвідомлюючи, що така власність є доходом.

В процесі перекладу  лексичних елементів перекладні відповідники можуть утворюватися за рахунок не тільки звуження значення англійських слів, а й розширення значення. Лексичною перекладацькою трансформацією, що при цьому використовується і що протилежна за напрямком трансформації  конкретизації, є генералізація, внаслідок  якої слово із вужчим значенням, що перекладається, замінюється у перекладі  на слово із ширшим значенням, нерідко, гіпонімом. Трансформація генералізації  звичайно використовується при перекладі  загальнонародного та загальнонаукового (загальнотехнічного) шарів лексичного складу наукових i технічних текстів. Оскільки її застосування може призвести  до певної втрати точності інформації, використовувати її слід обачно у  тих випадках, коли вживания у перекладі  словникового відповідника слова, що перекладається, може призвести до порушення граматичних  або стилістичних норм мови перекладу.

2.1.2. Граматичні  трансформації

Граматичні трансформації  полягають у перетворенні структури  речення в процесі перекладу  відповідно до норм мови перекладу. Трансформація  може бути повною або частковою залежно  від того, чи змінюється структура  речення повністю або частково. Зазвичай, коли замінюються головні члени  речення, відбувається повна трансформація, якщо ж замінюються лише другорядні – часткова. Крім замін членів речення  можуть замінюватися і частини мови. Найчастіше це відбувається одночасно.

Слід враховувати  всі фактори, які можуть впливати на застосування граматичних трансформацій, а саме:

• синтаксичну функцію речення;
• його лексичне наповнення;
• його змістову структуру;
• контекст (оточення) речення;
• його експресивно-стилістичну функцію.

Логічна структура  речення може вимагати від перекладача  не тільки зміни, але й збереження іншомовної конструкції, коли це пов'язано  з точністю передачі логічного наголосу. Контекстуальне оточення речення також  може вимагати його граматичної трансформації  в перекладі. Найчастіше це спостерігається  при перекладі французьких періодів або ряду речень, що починаються  з одного й того ж особистого займенника. Якщо розглядати окремі види граматичних  трансформацій, то, мабуть, найбільш поширеним  прийомом слід вважати заміну французьких  іменників українськими дієсловами. Це явище пов'язане з багатством і гнучкістю дієслівної системи  української мови. Заміна іменника дієсловом може вимагатися з різних причин: як через відсутність відповідного іменника в українській мові, так  і через необхідність змінити  будову речення відповідно до норм української мови.

Отже ми виявили, що основні перекладацькі трансформації, що використовуються для досягнення адекватності перекладу, це граматичні та лексичні трансформації. Оскільки предметом  нашого дослідження являються лексичні трансформації, розгляньмо їх більш  детально.

2.  Стилістичні особливості перекладу офіційно-правових документів

Одним з найбільш цікавих аспектів теорії перекладу  є проблема передачі стилістичних прийомів на приймаючу мову.

У мовознавчій науці  постановка проблеми стилю пов’язана  з іменем Ш.Баллі, зокрема з його вченням про експресивні засоби мови, що дало поштовх для розвитку лінгвостилістики.

За справедливим зауваженням Одинцова В.В., жодна  галузь мовознавчих досліджень не має  такої розбіжності суджень щодо об’єкта свого вивчення, як стилістика.[43; с.11]

Хороший перекладач користується способами передачі деяких стилістичних прийомів, використаних в оригіналі для того, щоб надати тексту велику яскравість і виразність. У перекладача є наступний  вибір: або спробувати скопіювати прийом оригіналу, або, якщо це неможливо, створити в перекладі власне стилістичний засіб, що володіє аналогічним емоційним ефектом. Це - принцип стилістичної компенсації, про який К.И.Чуковский говорив, що не метафору треба передавати метафорою, порівняння порівнянням, а усмішку - усмішкою, сльозу - сльозою і т.д. Для перекладача важлива не тільки форма, але і функція стилістичного прийому в тексті. Це означає певну свободу дій: граматичні засоби виразності можливо передавати лексичними і навпаки; опустивши непередаване на українську мову стилістичне явище, перекладач поверне "борг" тексту, створивши в іншому місці тексту - там, де це найбільш зручно - інший образ, але схожої стилістичної спрямованості .

О.Д.Пономарів визначає мовний стиль як сукупність засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою та характером висловлювання.[44; с.5]

Всі лінгвісти підкреслюють необхідність збереження образу оригіналу  в перекладі, справедливо вважаючи, що, перш за все перекладач повинен  прагнути відтворити функцію прийому, а не сам прийом.

 Для стилю міжнародних договорів характерними є незмінність типів речень, структурно-семантичні особливості абзацу, синтаксичні розриви. Серед типів зв’язку переважають ланцюжковий, наскрізний та синтаксичний повтор. Синтаксичний розрив створюється шляхом введення значної кількості застережень, тому речення доцільно розглядати під кутом зору їх двоскладової інтерактивної  когнітивної  структури, де кожен крок кваліфікаторів взаємодіє у різних позиціях з одним або кількома кроками чи компонентами кроків основної частини речення.

Не ставлячи за мету дати власне визначення стилю, ми скористаємося  як відправним формулюванням О.І.Чередниченка: Функціональний стиль - це різновид мови, який використовується в типовій  соціальній ситуації та який відрізняється  від інших варіантів своїми мовними, граматичними та фонетичними рисами. [45; с.87]. 

Вважаємо за доцільне додати, що термін функціональний стиль  в роботах різних вчених має різну  поняттєву співвіднесеність: одна група  вчених розуміє під цим терміном стиль мови [45; с.7,15,16], інші -  мовленнєвий  стиль [45; с.17, 18, 19]

Проблема стилю  та жанру є однаково важливою як для стилістики, так і для теорії перекладу. Взаємозв’язку цих двох дисциплін приділяли увагу багато перекладознавців, зокрема А.В.Федоров, Л.С.Бархударов, В.Г.Гак, В.В.Комісаров, В.В.Коптілов, Ж.-П.Віне, Ж.Дарбельне. З  точки зору перекладацької інтерпретації  жанрове позначення твору є тим  «текстовим маркером», який зумовлює структурні особливості тексту, в певній мірі впливає на його обсяг, побічно відображається в його мовній субстанції [Кухаренко В.А.].[46; с.82] Підходячи до перекладу з позиції жанрово-стилістичного аналізу, ми стикаємось з компаративним вивченням тематично аналогічних текстів двох мов, а також з проблемою досягнення комунікативно рівноцінного перекладацького еквіваленту цих текстів.