Зіставлення економічних термінів в англійській та українській мовах

в) назви організацій, що займаються фінансово-економічною діяльністю: Світовий банк(The World Bank), Європейський інвестиційний банк(European Investment Bank);

г) назви економічних процесів: інфляція(inflation), кредитування(crediting; lending), інкасація(collection, encashment),, холдинг(holding company);

ґ) назви фінансових паперів: вексель(bill of credit, paper), акція(action , operation, share, stock , stock certificate, capital stock), облігація(stock , loan securities);

д) назви банківських та фінансових політик і систем: валютна політика(international monetary policy , exchange rate policy),, кредитно-грошова політика(monetary policy), фіскальна політика(discretionary fiscal policies;

е) назви грошових одиниць країн світу: гривня (grivna), долар (dollar);

 

1.2.2. Структурні типи  фінансово-економічної термінології

 

За будовою економічні терміни не є однорідними. Їх можна поділити на такі групи:

а) однослівні: каса(bank, desk, cash office, pay-office, cashier's office, payment office), бізнес(business), аванс(advance, advance money), імпорт(import), лотерея(lottery), внески(contribution, (в банк) deposit, (грошей в банк), концерн(concern, trust), ціна(charge, cost, figure, market, price, quotation, rate, term, worth), кредит(accommodation, bank loan, credit, tick, trust, credit accommodation), пеня(fine, surcharge, mulct, interest for default, penalty interest, penalty tax);

б) лексичні одиниці, утворені шляхом аппозитивного складання: рахунок-фактура(invoice), бланк-ваучер(voucher apron);

в) терміни-словосполучення: двокомпонентні: ножиці цін(price discrepancy), фінансова

криза(financial crisis), "відмивання" грошей(money laundering);

трикомпоненті: карткова система  рахівництва(card system of accounting);

Серед економічних термінів нерідко можна зустріти й такі, що мають більшу кількість компонетів. За досліженнями мовознавців, терміносполучення є одним з основних способів термінологічної номінації, їх кількість у фінансовій галузі становить понад 78% [18;170].

 

1.2.3. Лексико-семантичні  процеси в межах  економічної  терміносистеми

Властивими економічній  термінології є і такі явища, як полісемія, метафоризація, омонімія, антонімія, синонімія.

Фінансові терміни, як і загальновживані  слова, розвиваються й можуть поступово набувати нових значень, одне з яких залишається первинним, а на його основі створюються інші значения - переносні. Так, термін "ваучер", по-перше, означає грошовий підтверджувальний документ (наприклад, оплачені рахунок-фактура, рахунок або квитанція), розписка; по-друге, документ, що засвідчує надання кредиту, оплату; по- третє, державний приватизаційний цінний папір; по-четверте, контрольний талон [18;101]. Це явище називається полісемією і є загалом небажаним для термінологічної лексики, оскільки призводить до плутанини.

Окремо можна  виділити досить численну на сьогодні групу метафоричних найменувань, характерними для якої є такі терміни: "гроші гарячі"(fiat money), гроші "дешеві"(cheap money), жива праця(direct labour, living labour, direct labor), паперове золото(paper gold) тощо.

Явище омонімії трапляється дуже рідко. Наприклад, омонімами є терміни кредит - права сторона бухгалтерского рахунка і кредит - передача на строк грошей та матеріальних цінностей з умовою їх повернення.

Антонімами є такі слова, як дебет (ліва сторона бухгалтерского рахунка)( debit) і кредит (права)( credit), експорт(export) – імпорт(import) тощо.

 

1.2.4. Словотвірні особливості  сучасної економічної термінології

З давніх часів до кінця XX ст. лексико-семантичний спосіб термінотворення поступово втрачає продуктивність; набуває ваги синтаксичний спосіб термінотворення, поширення якого дає змогу точніше передати видові термінологічні поняття: акцизний збір(excise (duty)), дати в позику (lend deposit).

Серед інших словотворчих засобів у термінотворенні значною активністю відзначається морфологічний спосіб (суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний), суть якого полягає в поєднанні афіксальних морфем з мотивованою основою слова. У кожній галузевій термінології української мови складається певна система словотворчих засобів, яка, з одного боку, відповідає загальним нормам словотвору, а з іншого - має свою морфологічну спеціалізацію. У фінансово-економічній термінології морфологічна спеціалізація виражається в регулярності передачі однотипних понять за допомогою однотипних словотворчих засобів і моделей. Наприклад, для найменування ознак та властивостей предметів і явищ при термінотворенні використовують суфікс -ість (ліквідність(liquidity, cash position)), для утворення назв дій і процесів уживаються суфікси -ння (страхування(assurance, insurance,)) й -ація (інкасація(collection, encashment)).

Словотвірні засоби термінологічної  номінації поширюються й на композитні термінологічні утворення, проте такі термінологічні одиниці в українській фінансовій терміносистемі фіксуються досить рідко.

Таким чином, у сучасній економічній термінології простежуються певні тенденції подальшого розвитку. Спробуємо охарактеризувати найпомітніші з них.

Сьогодні українська економічна думка, дедалі природніше вписуючись у світові інтеграційні процеси, потрапляє під англомовні термінологічні впливи, запозичуючи (інколи досить механічно й недоцільно) разом з відповідними поняттями та категоріями їхню словесну форму. Дехто з науковців, виробників, економістів і фінансистів-практиків, журналістів вважає, що, інтернацюналізуючи таким чином нашу термінологію, ми збагачуємо її, полегшуючи собі шлях до економічного прогресу. На жаль, таким чином ми втрачаємо більше, ніж знаходимо.

Другою, не менш помітною тенденцією еволюції економічної терміносистеми є зміни способів номінації спеціальних  понять: від переважно лексико-семантичного способу творения термінологічних  одиниць до утворення складених  термінів на сучасному етапі розвитку української мови. Складені терміни як лексико-граматична єдність характеризуються функціональною стабільністю і цілісністю їх семантичної структури.

Останнім часом спостерігається  активне використання іншомовних морфем у сполученні з українськими коренями й навпаки - використання іншомовних слів як базових похідних, утворених за допомогою питомих морфем; унаслідок цих процесів утворюються гнізда однокореневих слів - тінь, тінізацфя, тіньовик; бартер, барте- ровий, бартеризація; біржа, біржовий, біржовик; валюлюта, ватний, валютник. Узагалі, засвоєння українською мовою іншомовних слів відбувається активно, що вказує на ширше, ніж у попередні часи, функціонування літературної мови, її активне вживання.

Отже, на основі проведеного  дослідження можна зробити висновок про те, що з інтенсивним розвитком новтніх інформаційних технологій економічна термінологія перебуває в стані постійного розвитку й вдосконалення, і з огляду на це вимагає систематичного й детального опрацювання.[18;96]

ВИСНОВКИ ДО  РОЗДІЛУ  І

Щодня відбувається збільшення людських знань. Відповідно зростає і словниковий  запас мови. Кожне наукове відкриття  потребує найменування як засобу вираження  логічної уяви про поняття. Даний  процес викликає також численні зміни  значень існуючих слів. У словниковому складі мови велике місце належить термінологічній лексиці, кількість якої весь час помітно зростає. До термінологічної лексики належать усі слова, що об'єднуються в мові під загальною назвою терміни.

Термін - емоційне нейтральне слово чи словосполучення, яке вживається для точного вираження понять та назв предметів. Передача англійських термінів на українську мову вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою.

В основі кожного терміна  обов'язково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки  чому терміни представляють собою  точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна  галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

Нерозривний зв'язок економічних понять і відповідних їм термінів виявляється  у тому, що упорядкування економічних  термінів неможливе без досить глибокої наукової розробки економічних понять, їхнього логічного аналізу і точного визначення. Якщо економічні поняття визначені недостатньо ясно, про точну термінологію не може бути і мови. Економічний термін буває і багатозначним, хоча одним з вимог до терміна є саме його однозначність, адже законодавець повинний дати економічному термінові одне-єдине визначення, включаючи в нього всі істотні з його погляду ознаки, тобто такі, котрі носять регулюючий характер, мають правове значення.

Економічні терміни  – це переважно складні терміни  або терміни-словосполучення. У межах економічної термінології виділяється значний відсоток термінів, утворених синтаксичним способом. За кількістю компонентів можна виділити: двокомпонентні; трикомпонентні; полікомпонентні.

Переклад термінів вимагає  знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою і знання термінології рідною мовою. Важливе значення має взаємодія терміну з контекстом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

ШЛЯХИ ПЕРЕДАЧІ АНГЛІЙСЬКИХ  ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

 

1. Запозичення з англійської мови в сучасній українській економічній термінології

 

Термін ’’запозичення’’  вживається у мовознавчій літературі в двох значеннях. З огляду на теорію мовних контактів, взаємодію мовних систем, запозиченням називають один із шляхів збагачення словникового складу мови (І.О.Бодуен де Куртене, Л.Блумфільд, Л.А.Булаховський). Цей термін також позначає процес входження й адаптації запозиченої лексеми і результат цього процесу – запозичене слово, лексему (І.М.Обухова).

 В українському мовознавстві проблема збагачення лексики іншомовними словами розглядається у багатьох дослідженнях, серед яких слід виділити роботи О.Потебні, І.Огієнка, С.Семчинського, Ю.Жлуктенка, Б.Ажнюка. Майже до кінця ХІХ ст. питання про доцільність чи недоцільність запозичення розглядалося з позиції проблеми чистоти мови: вчені та громадські діячі того періоду прагнули довести можливість заміни будь-якого запозиченого слова українським. І.Огієнко, І.Нечуй-Левицький та Б.Грінченко особливо наполягали на необхідності звільнення рідної мови від чужоземних запозичень. Одним із перших, хто переконливо обґрунтував необхідність іншомовних запозичень, був І.Франко.

 Актуальність процесу запозичення  іншомовної лексики в українську  мову привернула увагу до нього  з боку багатьох дослідників в останнє десятиріччя ХХ ст. та на початку ХХІ ст. Зокрема, освоєння іншомовних запозичень у наукових терміносистемах досліджують О.Лисенко, Г.Сергєєва; Д.Мазурик, О.Стишов розглядають запозичення слів як ефективний сучасний спосіб збагачення лексичного складу мови; лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові аналізує В.Симонок.

 Хоча вже у ХХ ст. виділялись  причини іншомовних запозичень, але, по-перше, не було розмежування  екстралінгвальних та лінгвальних  причин, по-друге, не було достатньої зорієнтованості на встановлення зв’язку причин запозичення з процесом освоєння слова у мові-рецепторі, і, по-третє, не виділялись окремо причини запозичення економічних англомовних термінів.

 Загалом можна виділити  дві великі групи причин запозичення економічих термінів: екстралінгвальні (позамовні) та внутрішньолінгвальні (власне мовні). До екстралінгвальних належать економічні, культурні та політичні контакти між державами, що значно посилюються в умовах глобалізації.

 Внутрішньолінгвальними причинами запозичень є такі:1) відсутність у рідній мові еквівалентного слова для нового предмета, явища чи поняття;

2) тенденція до використання  одного запозиченого слова замість  звороту в українській мові, напр.: clearing – укр. кліринг – система безготівкових розрахунків, що ґрунтується на зарахуванні банками взаємних платіжних вимог сторін;

3) прагнення до підвищення  чіткості терміна, яке виражається  у вилученні полісемії або  омонімії в запозиченій мові, напр.: factoring – укр. факторинг – різновид торговельно-комісійної операції, поєднаної з кредитуванням оборотного капіталу клієнта.

 Засвоєння мовою  запозичуваних термінів – складний  діахронічний процес, у якому  тісно переплітаються зв’язки  й відношення, з одного боку, мови-позичальниці та мови-донора, а з другого, – внутрішньо-системні особливості самої мови-позичальниці. Ступінь освоєння запозичень залежить від наявності соціального замовлення, від особливостей семантики, давності запозичення (гіпотеза О.Д. Пономарева).

 У момент запозичення будь-якого іншомовного терміна його значення й значення утвореного терміна можуть повністю збігатися в обох мовах. Надалі такий термін може зазнати змін і зсувів значень, характерних для будь-якого терміна, самостійно утвореного із елементів, які існують у власній мові. Наприклад, термінологічне ядро маркетингової лексики формують назви осіб за видом діяльності. Для порівняння:

 Агент – посередник, який є юридичною особою і представляє інтереси певних виробників (принципала-хазяїна) при збуті їхніх товарів, укладаючи угоди від імені та за рахунок принципала. В англійській мові слово агент має ширше значення: Agent – 1) general: an individual authorized to act in behalf of another person, the principal (представник, довірена особа, що виконує від імені принципала-хазяїна різні доручення, завдання). 2) marketing: a middleman, who does not take title to the goods he or she sells (посередник, котрий укладає угоди не за свій рахунок і збуває чужі товари). 3) wholesaler: a wholesaling intermediary who does not take title to merchandise but serves primarily to bring buyers and sellers together and facilitate exchanges (оптовий торгівець, котрий представляє інтереси виробників, робить все для полегшення обміну товарами).

 Брокер – оцінювач, комісіонер – особа або фірма, що спеціалізується на посередницьких біржових операціях; за посередництво одержують винагороду у формі певного відсотка від суми угоди. В англійській мові це слово має таке значення: Broker – 1) a person who prepares contracts with third parties, as with a freight broker and customs broker, on behalf of a principal (особа, яка готує угоди від імені інших сторін, найчастіше від імені хазяїна). 2) a wholesaling intermediary whose primary function is supplying market information and establishing contacts to facilitate sales for clients (оптовий торгівець, котрий володіє маркетинговою інформацією і встановлює контакти для полегшення продажу для клієнтів).