Лексика і фразеологія гімну України

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 02 Ноября 2013 в 22:50, курсовая работа

Краткое описание

Курсова робота складається зі вступної частини, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступній частині формулюється актуальність даної теми, мета та завдання роботи.
В першому розділі висвітлюється питання про лексичне значення слова, процеси метафоризації, метонімізації та питання про синекдоху, як першооснови фразеологізмів, а також питання про фразеологізми як стійкі мовні вирази та їх класифікацію.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………………….5
Розділ 1: Лінгвістичні засади дослідження…………………………………………..9
1.1. Основні типи лексичних значень слова…………………………………………9
1.2. Прямі й переносні, первинні і вторинні значення слів………………………..10
1.3. Багатозначність слова, переносне значення і переносне вживання слова………………………………………………………………………………………...14
1.4. Розвиток лексичного значення слова…………………………………………..14
. Фразеологія……………………………………………………………………….15
Розділ 2: Лексичний і фразеологічний склад гімну………………………………...20
2.1. Текст Гімну України……………………………………………………….20
2.2. Класифікація лексики Гімну України за частинами мови………………24
2.3. Лексичні значення слів Гімну України…………………………………...26
2.4. Типи фразеологізмів Гімну………………………………………………..33
Висновки………………………………………………………………………………37
Список літератури…………………………………………………………………….39

Вложенные файлы: 1 файл

0733676_454EE_kursova_robota_leksika_i_frazeolo.doc

— 256.50 Кб (Скачать файл)

За семантичною суттю  фразеологічні зрощення близькі  до окремих повнозначних слів, і  їх можна замінити одним словом.

Фразеологічні зрощення творяться на основі переосмислення вільних словосполучень і певний час зберігають умотивованість. Поступово  зв’язок між фразеологізмом і  вихідним вільним словосполученням зник.

«Фразеологічні єдності – ними є стійкі сполучення слів, значення яких нерозкладне, частково вмотивоване семантикою окремих компонентів, так напр.: тримати камінь за пазухою – «таїтизло проти когось» (схованим камнем можна сильно вдарити)».[284, 1] У складі фразеологічних єдностей наявні компоненти, які сприяють мотивації значення фразеологізму загалом.

«Фразеологічні сполучення – це стійкі мовні звороти, що характеризуються певною самостійністю значення компонентів, яким притаманна обмежена сполучуваність з іншими словами, напр.: поставити питання, добрі наміри, справа рук (чиїхось)». [284, 1] Одне слово у фразеологічному сполученні є стрижневим, воно фразеологічно зумовлене й не може бути замінене іншим, а слово або слова, що його характеризують, можуть бути замінними.

За функціональними ознаками фразеологізми поділяються на шість груп:

  1. образно-виразні стійкі сполучення слів, до яких належать тропи (метафора, сталі порівняння, гіперболи, літоти, тавтології тощо), напр.: пустити червоного півня, берегти як зіницю ока.
  2. еліптичні сполучення слів, напр.: в чьотирьох стінах, сказано-зроблено.
  3. термінологічні фразеологізми (складені терміни різних галузей знань), напр.: вісь ординат, квадратичне відхилення, кубічний корінь.
  4. афористичні фразеологізми, що виражають умовиводи, напр.: Кожен – коваль свого щастя.
  5. контекстологічні сполучення слів (тотожні фразеологічним сполученням за класифікацією В.Виноградова), напр.: плід непорозуміння, звільнити з роботи.
  6. ідіоми (тотожні фразеологічним зрощенням за класифікацією В. Виноградова), напр.: у чорта на болоті, теревені правити.

  Класифікацію за генетичною ознакою розробили українські мовознавці Леонід Булаховський (1888 – 1961) і Лариса Скрипник (нар. 1921). Вони виокремили такі групи фразеологізмів:

  1. питомі українські фразеологічні одиниці, напр.: дати гарбуза, скочити в гречку, очима пасти.
  2. запозичені фразеологічні одиниці без перекладк, напр.: аб ово (з самого початку), а ля (подібний, на кшталт), се ля ві (таке життя).
  3. фразеологічні кальки або напівкальки, напр.: Все своє ношу з собою, Рубікон перейдено.

За стилістичними ознаками російський лексиколог Микола Шанський (нар. 1922) поділив фразеологізми на такі різновиди:

  1. міжстильові фразеологічні звороти, напт.: в борги залізти, на перший погляд, не виходити з голови.
  2. фразеологічні звороти розмовно-побутового характеру, напр.: всипати перцю, вскочити в халепу.
  3. фразеологізми книжного характеру, напр.: в амбіцію вдариться, вести річ, взяти участь.
  4. фразеологічні архаїзми та історизми, напр.: вавилонсь столпотворіння, притча во язицех.

Класифікування фразеологізмів пов’язане з проблемою визначення статусу прслів’їв, приказок і крилатих висловів.

Деякі мовознавці не вважають прислів’я, приказки та крилаті вислови фразеологічними  одиницями. У зв’язку з цим на основі класифікації В.Виноградова розроблено удосконалену класифікацію фразеологізмів. Відповідно до неї виокремлюють два структурно-граматичні класи фразеологічних одиниць:

  1. фразеологізми, що є еквівалентами слів і функціонують як один член речення (ідіоми), напр.: гусяча шкіра, дати тягу, очей не відірвати.
  2. Фразеологізми, які є еквівалентами речень і характеризуються ознакою відтворюваності. До них належать прислів’я, приказки та крилаті вислови, напр.: Поспішиш – людей насмішиш; Ні кує, ні меле.

Отже, наявність кількох  класифікацій фразеологізмів зумовлена різними підходами, які грунтуються на різних ознаках цих одиниць.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Лексичний  та фразеологічний склад Гімну України.

 

      2.1. Текст Гімну України;

«Кожен народ має  свої священні символи, котрі уособлюють його самобутність, національну єдність. Вони покликані підносити дух нації у боротьбі за свободу, національну самоідентифікацію та самоутвердження, за власну самостійну державу. До таких символів, крім прапора та герба, належить і гімн». [7, 5]

Національний Гімн України  пройшов довгу історію від свого створення аж до затвердження. Довгий час на звичайний вірш не звертали особливої уваги, а радянська влада відкинула його як варіант республіканського гімну за сепаратистські настрої. І от, після отримання україною незалежності у 1991 році, 6 березня 2003 року Верховна рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України»:

«Згідно закону України  «Про Державний гімн України» Державним  Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами  першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в такій редакції:

«Ще не вмерла України ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться  доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми браття у своїй  сторонці.

 

Приспів:

 

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду!»

 

Подальший текст, який не виконується:

 

«Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Що у нащій  Україні доленька наспіє.

 

 Душу й  тіло ми положим за нашу  свободу, 

І покажем, що ми, браття, козацького роду!

 

А завзяття й  праця щира свого ще докаже,

Ще на нашій  Україні піснь гучна розляже,

За Карпати  відіб’ється, згомонить степами,

України слава  стане поміж ворогами.

 

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду!» [8, 5]

Але це не первинний текст. Перший варіант гімну декілька разів  корегувався перш ніж стати таким, яким ми його чуємо зараз.

«Перебуваючи в епіцентрі  зіткнень з ворожими імператорськими  силами, і саме на хвилі революційного  піднесення, П. Чубинський у вересні 1862 року написав свій доленосний вірш «Ще не вмерла Україна», де прозвучали могутній заклик до ьоротьби за свободу  і незалежність, гордість за своє минуле і віра в світле прийдешнє.У поетичному тексті сплелися в єдине художне ціле фолькльорні образи, мотиви шевченкової музи і відлуння тих революційних пісень, зокрема польських і сербських, що звучали довкола. Широкий загал вперше ознайомився з ним завдяки публікації у львііському літературно-політичному віснику «Мета» за 1863 рік. Ось цей текст:

Ще не вмерла Україна,

І слава, і воля!

Ще нам, браття-молодці,

Усміхнеться доля!

Згинуть наші вороги, як роса на сонці;

Запануєм, браття, й ми

У своїй сторонці.

 

Душу, тіло ми положим 

За свою свободу,

І покажем, що ми, браття,

Козацького роду.

Гей-гей, браття миле,

Нумо братися за діло!

Гей-гей, пора вставати,

Пора волю добувати!

 

Наливайко, Залізняк

І Тарас Трясило

Кличуть нас із-за могил

На святе діло.

Ізгадаймо славну смерть

Лицарства-козацтва,

Щоб не втратить марне нам

Своєго юнацтва.

 

Душу, тіло і т. д.

 

Ой Богдане, ой Богдане,

Славний наш гетьмане!

Нащо віддав Україну

Москалям поганим?!

Щоб вернути її честь,

Ляжем головами,

Назовемся України 

Вірними синами!

 

 Душу, тіло і т. д.

 

Наші браття Славяне

Вже за зброю взялись;

Не діжде ніхто, щоб ми

Позаду зістались.

Поєднаймось разом всі,

Братчики-Славяне:

Нехай гинуть вороги,

Нехай воля настане!» [12-13, 5]

Порівнявши два тексти можна сказати, що первинний текст  значно скоротився і видозмінився. У новому тексті відсутні прізвища прізвища козацьких ватажків ( Богдан, Наливайко, Залізняк, Тарас Трясило), приспів скоротився до половини. Незміненим залишився лише перший куплет.

Не зважаючи на значні змінни внаслідок редагування тексту, гімн зберіг свої патріотичні настрої  і яскраво виражену любов до України. Але у пресі інколи з’являються  статті журналістів з промовистими назвами, такими як «Протягом 10 років співаємо не той гімн» або «Гімн України ще треба створити» (статті Євгена Голибарда у журналах «Слово просвіти» ч.2 від 11 січня 2002 року і ч.16 від 19-25 квітня 2002 року). «Так, початок гімну «Ще не вмерла Україна і слава і воля», як він пише, нагадує реквієм».[4, 9] далі автор цих статей говорить, що треба повчитися писати гімн у поляків, хоча початок цих гімнів майже однаковий («Єшче Польска не згінела, Кеди ми жиєми» і «Ще не вмерла Україна і слава і воля»). Крім того, авторитетний дослідник Д. Чередниченко довів, що приоритетність висловів на зразок «Бог живий і ще не вмерла козацькая Мати!», «Ще не вмерла Україна» «належить українській, а не польській літературній традиції з 1710 року»[4, 9]. А всі ніби-то «безпідставні проротства» про те, що нам «усміхнеться доля» і ми заживемо щасливо повністю обгрунтовані тим, що «душу й тіло ми положим за нашу свободу», «згинуть наші вороги», «запануєм і ми браття у своїй сторонці». Насправді ж тут зображено високу мету боротьби з ворогами і зрадниками за те , що ми нарешті стали хазяєвами на своїй землі. «В пісні утверджується необхідність виконання патріотичного обов’язку, готовність продовжити героїчні традиції наших великих витязів-попередників, смисл життя вбачати насамперед в перемозі над ворогами».[4, 9] вже давно даведено науковцями, що цей твір П. Чубинського є духовно спорідненим з такими патріотичними творами Т. Шевченка, як «Заповіт», «Тарасова ніч» тощо. Сам же твір наділений таким змістом, що не втрачає актуальності аж до тепер.

 

 

    1. . Класифікація лексики Гімну України за частинами мови;

Усі слова мови поділяються  на великі лексико-граматичні розряди  – частини мови. Кожна з них  характеризується своїми граматичними, лексико-семантичними й функціональними  особливостями.

Слова відносяться до певних лексико-граматичних розрядів за спільними найзагальнішими семантичними, словотвірними, морфологічними й синтаксичними  ознаками.

«Частини мови – це граматичні класи (групи) слів, що розрізняються  категоріальним значенням, притаманними їм морфологічними ознаками, синтаксичними властивостями в складі словосполучень та речень і за суфіксами.

Сучасна традиційна граматика  виокремлює десять частин мови:

-- іменник;

-- прикметник;

-- числівник;

-- займенник;

-- дієслово;

-- прислівник;

-- прийменник;

-- сполучник;

-- частка;

-- вигук.» [21, 4]

«Шість із них (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово й прислівник) самостійні, три (прийменник, сполучник, частки) службові, у окремо стоїть вигук. Змінними є тільки п’ять  частин мови: іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово, усі інші – незмінювані». [293-294, 16]

Погрупуємо слова гімну за частинами мови:

-- іменники: бій, браття, воля, воріженьки, ворогами,  дід, Дніпро,  доленька, доля, Дону, душу, завзяття, Карпати, краї, море, піснь, праця, роду,  роса, слава, свободу, сонці, степами,  сторонці, Сяну,  тіло,  України.

-- прикметник: гучна,  козацького, кривавий, молодії, ріднім, чорне, щира.

-- займеники: нам, наші, нащій, нашу, нікому, ми, свого, своїй.

-- дієслова: відіб’ється, вмерла, дамо, докаже, запануєм, згинуть, згомонить, зрадіє, панувати, покажем, положим, розляже, стане, станем, усміхнеться.

-- прийменники: в, від, на, до, за, поміж, у.

-- сполучники: а, і, й, не, ні…, ні.

-- частки: ще, що, як.

Як бачимо, серед частин мови тут наявні усі, крім числівника та прислівника, а якщо в даній класифікації взяти до уваги і первісний текст вірша, то наявні є вигуки: гей-гей, ой.

Усі слова вірша «Ще  не вмерла Україна» відносяться до споконвічної української лексики. Важливий компонент у складі цієї лексики становить індоєвропейська спадщина, у якій можна виділити певні тематичні групи. Розподілимо усі слова як першого, так і остаточного варіантів данного вірша:

-- назви предметів  природного середовища: море, роса, степ, сонце, край і сторонка (у значенні певної території);

-- назви на позначення  людини: браття, ворог, гетьман, голова,  дід, москалі, синами, славяни, тіло;

-- назви абстрактних  понять: воля, доленька, доля, душу, завзяття, козацтва, лицарства, піснь, праця, роду, свободу, слава, смерть, честь, юнацтва;

-- назви дій, станів, життєвих процесів: братися, бій, взялись, віддав, відіб’ється, вернути, вмерла, вставати, втратить,  дамо, діжде, діло, добувати, докаже, запануєм, згинуть, згомонить, зістались, зрадіє, ізгадаймо, кличуть,  назовемся, панувати, поєднаймось, покажем, положим, розляже, стане, станем, усміхнеться;

-- назви ознак та якостей: вірними, гучна, козацького, кривавий, миле, молодії, поганим, ріднім, святеє, славний, чорне, щира.

Також у тексті наявні власні назви такі, як: Дін, Дніпро, Карпати, Сян, Україна, Чорне море, -- та імена історичних осіб: Богдан (Хмельницький), Залізняк, Наливайко, Тарас Трясило.

Зі стилістичного погляду  усю лексику можна проділити  на міжстильову, до якої в данному випадку відносяться вищеназвані предмети, явища природи, назви осіб, та стилістично забарвлену, а саме публіцистичну, до якої відносяться абстрактні поняття та деякі дієслова, тобто ті слова, що мають урочисто-піднесене звучання. 

 

    1. Лексичний склад Гімну України.

Детальніше звернемо увагу на повнозначні слова з тексту гімну України та з’ясуємо значення кожного з них, дотримуючись попереднього розподілу за частинами мови.

  1. іменники:

Информация о работе Лексика і фразеологія гімну України