Лексичні, граматичні та стилістичні особливості перекладу науково-популярних текстів

Значні труднощі у перекладі викликає вживання слів у складі сталого висловлення, значення якого складно вивести зі значень його складників, наприклад: to put it briefly – коротше кажучи, або properly speaking – власне кажучи. Переклад таких словосполучень значно полегшується, якщо відомі основні типи сталих словосполучень, правила їх перекладу, а також найбільш уживані сталі висловлювання та їхні українські еквіваленти, оскільки кількість структурно-семантичних типів сталих висловлень та загальна кількість найбільш уживаних з них досить обмежена.

Складні моменти  перекладу вільних словосполучень, насамперед дуже поширеного типу препозитивних  атрибутивних конструкцій, спростовуються завдяки опануванню їхніх структурно-семантичних  особливостей. Проблеми перекладу скорочень  вирішуються за допомогою словників. Але такі проблеми, як переклад багатозначних слів, неологізмів та застосування прийомів перекладу термінів заслуговують детальнішого перегляду, бо саме вони зазнають найбільших змін у науковому прогресі. Головні труднощі у перекладі виникають не у зв’язку з перекладом окремих термінів, які уже зафіксовані у термінологічних словниках, а з відтворенням змісту фрази. Для того,щоб уміти визначити адекватне значення слова, необхідно навчитися використовувати контекст. Слово поза контекстом не піддається адекватному та остаточному перекладу[7, 168]. Виділяють загальний контекст та вузький контекст. Під загальним контекстом розуміють зміст конкретного речення та тексту загалом. Під вузьким контекстом розуміють семантико-синтаксичні особливості слів.

Для прикметника  важливо враховувати лексичне значення іменника, наприклад, close contact – щільний контакт, close air – задушливе повітря; для прислівника – значення дієслова, наприклад, to differentiate sharply – чітко розмежувати. При виборі значення неперехідного дієслова слід враховувати значення підмета: a wave travels – хвиля поширюється, a plane travels – літак летить, a particle travels – частка рухається, a body travels – тіло проходить (дистанцію). А при виборі значення перехідного дієслова необхідно звертати увагу на додаток: to run an enterprise – керувати підприємством, to run a program – запускати програму. Багато неперехідних дієслів мають різні значення в залежності від прийменника: to turn on/off/out/in/into/over/up/down.

Певні труднощі виникають при відтворенні неологізмів та безеквівалентної лексики. Терміни та реалії, якими так насичена науково-популярна література, найчастіше потрапляють до цієї групи. Безеквівалентні терміни виникають у результаті такого очевидного факту, коли наукові відкриття, технічні удосконалення, технологічні інновації відбуваються та виникають спочатку в одній країні, а потім стають надбанням інших. Тому і відповідне збагачення понятійного апарату в тій або іншій сфері відбувається нерівномірно: на певних етапах одна мова випереджає іншу.[19, 121].

Важлива особливість сучасного  етапу науково-популярного прогресу полягає у взаємному проникненні спеціальної термінології з одних областей знань в інші. А як щодо нової термінології в тих сферах, де наше відставання рахується не одним десятком років. У зв’язку з цим нашу увагу привернула сфера інформаційних технологій, де дуже швидко відбуваються зміни, формуються нові поняття, виникають нові терміни. Характерною рисою цих лексичних одиниць є те, що, по-перше, значення терміна встановлюється в процесі передбачуваної домовленості, яка закріплюється держстандартами, по-друге, термін набуває певного лексичного значення в терміносистемі, існування якої залежить від розвитку науки [21, 25].

Жаргонізми певною мірою  засмічують мову, але й потребують вивчення, бо деякі з них переходять у загальновживану лексику та назавжди залишаються у мові.

Результатом активного розвитку термінологічної лексики у рамках англійської мови є прошарок спеціальної  лексики – поширені системи наукової термінології. Аналіз сучасної англійської термінологічної лексики показує, що серед продуктивних термінотвірних засобів посідає значне місце метафора, яка надає лексиці яскравої образності. Дуже часто лише метафоричний термін дозволяє у процесі спілкування повідомити про своє розуміння суті явища чи об’єкту, які не мають ще встановленої назви. Із всією умовністю метафора містить такий об’єм інформації, який дозволяє їй виконувати функцію терміну[10, 48]. Метафора перекладається існуючими методами перекладу зі збереженням метафоричного переносу або без нього.

Отже, за об’єкт перекладу було взято науково-популярну літературу, форма і зміст якої залежить від рівня наукового прогресу. Цілком логічним є висновок, що перекладач стискається й буде стискатися з певними труднощами під час перекладу, що є результатом постійного еволюційного процесу взагалі та розвитку науки зокрема. Як вище було зазначено, лексична система мови виявляється більш схильною до змін; і сучасними лексичними проблемами перекладу можна вважати:

• відсутність нормативної терміносистеми в українській мові:
• зловживання методом калькування при перекладі неологізмів та без еквівалентної лексики;
• засміченість пласта фахової лексики жаргонізмами;
• поява стилістично забарвленої лексики у науково-популярному жанрі.

Саме формулювання лексичних проблем перекладу  робить досить зрозумілими шляхи  їх подолання.

 Багато слів  поряд із загальнонародними, повсякденними  значеннями мають більш спеціалізовані  загальнонаукові, загальнотехнічні термінологічні значення у терміносистемах різних галузей науки і техніки. Ці слова становлять безпосереднє оточення спеціальних термінів. [5] Так, наприклад, іменник suggestion має значення «пропозиція» та «припущення», у яких він вживається й у науково-популярній літературі, але поряд з цим у науково-популярних текстах він може вживатися також у значенні «ймовірне, раціональне пояснення». Слово idea нерідко вживається у науково-популярних текстах у значенні «погляд на природу явища (факту) та відповідне його пояснення». Дієслово realize у повсягденному спілкуванні звичайно вживається у значеннях «уявляти собі», «проводити у життя», однак у науково-популярній літературі воно вживається також у значенні «чітко (ясно) розуміти суть факту (справи)». Іноді перекладні словники (оскільки вони описують або загальнародну лексику, або ж тільки термінологію) навіть не фіксують загальнонаукові та загальнотехнічні значення таких слів. Серед інших слів, що у словниках звичайно не фіксуються з наведеними нижче загальнонауковими значеннями, можна навести наступні strategy, treatment, concept – всі мають значення «метод, спосіб»; advanced, attractive, ambitious, advantageous, desirable – із значенням «перспективний»; world – «вид, різновид; сукупність, система; техніка»; paper – «стаття, тези,виступ на конференції»; to claim –«висувати положення, стверджувати», claim – «теза, положення, твердження»; to argue – «стверджувати»; to examine – «аналізувати»; to give an account – «пояснювати». [11]

Отже, перекладаючи нібито знайомі загальнонародні слова, слід пам’ятати, що вони можуть мати в англійських науково-популярних текстах дещо інші значення. Для наукового стилю характерні морфологічні та словотворчі особливості та перш за все номінативна структура мовлення – перевага іменних частин мови над дієсловом. Серед іменників виділяють визначення понять ознаки, руху, стану (слова на –ння, -ість, -ство); також поширене словотворення, калькування,запозичення словотворчих елементів – суфіксів, префіксів (-ізм, -іст, анти-, полі-). Дієприкметники та іменники часто замінюють особові форми дієслова та інфінітив (вирішити – рішення, формулювати – формулювання). Безсуб’єктність викладу позначається на відсутності дієслівних форм 1-ої та 2-ої особи однини та розповсюджені неособових форм: безособових дієслів, інфінітиву, який часто поєднується з безособово- предикативними та модальними словами (необхідно відмітити, слід підкреслити). У науковому мовленні використовується переважно складна форма порівняльного ступеня прикметників. Причинами існування лексичних труднощів перекладу перш за все є розбіжності в картині світу англійської і української мов (тобто, розбіжності у членуванні дійсності за допомогою номінативних елементів), особливості багатозначності англійських і українських слів, відсутність у мові перекладу відповідників нових термінів, особливості словотвору і термінотворення в англійській та українській мовах та ін. Головними шляхами вирішення зазначених проблем перекладу є, по-перше, належна ідентифікація таких проблем, по-друге, знання і вміння застосування адекватних способів і прийомів перекладу лексичних елементів, словосполучень і фразеологічних одиниць, по-третє, прагматична адаптація тексту оригіналу під час перекладу і, по-четверте, формування сталих навичок подолання різного роду лексичних, термінологічних і стилістичних труднощів перекладу із урахуванням норм української мови та жанрових норм культури мови оригіналу.

Одним із самих  цікавих аспектів теорії перекладу  є проблема передачі стилістичних прийомів мови. На сьогоднішній день цей аспект не досить опрацьован і продовжує звертати увагу теоретиків і вчених-лінгвістів практиків. Необхідність адекватної передачі образної інформації у текстах – основний аспект створення стилістичного ефекту оригіналу у перекладі. Н. Ф. Дановський представляє стилістичні потреби текстів, як стратегічні проблеми. Наприклад слово «поет». В українській мові це поняття має безліч різновидів, відтінків, синонімів: поет-бард-рифмач-баян-версифікатор-меністрель-віршоплет. Але для того, щоб перекладач зміг вирішити, який з синонімів він повинен вжити в конкретному тексті, йому необхідно звернутися до стилістичного строю, до стилістичних особливостей оригіналу всього тексту.Таким чином у спеціаліста є змога відбору стилістичних і риторичних фігур та тропів.Саме стилістична відповідність буде для перекладача тим заключним критерієм, який допоможе йому у відборі необхідної лексики, граматичних форм та структур речень. Професійні прекладачі користуються способами передачі деяких стилістичних прийомів, використаних в оригіналі для того, щоб надати тексту більше емоційності та яскравості. Завжди перекладач межував ся між тим щоб: спробувати скопіювати прийом оригіналу чи якщо перше неможливо, утворити при перекладі власне стилістичне средство, у якого аналогічний емоційний ефект.Цей принцип часто називають принципом стилістичної компенсації. Опустивши стилістичне явище яке не можливо відтворити на українську, перекладач поверне «борг» тексту – там, де це найбільш зручно – інший образ, але схожої стилісточною направленістю. [23, 234] Якщо у починаючого перекладача нема  досвіду роботи порівняння різних перекладів, або перекладу з оригіналом, то його вдношення к текстам дещо однозначне: його лякають багато чисельні звороти, морфеми, алюзії.

Що стосується науково-популярного перекладу, то якщо переклад буде не гарний, дивний, не гладким читці сприймуть його за поганий, а перекладач буде  - неспроможним. Репутація перекладача залежить від читців. Переклад стилістичних прийомів у науково-популярних текстах часто викликає труднощі через національні особливості стилістичних систем різних мов. Усі лінгвісти підкреслюють необхідність збереження образу оригіналу в перекладі, справедливо враховуя, що насамперед, перекладач повинен бути спрямований відтворити функцію прийому, а не сам прийом. [4]

При передачі стилістичних фігур мови – порівнянь та ін. – перекладачу треба кожний раз вирішувати: доцільно буде зберегти образ, чи замінити іншим. Причиною заміни можуть бути особливості українського словоутворення та ін. Стилістичний аспект перекладу необхідний перекладачу, без нього не могло і не може бути гарного перекладу.

Існують три  види стилістичних помилок, які позбавляють  текст ясності: зсув логічного наголосу в реченні, утворення «паразитних» зв’язків між словами, аморфність речень. Переборовши ці слабкі сторони, перекладач досягає однозначності і ясності при перекладі.

 Аморфність  часто спливає тоді, коли речення  побудовано неоднозначно, і незрозуміло,  на якому слові в реченні  слід робити логічний наголос.  У цьому випадку слово, на яке повинне падати логічний наголос, слід переставити на місце, придатне для акцентування. Найчастіше це місце в кінці речення, але в деяких випадках буває і на початку.

2.2. Граматичні особливості та труднощі перекладу науково-популярних текстів

Питання граматичних  особливостей текстів різних стилів як предмет перекладознавчого дослідження  донедавна ґрунтовно не вивчалося  ані лінгвістами, ані перекладознавцями. На думку З.Г. Коцюби, перекладачі  звертають значно менше уваги  на граматичний аспект при відтворенні тексту оригіналу, ніж на засоби інших рівнів, особливо лексичного. Проте саме граматика, тобто морфологія та синтаксис, виявляють глибинніші зв’язки, ніж елементи інших рівнів мовної структури, і найповніше відображають специфіку мови. Тому втрата граматичних особливостей відтворюваного тексту в багатьох випадках призводить до зміни характеру оригіналу та нівелювання авторського стилю [9, 20].

З лінгвістичної  точки зору граматичні характеристики іноземної мови знайшли досить широке відображення у працях вітчизняних науковців: Л.Л. Йофік, В.Л. Каушанської, К.Н. Качалової, Є.Є. Ізраїлевич, Н.А. Кобріної, В.В. Козловського, Н.М. Корбозерової, І.Г. Кошевої, Л.К. Макарової, І.І. Мєщанінова, В.П. Недялкова та ін. Граматичні аспекти англійської мови також широко висвітлено в роботах зарубіжних лінгвістів.

Граматиці української  мови присвячені ґрунтовні праці  Єрмоленко, А.П. Загнітка, М.У. Каранської, Н.Ф. Клименко, Г.О. Козачук, Б.М. Кулика, М.В. Леонової, І.І. Слинько, Г.Я. Солганика та інших.

У вищезазначених працях ми знаходимо досить повний структурний опис граматичних явищ у мовах оригіналу та перекладу, на який ми спираємося при вивченні проблеми зіставлення граматичних  особливостей текстів різних стилів, зокрема здійснюючи подвійне зіставлення – особливостей перекладу науково-популярних текстів в контексті порівняння граматичних характеристик англійської та української мов [20, 83].

Особливо корисними  виявилися порівняльні дослідження  у морфології та синтаксису, викладені  у працях В.Д. Аракіна (на матеріалі англійської та російської мов), І.В. Корунця, К.К. Швачко, П.В. Терент’єва, Т.Г. Янукяна, С.О. Швачко (на матеріалі англійської, російської та української мов). Неоціненну інформацію у цьому плані містять праці видатного українського лінгвіста проф. Ю.О. Жлуктенка “Порівняльна граматика англійської і української мов” та “Порівняльні дослідження з граматики англійської, української та російської мов”, присвячені зіставному аналізу своєрідностей цих мов, їхніх конвергентних і дивергентних рис на фонетичному, та особливо, морфологічному та синтаксичному рівнях.