Шпаргалка по украинскому

 

Склад і оформлення реквізитів заяви:

1. Адресат. Відомості про адресата подають праворуч на відстані 92 мм, вказуючи назву організації або посадовця, кому адресовано заяву, в давальному відмінку.

2. Адресант. Відомості про заявника розміщують під реквізитом адресат, у зовнішній заяві - прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку, домашня адреса; у внутрішній заяві - посада, прізвище, ім'я, по батькові у родовому відмінку без прийменника від). 

 

3. Назву виду документа пишуть з великої літери посередині рядка, крапку не ставлять. 

 

4. Текст розпочинають з абзацу, дотримуючись у викладі такої структури: прохання (прошу надати, прошу зарахувати, прошу перевести, прошу звільнити тощо) і обґрунтування прохання (у зв'язку з, оскільки, за, для, через тощо). 

 

5. Додаток подають у складній заяві, оформлюють кількома способами: 

а) після тексту заяви з великої літери пишуть «До заяви додаю» і подають повні назви документів у формі знахідного відмінка;

б) після тексту пишуть «До заяви додаються такі документи» або «Додаток» і вказують назви документів у формі називного відмінка". 

 

 

 

6. Дату оформлюють цифровим або словесно-цифровим способом ліворуч без абзацного відступу. 

 

7. Підпис заявника без розшифрування - праворуч. 

 

Наказ - це розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, установи. Накази щодо особового складу регламентують призначення, звільнення, відрядження, відпустки, заохочення і стягнення працівників.

Реквізити:

1. Назва підприємства  або установи, що видає наказ.

2. Назва виду документа.

3. Місце видання наказу.

4. Номер документа.

5. Дата підписання.

6. Заголовок до тексту.

7. Текст документа,  у якому виокремлюють констатаційну і розпорядчу частини.

8. Підпис керівника  установи.

Білет №43 Стратегії поведінки  під час ділової бесіди.

 

 

Ділова бесіда – це цілеспрямоване спілкування з передбачуваним або попередньо запланованим результатом (пр. прийняття плану дій із діловим партнером, співбесіда з роботодавцем). 

 

Аби досягти успіху під час бесіди треба:

1.     Ретельно готуватися до бесіди;

2.     Бути уважним і тактовним до співрозмовника;

3.     Постійно стимулювати у співрозмовника зацікавленість розмовою;

4.     Вміти слухати співбесідника, враховувати його погляди, думки і докази;

5.     Стежити за реакцією партнера й відповідно корегувати свої дії;

6.     Висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо;

7.     Створювати атмосферу довіри, щоби привернути до себе співрозмовника.  

 

Щоб бесіда була ефективною, не можна:

1.     Перебивати співрозмовника;

2.     Різко прискорювати темп бесіди;

3.     Негативно оцінювати особистість співрозмовника;

4.     Підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником;

5.     Зменшувати дистанцію;  

 

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

1.     Визначення місця й часу зустрічі;

2.     Обмін думками та пропозиціями;

3.     Закінчення бесіди; 

 

Під час бесіди слід триматися  скромно, але впевнено. Не варто розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоби створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Білет №44 Термін як інструмент когнітивної діяльності

 
Термін - це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі знань чи діяльності людини. 
Термін - це суспільно-регламентована назва науково-технічного поняття. 
Термін - одиниця мови, яка сприяє виконанню її пізнавально-інформативної функції, пов’язаної із фіксування і збереженням накопичених людством знань. 
 
Термін є одиницею певної семантичної системи і є прикріпленим до певної сфери використання. При творенні термінів переважає тенденція до появи однослівних найменувань і виявляється прагнення до сутої спеціалізації афіксів. 
Когнітивна діяльність - мислення.  
Структурно терміни можуть бути простими, складними, складеними. 
Прості - однокореневі слова. 
Складні - більше ніж 2 корені. 
Двокомпонентний термін є добрим компромісом рішення протиріччя між прагненням до точності з одного боку і до компактності з іншої. 
 
За походженням терміни бувають: питомими, запозиченими, утвореним із запозичених елементів, представленим комбінацією інших способів. 
 
Інтернаціоналізми - слова термінологічні, або компоненти міжнародного фонду (класичних мов). 
 
Семантична калька - запозичення ідей. 
 
За функціональністю: 
1) Вулькоспеціалізовані 
2) Міжгалузеві 
3) Загальнонаукові 
 
Вимоги до терміна: (за лекцією) 
1) Традиційність 
2) Мовна спорідненість 
3) Узгодження із питомою і міжнародною термінологією 
4) Логічність 
5) Систематичність 
6) Відповідність загальновживаним правилам 
7) Повинен нести однозначну інформацію 
8) Легкосполучуваність із іншими словами 
9) Беземоційність 
 
Термінологія - 1) розділ мовознавства, що вивчає терміни. 2) сукупність термінів певної мови або певної галузі. 
 
Терміносистема - сукупність термінів конкретних галузей. 
Термінознавство - наука, що вивчає термінологію. 
 
Ознаки терміна: (за Шевчук-Клименко) 
1) Системність: кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має терміноологічне значення, а за межами своєї термінологічної діяльності може мати зовсім інше значення. 
2) Точність: термін повинен якнайповніше й найточніше передавати зміст поняття, яке він позначає, неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями. 
3) Прагнення до однозначності у межах своєї терміносистеми: якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, це зумовлено їх призначенням, але повністю усунути багатозначність не вдається. 
4) Наявність дефініції: кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. 
 
Кодифікація термінів - систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання. 

Білет №45 Жанри наукових і навчально-наукових досліджень.

 

 

Наукові дослідження  здійснюються з метою одержання  наукового результату. Науковий результат - нове знання, здобуте під час  наукових діяльності та зафіксоване  на носіях наукової інформації у формі  наукового звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про  науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття  тощо.

План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті; "порядок розміщення частин якого-небудь викладу, його композиція".

За структурою план може були простим і складним.

Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту.

Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти.

Питальний план складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.

У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або субстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) тільки у формі називного відмінка.

Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.

Теза у широкому розумінні - будь-яке твердження, яке стисло викладає ідею, у вузькому розумінні - деякий текст, що формулює сутність, обґрунтовує доказ.

Відповідно до мети тези бувають:

·        вторинні;

·        оригінальні. 

 

Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад, підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення - створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі, а обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту, зазвичай їх складають мовою автора.

Оригінальні тези - предметно-логічне ціле, об'єднане спільною думкою, що відображена у заголовку, призначення якого - зорієнтувати читача у змісті наукового тексту.

Тези мають чітко  регламентовану змістово-композиційну структуру, в якій виокремлюють такі складові:

1. Преамбула (1 -2 тези);

2. Основний тезовий виклад (3-6 тез);

3. Висновкова теза/тези (1-2).

Виписки - це цитати (дослівне відтворення думок автора книжки), або короткий, близький до дослівного, виклад змісту потрібного уривка тексту. Виписувати з книги теоретичні положення, статистичні, хронологічні відомості можна як під час читання, так і після нього.

Конспект (від лат. conspectus - огляд) - стислий писаний виклад змісту чого-небудь, складається з плану й тез, доповнених фактичним матеріалом, що у сукупності є коротким письмовим викладом змісту книжки, статті, лекції тощо.

Стислий конспект передає в узагальненому вигляді найсуттєвішу інформацію тексту, адокладний (розгорнутий) - містить також відомості, які конкретизують, мотивують, деталізують основні положення тексту у вигляді доведень, пояснень, аргументів, ілюстрацій тощо.

Вимоги до конспекту

1. Усю головну інформацію  згідно з темою відобразити  в конспекті.

2. Не порушувати логічний  зв'язок під час скороченого  запису інформації.

3. Використані символи  та абревіатури повинні бути  абсолютно точними відповідниками  слів і словосполучень.

4. Зберігати точність  інформації за умови переконструювання  речень.

5. Не припускатися  орфографічних, лексичних, граматичних  помилок під час запису.

Конспекти переділяють  на плановий, текстуальний, вільний, тематичний, опорний.

Плановий конспект укладається за попередньо складеним планом статті, книжки, лекції. Кожному питанню плану відповідає певна частина конспекту, але якщо пункт зрозумілий, то детально не розкривається. Якість такого конспекту цілком залежить від якості складеного плану. Він лаконічний, простий за своєю формою, але за ним не завжди легко вдається відтворити прочитане, почуте.

Текстуальний конспект - це конспект створений переважно з цитат, це джерело дослівних висловлювань автора. Текстуальні виписки можуть бути пов'язані між собою низкою логічних переходів, супроводжуватися планом і включати окремі тези у викладі особи, що конспектує. Цей конспект доцільно використовувати під час опрацювання науковий праць.

Вільний конспект - це поєднання виписок, цитат, тез. Він вимагає уміння самостійно чітко і лаконічно формулювати основні положення, для цього необхідне глибоке осмислення матеріалу, великий і активний запас слів, уміння використовувати всі типи запису: плани, тези, виписки, цитати тощо.

Тематичний конспект укладається на одну тему, але за декількома джерелами. Специфіка такого конспекту полягає у тому, що, розробляючи певну тему за низкою праць, він може не відображати зміст кожного з них загалом. Тематичне конспектування дозволяє всебічно розглянути і проаналізувати різні точки зору на одне й те ж питання.

Під опорним конспектом розуміють систему опорних сигналів, що мають структурний зв'язок, це наочна конструкція, яка заміщає систему значень, понять, ідей як взаємозалежних елементів.

Творчим опорним конспектом називають такий конспект, що складається самим студентом під час вивчення певної теми. Його розроблення полегшує використання технологій MS Power Point, основою для конспекту може бути електронний конспект, електронний підручник або електронний навчальний посібник як види навчального електронного видання.

Бібліографія, анотування, реферування, наукова стаття, переклад див. питання № 37, 56, 57, 58.

Курсова робота - самостійна робота дослідницького характеру спрямована на вивчення конкретної проблеми.

Метою курсової роботи є:

·        поглиблення знань студентів з актуальних проблем;

·        подальший розвиток умінь самостійного критичного опрацювання наукових джерел;

·        формування у них дослідницьких умінь та навичок;

·        стимулювання їх до самостійного наукового пошуку;

·        розвиток умінь аналізувати сучасний досвід;

·        формування вмінь самостійної обробки навчально-методичних матеріалів та їх практичної реалізації. 

 

Основні вимоги до написання курсової роботи:

·        обсяг - 20-25 сторінок тексту для студента II курсу, 30-35 сторінок для студента ІП курсу;

·        робота повинна мати чітку структуру, список використаної сучасної літератури (20-25 джерел, переважно останніх років);

·        оформлення має відповідати естетичним і мовним нормам;

·        обов'язкові компоненти: визначення актуальності дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних матеріалів;

·        її зброшуровують, акуратно і грамотно оформлюють. Студенти мають право обирати тему з тем, визначених кафедрою.  

 

Структура курсової роботи:

1.     Титульна сторінка

2.     План (заголовок дається словом ЗМІСТ)

3.     ВСТУП - обґрунтовується актуальність теми, ЇЇ значення для теорії та практики певної науки, мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження.

4.     Основна частина поділяється на теоретичний і практичний розділи.

a.     Теоретичний розділ включає аналіз опрацьованої наукової літератури відповідно до завдань дослідження; певні авторські висновки з визначенням перспектив подальших дослідницьких пошуків.

b.     Практичний розділ містить опис виконаного дослідницького завдання та розроблення навчально-методичних та досліджуваних матеріалів.

5.     ВИСНОВКИ

6.     ДОДАТКИ (за потреби).

7.     СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: на усі наукові джерела, що представлені в бібліографії, повинні бути покликання в тексті курсової роботи. 

 

Дипломна робота - самостійне оригінальне наукове дослідження студента з актуальних проблем фаху.

Рецензія - критичний відгук (містить аналіз і оцінку) наукового керівника (консультанта), офіційних опонентів, провідної установи під час захисту кваліфікаційної роботи, кандидатської чи докторської дисертацій.

(Більш детально про  рецензію, реферат дивитись в  питанні №2)

Білет №46 Кодифікація і  стандартизація термінів у науковому  контексті.

 

 

Кодифікація термінів  -  це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.