Комунікаційні можливості Інтернету і їх застосування в інформаційному суспільстві

    Становлення  комп'ютопії відбуватиметься шляхом  переходу від простих кооперативних  товариств, у яких чимала частка  часу ще витрачається на підтримання  існування, до динамічних і творчо  вільних об'єднань. Люди будуть згуртовані на вільну активність і творчу участь кожного. Таким чином, індивідуальна і групова футурація гармонійно співвідноситиметься з соцієнтальною» [26].

   Таким  чином, концепція інформаційного  суспільства Й. Масуди передбачає  наступні риси суспільства:

• глобальний характер взаємодії;
• домінування постматеріалістичної системи цінностей, скерованих на самореалізацію кожної людської особистості;
• динамічна структура соціальної взаємодії, в основі змін якої лежать синергетичні ефекти, що відбуваються в процесах творчої взаємодії об’єднань вільних індивідів;
• образ інформаційного суспільства створюється на протиставленні образу індустріального суспільства;
• соціальності індустріального суспільства і побудованій навколо

проблематики міжгрупової взаємодії, автор протиставляє соціальність побудовану навколо проблем взаємодії індивід – суспільство на індивід – індивід;

• образ інформаційного суспільства розвивається на протиставленні двох концептуальних просторів – соціального і майбутнього.

   Новий етап у розвитку концепції постіндустріалізму пов’язуеться з виходом у 1973 році книги Даніела Белла «Майбутнє індустріальне суспільство» [13]. Створюючи соціологічну постіндустріальну концепцію, або як він його пізніше називає «інформаційне суспільство», Д.Белл спирається на методологію про те, що останнє виникає завдяки змінам у соціальній структурі.

   Роль інформації  у своїх теоретичних побудовах  Д. Белл пояснює через акцентування  різних способів життя людей  у різні епохи.

   У до-індустріальному  суспільстві це взаємодія з природою на основі використання мускульної сили, у індустріальному – взаємодія з технічною стороною, а на  відміну від цих епох життя у постіндустріальну епоху засновано на послугах і є взаємодією між людьми. А головну роль тут грає не мускульна сила або енергія. А інформація. Робота в сфері послуг – це робота у галузі інформації.

   Образ  суспільства, за Беллом передбачає, що центральною фігурою нового  суспільства стає спеціаліст, який  буде стрижнем трудових відносин  – професійного та технічного обслуговування, тому вчені та інженери формують ключову групу у новому суспільстві. Це ті професіонали, присутність яких у медицині, освіті, науково-дослідній роботі, керуванні є свідоцтвом по «експансію нової інтелігенції».

   Наступна  риса соціологічного образу інформаційного суспільства, за Беллом,  полягає у тому, що таке суспільство позбавляється спонтанності.

  Чергова риса  зводиться до того, що необхідність  спільного планування призведе  до появи «нової свідомості»  у інформаційному суспільстві, яке буде «комунітарним суспільством» і буде надавати перевагу спільності, угрупуванню, ніж індивіду. Це для нового суспільства є точкою відліку в усіх відношеннях.

   Таким  чином, постає образ суспільства, де основним діючим суб'єктом  соціальних відносин виступають різноманітні колективні угрупування, що взаємодіють на плановій основі, раціонального та взаємовідповідального вступають у соціальні відносини.

   З огляду  на вище розглянуте, можна зафіксувати  наступні риси образу сфер  суспільства за Д.Беллом:

• лінійна впорядкованість та централізованість соціальних взаємодій буде зруйнованою в результаті розпаду цілісної системи інтегрованого у минулому етносі на потребу соціальних структур, на зміну їм прийдуть такі соціальні характеристики як неоднорідність, багатомірність та контроверсійність,  суспільство базуватиметься на комунітарності та буде орієнтованим на інтереси окремого індивіду;
• за домінуючою групою виступають представники «нової інтелігенції», які від імені «теоретичного знання» створюватимуть моделі соціальної організації;
• соціальні взаємодії у суспільстві базуватимуться на задоволенні

потреб індивідів у складі окремих спільнот, управління соціальними процесами та засадах свідомості їх організації;

• у інформаційному суспільстві всі процеси будуть керованими,

спонтанність соціального розвитку стане неможливою.

   У міру  розвитку електоральних СМК, інформаційні  технології і удосконалення комп’ютерної  техніки в соціології розширюється  дискурс про функції засобів  масової комунікації, ролі інформації  в житті суспільства і тенденціях виникнення інформаційного суспільства. У цьому зв'язку становлять інтерес дві концепції – Маршала Маклюена і Елвіна Тоффлера.

   У своїх  роботах: «Галактика Гутенбера», «Розуміючі  медіа: продовження людини», «Медіум  – це Послання», «Війна і світ  у глобальному селі» Маклюен розвиває теорію комунікаційних технологій і стає першопрохідником і класиком в галузі теорії масових комунікацій.

   Відмінною  рисою поглядів Маклюена є  та обставина,що технології комунікації  розглядаються ним як вирішальний  фактор процесу формування тієї чи іншої соціально-економічної системи.

  Основна теза Маклюена, яка стала форумом – «повідомлення, передане засобом комунікації, є сам цей засіб». Увага Маклюена була сконцентрована на телебаченні, однак воно виступало своєрідним представником усієї глобальної електронної реальності. Через телебачення він прагнув виявити тенденції, характерні для всіх ЗМІ.

   Маклюен  вказує на два основних аспекти  телебачення:

• мозаїчність побудови телевізійного зображення, що представляє

увесь світ як набір незв’язаних однозначним логічним зв'язком повідомлень;

• резонанс ( взаємопосилення)  цих повідомлень у сприймаючій їх

свідомості, що переборює мозаїчну роздробленість, поєднує їх у встановлювану сприйняттям цілісну єдність, що має значення.

   При цьому найбільш придатним засобом утримання свідомістю цілісності сприйняття мозаїчно-резонансної реальності, що бурхливо обновлюється в таких умовах у міф.

   Продовжуючи  дослідження, Маклюен виявляє, що  в сучасну епоху не тільки  телевізійне сприйняття, але і вся життєдіяльність сучасного суспільства стала усе більшою мірою здійснюватися відповідно до принципу «мозаїчного резонансу»: за допомогою телекомунікації, мас-медіа,         «комп’ютерна електрия ніби продовжує центральну нервову систему до утворення «глобальних обіймів», де усе виявляється взаємозалежно, і в результаті формується так зване «глобальне село».

   Підкреслюючи  відносну самостійність засобів  масової комунікації, Маклюен відзначає  тенденції все більшої їх активізації. В цілому, розглядаючи постіндустріальне суспільство, Маклюен на місце технології виробництва матеріальних благ ставить технології виробництва інформації. Сьогодні сприйняття світу проходить на новій електронній основі через заміщення письмово-друкованих мов спілкування радіотелевізійними і мережевими засобами масових комунікацій.

   Таким  чином, Маклюен фіксує наступні  компоненти образу інформаційного  суспільств:

• відхід від індивідуалістичних моделей особистості, формування нової комунікативної свідомості на рівні глобального соціуму;
• атомізованість місцевої общини завдяки дії електронних ЗМІ;
• мозаїчний характер побудови культури нового суспільства;
• соціальна взаємодія у такому суспільстві відбувається за посередництвом  електронно-комунікативних засобів і має характер мозаїчного резонансу, тобто є децентралізованою і не передбачає соціальної ієрархізованості;
• основним каноном побудови образу суспільства є слуховізуальне

сприйняття свідомості. Раціональні процедури відходять на другорядне місце;

• міф стає найбільш вживаною та адекватною формою відображення суспільства у масовій свідомості;
• соціальний простір знаменується, виникає можливість безпосередньої взаємодії з людьми безвідносно їх просторового розташування, соціум формується як «глобальне село».

   Визначний, істотний внесок у розвиток ідей інформаціонізму, їх популяризації та формування образу інформаційного суспільства внесла концепція Елвіна Тоффлера,  викладена в його книзі «Третя хвиля» [38].

   Аналізуючи  історію цивілізації, Тоффлер виділяє  три хвилі – аграрна (до ХVIII століття), індустріальна (до 50-х р. ХХ ст.) і суперіндустріальна (починаючи з 50-х рр.). Тоффлер описує процес відмирання індустріальної цивілізації в термінах «техносфери», «соціосфери», «інформаційної» і «владної сфери» революційні зміни, показує які революційні зміни відбуваються в споглядацькому світі в кожній з цих сфер.

  Застосовуючи  «хвилефронтальний» аналіз соціальних  процесів ( чи аналіз «фронту хвилі»), що означає бачення еволюції  світу в її глобально-синхронних  фазах, Тоффлер аналізує інформаційно-комунікативні фактори сучасного розвитку [38].

  Цивілізація  Третьої хвилі суперечить старій  традиційній індустріальній цивілізації, тому що є однозначно і високотехнологічною, і анти-індустріальною.  Вона несе  із собою новий лад життя, заснований на наповнювальних джерелах енергії, на методах виробництва.

   Розвиток  комп'ютерної техніки і засобів  зв'язку приведе, на думку Тоффлера, до зміни структури зайнятості, а в поєднанні з інтелектуалізацією  праці, що підсилюється, до появи  так званих «електронних котеджів», які дозволяють перенести роботу з офісу в житло працівника.

   Говорячи  про тенденції розвитку засобів  масової інформації, Тоффлер акцентує  увагу на підвищення їх інтегративності  завдяки впровадженню нових мережевих  комп'ютерних технологій. Він стверджує, що настає епоха не масових засобів інформації, при цьому поряд з новою техносферою виникає нова інфорсфера, і це буде мати місце в усіх сферах життя, включаючи нашу свідомість.

   Дослідник, окрім чисто технологічних моментів, відзначає тенденції створення нового інтелектуального середовища, заснованого на комп'ютерних мережах. Паралельно з процесом зменшення  розмірів комп'ютерів відбувається збільшення їх продуктивності. Ці процеси викликали до життя послуги з надання доступу до різних інформаційних масивів, освітніх програм і послуг. У Тоффлера жодного разу не згадується слово «Інтернет», хоча постійно виникають сюжети, де описуються технології в даний час успішно реалізовані в рамках інфраструктури і сервісів Всесвітньої мережі.

   Описуючи тенденції невідворотного впровадження інформаційних технологій у щоденне життя людини, Тоффлер позначає і важливі соціальні проблеми – тотальний комп'ютерний контроль.

   Таким  чином, Е. Тоффлер описує образ  інформаційного суспільства з  такими основними рисами:

• розвиток інформаційного суспільства радикально трансформує увесь спектр соціальних відносин;
• основна роль в його розвитку належить спонтанним техніко-

економічним і інформаційно-комунікативним факторам;

• в структурі зайнятості переважатимуть інтелектуально насичені види діяльності в «електронних котеджах», що дозволить перенести роботу з офісу в житло робітника;
• на глобальному рівні відбуватиметься ріст напівавтоматичних  економік постімперіалістичного світу;
• індивіди будуть використовувати електронне інтерактивне середовище для створення нових соціальних угрупувань – «електронних братств» за інтересами.

   Однією  з інформаціоністських теорій, яка  викликала великий резонанс, стала  робота голови «Союзу конвенцій  та технологій» Дона Тапскотта  «Електронно-цифрове суспільство» [36]. Дослідник вважає, що з настанням нової ери відкриваються величезні можливості, які дозволяють повніше скуштувати щедрі дарунки інформаційної революції. У цю епоху зароджується нова економіка, нова політика, нове суспільство. Перетворюються підприємства, міняються уряди, у людей з'являється можливість змінювати самих себе, - і це все за допомогою нових інформаційних технологій.

   Суспільство  в епоху мережевого інтелекту  стає «електронним». У старому  суспільстві інформаційні потоки мали відчутну фізичну природу: гроші, чеки, звіти, рахунки, аналоговий телефонний зв'язок, радіо і телебачення, креслення, карти, фотографії, ноти, реклама поштою. В новому суспільстві інформація у всіх її різновидах  здобуває електронно-цифрову форму. Нове суспільство – це суспільство розумової праці, засноване на подоланні людських знань до усього, що виробляється і до того, як саме це робиться. У новому суспільстві розумова праця витісняє фізичну і у промисловості і у сільському господарстві.

   Майбутнє нового суспільства бачиться як доповнення речей ідеями й створення новинок на основі  виникнення ідей. Нові ідеї – це головне джерело добробуту.

   В економіці  відбуваються такі структурні  зрушення: злиття галузей обчислювальної  техніки (комп'ютери, програми),  послуги зв'язку ( телефон кабельне телебачення, супутниковий зв'язок, радіо) і інформаційного наповнення (індустрія розваг, видавнича справа, інформаційні послуги) породжує нову галузь промисловості, яку автор називає «інтерактивне поліформне інформаційне середовище». Це середовище стимулює глобальні зміни.