Екологічні кризи в історії Стародавнього Єгипту

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Історичний факультет

Кафедра історії стародавнього світу та середніх віків

 

 

 

Курсова робота

на тему:

ЕКОЛОГІЧНІ КРИЗИ В ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО ЄГИПТУ

 

 

 

 

Студентки I курсу

денної форми навчання

Ткач Карини Сергіївни

 

Науковий керівник

кандидат історичних н, доцент

Луговий О.М.

 

 

Одеса – 2013

 

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………..3

Розділ І. Природно-кліматичні умови в Стародавньому Єгипті…….7

Розділ ІІ. Кліматичні зміни Єгипту…………………………………….14

Розділ ІІІ.  Екологічні кризи Єгипту…………………………………...19

Висновки…………………………………………………………………25

Список вивченої літератури……………………………………………29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Предмет цього дослідження - давньоєгипетська цивілізація, як складний соціально-природний організм, в основі еволюції якого процес безперервної взаємодії суспільства і природного середовища його перебування. Відповідно, розгляду підлягають динамічні складові екології стародавнього Єгипту: загальна характеристика,клімат та водний режим Нілу, екологічні проблеми і деякі інші. Аналіз історичної та природничої інформації з її подальшим синтезом розкриває глибинні механізми розвитку цивілізації фараонів.

Актуальність дослідження полягає насамперед у тому, що воно заповнює пробіли  в сьогоднішніх знаннях про Єгипет. Тим самим закладається фундамент об'єктивного переосмислення давньоєгипетської соціальної історії, яке неможливе без адекватного уявлення про тисячолітні зміни природного середовища. Наявність вже досить обширної бази відповідних природничо-наукових даних поки не увінчалося створенням повномасштабної історичної картини взаємин людини і природи в часи фараонів. Єгипет, як і всі стародавні держави, що на даний час досліджуються  має свої проблеми, однією з яких являється не достатнє звернення уваги на його екологію.

Метою дослідження можна вважати роль екологічного фактору в створенні цивілізації, як такої. Так дійсно, єгиптологи завжди приділяли увагу природному середовищу давньоєгипетської цивілізації. Навіть у самих ранніх публікаціях, присвячених давньому Єгипту, відводилося місце для географічних нарисів, які знайомлять читача з ландшафтом, кліматом, рослинністю, тваринним світом і, звичайно ж, з Нілом - річкою, яка багато в чому обумовила особливості соціально-економічних відносин і культури древніх єгиптян.  Разом з тим в такого роду роботах екологічна інформація виконувала функцію швидше ілюстративну, якщо не декоративну, і спочатку не розглядалася, як найважливіше джерело здійснювалися наукових вишукувань. У кращому випадку природа виступала як фон, на якому розгорталися історичні події, про вплив ж на їх хід природних процесів практично не йшлося. По суті, природне навколишнє середовище ніколи не сприймалася дослідниками як "дійова особа" спектаклю в театрі стародавнього Єгипту. Відмовляючись від вкладу природного фактора в соціальній еволюції фараонівського Єгипту, класична історична наука шукає пояснення кардинальних еволюційних змін у житті древніх єгиптян . Я дотримуємося думки, що будь-які спроби осягнення механізмів утворення і всієї подальшої еволюції цивілізацій  без урахування екологічного фактора не дадуть нам завершити повномасштабну картину історії Єгипту.

Міра вивчення проблеми. Єгиптологи завжди приділяли увагу природному середовищу староєгипетської цивілізації. Навіть у самих ранніх публікаціях, присвячених стародавньому Єгипту, відводилося місце для географічних нарисів, що знайомили читача з ландшафтом, кліматом, рослинністю, тваринним світом і, звичайно ж, з Нілом - річкою, що багато в чому зумовила особливості соціально-економічних стосунків і культури древніх єгиптян. Що ж до подальшої долі цього питання , то в тому або іншому об'ємі торкався практично кожен фахівець, що брався за узагальнюючу  монографію по історії фараонів. Ця проблема  достатньо вивчена та проаналізована у вітчизняній та зарубіжній історіографії. Серед усіх праць, звісно ж,  можна виділити таких вітчизняних  дослідників,як  Прусаков Д., Рогозіна  З., Клименко В., Капюк С. та зарубіжних таких як Альдред С.

Найбільш корисними для мене виявились роботи вітчизняних дослідників, таких як  Прусаков Д., який в своїй монографії «Природа и человек в древнем Египте»  викладає якісно нову версію зародження і еволюції ранньої держави в стародавньому Єгипті. Виходячи з сучасних уявлень політоантропологів про природу і суть ранньої держави, автор піддає критичному перегляду погляд, що встояв, на Єгипет Древнього Царства як на безумовну централізовану деспотію. Велика увага, відповідно до прийнятих методологічних установок, приділяється ролі географічного і кліматичного чинників в процесі староєгипетського політогенезу;

Рогозина З. у своїй монументальній праці « Древнейший Египет» ретельно описує усі сторони життя стародавніх єгиптян. Тут можна знайти і єгипетську культуру, і релігію, включаючи міфологію, сакральний сенс пірамід і сфінкса. Крім того, автор розглядає види ієрогліфічного листа;

В.В.Клименко в своїй статті «Климат и история  от Конфуция до Мухаммада» описує кліматичні умови в стародавньому Єгипті;

Карпюк С.Г. в своїй роботі  « Климатический детерминизм и история климата в работах В.В. Клименко»  висвітлив деякі питання з якими він не згоден. Наприклад, чи можлива взагалі постановка завдання про вплив коливань клімату(саме так я формулював проблему Клименко) на історію цивілізації, чи можливо з достатньою точністю відтворити кліматичну обстановку давно минулих віків.

Серед зарубіжних робіт найбільш корисною виявилась робота Альдред С.  «Египтяни. Великие строители пирамид»,де він розповідає про життя народу родючої долини Нілу з прадавніх часів, про становлення унікальної централізованої держави на чолі з фараоном, про культуру і мистецтво Стародавнього Єгипту. Яскравим і образним складом оповідає про життя різних верств населення, про церемонії, звичаї, традиції жерців, придворних, ремісників, селян і рабів.

Джерела, на базі яких здійснювалося наше дослідження, охоплюють практично весь спектр пам'яток матеріальної культури. Додинастичний  період представлений в першу чергу церемоніальними шиферними палетками з вирізаними на них реальними або символічними сценами з життя, найчастіше ритуального сенсу, династичний - відтисками і зразками циліндричних печаток з каменю, слонової кістки або дерева, а також розмальованими дерев'яними і кістяними пластинками з фрагментами найдавніших єгипетських анналів. Чимале значення мають примітивні малюнки на скелях у пустелях Єгипту сцен військового тріумфу тінісських правителів - їх "звіти" про вдалі військові експедицї, пробивали єгиптянам шлях до зовнішніх джерел сировини, і зображення на осколках архаїчних кам'яних стел і судин для зберігання продовольства.

Одним з найважливіших джерел з історії Раннього-Старого царств є Геродот – давньогрецький історик, названий Цицероном«батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в десяти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави Ахеменідів, Єгипту та ін. Видатне місце серед археологічних пам'яток династичного періоду займають монументальні поховання із залишками гігантських надгробків з цегли-сирцю - так званих мастаб, які споруджувалися для царів, а також деяких цариць і найбільших сановників. Для Старого і Середнього царств аналогічну роль відіграють руїни пірамід і супутніх пірамідам будівель заупокійну-культового призначення. Також велике значення має Пліній Старший, з усіх творів якого дійшла до нас тільки "Природна історія", що є енциклопедією всіляких знань, накопичених стародавнім світом про природу і її творіннях. Тут перед нами розгортається увесь всесвіт, як його розуміли грецькі і римські учені. Ще одним важливим автором є Страбон «Ніл та його розливи», в якій ідеться про природно-кліматичні умови та характеристику основної артерії Єгипту Нілу. Про суспільно-політичний і економічний розвиток  Єгипту епохи Старого і Середнього царств ми судимо головним чином за зображеннями і написами (включаючи автобіографічні) в царських і чиновницьких гробницях, на похоронних стелах і т.п. Нове царство, на додаток до того, представлено монументальними рельєфами і текстами в храмах, а також папірусами з прописами господарсько-побутового характеру. Особливе місце серед останніх належить папірусу Вільбур - великому земельному кадастру, який дозволяє судити про якість грунтів в давньому Єгипті і, в сукупності з природничими даними про клімат і режимі Нілу, реконструювати деякі нові обставини соціальної історії фараонів.

У системі літочислення стародавніх єгиптян не існувало ери. Відлік років вони починали заново після кожного перепису населення(він здійснювався раз у два або три роки). Одним словом, надійно датувати події староєгипетської історії – справа непроста.

Хронологічні рамки дослідження починаються з пізнього палеоліту, але докладніше з 3120 р. до н. е. —  332 р. до н. е., тобто від початку династичої історії Стародавнього Єгипту: перший правитель, пізніше названий фараоном, відомий за працями Манефона як Менес і до завоювання Єгипту військами Александра Македонського.

Географічні межі дослідження  – скелясті гори й пустині на сході й заході, нільські пороги на півдні,   населені сусідами: кушітами (нубійцями) — на півдні, з лівійцями — на заході і кочівниками з Сінайського півострова — на північному сході.  Території розширювалися і до Єгипту приєднались території Палестини, Сирії, Фінікії за епохи Нового Царства,  але ядром залишається  Верхній Єгипет,який мав координати 25° 43′ 0″ N, 32° 38′ 0″E та нижній Єгипет, який мав координати  29°50′40.8″ N, 31°15′03.3″ E., до та після їх об’єднання.

 

 

 

 

Розділ I

ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНІ УМОВИ В СТАРОДАВНЬОМУ ЄГИПТІ

У пізньому палеоліті зникнення крижаного покриву в Європі викликало кліматичні зміни в Північній Африці, яка поступово ставала сухіше. Ніл з величезного внутрішнього озера поступово перетворювався на річку з руслом, яке ми бачимо у наш час, проходячи вісім терас, що оточують пагорби Лівійської і Аравійської пустель; на чотирьох нижніх терасах знаходили оброблений руками людини кремінь раннього кам'яного століття.

« Ніл упродовж декількох миль називали раніше Сирисом, Гомер на усьому його протязі - Єгиптом, інші - Тритоном. Натикаючись на острови, стрімкий із-за перешкод, що зустрічаються йому , і, нарешті, бурхливіший серед скель, чи в якому-небудь іншому місці. Потім трохи стомлений довгим шляхом, приборкавши свою нестримність і ослабивши течію, він впадає багатьма рукавами в Єгипетське море.»1

У липні Блакитний Ніл, переповнювався через сильні дощі, перетворюється на величезний потужний потік, що змітає все на своєму шляху. Лютий потік виходить зі свого русла і на тисячі миль розносить родючий мул. Цій природній обставині Єгипет зобов'язаний своєю родючістю і самим існуванням, саме воно визначило характер його стародавньої цивілізації.2

У пошуках води мешканці цього району поступово вимушені були перебиратися ближче до берегів Нілу, і тут неминуче повинен був статися перехід від економіки, ґрунтованої на полюванні, до виробництва продуктів харчування. Перші поселенці виявили долину, повну зарослих очеретом боліт і мілин, які щороку залишав після розливу Ніл, наповнивши їх рибою, водоплавним птахом, гіпопотамами і крокодилами. Такі умови довго зберігалися і в історичні часи, хоча поступово ситуація мінялася і з часом болотисті, повні різноманітних мешканців місцевості змістилися до Верхнього Судану. Річку оточували луги і низькі кущі, в яких ховалися леви, дикі осли, берберійські вівці, альпійські козли, антилопи і пустинна дичина, на яку полювали покоління єгиптян в доісторичні часи і за часів фараонів.

Шість тисячоліть тому в родючій долині Нілу виникли державні утворення, об'єднані в IV — на початку ІІІ тис. до н. е. в єдину державу.3 На характер буття і культуру Єгипту вплинули природна територіальна замкненість.

«Ця країна набуває від Нілу деяких загальних властивостей, бо під час підйому води річка поїть їх, роблячи населеною тільки ту їх частину, яка покривається  водою під час повені, що лежить же вище і далі від течії залишаючи з обох боків ненаселеної і пустинної із-за безводдя.»4

Можна сказати що, сама природа подбала про те,  щоб  Стародавній Єгипет розвивався, як централізована держава.  Єгиптологи вважають, що на світанку цивілізації, тобто п’ять тисяч років тому, клімат в Північно - Східній Африці був такий самий, як нинішній, тобто пустельний та спекотний Пір року, як таких там не було, загалом вони змінювалися кожного дня. У день було нестерпно спекотно, а в ночі був сильний холод.  У Стародавньому Єгипті природа була не дуже милосердною до них.

Стародавній Єгипет виник на північному сході Африки, в долині Нілу, що впадає в Середземне море, і на прилеглих до неї територіях. Уся долина Нілу є, ​​по суті, величезним оазисом Єгипту. Ніл є одним із природних факторів розвитку Єгипетської цивілізації.  Дійсно, якщо б не Ніл, то весь Єгипет представляв би собою пустелю. Щорічно в літні місяці відбувалися повені. Вода в Нілі піднімалась  на 10-12м і заливала  величезні території.  Вода спадала тільки через 3 - 4 місяці, залишаючи частинки мулу і органічних речовин. Цей осад поступово створював єгипетський ґрунт. Весь ґрунт країни – наносного походження, результат багато тисячолітньої діяльності річки в період її щорічних повеней. І вузьке кам'яне ложе верхньоєгипетської долини, і колишній Нижній Єгипет суцільно вкриті глибоким шаром річкових відкладень – м'яким нільським мулом. Ця дуже родюча речовина, яка легко обробляється, і є основним багатство країни, джерелом її стабільних високих врожаїв.

Нижній Єгипет був широким простором, на якому потоки, струмки і струмочки розділяли великі пасовища. Середземноморський клімат був вологішим і комфортнішим, чим сухий південний. Ніл, що об'єднав Верхній Єгипет, в той же час розділив Нижній, розлившись на дванадцять основних рукавів, відмітивши межі дюжини окремих районів, в кожному з яких було велике місто і уряд.5

Зволожена, готова до посіву земля Нільської долини блищить, як чорний лак. Древні жителі навіть називали свою країну на честь цього родючого ґрунту Кемет, що означає «чорний». Тим самим вони відзначали вельми суттєву ознаку Єгипту: в суворих природних умовах Північної Африки з її спекотним і сухим кліматом, в оточенні безводних просторів кам'янисто-піщаних пустель, тільки на ґрунті, створеному Нілом, тільки завдяки цьому наносу чорної землі з'явилася і сама можливість поселення людей, основним джерелом існування яких стало землеробство.