Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна

У статтях 3 та 7 Закону України «Про приватизацію державного майна» вміщено норми про те, що положення Закону поширюються на відчуження майна, що є у комунальній власності. Це стало підставою для звернення Президента України з конституційним поданням щодо відповідності Консти-туції України згаданих положень Закону. Зокрема, суб’єкт права на конститу-ційне подання вважав, що поширення положень Закону України «Про прива-тизацію державного майна» на відчуження майна, що є комунальною влас-ністю, автоматично включає останню до складу державної власності. Разом з тим, виходячи з назви Закону, в ньому мають бути врегульовані питання приватизації лише об’єктів державного майна.

Розглядаючи справу за цим поданням, Конституційний Суд України виходив з низки  законів, що регулюють відносини  власності, в тому числі з Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 p., в якому, зокрема, визначено поняття та зміст права комунальної власності як матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування, закріплено повноваження сільських, селищних, міських рад щодо відчуження комунального майна, у тому числі, шляхом приватизації. Конституційний суд дійшов висновку, що цим положенням, які підкреслюють особливість право-вого режиму об’єктів комунальної власності порівняно з об’єктами держав-ної власності, не суперечать норми Закону України «Про приватизацію державного майна», оскільки у статтях 3 і 7 Закону є посилання на відповід-ну компетенцію органів місцевого самоврядування у питаннях відчуження комунальної власності. В інших положеннях Закону теж враховано особли-вості механізму приватизації комунального майна.

Рішенням від 1 липня 1998 р. Конституційний Суд визнав, що за умови відсутності окремого законодавчого акта про приватизацію об’єктів комуна-льної власності включення цих питань до закону, що регулює приватизацію державного майна, не є підставою для визнання його відповідних положень неконституційними, оскільки право суб’єктів комунальної власності не порушено.

До законодавства  про приватизацію також належать:

- вже  згадуваний Закон України «Про приватизацію невеликих держав-них підприємств (малу приватизацію)» від 6 березня 1992 р. (в редакції Закону від 15 травня 1996 p.), що діє не як самостійний, а як допоміжний щодо Закону України «Про приватизацію державного майна». Він встанов-лює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невели-ких державних підприємств;

- також  згадуваний Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 p., який визначає поняття і види приватизаційних паперів (приватизаційних майнових сертифікатів), умови та порядок їх випуску, обігу, розміщення серед громадян України, використання та погашення;

- Закон  України «Про особливості приватизації майна в агропро-мисловому комплексі» від 10 липня 1996 р.;

- Закон  України «Про особливості приватизації підприємств, що нале-жать до сфери управління Міністерства оборони України» від 18 травня 2000 р.;

- Закон України «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 р.;

- Державна  програма приватизації, що розробляється  Фондом держав-ного майна України і затверджується Верховною Радою України законом України один раз на три роки не пізніше як за місяць до затвердження Дер-жавного бюджету України на відповідний рік, але до початку наступного бюджетного року та діє до затвердження чергової Державної програми при-ватизації. Державна програма приватизації вноситься на розгляд Верховної Ради України одночасно з проектом Державного бюджету України на відповідний рік.

Саме  ці закони становлять фундамент приватизаційного законодавства, на якому базується  велика кількість нормативно-правових документів різної юридичної сили.

У законодавстві  про приватизацію окремо можна виділити нормативні акти, які регулюють порядок  створення і діяльності фінансових посеред-ників. Це, зокрема:

- Декрет  Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р., який визначає поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності;

- Положення  про інвестиційні фонди та  інвестиційні компанії, затверд-жене Указом Президента України від 19 лютого 1994 р., яке визначає поняття інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, порядок створення та умови їх діяльності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їх учасників;

- Положення  про холдингові компанії, що створюються  в процесі кор-поратизації та приватизації, затверджене Указом Президента України від 11 травня 1994 р., яким визначено порядок створення та діяльності холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації підприємств, виробничих і науково-виробничих об’єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із законодавством України.

Крім зазначених документів, законодавство про приватизацію охоплює постанови Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативні акти про приватизацію, прийняті Фондом державного майна України самостійно чи разом з іншими органами. Перелік цих актів досить значний.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Правові засади приватизації державного та комунального майна

 

     Одним з основних  напрямів реформування вітчизняної  економіки і визначальним для  забезпечення ринкових засад  її функціонування є приватизація  державного та комунального майна.

     Відповідно до легального визначення (ст. 1 Закону України «Про приватизацію  державного майна») приватизацією  є відчуження майна, що перебуває  у державній власності, і майна,  що належить Автономній Республіці  Крим, на користь фізичних і  юридичних осіб, які можуть бути  покупцями в процесі приватизації.

     На початкових етапах  приватизації (в першій половині 90-х рокіб XX ст., коли відбувалася  приватизація майна невеликих  державних підприємств) основною  метою приватизації державного  майна було формування значного  прошарку приватних і колективних  власників за рахунок передання  їм державного майна на праві  власності.

Сучасний етап приватизації характеризується новими пріоритетами, оскільки мала приватизація вже майже завершена, в основному  приватизовано також майно середніх державних підприємств, а на порядку  денному стоїть питання приватизації стратегічно важливих і крупних  державних підприємств.

У зв'язку з цим основною метою  приватизації є вирішення складного  завдання: забезпечення підвищення соціально-економічної  ефективності виробництва, залучення  коштів на структурну перебудову економіки. Вирішення цих завдань має  забезпечити:

(а) індивідуальна приватизація, що здійснюється на принципах:  максимальної економічної ефективності; вибору найбільш оптимальних  способів приватизації; індивідуального  підходу до приватизації; створення  умов для концентрації управління  в руках промислового інвестора  (вітчизняного чи іноземного інвестора  або їх об'єднання, які заінтересовані  у збереженні частки підприємства на ринку відповідної продукції та мають реальні важелі щодо управління підприємством та виконання ним інвестиційних зобов'язань);

(б) застосування переважно конкурентних  способів приватизації, що мають  забезпечити продаж об'єктів приватизації  за максимальною ціною та з  покладенням на покупця інвестиційних  зобов'язань (щодо застосування  новітніх технік і технологій, модернізації виробництва, збереження  та збільшення частки підприємства  на ринку певного товару, підвищення  конкурентоспроможності товарів,  робіт, послуг приватизованого  підприємства тощо) і здійснення  приватизації виключно за грошові  кошти (національну та іноземну  валюту, що визнається конвертованою  Національним банком України).

Проте в процесі приватизації має  бути забезпечена і її соціальна  спрямованість, що віддзеркалюється в  таких принципах приватизації, як: законність; державне регулювання та контроль за приватизаційними процесами  та післяприватизаційною діяльністю підприємств; додержання антимонопольно-конкурентного  законодавства; надання пільг членам трудових колективів підприємств, що приватизуються, в т. ч. пріоритетного права на придбання майна (акцій) своїх підприємств; інформування громадськості про  приватизаційні процеси та прийняття  органами приватизації відповідних  рішень та ін.

Реформування вітчизняної економіки - одне із стратегічних напрямів державної  економічної політики, безпосередньо  пов'язане з відносинами власності, правовим статутом суб'єктів господарських  відносин, антимонопольно-конкурентним регулюванням. Зазначені питання  відповідно до Конституції України (ст. 92) мають регулюватися державою і, як правило, у формі закону.

Приватизаційне законодавство  почало формуватися на початку 90-х  років і на сьогодні налічує велику кількість нормативно-правових актів  різної юридичної сили. Проте слід мати на увазі, що приватизаційне законодавство складається з трьох гілок:

• законодавство про приватизацію майна державних підприємств  та організацій, державних часток в  майні господарських організацій  зі змішаною формою власності;

• законодавство про приватизацію земельних ділянок;

• законодавство про приватизацію державного житлового фонду.

Хоча всі ці гілки приватизаційного законодавства тісно між собою  пов'язані, проте інститутом господарського законодавства є перша з вищеназваних гілок.

Система законодавства про приватизацію майна державних і комунальних1 підприємств та організацій, державних  часток у майні господарських  організацій зі змішаною формою власності (далі -законодавство про приватизацію державного майна) складається з  таких нормативно-правових актів:

1. Законів:

від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна (діє в редакції Закону від 19.02.1997 p.);

від 06.03.1992 р. «Про приватизацію майна  невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» - діє в редакції Закону від 15.05.1996 р.;

від 06.03.1992 р. «Про приватизаційні папери» (передбачає три різновиди приватизаційних  паперів: приватизаційні майнові сертифікати, земельні бони та житлові чеки, проте  в обігу був лише перший вид  до травня 1999 p., коли завершена була сертифікатна приватизація;

від 10.07.1996 р. «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі»;

від 07.07.1999 р. «Про перелік об'єктів  права державної власності, що не підлягають приватизації»;

від 18.05.2000 р. «Про Державну програму приватизації» (ця програма, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, була розрахована  на три роки - 2000-2002 роки, проте її чинність подовжена до прийняття  нової Програми приватизації);

від 18.05.2000 р. «Про особливості приватизації підприємств, що належать до сфери управління Міністерства оборони України»;

від 14.09.2000 р. «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» та ін.;

2. Декретів Уряду, в т. ч.  від 17.03.1993р. «Про довірчі товариства»;

3. Указів Президента:

від 11.05.1994 р. «Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації»;

від 19.06.1995 р. «Про забезпечення управління майном, що є у загальнодержавній  власності, в процесі приватизації»  та ін.;

4. Постанов Кабінету Міністрів  України:

Порядок перетворення у процесі  приватизації державних,

Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України  «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є комунальною  власністю, регулюється законами з  питань приватизації державного майна  та здійснюється органами місцевого самоврядування орендних підприємств і підприємств зі змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.1996 р. № 1099 (з наступними змінами);

від 03.08.1998 р. № 1301 «Про затвердження Положення  про передприватизаційну підготовку підприємств»;

Методика оцінки вартості майна  під час приватизації: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1554 та ін.;

5. Відомчих нормативних актів:

Фонду державного майна України (ФДМУ):

• Положення про умови укладення (переукладення) угоди щодо проведення підготовки об'єктів до приватизації: Затв. наказом ФДМУ від 22.01.1998 р. № 85;

• Положення про умови укладення (переукладення) угоди про продаж майна, що перебуває у державній  власності: Затв. наказом ФДМУ від 27.03.1998 р. № 601;

• Порядок внесення в статутні фонди ВАТ, що створюються в процесі  приватизації, і вилучення з них  фінансово-майнових активів підприємств: Затв. наказом ФДМУ від 16.02.1998 р. № 235;

• Про укладення угод на проведення експертної оцінки майна: Наказ ФДМУ від 16.02.1998 № 239;