Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна

Цей Закон не встановлює відповідальність у формі неустойки за порушення таких зобов'язань. Лише п. 24 Типового договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі приватизації, за некомерційним конкурсом і п. 20 Типового договору купівлі-продажу пакета акцій відкритого акціонерного товариства за комерційним конкурсом передбачає сплату покупцем за невиконання передбачених умовами конкурсу і зафіксованими в договорі купівлі-продажу зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком скорочення, пов'язаного із санацією та реструктуризацією підприємства) - штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати за кожного звільненого працівника (зазначені суми перераховуються на рахунок служби зайнятості);

В) Господарьско-оперативні санкції  передбачаються у формі: -розірвання договору (угоди приватизації) у  разі невиконання покупцем договірних зобов'язань (п. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна», п. 8 ст. 23 Закону «Про приватизацію майна невеликих державних  підприємств (малу приватизацію)» і  в усіх типових договорах купівлі-продажу  об'єкта приватизації, а також у  вищеназваних положеннях про угоди, що укладаються державними органами приватизації з оперативними посередниками  на підготовку, експертну оцінку та продаж об'єктів приватизації;

- анулювання рішення про викуп  або результати конкурсу (аукціону) і відповідно - розірвання договору (угоди приватизації) за несплату  об'єкта приватизації протягом 60-денного  терміну з моменту укладення  чи реєстрації відповідної угоди  (п. 4 ст. 29 Закону України «Про  приватизацію державного майна»;

- відмова від пролонгації угоди  приватизації з оперативним посередником: на проведення експертної оцінки  майна (п. 22 Положення від 08,01.1998 р. № 16); щодо проведення підготовки  об'єктів до приватизації (п. 15 Положення  від 22.01.1998 p. Ms 85); про продаж державного  майна (п. 11 Положення від 27.03.1998 р. № 601).

Використання законодавцем своєрідної санкції - неповернення покупцеві частково внесених ним інвестицій у разі розірвання договору купівлі-продажу за порушення  умов щодо їх внесення (ч. 5 ст. 29 Закону «Про приватизацію державного майна»),- слід розцінювати як своєрідне відшкодування  збитків державі і підприємству, щодо майнового комплексу чи пакету акцій якого укладався договір  купівлі-продажу (угода приватизації).

Розділ  ІІ.ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДУ ЗЛОЧИНУ «НЕЗАКОННА ПРИВАТИЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОГО ТА КОМУНАЛЬНОГО МАЙНА»

2.1.Об’єкт та об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 233 ККУ

Об’єктом злочину є передбачений законодавством порядок приватиза-ції державного і комунального майна.

Предмет злочину - державне і комунальне майно.

Під державним  майном слід розуміти майно, що перебуває  у державній власності, а також  майно, яке належить Автономній Республіці Крим.

До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, нале-жать: 1) майно’підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, зі структури якого вони виділяються; 2) об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти; 3) акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об’єднань [13].

З метою  раціонального та ефективного застосування способів прива-тизації її об’єкти залежно від низки ознак (чисельність працюючих, вартість основних фондів, наявність стратегічного значення для економіки та безпеки держави тощо) у Державній програмі приватизації класифікуються за групами - А, В, Г, Д, Е та Ж.

Комунальним визнається майно, яке перебуває  у комунальній власно-сті. Правом комунальної власності визнається право територіальної громади села, селища або міста володіти, економно та ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через представницькі органи місцевого самоврядування.

Відчуження  комунального майна регулюється  загальними положен-нями законодавчих актів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування. Останні вправі приймати рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Предметом цього злочину не виступають об’єкти державного земельного та житлового фондів.

З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у формі приватизації державного чи комунального майна: 1) шляхом заниження його вартості через визначення її у спосіб, не передбачений законом; 2) шляхом викорис-тання підроблених приватизаційних документів; 3) яке згідно з законом не підлягає приватизації; 4) неправомочною особою [13].

Під приватизацією  слід розуміти один із способів зміни  форми влас-ності, а саме відчуження державного або комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до законодавства про привати-зацію можуть бути покупцями. В сучасних умовах роздержавлення власності відбувається у формі оплатної індивідуальної приватизації майна, яка полягає у вивченні попиту на конкретний об’єкт приватизації, врахуванні кон’юнктури ринку, на основі цього - визначенні способу продажу, який мак-симально враховує особливості становища кожного об’єкта, з метою кон-центрації капіталу та забезпечення ефективного функціонування підпри-ємства у післяприватизаційний період.

Суб’єктами приватизації є: 1) органи приватизації; 2) покупці (грома-дяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім випадків, передбачених законодав-ством; юридичні особи інших держав); 3) посередники (довірчі товариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії тощо).

Приватизація  державного майна здійснюється шляхом: а) продажу об’єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; б) продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за кон-курсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загаль-нодоступність та конкуренцію покупців; в) продажу на конкурсній основі цілісного майнового комплексу державного підприємства, що приватизуєть-ся, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем відповідних документів; г) викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації [9, с.263].

Неконкурентні способи продажу майна державних  підприємств застосовуються щодо об’єктів, не проданих на аукціоні чи за конкурсом.

Приватизація  законсервованих об’єктів та об’єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплек-су здійснюється шляхом: а) продажу на аукціоні або за конкурсом; б) викупу. Доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається органом приватизації самостійно, крім випадків, встановлених законодав-ством.

Ціна  продажу об’єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається експертним шляхом або способами, що враховують потенційну прибутковість, відповідно до методики, затвердженої КМ.

Продаж  об’єктів приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцеві, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об’єктів приватизації за конкурсом - це передача права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови експлуатації об’єкта або за рівних умов - найвищу ціну.

Підприємства  АПК можуть приватизуватись тільки шляхом перетво-рення їх на КСП або ВАТ у порядку, передбаченому законодавством.

Продаж  державного або комунального майна  неналежним для даного об’єкта способом, непроведення експертної оцінки, у тому разі, коли її проведення було обов’язковим, що мало своїм наслідком заниження вартості приватизованого майна, а також безоплатну передачу майна у власність фізичних або юридичних осіб, крім випадків, передбачених чинним законодавством, потрібно кваліфікувати за ст. 233 [2].

Вартість  - це суспільне визначений еквівалент у грошовій формі. Зако-нодавство про приватизацію розрізняє такі види вартості майна: балансова та переоцінена, справедлива (ринкова), інвестиційна, ліквідаційна та заставна вартість, вартість активів, вартість відтворення тощо.

Заниження вартості об’єктів приватизації - це, зокрема: незаконне списання або відчуження основних та оборотних фондів підприємства в пе-ріод підготовки до його приватизації, непроведення індексації вартості основних засобів, порушення порядку проведення інвентаризації майна, заниження обсягів виробничих площ об’єкта приватизації під час визначення його вартості. У тому разі, коли заниження вартості державного або комуна-льного майна поєднується з використанням підроблених приватизаційних документів (наприклад, передавального балансу підприємства, актів інвента-ризації майна та інвентаризаційних описів, звітів про експертну оцінку ціліс-них майнових комплексів, висновків експертів про вартість майна), дана обставина впливає на обсяг обвинувачення і повинна знайти відображення у процесуальних документах [9, с.270].

Використання  підроблених приватизаційних документів передбачає використання таких документів у процесі приватизації державного чи комунального майна.

Під приватизацією  майна, яке не підлягає приватизації, потрібно розу-міти укладання договорів купівлі-продажу щодо таких об’єктів державної або комунальної власності, відчуження яких на користь фізичних та юридич-них осіб чинним законодавством або рішенням місцевих рад відповідного рівня заборонено.

Приватизації  не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, не є постійним і незмінюваним. Затвердження такого переліку - виключна компетенція ВР. Поіменний пере-лік зазначених об’єктів, які розподіляються за органами управління та облас-тями, затверджується ВР за поданням КМ у формі прийняття відповідного Закону. На казенне підприємство за рішенням КМ може бути перетворене державне підприємство, яке, відповідно до чинного законодавства України, не підлягає приватизації.

Об’єкти державної власності, які підлягають приватизації, поділяються на дві категорії: 1) такі, що приватизуються за погодженням з КМ (напри-клад, майнові комплекси підприємств-монополіс-тів на ринку відповідних товарів України, підприємств ВПК, що підлягають конверсії, підприємств, приватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за між-народними договорами України); 2) такі, для приватизації яких не вимага-ється погодження з КМ.

Порушення встановленого порядку приватизації відповідного держав-ного майна (здійснення її без погодження з КМ),-яка не є відчуженням майна, що саме не підлягає приватизації, ознак розглядуваного складу злочину не містить.

Об’єктами малої приватизації не можуть бути будівлі (споруди, при-міщення) або їх окремі частини, які становлять національну, культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави. Не підлягають приватизації визначені у встановленому порядку спеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, які мають пільги згідно з чинним законодавством. Заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутового призначення, споруджені за рахунок коштів державних підпри-ємств, які обслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадські організації або певні професійні колективи, можуть бути у вста-новленому порядку виключені з переліку об’єктів малої приватизації за рішенням органів ФДМ, місцевих рад відповідного рівня.

Приватизація  неправомочною особою передусім  означає, що як покупець державного чи комунального майна виступає особа, якій чинним законодавством не дозволено  брати участь у приватизації та укладати від-повідні договори купівлі-продажу.

Покупцями об’єктів приватизації не можуть бути: а) юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25%; б) органи дзржавної влади та місцевого самоврядування; в) працівники державних органів прива-тизації; г) юридичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності. Покупцями об’єктів малої приватизації не можуть бути працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю. У такій приватизації не передбачається і участь посередників.

Державною програмою приватизації стосовно конкретних об’єктів мо-жуть бути встановлені інші обмеження або особливості участі покупців у приватизації, включаючи галузеві та сумарні квоти на придбання юридич-ними особами державного майна та акцій.

Законодавство про порядок проведення відкритих  торгів встановлює, що у тендерах з  продажу пакетів акцій ВАТ  не дозволяється брати участь: 1) радникам; 2) їх афілійованим особам. Радник - це юридична особа (група юридичних осіб), яка надає послуги з підготовки та проведення відкритих торгів. До афілійованих осіб, які виключаються з процедури торгів, нале-жать: а) юридичні особи, які безпосередньо або опосередковано воло-діють (або мають право за договором на придбання) 10 або більше відсот-ками ак-цій (паїв, часток) радника; б) юридичні особи, в яких радник безпо-середньо або опосередковано володіє 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток); в) юридичні особи, які безпосередньо чи опосередковано мають спільно з радником компанію, яка є їх учасником; г) фізичні особи, які обіймають керівні посади в зазначених вище компаніях або отримали від них позику в будь-якій формі, розмір якої перевищує 10000 доларів США, а також члени їхніх сімей; д) фізичні особи, які безпосередньо або опосеред-ковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток) у зазначених вище компаніях, а також члени їхніх сімей; е) юридичні особи, в яких зазна-чені вище особи безпосередньо або опосередковано володіють 10 або більше відсотками акцій (паїв, часток), а також члени їхніх сімей. Приватизацію неправомочною особою слід вбачати і в тому разі, коли договір купівлі-продажу державного або комунального майна укладається між покупцем і таким продавцем, який не є належним органом приватизації .