Фразеологізми як засіб образного мовлення молодших школярів

Перевагу над іншими стилістичними пластами фразеологізмів надає розмовно-просторічним сталим конструкціям, народним прислів'ям і приказкам також і М.Стельмах у своїх прозових творах. Письменник майстерно використовує стійкі формули усномовного походження для експресивного вираження як позитивних, так і негативних рис своїх героїв. Напр.: «Гарна молодиця — сам чорт ложку меду вложив» («Велика рідня»), «Бісів Юхим з води вийде сухим» («Велика рідня»), «Ринувся, як ведмідь на пасіку» («Кров людська не водиця»), «Витріщився, як теля на нові ворота» («Велика рідня»), «Ти йому слово, а він тобі десять» («Коли плачуть боги»).

"Розмовна фразеологія  є невичерпним джерелом створення  гумори-стичного, а часто і сатиричного  ефекту. Цей ефект досягається  зокрема за допомогою введення  в текст літературного твору  просторічної, згрубілої фразеології  або усталених сполук розмовного  характеру з яскраво вираженою  гумористичною семантикою" [37, 26]. Окремі з цих фразео-логізмів  створилися внаслідок редукції  народного анекдоту. Такого роду  усномовних фразеологізмів дуже  багато в «Енеїді» І.Котляревського, «П'ятами з Трої накивав»; «З  двора в собачу ристь побіг»; «Мої великі кулаки Почешуть  ребра вам і спину»; «І молодиці-цокотухи  Тут баляндраси понесли»; «На  нього всі баньки п'ялили»; «Еней  піджав хвіст, мов собака»; «Анхіз  кричав, як в марті кіт»; «Скрізь  йорзає, як чорт в болоті»; «Пропали! Як Сірко в базарі», в гумористичних  творах Г. Квітки-Основ'яненка, українських  письменників-байкарів П.Гулака-Артемовсь-кого  Л. Глібова, в гуморесках С. Руданського, у прозових творах І. Нечуя-Левицького  та Панаса Мирного, у драматургії  М. Старицького, М. Кропив-ницького, І.Карпенка-Карого  та інших творах художньо-белетристичного  стилю української літературно  мови XIX століття.

Дуже широко користуються розмовною фразеологією як невичерп-ним джерелом народного гумору й сучасні українські прозаїки, поети та драматурги. Так, розмовна лексика і фразеологія основою творів неперевершеного майстра українського гумору й сатири Остапа Вишні [28]. Вона є органічним компонентом мовної палітри письменника і одним з важливих чинників ні з чим не зрівнянної гумористично сили творів цього видатного українського майстра слова. Наведемо приклади: "От подивіться і скажіть, який із цих двох колгоспів матиме сало, а який із них, замість сала, плямкатиме губами, дивлячись, як перший їстиме сало?” ("Кукурудза і сало"), "Що ж вам іще сказати? Знайте найголовніше: «Не святі горшки ліплять!» Захочете навчитися писати фейлетони, навчитеся, бо, ще раз підкреслюю, навчитися можна!" («Отак і пишу»).

Засобом тонкого ліричного гумору та гострої сатири виступає розмовно-побутова фразеологія в творах багатьох інших українських письменників, які часто включають усномовн фразеологізми в контекст іншого стилістичного плану і цим інтенсифікують ефект комізму [46]. Напр.: "Докладай по вищестоящих начальствах, що кабеля перетягли... Бачиш? А де ж ти взяв бінокля? От ловко, матері його ковінька..." (Л.Первомайський "Атака на Ворсклі"), "А мене за пораду на водоході вашому покатаєте... — Чи ти клепку з голови загубив? накинулась баба Єлизавета" (О.Донченко "Вітер з Дніпра"), "...Та він заткне за пояс любого вашого занюханого службовця, бо тепер сам на цілих дво сіл службовець. Агент!» (В.Кучер "Трудна любов"), «Я чув дещо таке... І ти, Чумаченко, чув? — Чув, товаришу гвардії майор. Це дійсно слабке наше місце: як оборона, так казяться! — Із жиру вони в тебе казяться... Ах, лобури! —Майор лаявся, проте злості не чулося в його словах" (О.Гончар "Прапо-роносці").

Таким чином, розмовно-побутова фразеологія в різних жанрах художньо-белетристичного стилю української літературної мови є випро-буваним засобом посиленої експресії висловлення, увиразнення, іноді унаочнення ідеї, яку доносить письменник до читача. "Разом з тим вона є:

- одним з засобів створення  мовних партій персонажів художнього  твору, підкреслення окремих рис  їх характеру, оцінки певних негативних  чи позитивних вчинків героїв;

- усномовна фразеологія  надає широкі можливості для  індивідуалі-зації, а іноді й типізації  мовних партій персонажів;

- розмовна-побутова фразеологія  є неперевершеним і одним з  основних засобів створення гумористичного  ефекту" [49, 91].

Таким чином, розмовно-побутову фразеологію використовують хоч звичайно і меншою мірою, ніж художньо-белетристичний стиль, також стилі науково-популярний, публіцистичний, зокрема такі його різновиди, як суспільно-політичний та стиль масової комунікації.

Широкого визнання у вітчизняному й світовому мовознавстві здобула семантична класифікація, фразеологізмів, опрацьована В.В.Вино-градовим [23]. В основу його фразеологічно теорії покладено ступінь видозміни значення слова у різних синтаксичних і стилістичних умовах фразоутворення. Являючи собою єдине значеннєве ціле, фразеологічні одиниц не є однаковими з погляду з'єднаності компонентів і спів-віднесеності семантики усього вислову з семантикою його окремих складників-компонентів.

Зважаючи на це, В.В.Виноградов розрізняє три групи фразеологічних одиниць – фразеологічн зрощення, фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічн зрощення — семантичне неподільні фразеологічні одиниці, у яких цілісне значення невмотивоване, тобто не випливає із значень їх компонентів. Наприклад: бити багла ледарювати; пекти раків — червоніти; дати кучми — побити; собаку з'їсти – набути досвіду; на руку ковінька — вигідно і под. Із словами однакового звучання, що виступають у вільному вжитку, компоненти фразеологічних зрощень перебувають у зв'язках омонімічності.

За визначенням В.В.Виниградова, фразеологічні зрощення являють собою „своєрідні складні синтаксичн слова" [24, 38]. Компоненти фразеологічних зрощень нагадують морфеми у словах. Як і слова з невідною основою, вони позбавлен внутрішньої форми. Лише глибоке етимологічне дослідження може допомогти розкрити механізм станов-лення фразеологічних зрощень і з'ясувати, чому саме ці слова-компоненти спонукали появу цілісного значення.

Семантична неподільність виникає або підтримується у фразео-логічних зрощеннях рядом фактів:

§   наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; взяти на цугундер; ускочити в халепу);

§   наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облацех; притча во язицех);

§   втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв’язку [36, 58].

“Фразеологічн дності – теж семантичне неподільні фразеологічні одиниці, але цілісне їх значення умотивоване значенням компонентів” [23, 42]. Наприклад: не нюхати пороху — не бути ще в боях; прикусити язика — замовкнути; кров з молоком – здоровий та ін.

Мотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном).

Семантична замкнутість фразеологічних єдностей може створюва-тися також евфонічними чи формально-граматичними засобами – римою, алітераціями (усякої тварі по парі) тощо.

Фразеологічн дності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).До цього розряду В.В.Виноградов залуча фразові штампи, кліше, типові для різних літературних стилів, і літературні цитати, крилаті вислови, і народні прислів’я та приказки" [24, 72].

“Фразеологічн сполучення – тип фраз, створюваних реалізацією зв’язних значень слів" [23, 44]. Фразеологічні сполучення не є безумов-ними семантичними єдностями. Вони аналітичні, наприклад: зачепити почуття; зачепити гордість; зачепити інтереси.

Слова з фразеологічне зв'язним значенням можуть поєднуватися з одним словом чи з обмеженим рядом слів (страх, жаль, зло, досада бере при неможливості радість, задоволення, насолода бере).

Класифікаційна схема В.В.Виноградова – важливий етап у станов-ленні фразеологічної теорії. Але в процесі вивчення фразеологічного фонду багатьох мов стали очевидними її вразлив місця, зокрема нечіткість критерію умотивованості значення, неможливість застосувати його до всіх одиниць, залучених до категорії фразеологічних єдностей тощо.

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, Г.Л.Шелехова виділяє четвертий клас— фразеологічні вирази, до яких належать "такі стійк в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантичне подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням" [83, 10]. Наприклад: серйозно й надовго; Вовків боятися – в ліс не ходити; Не все те золото, що блищить.

Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєв одиниці.

Серед фразеологічних виразів О.Л.Хорошковська розрізняє дві групи [80, 39-40]:

1) фразеологічн вирази  комунікативного характеру, що являють  собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження. Наприклад: Людина — це звучить  гордо; Хрін від редьки не солодший;

2) фразеологічн вирази  номінативного характеру, що є  сполученням слів, ідентичним лише  певній частин речення, є словесною  формою того чи іншого поняття  і, як і слова, виконують у мов  номінативну функцію.

Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий учбовий заклад і т. ін.

Семантична класифікація фразеологічних одиниць у плані діахронії опрацьована Б.О.Ларіним. У становленні переважної більшості фразео-логічних одиниць вихідними є вільні звороти мови, повні за лексичним складом, нормальні за граматичною будовою і прямі за значенням.

Класифікація Б.О.Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає:

а) перемінн словосполучення;

б) стійк словосполучення, що відзначаються наявністю стерео-типності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення;

в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість” [2, 19].

Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціо-нальному аспекті здійснив С.Гаврин. Він виділяє шість основних типів:

1. Образно-виразн стійкі  сполуки, до яких належать метафоричні  одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу), сполуки з  метафоричними компонентами (яблуко  незгоди), сталі порівняння (берегти  як зіницю ока), евфонізми (із грязі  в князі), сталі гіперболи і  літоти (гарматою не проб'єш; виїденого  яйця не вартий), тавтологічні  сполуки (свиня свинею; ливом лити), сполуки, що створюються на основі  поетичного синтаксису (правда —  добре, а щастя — краще).

Такі експресивно-емоційно забарвлені сполуки відзначаються певною художньою своєрідністю. Вони утворилися не тільки внаслідок звичайного добору слів, але і внаслідок вияву фантазії, гри уяви, що виражається у вдалому переносному вживанні слів, влучності зіставлення, порівняння тощо.

2. Еліптичн сполуки, що  об'єднують усічені стійкі сполуки  слів: рад не рад; хоч куди; ні  пуху ні пера.

3. Термінологічн фразеологізми, що охоплюють складені терміни  науки, техніки, мистецтва та ін.: заломлення променів; річ у собі; колінчастий вал; соціалістичний  реалізм; культ особи. Заміна в  них одного з компонентів синонімом (пор. ланцюгова реакція — послідовна  реакція) руйнує термінологічність.

4. Афористичн фразеологізми, що виражають узагальнюючі умови-води: друзі пізнаються в біді; буття  визначає свідомість.

5. Контекстологічн сполуки, які ототожнюються із стійкими  утвореннями, що в класифікації  В.В.Виноградова називаються фразеоло-гічними  сполученнями.

6. Ідіоми всі стійкі  словосполуки, що втратили внутрішню  форму: собаку з'їсти, була не була, рос. — і под. [5, 36-37].

На думку С.Г.Гаврина, така систематизація розкриває природу творення стійких сполук, механізм формування фразеологічного складу мови. Крім того, вона одночасно вказує і на т функції, які фразеологічний склад мови виконує в мовленні: “образно-виразні сполуки виконують образно-виражальну і емоційно-експресивну функцію; еліптичні — лаконізують мову; термінологічні — забезпечують точність; сполуки з узагальнюючими умовиводами вносять у мовлення перлини народно-авторської думки; контекстологічна фразеологія виконує функцію полегшення конструювання мовлення” [8, 3].

Помітне місце в теоретичних дослідженнях посідає граматичний принцип класифікації фразеологічних одиниць.

Морфологічна класифікація передбачає визначення лексико-граматичної природи стрижневого слова, співвіднесення фразеологічних одиниць із певними частинами мови тощо. Послідовне здійснення морфологічної класифікації ускладнюється тим, що в ряді випадків визначити граматичний центр фразеологічного звороту неможливо.

Заслугову на увагу класифікація фразеологічних одиниць за граматичною формою і семантичними ознаками, опрацьована в ряді праць В.Л.Архангельським [4, 37]. У ній фразеологічні одиниц поділяються на фраземи і стійкі фрази. Термін фразема охоплює фразеологічні одиниц з структурою словосполучень, а термін стійка фраза охоплює фразеологічні одиниц з структурою речень.

Критерієм синтаксичного принципу класифікації є врахування синтаксичних функцій фразеологічних одиниць. Незважаючи на те, що ті чи інші категорії фразеологічних одиниць виступають саме у певній, типовій для них синтаксичній функції, спостерігаються факти багато-функціональност х, що теж унеможливлює послідовне проведення цього принципу [17].