Методика вивчення поетичної творчості Б. І. Антонича в профільній школі

Мальовнича природа Карпат, працьовиті земляки  мали великий вплив на формування світорозуміння письменника, його ніжної поетичної натури. Вірші Богдана-Ігоря Антонича життєрадісні, передають залюбленість поета у рідну природу, прадавні звичаї, традиції народу. Ось як про це пише відомий письменник, літературознавець Дмитро Павличко:

«У кожної людини буває такий день, коли вперше радієш сонцю, коли вперше деревами тішишся, збагнувши, що вони гарні, коли тихі радощі, збуджені в душі красою листка чи пелюстки, вперше переходять у здивування – в таке почуття, яке браком точнішого слова назвати можна щастям. Такі дні, здається, більшість людей переживає в дитинстві. До таких днів ми повертаємося спогадами. І нема на світі зеленішої левади, як та, через яку біліла твоя перша стежка до школи, і деревини кращої немає, як та, в якій ти вперше впізнав живе єство, і сонця ласкавішого нема, як те, яке хотів ти підняти, немов блискучий таріль, із голубого дна калабані. У сфері таких почуттів живе Антонич…».

Поет самотужки глибоко засвоїв літературну українську мову, дивуючи своїми знаннями сучасників, відвідував гурток україністів, де виступав з рефератами з питань розвитку мистецтва, читав власні поезії. Він вірив у незнищенність свого народу в його етнічних межах – від Сяну по Кубань, бо «не вміє пригинати спини козацький вільний юний син».

Рання смерть обірвала життя великого поета. Немов метеорит, сяйнуло воно на літературному небозводі, залишивши на ньому слід. 6 липня 1937 року Б.-І. Антонича не стало. Помер він на 28 році життя у Львівській лікарні через запалення легенів.

3. Побудова та опрацювання  учнями таблиці.

Основні фактори формування Б.-І. Антонича як поета і громадянина
Чудова природа мальовничої Лемківщини	Любов до рідної мови, глибоке її вивчення, обстоювання людської й національної гідності, віра в незнищенність свого народу.	Захоплення світовою й українською класикою

Отже, ми перейшли з вами до розгляду літературної творчості поета. Ознайомтесь з таблицею виходу в світ збірок Антонича.

Дата виходу збірки	Назва збірки
1931 р.	«Привітання життя»
1934 р.	«Три перстені»
1936 р.	«Книга Лева»
1938 р.	«Зелена Євангелія», «Ротації» (надруковані посмертно)

4. Виступ учнів (заздалегідь підготовлене завдання).

А зараз будьте уважні, та послухайте виступ наших літераторів, які розкажуть про особливості літературної творчості поета. Зробіть в зошитах короткий конспект інформації по кожній збірці.

5.Слово вчителя.

Ми дізнались з вами про ще одну відому в колі українських письменників постать Богдана-Ігоря Антонича. Поет був досить незвичайною людиною, і ця незвичайність проявлялась усюди: в його поглядах, думках, творчості. На жаль, доля відвела йому небагато часу для життя… Але Антонич зумів прожити життя, не витрачаючи час на даремне.

Зараз ми з вами прочитаємо поезію «Автопортрет», в якій автор дає самохарактеристику.

6. Виразне читання поезії одним учнем.

7. Обмін враженнями та виконання проблемно пошукових завдань.

1. Визначити жанр вірша.

2. Знайти центральний образ поезії.

3. Яка мікротема 1-ої та 2-ої строф? 

 

8. Слово вчителя.

Захоплюючись давніми звичаями й обрядами лемків, поет помічав у їхньому світосприйманні двовір’я – язичництво та християнство. Вони не протиставляються, а доповнюють один одного. Поет не засуджував своїх краян за синтез двох світів, бо такі обставини склались історично на території української землі. Антонич повністю увібрав у себе цей дуалістичний неповторно-яскравий світ. Його «християнство» охоплює й поганство, а саме властиве йому радісне й тілесне сприйняття світу й конкретно-чутливе ставлення до природи. Це позначилось на багатьох його творах.

ІV. Підведення підсумків та оцінювання.

Інтерактивний метод «Мікрофон»

1. « На уроці для мене було  відкриттям…»

2. « Я пишаюся тим, що…»

3. «Особливо мене схвилювало  те…»

VI. Домашнє завдання.

1. Повторити вивчений матеріал.

2. Самостійно проаналізувати поезії  «Село» та «Черемхи» (по варіантам)

3. Підготуватись до виразного  читання поезій «Вишні» та  «Зелена Євангелія».

 

2.2 Урок №2. Оригінальне сприйняття ліричним героєм природи і навколишньої дійсності через народні символічні образи(«Вишні», «Зелена Євангелія»)

 

Мета: продовжити знайомити учнів із творчістю Б.-І. Антонича; розкрити оригінальність зображення природи в його поезіях «Вишні» та «Зелена Євангелія»; розвивати образне мислення учнів; сприяти вихованню високих моральних почуттів.

Тип уроку: урок вивчення та засвоєння нових знань.

Обладнання: портрет письменника, репродукції картин пейзажів, дидактичний матеріал.

Методи, прийоми та форми роботи: слово вчителя, заповнення літературної анкети, виразне читання, бесіда, аналіз поезій, словникова робота, випереджувальне завдання.

Міжпредметні зв’язки: народознавство.

Теорія літератури: архетип, символ, сфарагіта.

 

Хід уроку

 

І. Актуалізація опорних знань

Літературна анкета (учні пишуть відповіді на аркушах паперу та здають вчителеві).

1. Де народився Б.-І. Антонич?

2. Дата народження письменника.

3. Ким був його батько?

4. Які навчальні заклади закінчив  поет?

5.Творами яких письменників  захоплювався?

6. Основні фактори формування  мистецького таланту письменника.

7. Чим була спричинена рання  смерть поета?

8. Які збірки були видані посмертно, а які прижиттєво? (дати вказати)

 

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Поєднання лемківського колориту із загальнонаціональними образами й символами в поезіях «Село» та «Черемхи». (Почерговий аналіз поезій за питаннями)

1. Зразком якої лірики є твір?

2.Які образи передають лемківський  колорит?

3.Зобразити асоціативний кущ  вірша

4. Наведіть художні засоби поезії, та визначте їхню роль.

 

ІІІ.  Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

1. Слово вчителя

Творчість Богдана-Ігоря Антонича безумовно не належить до найвищих зразків імпресіоністичної традиції в українській поезії. Після багатьох літературознавчих дискусій його творчість так і не була остаточно зарахована до якоїсь конкретної течії. При тому практично всі дослідники його поезії зазначають, що вплив усіх стильових течій модернізму позначився на творчій спадщині Антонича. Збірка ж Антонича «Три перстені» цікавить нас передусім своїм новаторським підходом і відчутно відображає імпресіоністичні прийоми – яскравість та багатство кольорів, детально вимальований навколишній світ, постійну присутність пейзажних замальовок, де внутрішній світ героя творить опозицію й одночасно єдність зі світом зовнішнім, різноманіття звуків, запахів, які творяться автором за допомогою образного вживання описів природи, стихій, які поет майстерно передає за допомогою поетичного слова. Вірші митця найчастіше будуються за принципом: пейзаж або невелика пейзажна замальовка – роздум – констатація. Навколишній світ постійно штовхає ліричного героя поезії на роздуми, що одразу відображають стан душі. І найчастіше – це деталі, які примушують замислитися, які нагадують, які бентежать, які приводять до неминучого висновку про швидкоплинність усього сущого.

Сьогодні на уроці ми з вами поговоримо про поезії, де автор звертається до прекрасної української природи.

ІV. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.

1. Виразне читання  вчителем поезії «Зелена елегія».

2. Розповідь з елементами  бесіди.

Вірш «Зелена Євангелія» – це гімн весняній природі та землі, де все це гармонійно поєдналося. Автор робить тонкі спостереження навколишньої дійсності, які не можуть не захопити читача. Дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан.

В основу написання вірша покладено мальовничий опис рідного села поета. Важливу роль відіграє поетика кольору, яка постає перед нами як явище глибинної структури тексту.

1) Які кольори згадані поетом у «Зеленій Євангелії»? Яке вони мають значення?

2) Які асоціації у вас викликають образи вірша?

3) Який образ можна назвати основним. Чому?

4) Скільки строф має вірш?

 

3. Дослідження учня  з народознавства (про дерево вишню, її символіку, ритуальність в українському народі).

4. Словникова робота: архетип, символ, сфарагіта.

Архетип – це прообраз, первісний образ, ідея.

Символ – це умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Сфарагіта – це уживання імені чи прізвища певного автора у написаному ним творі. 

5. Виразне читання  поезії учнем.

6. Слово вчителя.

У тогочасній ліриці, зокрема авангардистській, традиційні символи (вишня, калина, тополя) вважалися застарілими, невідповідними урбаністичному світові. Та митець не поділяв цих поглядів. Він знаходив в архетипних образах ознаки нашої ментальності, що не втрачає свіжості й у наш час.

7. Повторне читання  поезії учнями (читання мовчки).

8. Бесіда з елементами  аналізу.

1. Чому ліричиний герой називає  себе хрущем?

2.Знайдіть у творі сфарагіту.

3. Які художні засоби та з  якою метою використовує автор?

Робота з таблицею. Складіть таблицю головних образів поезії та дайте їхню характеристику.

 

V. Закріплення знань, умінь і навичок.

1. Підсумкова бесіда ЯКА? ЕФРЕСТИЧНА, ПРОБЛЕНО ПОШУОВА І ТД

1) Назвіть основні збірки поета, та твори, які вони вміщують.

2) Яку роль виконує сфрагіта у вірші «Вишні»?

3) Поясніть єдність поганських та християнських мотивів у поезії Антонича.

 

VI. Оцінювання.

VII. Домашнє завдання.

1. Вивчити поезію Б.-І. Антонича  напам’ять (на вибір)

2. Скласти асоціативне гроно  поезії «Дороги».

 

2.3 Урок № 3. (Фрагмент) Б.-І. Антонич. Філософія роздумів у поезії «Пісня про незнищенність матерії», відтворення дійсності через язичницько-християнські уявлення пращурів («Різдво»)

 

(Фрагмент)

Мета:  дослідити поєднання двовір’я в творчості митця, розкрити ідейно-художній зміст його філософської лірики; розвивати в учнів увагу, спостережливість, уміння глибоко мислити, надавати свою оцінку; виховувати високі патріотичні почуття.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрет Б.-І. Антонича, книги з його творами, Біблія.

Методи, прийоми та форми роботи: слово вчителя, читання поезії напам’ять, виразне читання, бесіда, елементи аналізу.

Теорія літератури: міфологізм.

 

Хід уроку

 

І. Актуалізація опорних знань.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та мети уроку.

ІV. Сприймання та засвоєння нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

Б.-І. Антонич створив оригінальну концепцію світу, характерною ознакою якого є пошук гармонії людини й космосу, особи й природи. Він органічно поєднав казку, міф та реальність, теперішнє й минуле, по-дитячому обожнював природу. Саме вона є повнокровним героєм його збірок, сповнених життєлюбства.

2. Читання поезії  «Незнищенність матерії» та обмін  враженнями.

3. Евристична бесіда  з проблемно-пошуковими завданнями. Построфний аналіз твору.

1. Де знаходиться ліричний герой  вірша?

2. Що собою являє перша строфа? Який тут використано прийом?

3. У чому особливість ідейно-художнього  змісту інших строф?

4. Робота зі схемою. (Я – природа, матерія).

5. Висновок вчителя.

6. Виразне читання  поезії «Різдво».

7. Словникова робота: лемки, крисані, завія, стріха.

8.Слово вчителя.

Б.-І. Антонич не погоджувався, коли його називали «безрозсудним поганином самого почування», адже він не вдавався до «оязичення християнства» чи – навпаки. Часто в одному творі з’являлися мотиви двох вір, як у вірші «Різдво», де сюжет християнської містери, тонко помережаний язичницькими елементами, розгортався в українському середовищі. 
Волхви уподібнювалися до лемків: «Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий», тобто хліб. Справді, на Різдво лемки з хлібом й свяченою водою обходять обійстя й освячують його. Згаданий тут символ місяця пов’язувався здавен із дохристиянським святом Різдва. До речі, язичницький місячний знак «золотий горіх» опинився в долоні Матері Божої, утаємниченої в долю її небуденного Сина. Вона знає його трагічне майбутнє, але нічого вдіяти не може, покладаючись у всьому на Господнє провидіння. 
Те, що Біблійну легенду про народження Христа Б.-І. Антонич розкрив по-своєму, не треба розуміти, як святотатство, це відчуття близькості своєї до Сина Божого, єдності з тим, хто взяв на себе гріхи людства й постраждав за нього.