Збутовой потенціал підприємства та ефективність його використання при логістичному підході

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        2.3. Аналіз системи розподілу на ДП «Севастопольський виноробницький завод».

 

        Як вже описувалося вище, використовувана підприємством система збуту має всього один розподільний центр - склад готової продукції. Схематично ця система вже була зображена на Малюнку 2.2.1. Детальніше її зображення, що враховує реальну кількість посередників, відображене на Малюнку 2.3.1:

 

Малюнок 2.3.1. Схема  системи розподілу продукції ДП «Севастопольський виноробницький завод».

 

        Слід зазначити, що складська мережа, через яку здійснюється розподіл матеріального потоку, є значимим елементом логістичної системи. Побудова цієї мережі робить значний вплив на витрати, які виникають в процесі доведення товарів до споживачів, а через них і на кінцеву вартість продукту, що реалізується. Тому для кожного підприємства так важливо грамотно побудувати свою складську мережу.

         Ця розподільна система не відповідає багатьом логістичним принципам, на яких повинні будуватися системи розподілу з точки зору оптимізації потокових процесів, тобто зрештою ця система не сприяє максимізації прибутку, який отримується підприємством від реалізації своєї продукції.

        Система з одним розподільчим центром в даному випадку має для підприємства як свої позитивні, так і негативні властивості:

         До плюсів системи з одним розподільчим центром можна віднести:

         1. Підприємству не треба створювати велику мережу складів, що обмірковують яку-небудь територію, у нього немає потреби в створенні розгалуженої складської інфраструктури, тому воно не несе додаткових витрат на зміст додаткових складів;

         2. Підприємство не несе великих транспортних витрат, оскільки при існуючій системі розподілу підприємство не утримує значного парку транспортних засобів у зв'язку з тим, що саме не здійснює самостійних перевезень своєї продукції;

         3. Підприємство має можливість продавати свою продукцію оптовим покупцям за нижчою ціною, оскільки в цю ціну не включаються транспортні витрати. Ця низька ціна може притягнути тих оптових покупців, у кого створена широка мережа розподільчих центрів, налагоджено транспортне господарство, і вони, відповідно, мають можливість доставляти товари до своїх оптових баз з мінімальними витратами.

        До мінусів системи з одним розподільчим центром відносяться:

        1. В умовах існуючої системи розподілу підприємство достатньо сильно залежить від своїх оптових покупців. Виходячи з результатів аналізу структури збуту, проведеного в п. 2.3., можна помітити, що більшість своєї продукції (98%) підприємство реалізує всього чотирьом посередникам. Тобто можна зробити висновок, що структура збуту ДП «Севастопольський виноробницький завод» є недостатньо диверсифікованою, внаслідок чого це підприємство сильно схильне до коливань попиту з боку вищеперелічених оптових покупців, а це, у свою чергу, може негативно позначитися в майбутньому на успішності реалізації продукції. В даному випадку ці оптові покупці можуть в певній ситуації диктувати підприємству свої умови, домагаючись для себе певних вигод і користуючись тим, що підприємство досить сильно від них залежить;

        2. Ця розподільна система, коли оптовий покупець вимушений самостійно вивозити продукцію підприємства з його складу, призводить до обмеження числа покупців, готових співпрацювати з підприємством. Адже далеко не у кожного посередника є бажання самостійно здійснювати доставку купленої ним продукції цього підприємства до свого розподільного центру, покладаючи тим самим на себе усі витрати, пов'язані з транспортуванням товару до оптового складу, його подальшим складуванням і доставкою його в різні торгові точки. Ось саме тому у ДП «Севастопольський виноробницький завод» таке незначне число торгових посередників;

         3. На Малюнку 2.3.1. не випадково більша частина матеріальних потоків спрямована в один бік. Адже сама фірма веде свою діяльність на території ДП «Севастопольський виноробницький завод», а він, як відомо, знаходиться на достатній відстані від центру міста і від місць, де знаходиться большість торгових точок. Тобто не можна сказати, що склад готової продукції підприємства знаходиться на рівному видаленні від центрів її розподілу. Таким чином, при цьому розташуванні складу транспортні витрати посредників досягають досить високого значення, що, природно, збільшує ціну, по якій посередники реалізовуватимуть продукцію підприємства, - це, у свою чергу, зменшить попит на цю продукцію. А оскільки на території нашої області аналогічний продукт роблять і інші підприємства, то частина споживачів може перемкнутися на їх продукцію, якщо вона буде дешевшою. Можна зробити висновок, що існуюча система розподілу не оптимізована з точки зору величини сумарних транспортних витрат, які несуть усі учасники процесу розподілу, а це зрештою призводить до неефективного використання ресурсів, і, як наслідок, до завищеної кінцевої ціни продукції підприємства;

       4. Існуюча система розподілу призводить до того, що підприємство в перспективі втрачає частину свого прибутку. Покажемо це наочно. У 2011 р. собівартість одиниці продукції (наприклад, шапанського «Совєтське») склала 30,39 грн, реалізаційну ціну (ціна, по якій підприємство реалізує свою продукцію оптовим покупцям) - 31,50 грн. Т.е. прибуток на одиницю продукції = 31,50 - 30,39 = 1,11 грн. Роздрібна ціна в 2011 р. на цей вид шампанського коливалася від 32,50 до 33,00 грн./ед. Нехитрі розрахунки показують, що навіть при перевезенні партій шампанського невеличкими вантажними автомобілями (наприклад " Газель") сумарні транспортні і складські витрати на одну бутилку не перевищують 50 коп. Таким чином, підприємство при самостійній доставці своєї продукції до кінцевого споживача матиме можливість реалізовувати шампанське за ціною 32,50-33,00 грн., тоді як сумарні витрати на одиницю складуть: 30,39 + 0,50 = 30,89 грн. Навіть при ціні 30,39 грн./бут. прибуток на одиницю складе: 32,50 - 30,89 = 1,61 грн., збільшившись на 0,5 грн. в порівнянні з існуючим рівнем. Сумарний річний прибуток від реалізації зросте на: 1985,584 тис. бут.* 0,5 грн./бут. = 992,792 тис. грн. Ця додаткова сума прибутку здатна покрити додаткові витрати на придбання вантажного транспорту і купівлю (чи оренду) додаткових складів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Висновки Розділу 2.

        Проаналізувавши систему розподілу розподілу ДП «Севастопольський виноробницький завод», ми бачими, що на даному підприємстві існує Система з одним розподільчим центром. Ця система розподілу у функціональній логістиці має як свої переваги, так і недоліки. Проведений аналіз системи розподілу ДП «Севастопольський виноробницький завод» дозволів виявити, що для даного підприємства система з одним розподільчим центром має ряд своїх переваг та недоліків.

          Підприємство  не має власного автопарку,  цим скорочує затрати на транспорт. І тим самим має можливість реалізовувати свою продукцію за нижчою ціною. Це є значним плюсом для підприємства в умовах жорсткої конкуренції. Але у подальшому підприємство може втратити частину свого прибутку. Це може бути обумовлено тим, що підприємство достатньо сильно залежить від своїх оптових покупців. Тобто, підприємство може працювати тільки з тими посередниками, у яких налагоджено транспортне господарство  і вони, відповідно, мають можливість доставляти товари до своїх оптових баз з мінімальними витратами.

        Таким чином,  існуюча ситема розподілу ДП  Севастопольський виноробницький завод» дозволяє «вижити» підприємству у сьогоднішній час в умовах жорсткої конкуренції, але у майбутньому може призвести до значних збитків та втрати успіху.

        У Розділі  3. пропонується пропозиції з усунення  недоліків системи збуту на  підприємстві та вдосконалення  збутової системи ДП Севастопольський виноробницький завод»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Розділ 3. Удосконалення логістичної системи збуту ДП «Севастопольський виноробницький завод».

 

        Виходячи з результатів аналізу системи розподілу, проведеного у попередніх пунктах, можна зробити загальний висновок про те, що існуюча система розподілу продукції ДП «Севастопольський виноробницький завод» не відповідає багатьом вимогам логістики, не забезпечує максимізації прибутку підприємства, призводить до збільшення транспортних витрат при доставці готової продукції із складу підприємства до кінцевого споживача і так далі.

        Проте ця структура застосовується підприємством ось вже більше двох років, і доки керівництво підприємства не має наміру вносити в неї наскільки або значні зміни. Це обумовлено тим, що для зміни системи, що склалася, потрібно значні капіталовкладення (створення парку транспортних засобів, оренда або купівля складських приміщень в межі міста), а крім того, потрібно якісно інший підхід до організації управління матеріальними і інформаційними потоками. Підприємству необхідно також встановити прямі зв'язки з безпосередніми споживачами його продукції.

        Звичайно, з часом усі ці витрати окупляться, причому, як показав розрахунок, проведений в п. 2.3., термін окупності не перевищить 1-1,5 року. 
Принципи, якими керується керівництво підприємства, ясні. Адже ця структура збуту є найбільш " безболісною" для підприємства в короткостроковому періоді, оскільки усі транспортні і складські витрати в цьому випадку мінімальні, а підприємство позбавлене від необхідності самостійно займатися роздрібним продажем своєї продукції.

        Але якщо розглянути довгострокову перспективу, враховуючи вплив позитивних і негативних чинників зовнішнього середовища, то очевидним стає те, що існуючу систему необхідно змінювати, оптимізувати відповідно до основних логістичних принципів.

         Оптимізація існуючої розподільної системи може бути проведена по декількох напрямах:

       1. Необхідно збільшити кількість розподільних центрів (оптових складів);

       2. Оптимально розмістити ці склади на території, яка обслуговувається;          

        3.Створити достатній парк транспортних засобів необхідної вантажопід’ємністі і раціонально організувати його роботу з доставки продукції підприємства від місця виробництва до місця споживання;

        4.Необхідно налагодити прямі зв'язки із споживачами продукції підприємства (як з фізичними, так і з юридичними особами), укласти договори з торговими точками (магазинами) з реалізації продукції підприємства. Тобто максимально диверсифікувати структуру збуту, що забезпечить підприємству стійкий і рівномірний попит на його продукцію і знизить торговий ризик до мінімуму;

        5. У той же час, жодним чином не можна втрачати вже напрацьованих зв'язків з оптовими покупцями, а запропонувати їм і надалі працювати на взаємо-вигідних умовах, причому в нових умовах у них буде можливість ви-бору найбільш зручного для них центру розподілу, що знизить їх транспортні витрати. Звичайно, купуючи товар безпосередньо поблизу своїх центрів розподілу, посередники вже розраховуватимуть на більш высоку ціну, в яку підприємство закладе свої витрати по доставці продукції до місця споживання. Слід зазначити, що після оптимізації системи розподілу ці витрати будуть зведені до мінімуму, що при існуючому рівні роздрібної ціни на продукцію підприємства збільшить його прибуток.

        Розглянемо деякі шляхи оптимізації детальніше, торкнувшись методів, за допомогою яких вона безпосередньо і відбувається.

       1.Визначення необхідної кількості складів на обслуговуваній території 
       Одним з основних моментів оптимізації  системи розподілу є визначення необхідної кількості складів. В першу чергу тут треба враховувати кількість споживачів, їх розташування, а також об'єм, який споживається ними, матеріального потоку. Пріоритетним чинником тут, як втім при будь-якому процесі оптимізації, являється мінімізація сумарних витрат.

       Якщо зробити число складів невеличким (1-2), то в цьому випадку транспортні витрати по доставці будуть найбільшими. Варіант з великою кількістю разподільних центрів припускає наявність 5-6 розподільних центрів, максимально наближених до місць зосередження споживачів матеріального потоку. В цьому випадку транспортні витрати по товаропостачанню будуть мінімальними. Проте поява у системі розподілу такої кількості додаткових складів збільшує експлуатаційні витрати, витрати на доставку товарів на склади, на управління усією розподільною системою. Не виключено, що до-даткові витрати в цьому випадку можуть значно перевищити економічний виграш, отриманий від скорочення пробігу транспорту, що доставляє товари споживачам.

        Тому, в нашому випадку переважним є варіант, згідно якому район обслуговується трьома додатковими складами. Всього у системі розподілу функціонуватиме чотири склади (оскільки склад готової продукції як і раніше може виконувати розподільну функцію).

        Покажемо, як з'явилася така цифра.

        Відмітимо, що при зміні кількості складів в системі розподілу частина витрат, пов'язаних з процесом доведення матеріального потоку до споживача, зростає, а частина знижується. Змінними виступають наступні витрати:

        1.Транспортні витрати;

         2. Витрати на зміст запасів;

         3. Витрати, пов'язані з експлуатацією складського господарства;

         4. Витрати, пов'язані з управлінням складською системою.

         1). Залежність величини витрат на транспортування від кількості складів в системі розподілу.

         Увесь об'єм транспортної роботи по доставці товарів споживачам, згідно і транспортних витрат, ділять на дві групи:

- витрати, пов'язані з доставкою товарів на склади системи розподілу (назвемо цю категорію транспортних робіт далекими перевезеннями);

- витрати по доставці товарів із складів споживачам (ближні перевезення).

При збільшенні кількості складів  в системі розподілу вартість доставки товарів на склади, тобто вартість далеких перевезень, зростає, оскільки збільшується кількість їздець, а також сукупна величина пробігу транспорту. Характер залежності не прямолінейній, оскільки тут є умовно-постійна і умовно-змінна складові, внаслідок чого витрати по доставки ростуть повільніше, ніж відстань. Наприклад, при збільшенні відстані з 20 до 60 кілометрів (у 3 рази) витрати по доставці зростають лише в 2 рази.

        Інша частина транспортних витрат - вартість доставки товарів із складів споживачам, зі збільшенням кількості складів знижується. Це відбувається у ре-зультаті різкого скорочення пробігу транспорту.

        Сумарні транспортні витрати при збільшенні кількості складів в системі розподілу, як правило, убувають. Проте це зниження не носить так виражений характер, як зниження витрат на ближні перевезення, оскільки на форму залежності впливає збільшення витрат на завезення товарів на склади (при збільшенні кількості складів).