Вдосконалення маркетингової товарної політики підприємства

 Наступним елементом  комплексу маркетингу є місце, де відбувається розподіл товару. Головним завданням політики  розподілу є, насамперед, вибір і  формування раціональних каналів  просування та збуту продукції, тобто доставки її від виробника  до споживача (безпосередньо або  через посередників), забезпечення  транспортування, складування, укладення  договорів, підготовки торговельних  працівників, розміщення товарів  у торговельних закладах, а також  післяпродажне (сервісне) обслуговування  споживачів.

В умовах насиченого ринку недостатньо розробити якісний товар, встановити на нього ціну і вибрати оптимальний канал розподілу. Дедалі більшої ваги набуває четверта складова комплексу маркетингу — просування.

Просування товару на ринку — це комплекс дій для створення двосторонього інформаційного зв´язку між підприємством і споживачами, який реалізується за допомогою маркетингової комунікаційної політики, мета якої — інформування, переконання та нагадування споживачам про товари, стимулювання їх до дій, створення позитивного іміджу підприємства в очах громадськості.

Елементами маркетингової комунікаційної політики є: реклама, паблікрілейшнз, стимулювання збуту, особистий продаж, брендинг, прямий маркетинг, спонсоринг.

Формування комунікативної політики підприємства передбачає прийняття різноманітних рішень, пов´язаних із визначенням цільової аудиторії, величини рекламного бюджету, вибором оптимальних засобів розповсюдження реклами, створенням ефективних текстів рекламних звернень, використання засобів комерційної пропаганди, методів стимулювання збуту тощо.

 

 

 

 

1.3 Формування товарного асортименту

 

Товаровиробник повинний своєчасно пропонувати ринку певну сукупність товарів, які б, найбільш повно задовольняли вимоги певних категорій покупців.Набір товарів, запропонованих виробником або продавцем називають асортиментом.

Асортимент - це упорядкована по певних ознаках товарна маса, або набір різноманітних товарів, згрупованих, наприклад, по функціональному призначенню.

Товарний асортимент - це сукупність товарів, що випускаються фірмою. Він ділиться на асортиментні групи й асортиментні позиції.Товарний асортимент характеризується широтою або кількістю асортиментних груп (в асортиментну групу входять вироби, які відрізняються спільністю функціональних особливостей, якістю, ціною), а також глибиною або кількістю асортиментних позицій у кожній асортиментній групі(асортиментна позиція - це різновид товару або марка) і структурою або співвідношенням між запропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів кінцевого використання , каналів розподілу, ціною і т.д.

Асортимент вважається надто вузьким, якщо можна доповнити його новими виробами і збільшити прибуток, і надто широким, якщо можна виключити ряд виробів і прибуток збільшиться.

Нарощування асортименту - розширення - збільшення числа асортиментних груп.Насичення асортименту - поглиблення - додавання нових асортиментних позицій в існуючі асортиментні групи.

Перенасичення асортименту - товари "підривають " один другий.

Якщо асортимент великий і глибокий , є товари масового попиту, супутні товари, техніка, товари "люкс" - і усе в великій кількості - товарна лінія буде довгою і для проведення відповідної товарної політики будуть потрібні великі торгові площі.

На маленьких площах доцільно зосередитися на вузькій номенклатурі товарів і спробувати зайняти по ній провідне положення або запропонувати різноманітний асортимент , але без поглиблення.

Формуванню асортименту передує розробка асортиментної концепції фірми, що являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури товарної пропозиції. При цьому за основу приймається , з одного боку, споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а з іншого боку - необхідність забезпечити найбільше ефективне використання фірмою сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів.

Асортиментна позиція виражається у вигляді системи показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного товару. До таких показників ставляться :

• розмаїтість видів і різновидів товарів ;
• рівень і частота відновлення асортименту;
• рівень і співвідношення цін на товари даного виду.

Ціль асортиментної концепції - зорієнтувати фірму на випуск товарів, найбільше відповідних структурі і розмаїтості попиту конкретних покупців.

Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структури асортименту, а програмна - систему заходів для її досягнення за певний період. У якості критеріїв оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки.

Головною метою товарного асортименту є його оптимізація.

У процесі оптимізації здійснюється вплив на основні характеристики асортименту: широта, насиченість, глибина та гармонійність.

Широта - це кількість асортиментних груп.

Насиченість - загальна кількість усіх запропонованих товарів.

Глибина - кількість позицій в кожній асортиментній групі.

Гармонійність - характеризує ступінь однорідності асортименту відносно до вподобань кінцевих споживачів, торговельних посередників, каналів розподілу, характеру виробничого процесу тощо.

Оптимізація асортименту - безперервний процес реалізації товарної політики. Оптимізований асортимент, як правило, включає товари, що знаходяться на різних стадіях ЖЦ.

Суть асортиментної політики:

• визначення наборів товарних груп (видів, підвидів, марок),
• оптимальне співвідношення базових моделей та їх модифікацій,
• встановлення співвідношення присутності на ринку товарів, що

знаходяться на різних стадіях ЖІДТ.

Завдання асортиментної політики:

• задоволення попиту та завоювання нових покупців,
• оптимізація фінансових резервів фірми та використання її
• технологічного досвіду.
• Фактори, що впливають на асортимент продукції:
• наукові розробки в галузі,
• оновлення асортименту продукції фірмами-конкурентами,
• зміни в ринковому попиті,
• суто виробничі потреби (бажання уникнути недозавантаженостіпотужностей, використати побічні продукти для підвищення ефективності виробництва).

Формування асортименту може здійснюватися шляхом:

-створення параметричного ряду  (productline) - горизонтальна стратегія;

-диференціації товару, коли кожен  новий варіант призначається  для конкретного ринкового сегменту - концентрична стратегія; -диверсифікації  виробництва та розробки товарної  номенклатури (productmix) - конгломератна стратегія.

Суть формування асортименту полягає в плануванні всіх видів діяльності, спрямованих на відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації на ринку, а також приведення властивостей цих продуктів у відповідність до вимог споживачів. Зрозуміло, що це, по суті, безперервний процес, який здійснюється протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму аж до вилучення продукції з товарної програми.

У найзагальнішому вигляді система формування асортименту передбачає здійснення таких заходів:

1. визначення поточних і перспективних потреб споживачів, аналіз наявних способів використання продукції і особливостей споживчої поведінки на відповідних ринках;
2. оцінка товарів-аналогів, що їх виробляють конкуренти, за тими самими напрямками;
3. критична оцінка власних виробів та аналогічної продукції конкурентів з позицій покупців;
4. коригування асортименту у зв’язку зі змінами рівня конкурентоспроможності окремих товарів;
5. вивчення пропозицій щодо створення нових продуктів та поліпшення властивостей вироблюваної продукції, а також нових способів та сфер використання товару;
6. розроблення специфікацій нових або поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців;
7. вивчення можливостей виробництва нової або модернізованої продукції з урахуванням можливих цін, собівартості, рентабельності;
8. розроблення спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів щодо якості, найменування, упаковки продукту згідно з результатами проведених випробувань виробу;
9. оцінювання всього асортименту та внесення змін до нього.Сьогодні є загальновизнаним те, що планування та управління асортиментом — це важлива й невід’ємна частина маркетингу. Планування товарного асортименту — це важливий засіб конкурентної боротьби.

Розділ 2: Аналіз маркетингової товарної політики

2.1  Техніко-економічна характеристика ВАТ "Завод дитячого харчування "Салюс»

«Завод дитячого харчування «САЛЮС» єдиний в Україні виробник готових до вживання продуктів харчування в асептичній упаковці для грудних дітей та дітей раннього віку.

З квітня 2006 року «САЛЮС» забезпечує 28 роздавальних пунктів м. Києва безкоштовним харчуванням для немовлят з малозабезпечених сімей за рахунок місцевого бюджету. Але, це лише м. Київ і лише малозабезпечені. На ринку такої продукції вибір обмежений, а рідке, адаптоване і частково адаптоване молочне і кисломолочне харчування для малюків може запропонувати тільки «Завод дитячого харчування «САЛЮС» .

Відкрите акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «САЛЮС» засноване згідно з наказом Фонду державного майна України по м. Києву шляхом перетворення державного підприємства «Київський завод дитячого харчування» у відкрите акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «САЛЮС», відповідно до Законів України "Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996р. № 290/96, "Про затвердження порядку перетворення у процесі приватизації державних орендованих підприємств і підприємств із змішаною формою власності у відкриті акціонерні товариства". Інших важливих подій в розвитку товариства (в тому числі злиття, поділу, приєднання, виділу) не було.

Відкрите акціонерне товариство ""Завод дитячого харчування СЛЛЮС" є юридичною особою від дня його державної реєстрації і здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту підприємства. Дочірніх підприємств, філій, представництв та інших відокремлених структурних підрозділів немає.

За останні п’ять років фактів значного відчудження або придбання активів не було. Товариство не планує будь-які значні інвестиції або придбання, пов’язані з господарською діяльністю.

Основні засоби належать товариству на праві власності, обмежень на їх використання немає. Місцезнаходження основних засобів - за розташуванням товариства. Діяльність товариства не має впливу на погіршення стану навколишнього середовища, тому екологічні питання, що можуть позначитись на використанні активів відсутні. Капітальне будівництво, розширення виробництва не планується. Первісна вартість основних засобів на кінець 2009 р. складає 8366,6 тис.гри, знос - 3828,7 тис.грн. Ступінь зносу- 45,76%, ступінь використання- 36,9%. Збільшення вартості основних засобів за звітний рік зумовлено придбанням лінії по виготовленню сандвіч панелей.

Основним видом діяльності є виробництво продуктів дитячого харчування на молочній основі

Відкрите акціонерне товариство «Завод дитячого харчування «Салюс» розташоване у м.Києві за адресою Мінський р-н, вул.Майорова 2.

Підприємство має два поточних рахунка у банках:

• АКБ "Індустріал банк"

Поточний рахунок - 26007030000295

• АБ "Таврика"

Поточний рахунок -206373014495

Таблиця 2.1 - Основні техніко-екопомічні показники підприємства ВАТ "Завод дитячого харчування "Салюс".

Назва показника	Величина показника		Темп зростання, 2-009Р, X 2008Р, 100%
	Рік
	2009	2010
1	2	3	4
Обсяг реалізації продукції (послуг), тис.грн	11253,4	30890,5	274,4992624
Чисельність працюючих, ос.	87	93	106,8965517
Середньорічний виробіток на одного працюючого, тис.грн	129,3494253	332,155914	256,7896326
Середньорічний виробіток на одного робітника, тис.грн	165,4911765	441,2928571	266,6564264
Фонд оплати праці, гри	2624,6	2432	92,66173893
Середньорічна заробітня плата на одного працюючого, тис.грн	30,16781609	26,15053763	86,68356223
Середньорічна заробітна плата на одного робітника,тис. грн	38,59705882	34,74285714	90,01426068
Собівартість, грн	15983,83	10700,3	66,94453082
Витрати на рекламу (маркетинг), грн	0	0	0
Прибуток (+) або збитки (-), тис.грн	1150.3	19400.2	1686,533948

 

 

 

 

Як видно з таблиці 2.1, у 2009 році підприємство реалізувало продукції на 11253,4 тис.грн., а в 2010 році обсяг реалізації виріс до 30890,5тис. грн. бут, що на 19637,1тис.грн більше ніж у 2009 році.

Чисельність працюючих також збільшилась, з 87 ос. у 2009 році до 93 у 2010 році.

Середньорічний виробіток на одного працюючого у 2009 році становить 129,3494253 тис.грн, а у 2010 році - 332,155914, що на 202,8064887 тис.грн. більше. Середньорічний виробіток на одного робітника впорівнянні з 2009 роком ,у 2010 році виріс на 275,8016807 тис.грн. Фонд оплати праці у 2010 році зменшився з 2624,6 до 2432 тис.грн.