Конкурентоспроможність. Рівні конкурентоспроможності

 

1. Стадії конкурентоспроможності(Портер)

 

При аналізі конкурентоспроможності М. Портер виділив 4 стадії конкурентоспроможності:

1. Стадія, рухома факторами;
2. Стадія, рухома інвестиціями;
3. Стадія, рухомаінноваціями;
4. Стадія багатства.

Згідно з точкою зору М. Портера країни можуть проходити  за цими стадіями конкурентоспроможності. Іноді країни проходять плавно, іноді  залишаються на одній стадії [1].

М. Портер певним чином пов'язує успіх країни з проходженням цих  стадій.

Тим не менш, варто відзначити, що такий підхід можна використовувати  і по відношенню до окремих галузей  або навіть окремим компаніям.

Стадія, рухома факторами

Під факторами розуміють  фактори виробництва, тобто в  певному випадку праця, земля, капітал, хоча це і не тільки вони. Фактори  можуть бути:

• Базисними та розвинутими;
• Загальними або спеціалізованими.

Наприклад, базисним чинником буде низько кваліфікована робоча сила, надлишкові корисні копалини і т.п. Тим не менш, якщо працівники будуть навчені, то цей фактор виробництва  вже стане розвиненим.

Крім того, окремі фактори  можуть бути загальними або спеціалізованими. Наприклад, загальна комп'ютерна грамотність  буде певним чином загальним фактором. Але специфічні знання по ограновуванню  алмазів або спеціальні знання, що дозволяють управляти високотехнологічним  обладнанням буде вже спеціалізованим  фактором [2].

Так, під загальними факторами  розуміють чинники, які можна  використовувати досить широко, а  під специфічними факторами розуміються  такі чинники, які можна використовувати  тільки в певній сфері.

Все це справедливо як до компанії, зокрема (спеціальні кадри  в компанії), так і до певних сфер держави в цілому.

Приклади: Австралія, Канада, Катар, Нігерія, Росія (ресурси). Можливо, поки Китай (за рахунок дешевої робочої  сили) [1].

По суті, будь-які країни, які мають надлишок ресурсів, і  в кого саме це і є основою доходу бюджету.

Деякі країни багаті, деякі  ні. Але є основа економіки - це ті самі фактори, які є в надлишку.

Стадія, рухома інвестиціями.

Основним елементом тут  є активне інвестування і залучення  інвестицій. На цьому етапі проходить  розвиток факторів. Споріднені та підтримуючі  галузі (і кластери) з Ромба Портера  поки що недостатньо розвинені [1].

Певною конкурентною перевагою  може бути конкуренція всередині  країни і внутрішній попит.

Приклади: Бразилія, деякі  країни НІК [8].

Стадії, рухома інноваціями

На даній стадії всі 4 детермінанти ромба Портера досить розвинені, існує ускладнення попиту, а брак якихось ресурсів (менш технологічних) заповнюється імпортом, причому експорт  йде більш технологічний. Країна, що сама має технології, менше залежить від імпорту технологій. Приклади: Розвинені країни: Великобританія, Німеччина, США, Франція, Японія [8].

Стадія багатства

Якщо три попередні  стадії - стадії зростання, то стадія багатства - стадія занепаду.

Все, чого досягла країна - все заслуга минулого. Тепер  же компанії втрачають свою конкурентоспроможність, конкуренція слабшає, інвестування компаній падає, попит в основному  не змінюється.

Цієї стадії досягати країнам  не можна. Якщо ж країна досягла стадії багатства, то їй необхідно знаходити  свої конкурентні переваги, змінювати  стратегію компаній, проводити цілеспрямовану державну політику, наприклад, спрямовану на інвестиції [1].

Прикладів таких країн  немає, хоча іноді виділяють певний період розвитку Великобританії, але  тоді країна швидко зорієнтувалася і  знайшла конкурентні переваги [8].

 

Незважаючи на масштабність дослідження, тим не менш існує і  певна критика. Наприклад, у своїй  книзі The Competitive Advantage of Nations Портер М. вивчає досвід 8 розвинених каїн і 2 країни НІК  що швидко розвиваються. Цими двома  країнами НІК були Південна Корея  і Сінгапур. Згідно з його точкою зору Південна Корея буде більш успішною, зможе досягти рівня розвинених країн, зможе досягти стадії, рухомої  інноваціями, тоді як Сінгапур так і  залишиться на стадії, рухомої факторами. Проте практика показала, що Сінгапур зараз розвивається більш швидкими темпами [8].

 

 

2. Міжнародний інститут розвитку менеджменту

 

Міжнародний інститут управлінського розвитку, або IMD (Institute Of Management Development) сформулював  свою модель конкурентоспроможності [7].

Насамперед, IMD щорічно публікує World Competitiveness Yearbook, в якій розглядає  конкурентоспроможність 60 країн за 300 критеріями. 2/3 з критеріїв ґрунтуються  на статистиці, а 1/3 ґрунтується на опитуваннях  керівників компаній [7].

IMD вважає, що використовувати  доповідь по конкурентноспроможність можуть як компанії, самі країни, а також ця доповідь може представляти академічний і науковий інтерес. Якщо М. Портер вибудував цілу теорію, то IMD більше сконцентрував увагу на вимірі конкурентоспроможності з допомогою рейтингу. Сама теорія конкурентоспроможності спирається на 4 певних вимірювання (dimensions), або 4 сили.

Крім цього, в теорії IMD говорить про створення доданої  вартості, взаємозв'язку конкурентоспроможності країни та конкурентоспроможності компаній, взаємозв'язок ефективності держави  та бізнесу [7].

 

3. МЕЗОКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

 

Під конкурентоспроможністю галузей слід розуміти ефективність роботи окремих галузей національного  господарства, що оцінюється крім традиційних  критеріїв за показниками, характерними для даної галузі і описується ступеню її живучості та динамічності при різних варіантах розвитку економіки даної країни і всього світу в цілому [4].

Конкурентоспроможність  галузі визначається наявністю у  неї технічних, економічних і  організаційних умов для створення, виробництва і збуту (з витратами  не вище інтернаціональних) продукції  високої якості, що задовольняє вимогам  конкретних груп споживачів. Конкурентоспроможність галузі передбачає наявність конкурентних переваг перед аналогічними галузями за кордоном, які можуть виражатися в наявності раціональної галузевої структури; групи висококонкурентних підприємств лідерів, що підтягують інші підприємства галузі до свого рівня; налагодженої дослідно-конструкторської і прогресивної виробничо-технологічної бази, розвиненої галузевої інфраструктури, гнучкої системи науково-технічного, виробничого, матеріально-технічного та комерційного співробітництва як всередині галузі, так і з іншими галузями в країні і за її межами, ефективної системи розподілу продукції [4].

Конкурентоспроможність  на рівні галузі можна також оцінювати, застосовуючи наступні показники (або  їх комбінацію): продуктивність праці, питома оплата праці, капіталомісткість  і наукомісткість, технічний рівень продукції, сукупність знань і наукових заділів необхідних для самостійного освоєння продукції та її відтворення, обсяг технічних заділів для  реалізації наукових проектно-конструкторських розробок, ступінь експортної орієнтації або імпортної залежності галузі, ступінь відповідності рівня  розвитку галузі загальному рівню розвитку національного господарства, ступінь  використання продукції в різних галузях народного господарства. Цей набір показників може бути змінений або доповнений з урахуванням специфіки галузей [4].

Конкурентоспроможність  конкретної галузі залежить і від  здатності промисловості вводити  нововведення і модернізуватися. В  результаті випробовуваного тиску  і вимог ринку компанії збільшують свою перевагу в боротьбі з найсильнішими  присутніми на світовому ринку конкурентами. У сучасній економічній ситуації, коли конкуренція в світових масштабах  неухильно зростає, конкурентна  перевага створюється і підтримується  через сильно локалізовані процеси. Існують дуже сильні відмінності  в структурі конкурентоспроможності для кожної з країн, оскільки не одна держава не може бути конкурентоспроможною у всіх, або хоча б у більшості  галузей. Зрештою країни досягають  успіху в певних галузях у зв'язку з тим, що їх внутрішні умови виявляються  у відповідних випадках найбільш динамічними і перспективними [5].

 

4. МІКРОКОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ

Конкурентоспроможність  товару - це відносна й узагальнена  характеристика товару, що виражає  його вигідні відмінності від  товару конкурента за ступенем задоволення  потреби і за витратами на її задоволення.

Конкурентоспроможність  товару визначається чотирма інтегральними  показниками першого рівня - якістю товару, його ціною, витратами на експлуатацію товару за його життєвий цикл, якістю сервісу  товару. Значення перерахованих чотирьох інтегральних показників конкурентоспроможності товару залежать від сили впливу зовнішніх  і внутрішніх факторів конкурентної переваги товару.

Зовнішні та внутрішні  фактори конкурентної переваги товару [8]

Зовнішні фактори  конкурентної переваги товару включають:

• рівень конкурентоспроможності країни;

• рівень конкурентоспроможності галузі;

• рівень конкурентоспроможності регіону;

• рівень конкурентоспроможності організації, що випускає товар;

• сила конкуренції  на виході системи, серед її конкурентів;

• сила конкуренції  на вході системи, серед постачальників сировини, матеріалів і комплектуючих  компонентів;

• сила конкуренції серед товарів замінників;

• поява нових  споживачів;

• рівень організації  виробництва, праці та управління у  посередників і споживачів товарів;

• активність контактних аудиторій.

Внутрішні фактори  конкурентоспроможності товару:

 • патентоспроможність (новизна) структури або складу товару;

• раціональність організаційної та виробничої структури  системи;

• конкурентоспроможність персоналу системи;

• прогресивність інформаційних технологій;

• прогресивність технологічних процесів і обладнання;

• науковий рівень системи управління;

• обґрунтованість  місії системи.

Конкурентоспроможність  продукції залежить також і від  ряду факторів, що впливають на перевагу товарів і визначають обсяг їх реалізації на даному ринку. Ці фактори  можна вважати компонентами конкурентоспроможності і розділити на три групи: техніко-економічні, комерційні, нормативно-правові фактори.

Техніко-економічні фактори включають якість, продажну ціну, витрати на експлуатацію і  залежать від продуктивності і інтенсивності  праці, витрат виробництва, наукоємності продукції [4].

Комерційні чинники  визначають умови реалізації товарів  на конкретному ринку і включають  кон'юнктуру ринку (гострота конкуренції, співвідношення між попитом і  пропозицією даного товару, національні  та регіональні особливості ринку, що впливають на формування платоспроможного попиту на дану продукцію), наданий  сервіс (наявність дилерско-дистриб'юторських  пунктів виробника і станцій  обслуговування в регіоні покупця, якість технічного обслуговування, ремонту  і інших послуг), рекламу (наявність  і дієвість реклами і інших  засобів дії на споживача з  метою формування попиту), імідж  фірми (популярність торгової марки  та репутація фірми).

Нормативно-правові  чинники відображають вимоги технічної, екологічної та іншої безпеки  використання товару на даному ринку, а також патентно-правові вимоги. У разі невідповідності товару діючим в розглянутий період на даному ринку  нормам і вимогам стандартів і  законодавства товар не може бути проданий на даному ринку. Дані фактори  виступають як обмеження, обов'язкові для виконання.

Оцінка конкурентоспроможності товару включає в себе [6]:

 • вивчення  ринку (спеціалізація ринку та  його географічне положення, місткість  ринку і можлива частка підприємства  на ньому, товарні і фірмові  структури на ньому, гострота  конкуренції);

• вивчення конкурентів (основні конкуренти, що володіють  більшою часткою ринку, торгові  марки товарів конкурентів, особливості  товарів конкурентів, вид і особливості  упаковки товарів конкурентів, форми  і методи збутової діяльності, формування попиту і стимулювання збуту, рекламні матеріали конкурентів);