ПР органов государственной власти

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА ЗВ'ЯЗКІВ З ГРОМАДСЬКІСТЮ  І РЕКЛАМИ

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ПР органів державної влади та місцевого самоврядування»

 

На тему: ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

 

 

"Допускається до  захисту" Завідувач кафедрою зв’язків з громадськістю і реклами проф. Л.М. Новохатько ____________ (підпис) "_______" ______________ 20 _____ р. Оцінка з урахуванням усного захисту__________________________ _________________________________ Члени комісії:_____________________ _________________________________ _________________________________

студента(ки) групи_______________ _________________форми навчання Спеціальності ___________________ спеціалізації _____________________ ________________________________ ________________________________ (П.І.Б. студента) Науковий керівник _______________ ________________________________ ________________________________ (П.І.Б.  керівника)"______"________________20 ____ р.

 

Київ 2011

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми. Поняття Паблік рілейшнз, ще зовсім недавно маловідоме та незвичне для  колишній радянській політичній культури ,в останні роки буквально увірвалося в наше життя. Воно увійшло в моду, і в цьому нема нічого дивного. Хоча ПР в Україні почав розвиватися тільки на початку 90х років,сьогодні він грає важливу невід'ємну рольу нашому суспільстві, особливо ПР в органах державної влади . Зв’язки з громадськістюзабезпечують комунікацію , а з позиціїдержави це важливий інструмент для зміцнення демократії , підвищення рівня поваги до прав людини сучасний стан та перспективи є важливим питанням на сьогодні для фахівців паблік рілейшнз.

Тема  курсової роботи : «Організація роботи ПР – структури у Верховному Суді України : Сучасний стан та перспективи». Актуальність дослідження цієї теми полягає в необхідності встановлення чітких обов’язків прес-служби Верховного Суда України, їх функціональні аспекти роботи, відкритість інформації стосовно громадськості, що є немало важливим для інформаційного та демократичного суспільства. Ця тема є актуальною , бо поняття ПР в державних органах влади є досить новим ,а тому маловивченим.

Об’єктом  дослідження є Верховний суд  України, діяльність органу, обов’язки, функції, роль, яку вона відіграє в нашій країні.

Предмет дослідження – це організація  роботи в структурі паблік рілейшнз в Верховному Суді України, сучасний стан ПР-служби, перспективи  розвитку  в  Україні. 
Мета дослідження полягає у встановленні відповідності до професійних обов’язків Верховного Суду України, а саме його органу інформування, прес-служби, функціонування апарату зв’язків з громадськістю як невід’ємної частини сучасності в органах державного управління.

Завданнями  даного дослідження  є: 
-Зазначити основні позиції державного ПР, його роль в сучасному суспільстві,  взаємодію  з  громадськістю. 
-Охарактеризувати діяльність таких відділів: прес-служба, прес-центр та фахівців:прес-секретаря  та  речника. 
-Визначити роль Верховного Суду України, його прямі обов’язки, функції..  
-Дослідити особливості діяльності прес-служби у Верховному суді України. 
-Запропонувати оптимальні шляхи покращення роботи ПР-структури у Верховному судіУкраїни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ПР ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

1.1.ПРорганів державної  влади, його роль та взаємодія  з громадськістю

Поняття паблік рілейшнз, ще недавно маловідоме і непрі­вичноє для колишньої  радянської політичної культури і ментальності, останніми роками буквально увірвалося в наше життя. Написані вже десятки книг на цю тему, публікуються статті і матеріали на сторінках журналів і газет, створюються курси, проводяться окремі семінари і конференції, влаштовуються галасливі презентації.[2]

Для того, щоб в Україні сформувалося і стійко розвивалося демократичне цивільне суспільство, необхідно, щоб суспільні структури і кожен громадянин могли оперативно отримувати достовірну і об'єктивну інформацію по всіх питаннях, що цікавлять його і вільно обмінюватися інформацією. Завдяки своїм функціональним можливостям ПР - структури сприяють відкритості органів державної влади, допомагають знаходити розуміння в суспільстві, запобігати кризовим ситуаціям, долати їх. Значною мірою від них залежить формування і реалізація інформаційної політики органів державної влади.

Стратегія держави відносно цивільного суспільства, що реалізовується в діяльності ПР-служб  органів державній владі, виявляється  перш за все в певній інформаційній  політиці. В даний час вона придбала величезне значення в діяльності органів держави, що обумовлене вступом людства до нової фази розвитку - інформаційного суспільства.

Інформаційні  процесивпливають не лише на економічний, соціальний, політичний, науково-технічний  і культурний розвиток суспільства, але і на зміну світогляду людей, морально-психологічні і поведінкові аспекти їх життєдіяльності, державний пристрій і функціонування державного механізму, в цілому на інфраструктуру між особових , суспільних, внутрі- і міждержавних стосунків .

Для початку  зазначимо значущість роботи ПР-служб в органах державного управління, причому назви і круг повноважень таких служб можуть бути різними. ПР-службипокликані забезпечувати регулярне надання інформації про результати діяльності органів влади, плани і рішення, що приймаються, а також реалізовувати виховно-інформаційну функцію, направлену на освіту громадськості у сфері відповідальності цих органів.Відкритість державної влади є важливою умовою демократизації держави , становлення громадянського суспільства, запорукою утвердження демократичних норм та правил у відносинах між громадянами ,їх об'єднаннямита державними органами.

Стаття 38 Конституції України гарантує кожному громадянину право на участь в управлінні державними справами [5]. Водночас підготовка та запровадження  механізму такої участі, або іншими словами інституціалізація демократії, потребує ґрунтовної наукової роботи, а також створення таких умов діяльності органів державної влади, за яких вони матимуть можливість(організаційну та професійну) здійснювати ефективну комунікацію з громадськістю. У процесі роздержавлення засобів масової інформації виникла об’єктивна потреба у застосуванні сучасних технологій взаємодії

влади і ЗМІ в питаннях надання інформації, роз’яснення державної політики з метою підвищення рівня довіри до органів державної влади та підтримки державних рішень в суспільстві.

Комунікація - обмін інформацією між суб’єктами із зворотнім зв’язком[6]. На даний  момент в Україні відбувається стрибкий розвиток комунікації, що зумовлено  світовими тенденціями і тим, що наша країна є частиною світового комунікативного простору. Основна характеристика комунікації-створення єдності із збереженням індивідуальності кожного елементу взаємодії.

Якщо  розглянути моделі обміну інформацією  в тоталітарному та демократичному суспільствах, ми можемо зробити такий висновок:у демократичному суспільствікомунікаційна модель обміну інформацією забезпечує рівні , горизонтальнівзаємовідносини та права кожної із сторін на генерування та отримання інформації. Цей обмін найчастіше відбувається за допомогою ЗМК, адже розвинута демократія характеризується досконалим механізмом забезпечення зворотного зв’язку ,в той час як в тоталітарному суспільстві діє одностороннійзв'язокза посередництвом ЗМІ.

Основними принципами комунікації органів  державної влади з громадськістю стали:

• Прозорість .Це систематичне висвітлення діяльностіорганів державної влади , роз’яснення цілей , змісту та механізму реалізації державної політики.
• Відкритість. Це створення органами державної влади умов для безперешкодненого доступу громадян до інформації про його діяльність та до процессу прийняття рішень на всіх етапах підготовки.
• Підзвітність. Це врахування громадської думки у прийнятті рішень.
• Стратегічність. Комунікаційна робота повинна бути реалізовуватись з урахуванням цілей і завдань.
• Неопередженність .Це толерантне ,терпиме ставлення до осіб з різними політичними уподобанями , що належать до різних соціальних груп , іншої статі , коретне поводження з ними , запобігання виникнення конфліктів.
• Об’єктивність .Це зважене ставлення до подій , їх висвітлення , надання інформації з різних точок зору.
• Адресність. Це адаптованість інформації , що надається до сприйняття цільовими групами.
• Оперативність .Це своєчасне інформуваннягромадськості про події , діяльність органу влади.
• Достовірність .Надання чіткої ,правдивої та об’єктивноїінформації .
• Актуальність .Надання інформації тоді,коли вона потрібна.

 Але  який б не був режим у  країні , вона все одно має потребу у легітимності саме тому займаються налагодженням зв'язків з громадськістю . Характеризуючи рівень демократичності політичного режиму Україні, фахівці називають його «транзитним» (маючи на увазі невизначеність кінцевого результату демократичного розвитку), «неконсолідованою демократією», в кращому разі, вважають вони, це демократія, характерна для багатоскладних суспільств».

 Особливості  роботи служб «Паблік рілейшнз»  в органах влади і в політичних  структурах виявляються в характеристиці  суб'єкта і засобів діяльності, в специфіці ефектів, що досягаються  в результаті цієї діяльності.

Становлення та поширення комунікацій в державному управлінні, підвищення ролі інформаційних  технологій, комп’ютерних мереж і  телекомунікацій буде відбуватися  і надалі. Отже, рівень готовності державного механізму до забезпечення високоякісних  комунікацій значною мірою зумовить ефективність державної політики, визначить темпи становлення демократії в суспільстві, сприятиме розвитку громадянського суспільства. Особливу роль на етапі становлення громадянського суспільства відіграватимуть питання інституціалізації суспільних комунікацій відповідно до стандартів демократії. Основний Закон України гарантує кожному громадянину участь в управлінні державними справами. Водночас розвинута демократія передбачає наявність чіткого механізму забезпечення такого права, а також високу правову та громадянську культуру, що означає наявність відповідних знань та вміння користуватися ними. Комунікативна політика держави має забезпечити створення розвинутих інституціалізованих комунікацій, у тому числі між владою та громадянами, на принципово нових засадах — рівній партнерській взаємодії. А одним з основних суб’єктів-реалізаторів такої політики мають стати комунікативні підрозділи органів державної влади.В цілому діяльність державного ПР забезпечує узгодження загальносоціальних, корпоративних і приватних інтересів. Можливості ПР можуть бути використані в цілях підвищення відвертості державного управління і наближення до інтересів громадян. Закритість органів управління, недостатню або неефективну взаємодію з громадськістю приводять до відчуження людей від влади, що може стати передумовою соціальних потрясінь. Існує ціла група причин, які породжують недовіру громадян до органів влади: починаючи з того,що унаслідок відсутності структур і фахівцем у сфері зв'язків з громадськістю ,державні органи не можуть правильно та чітко роз’яснити громадянам цілі та мотиви своєї діяльності , закінчуючи недостатністю кваліфікованих і компетентних професіоналів, що викликане переходом до нової моделі організації суспільства і зміною характеру роботи з громадськістю та недостатнім фінансуванням держслужби, відсутністю необхідної матеріальної і технічної бази, обмеженістю тимчасових ресурсів, що розташовуються.

Основними задачами ПР в органах державної влади є:

-встановлення , підтримка і розширення контактів з громадянами і організаціями.

- інформування  громадськості про рішення, що  приймаються

- вивчення  громадської думки

- аналіз  суспільної реакції на дії  посадових осіб і органу влади  в цілому

- прогнозування  суспільно-політичних процесів

- формування сприятливого іміджу організації.

 Отже,з  вище написаного можна зробити  такий висновок:Налагодження комунікаційних  зв'язків украй важливе в системі  місцевого і муніципального управління. Відсутність інформації про полягання  справ в галузях, що займаються співробітником (відділом, департаментом) і недосконалість їх взаємодії є одним їх істотних недоліків управління

1.2 Верховний Суд України

Верховний Суд України – це найвищій судовий  орган у системі судів загальної  юрисдикції. Верховний Суд України  здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Діяльність Верховного Суду України регулюється законом «Про судоустрійУкраїни та статус суддів».

Історія найвищого судового органу нашої  країни унікальна, адже йому довелося діяти не лише у різних століттях і навіть тисячоліттях, а в різних державах як за назвою, так і за суттю — з різними ідеологічними надбудовами, економічними підвалинами і, зрозуміло ж, з неоднаковими правовими системами. Це означало упродовж десятків років вершити суд серед народу з різним правовим менталітетом і рівнем правосвідомості. Проблема поглиблювалася і тим, що серед людей, котріставали тоді суддями, було зовсім небагато юристів-професіоналів. Відлік діяльності найвищого судового органу України — Найвищого (за тогдашньою термінологією) суду УСРР почався з 11 березня 1923 року – сааме тоді був складений перший список особового складу Верховного Суду УРСР. Судячи з нього, усі одинадцять суддів, включаючи Голову Суду, були комуністами. І мали загальний суддівський стаж лише від 3 до 5 років (в одного судді він становив 2 місяці). З графи “національність” довідуємось, що з одинадцяти суддів лише двоє були українцями, які й володіли українською мовою. Українську мову знали лише п’ятеро, вищу освіту будь-якого фаху мали 12 осіб. Таким був авангард судочинної системи тодішньої України.

Для порівняння: сьогодні у Верховному Суді працює 75 суддів (за штатом — 95), 70 із них мають  вищий кваліфікаційний клас судді (матеріали щодо ще трьох суддів знаходяться на розгляді у Вищій  кваліфікаційній комісії суддів України). 58 суддів і 6 працівників апарату мають почесне звання “Заслужений”. 7 суддів і 9 працівників апарату мають науковий ступінь кандидата наук, один працівник апарату є доктором юридичних наук, професором. 10 суддів Верховного Суду було обрано суддями Конституційного Суду України. Виконуючи на високому професійному рівні своє основне завдання — здійснення правосуддя, наші судді одночасно мають колосальне додаткове навантаження — це робота аналітичного, експертного характеру, викладацька, а також участь у діяльності органів суддівського самоврядування, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тощо. Безумовно, повсякденна робота з найкваліфікованішими суддями не може не позначатися на рівні професійної підготовки помічників та консультантів. Так, за минулі два роки на посади суддів місцевих судів з апарату Суду призначено 12 працівників.[3]