ПР органов государственной власти

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Октября 2013 в 21:07, курсовая работа

Краткое описание

Завданнями даного дослідження є:
-Зазначити основні позиції державного ПР, його роль в сучасному суспільстві, взаємодію з громадськістю.
-Охарактеризувати діяльність таких відділів: прес-служба, прес-центр та фахівців:прес-секретаря та речника.
-Визначити роль Верховного Суду України, його прямі обов’язки, функції..
-Дослідити особливості діяльності прес-служби у Верховному суді України.
-Запропонувати оптимальні шляхи покращення роботи ПР-структури у Верховному судіУкраїни.

Содержание

ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. ПР ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ
1.1.ПРорганів державної влади, його роль та взаємодія з громадськістю 5
1.2 Верховний Суд України 9
1.2.1 Структура , роль та функції Верховного Суда України 11
РОЗДІЛ ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕС-СЛУЖБИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ
2.1.Специфіка діяльності прес-служби, прес-секретаря та речника 14
2.2.Організація діяльності прес-служби в Верховному суді України 18
2.3 Рекомендації щодо покращення роботи ПР-структури в Верховному суді України 21
ВИСНОВКИ 26
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 28

Вложенные файлы: 1 файл

Kursach_Mizy_norm_new.doc

— 150.00 Кб (Скачать файл)

Але повновладним у судовій системі своєї державивін став лише з набуттям Україною незалежності. Саме з цього часу він починає  набувати рис найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.

Повноваження  Верховного Суду визначені гл. 8 Закону від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій України». На сьогодні він має багато повноважень, але головні з них — здійснювати  правосуддя в останній інстанції  і забезпечувати однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. 

1.2.1 Структура  , роль та функції Верховного  Суда України

В умовах політичного монополізму суди як складова частина системи державних  органів виконували такі функції  і в такій формі, які законодавчо визначались найвищими владними структурами системи влади.

Проголошення  України суверенною, правовою, демократичною  державою, здійснення багатьох заходів  у цьому напрямі суттєво змінили  статус судів і суддів.

У суспільстві  все більше утверджується розуміння того, що рівень демократії визначається місцем суду у державі. Згідно з Конституцією України, держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і  свобод людини і громадянина, як того вимагає Основний Закон України, може тільки судова система, яка діятиме  виключно на засадах, визначених Конституцією, а саме: законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості та ін., в умовах незалежності і недоторканності суддів.  
Реформувати судову систему і судочинство — це далеко не проста і швидкоплинна в часі справа, тем більше з огляду на ті проблеми, які тепер вирішуються у державі. Але орієнтири визначені в Конституції України.  
Проте і в цих умовах Верховний Суд України як найвищий судовий орган у системі загальних судів на основі чинного законодавства всією своєю діяльністю сприятиме тому, щоб у суспільстві панувало право, панував закон, панувала справедливість.

Верховний суд має такі повноваження :

1) переглядає  справи з підстав неоднакового  застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає  справи у разі встановлення  міжнародною судовою установою,  юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок  про наявність чи відсутність  у діяннях, в яких звинувачується  Президент України, ознак державної  зради або іншого злочину; вносить  за зверненням Верховної Ради  України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

4) звертається  до Конституційного Суду України  щодо конституційності законів,  інших правових актів, а також  щодо офіційного тлумачення Конституції  та законів України.

Склад Верховного Суду України:

Верховний Суд  України очолює Голова Верховного Суду України, який, відповідно доКонституції  України, обирається на посаду та звільняється з посади шляхом таємного голосування  на Пленумі Верховного Суду. Голова Верховного Суду обирається на 5 років та не може бути обраний на цю посаду більш ніж на два строки підряд.

До складу Верховного Суду України входять судді, обрані на посаду безстроково. Кількість суддів встановлюється указом Президента України  за поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів України.

Судові палати здійснюють розгляд справ з питань юрисдикції спеціалізованих судів. До складу Верховного Суду входять:

  • Судова палата у цивільних справах;
  • Судова палата у кримінальних справах;
  • Судова палата у господарських справах;
  • Судова палата в адміністративних справах.
  • Військова судова колегія. (ліквідований)

Суддею ВСУ  може бути особа яка має стаж роботи на посаді судді не менше 15 років.

При Верховному Суді України діє Науково-консультативна рада, яка проводить попередній розгляд проектів постанов Верховного Суду України щодо роз'яснення законодавства та надає висновки щодо проектів законодавчих актів.

Верховний Суд  України має офіційний друкований орган, у якому публікуються матеріали  судової практики, матеріали з питань організації діяльності судів та інш.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕС-СЛУЖБИУ ВЕРХОВНОМУ СУДІ УКРАЇНИ

2.1.Специфіка діяльності  прес-служби, прес-секретаря та речника

 В  епоху телебачення, глобальних  телекомунікацій, Інтернету, громадська думка формується в значній мірі під впливом того, що люди читають в центральній, місцевій, спеціальній пресі. Преса служить для організації, по-перше, каналом широкого інформування громадськості самої організації, а по-друге, джерелом інформації, необхідним для ухвалення рішень. Це створює необхідність наявності в структурі будь-якої організації прес-служби. Отже, щоб уміло впливати на громадську думку, використовуючи засоби масової інформації, необхідно чітко знати, в чому полягають функції і завдання прес-служби, які напрями її діяльності.

На  сьогодні практично кожна урядова  структура має у своєму складі прес-службу, проте якість їхньої роботи та придатність інформаційної продукції  для використання засобами масової  інформації далеко не найкращі. Прес-служба - це структурний підрозділ, який забезпечує інформаційні та комунікаційні потреби урядових відомств, політичних, громадських, бізнесових, а також постійно діючих міжнародних організацій.

Родоначальником цієї діяльності можна назвати Айві Лі, оскільки саме він був першим прес-секретарем і зробив першу заяву для друку.На сьогодні будь-яка компанія, що розраховує на довгострокове існування, має в своїй структурі прес-службу або хоч би прес-секретаря.

Інформаційна  діяльність прес-служб у сучасному суспільстві стає дедалі виразнішою. Це пояснюється тим, що глобалізація комунікаційних процесів, перехід суспільства до інформаційної доби створюють погребу у швидкому та детальному інформаційному обміні між різноманітними суспільними інститутами, державою та громадянами. І саме прес-служби покликані задовольнити інформаційні та комунікаційні потреби організацій, у рамках яких вони функціонують, та забезпечити й полегшити роботу ЗМІ, які є однією головних ланок інформаційного обміну в суспільстві.

Призначення прес-служби - забезпечити максимальний об'єм публікацій або радіо - і телепередач, що містять інформацію ПР-характеру про організацію, для того, щоб добитися розуміння явищ і процесів та надати необхідні знання.

На  чому ж ґрунтується робота прес-служб? Єдиного законодавчого визначення прес-служби як складової інформаційної системи суспільства немає, як немає і типового положення про прес-служби, придатного для використання як державними, так і бізнесовими чи громадськими організаціями. Кожен керівник, прагнучи створити прес-службу, мусить подати й щодо розробки положення про цей підрозділ. Тому наведемо деякі з класичних завдань прес-служби, беручи до уваги урядові структури:

  • Складання планів роботи по реалізації стратегії інформаційної політики компанії.
  • створення та підтримка позитивного іміджу держави в країні та за її межами.
  • Підготовка заяв і повідомлень для ЗМІ, брифінгів і прес-конференцій.
  • Оперативне поширення в ЗМІ офіційних повідомлень.
  • Ведення офіційного сайту компанії, підтримка інтерактивних сервісів, інформаційне листування з відвідувачами сайту.
  • Контроль за згадками про компанію і керівництво в інтернеті-джерелах, ЗМІ і неформальних комунікаційних ресурсах.
  • Підтримка робочих контактів з головними редакторами ЗМІ, керівниками телерадіокомпаній.
  • Проведення прес-конференцій, брифінгів, інформаційних зустрічей журналістів.
  • Участь в підготовці і проведенні офіційних візитів і робочих поїздок по країні і за рубіж в цілях їх освітлення в засобах масової інформації.
  • Підготовка і передача засобам масової інформації теле- , фото - і аудіоматеріалів, пов'язаних з діяльністю компанії.
  • Підготовка моніторингів.

 Відповідно  до поставлених керівництвом  організації завдань прес-служба  може виконувати реагувальну  та упереджувальну функції. Реагувальна  функція полягає в пошуку і  наданні адекватної відповіді  на подію, яка відбулася (часто  кризового характеру).Огляд діяльності вітчизняних прес-служб свідчить про те, що перевагу віддають реагувальному характеру діяльності. А це зумовлює невиправдані витрати людських ресурсів (розв'язувати проблему беруться гуртом), стресові ситуації, програш у часі, а головне — не дає гарантій на успіх. Альтернативою реагувальній функції є упереджувальна, коли, передбачаючи кризову ситуацію, готують достатню кількість варіантів відповіді, здатної досягти інформаційного успіху. Це дає змогу уникнути стресових ситуацій у прийнятті рішення, обмежити коло учасників до необхідної кількості й у такий спосіб заощадити людські ресурси, отримати виграш у часі та суттєво збільшити шанси на інформаційний успіх, запропонувавши кілька варіантів повідомлення.

Прес-служба має реалізовувати право журналістів на одержання інформації та надавати необхідні відомості на їхню вимогу.

Оперативне  поширення новин (інформації) - головна  вимога до мас-медіа і прес-служб.

Відділ  преси (або відділ громадських зв'язків) — структурний підрозділ у міністерствах і відомствах (інформації, культури, туризму), який здійснює цілеспрямовану роботу серед акредитованих кореспондентів, забезпечуючи їх інформацією і сприяючи контактам журналістів з різними організаціями та громадськими діячами.

 Прес-центр — спеціальний підрозділ, що створюється на час проведення великих і важливих заходів (міжнародна конференція, виставка, з'їзд, багатосторонні міждержавні переговори) з метою їх інформаційного забезпечення.

У прес-центрах  працюють прес-секретарі та речники.Подекуди посади прес-секретаря та речника сприймають мало не як синоніми, хоча це суттєво різні посади з притаманним кожній колом обов'язків. Спочатку я хочу розповісти хто такі прес-секретарі.

Прес-секретар — особа, яка планує, організовує, координує процес реалізації та оцінює комунікаційну діяльність усієї організації. До обов'язків прес-секретаря та його штату (прес-служби) входять:

• написання  та публікація матеріалів;

• налагодження та підтримання відносин з мас-медіа;

• дослідження  та оцінювання ставлення громадськості до діяльності організації;

• дорадча діяльність;

• влаштування  спеціальних подій;

• речництво;

• виробництво  медіа-продукції;

• тренінг  працівників комунікаційним навичкам;

• організація  контактів із потенційно партнерськими  організаціями.

 Речник  — особа, уповноважена виступати  від імені організації, пропагувати  серед аудиторії її політику  та роз'яснювати конкретні акції.  Речник презентує публіці організацію  загалом. Щоб успішно виконувати  свої обов'язки, речник повинен  мати постійний доступ до керівника. Роботу спеціаліста з ПР порівнюють з адвокатською або навіть лікарською практикою. У разі урядового паблік рилейшнз речник належить до обмеженого привілейованого кола осіб, які можуть без попередження бачитися з першою особою держави. Речником не може бути хто завгодно. Це спеціально підготовлена людина,яка знає що говорити,як говорити та володіє багатьма різними якостями та рисами.

Спілкуючись із пресою, речник мусить пам'ятати, що вона сподівається почути від нього  коротку, але влучну фразу, здатну стати заголовком у газеті або цитатою у випуску телевізійних новин. Вміти говорити саунд-байтами (від англ. sound — звук, bite — шматочок) — неодмінна умова успішної роботи речника. Але цей потяг до дотепного виразу так само потребує обережності та виваженості. Інакше преса скористається можливістю покепкувати. Зазначимо, що речник організації готує перших керівників до особистого спілкування з пресою. Передусім варто наголосити, що попри критику вони, за усталеною етикою поведінки, не можуть ображатися на журналістів, а натомість мають демонструвати приязнь і відкритість.

Отже, прес-служби мають бути з'єднувальною  ланкою між державними та суспільними  інститутами та ЗМІ і громадянами. Вони повинні спрощувати отримання  інформації про діяльність, скажімо, органів державної влади чи місцевого самоврядування, готуючи її відповідно до суспільних інтересів.

2.2.Організація діяльності  прес-служби в Верховному суді  України

Специфіка діяльності прес-службиВСУ,яка , до речі ,називається відділ взаємодії з засобами масової інформації, полягає в тому,що прес-служба має оперативно та повною мірою забезпечити населення якісною інформацією щодо роботи Суду, його рішення збудь-якого питання , чесно та правдиво інформувати громадян з приводу вибору голови ВСУ.

Прес-служба ВСУ складається с керівника відділу,його заступника,прес-секретаря та речника,які , доречі ,і мають безпосередньо спілкуватися с представниками засобами масової інформації в приміщені прес-центра ВСУ. Надаючи інформацію, журналістам необхідно роз'яснити, чи можуть вони цитувати ці відомості як офіційну заяву, зроблене конкретною особою, або ж їм треба посилатися на якогось абстрактного «представника» організації. З іншого боку, журналісту можна сказати, що він може використовувати цю інформацію не посилаючись на джерело, або вказати, що вона носить суворо конфіденційний характер і в пресі з'являтися не повинна. Важливе правило при роботі зі ЗМІ полягає в поєднанні справедливого розподілу інформації між різними незалежними (або навіть конкурентними) ЗМІ та ексклюзивністю. Причому ексклюзивність завжди повинна дотримуватися, інакше вона втрачає сенс.

Информация о работе ПР органов государственной власти