Міжнародне кредитування національних економік

Звертає на себе увагу  той факт, що з 2007 р. з боку ЄС припинились позики, що означали макроекономічну допомогу. Це можна пояснити певною невпевненістю з боку ЄС у цілеспрямованому використанні грошей, розчаруванням в проведені ринкових реформ в Україні.

Згідно статті 4 УПС  у 1998 р. започатковано перші кроки  з метою створення зони вільної  торгівлі між Україною і ЄС.

У теоретичному плані, встановлення режиму зони вільної торгівлі (далі ЗВТ) базується на міжнародній угоді, що припускає скасування митних зборів і інших перешкод на шляху торгівлі між сторонами, що зберігають свою самостійність у проведенні економічної політики. Галузі співробітництва визначаються при упорядкуванні угоди про ЗВТ, при цьому сторони можуть обмежитися винятково торговельними питаннями.

Угода про Партнерство  і Співробітництво, а також можливе  встановлення режиму зони вільної торгівлі відкриває для України перспективи використання переваг цих форм співробітництва для модернізації своєї економіки, дозволяє повною мірою реалізувати економічний потенціал країни і є визначальним чинником розвитку пріоритетних напрямків в економіці.

Угода про партнерство  та співробітництво визначає 28 сфер, в яких ЄС та Україна бажають збільшити та розширити взаємне співробітництво. До таких сфер відносяться: промислове співробітництво, сприяння інвестиціям та їх захист; державні закупівлі; стандарти та оцінка відповідності   (сертифікація);    видобувна   промисловість   та виробництво сировини; наука і технологія; освіта та професійна підготовка; сільське господарство; енергетика; використання атомної енергії у мирних цілях; довкілля; транспорт; космічна промисловість; фінансові послуги; боротьба з відмиванням грошей; грошово-кредитна політика; регіональний розвиток; співробітництво у соціальній сфері; малі та середні підприємства; інформація та зв’язок; захист споживачів; митна справа; економіка; статистика; боротьба з розповсюдженням наркотиків; культура тощо.

Угода досить детально регламентує  відносини між ЄС та Україною у  вигляді принципів, що мають бути запроваджені у взаємних відносинах протягом певного часу. Запровадження  таких принципів вимагає значних  зусиль, як з боку України, та і ЄС.

Угода про Партнерство  та Співробітництво охоплює широке коло питань щодо іноземних інвестицій. Вона має на меті створення сприятливого та стабільного клімату для інвестицій та фінансових послуг, покращання умов відкриття та діяльності українських  компаній в Європейському Союзі й навпаки. Угода містить положення щодо платежів та руху інвестиційних капіталів, конкуренції, умов для працівників. На основі цієї Угоди Україна та індивідуально країни-члени ЄС укладали подальші угоди, які регулюють:

– сприяння та захист інвестицій;

– уникнення подвійного оподаткування (стаття 54) [9, с. 5].

Угода визначає положення  українських компаній в ЄС. Так, при  заснуванні на території ЄС українські компанії отримують режим найбільшого  сприяння. Будучи заснованою, українська компанія отримує національний режим, і має підпорядковувати свою діяльність тим самим правилам, що й компанії ЄС. Окремі обмеження існують тільки у вугільній промисловості, рибальстві, нерухомості, в сфері аудіовізуальних послуг, телекомунікацій, певних професійних послуг, сільському господарстві.

Що ж до положення  компаній ЄС в Україні, то Україна  встановлює дещо інші правила для  їх діяльності на своїй території. При  заснуванні компанії країни ЄС можуть на свій вибір  отримувати  національний  режим  або  режим найбільшого сприяння в залежності від того, які умови є більш сприятливими. Але в деяких галузях такого вибору не існує, і режим, що пропонується іншим іноземним компаніям, автоматично встановлюється і для компаній ЄС. Це такі галузі:   банківська   справа,   страхування,   нерухомість, телезв’язок, використання природних ресурсів, рибальство, мисливство,  сільське  господарство,  аренда  державної власності, засоби масової інформації  та ін.

Угода містить ряд  положень, які охоплюють фінансові  послуги, платежі та рух капіталів. Так, відкриваючи свої філіали в Україні, банки ЄС та страхові компанії при наданні фінансових послуг будуть користуватися національним режимом, на них будуть розповсюджуватися існуючі обмеження на діяльність іноземних банків та фінансових закладів. Але ці обмеження не можуть бути погіршені, і Україна зобов'язана їх відмінити протягом 5 років перехідного періоду.

Щодо платежів і руху капіталів, то громадянам та компаніям  ЄС та України дозволяється здійснювати  платежі громадянам України та ЄС відповідно, якщо ці платежі проводяться у вільноконвертованій валюті і пов'язані з торговельними операціями, наданням послуг чи рухом людей. Також дозволяються трансфери капіталів, які здійснюються у зв'язку з відкриттям або діяльністю компаній. Прибутки від зазначених інвестицій можуть бути вільно переказані та інвестиції можуть бути відкликані.

Досить вагомою є допомога ЄС Україні, що надходить в рамках програми ТАСІS. ТАСІS – це програма Європейського  Союзу для надання технічної  допомоги новим незалежним державам, що утворилися після розпаду Радянського Союзу. ТАСІS почала діяти в 1991 році з початковим бюджетом в 40 млн. ЕКЮ. ТАСІS надає безкоштовні субсидії для технічної допомоги і передачі ноу-хау, що має на меті створення базової інфраструктури для ринкової економіки в поєднанні з розвитком правового суспільства. Компанії країн, що входять до ЄС, спільно з експертами приватного сектору і науковцями, працюють з керівними колами країн, яким надається допомога.

У 2005-2012 роках Європейський Союз виділив Україні 2,388 млрд. євро технічної допомоги, у тому числі у 2012 році-140,3 млн.євро. Про це заявили у Представництві  Європейської комісії в Україні.

Першочерговою метою ТАСІS є сприяння поступовому руху до ринкової економіки  і демократичного суспільства, котре може бути досягнуто лише через створення в нових незалежних державах економічного клімату, який сприятиме розвиткові приватного підприємництва [19, с. 75].

За даними рис. 2.1. можна  зробити висновки, що найбільшим кредитором України в ЄС була Німеччина, на яку припадало 4,39% зовнішнього боргу України, Європейське співтоваріство було кредитором 2,96% від загального обсягу зовнішнього боргу України, заборгованість України Італії складала 1%, заборгованість України ЄБРР складала 0,44%, Франція булла кредитором 0,33% зовнішнього боргу України, іноземні банки ЄС Bаnkеrs Trust Luхеmbоurg S.А, Е.M.Sоvеrеіgn Іnvеstmеnts B.V., Баварський об'єднаний банк тримали по 0,01% від загального зовнішнього боргу України ЄС.

 

Рис. 2.1. Питома вага окремих кредиторів ЄС у загальному обсязі зовнішнього боргу України на 01.01.2012 р. [32]

Всього заборгованість України ЄС на 01.01.2012 р. складала 824976,49 тис. дол. або 9,13% від загального обсягу зовнішньої заборгованості України.

У 2011 році український уряд розмістив на зовнішньому ринку облігацій на 800 млн. дол. Такі дії уряду обумовлені тим, що на 2011-2012 роки прийдеться пік виплат по зовнішнім борговим зобов’язанням, а також необхідністю фінансування дефіциту державного бюджету у 2011 році. Дійсно, у 2011 році на обслуговування державного боргу уряд витратив близько 13 млрд. грн. (2,45 млрд. дол.), а тому навантаження на держбюджет пов’язане з виплатами у 2011 році було суттєвим і становило 20% витратної частини бюджету [66].

2.2. Аналіз співробітництва  України з Європейським банком  реконструкції та розвитку у  фінансово-кредитній сфері

 

Україна приєдналася  до Статутного договору про створення  ЄБРР, тобто стала країною-членом Банку та водночас країною операцій, після ухвалення відповідного рішення Радою директорів ЄБРР (від 28 березня 1992 року), закріплення цього рішення відповідним Указом Президента України (№379/92 від 14 липня 1992 року) та сплати грошового внеску (30% від загальної частки країни в капіталі Банку).

На першому етапі  співробітництва України та ЄБРР спеціалісти Європейського банку  займались вивченням економіки  країни, знайомилися з рентабельністю наших підприємств, дієздатністю банківської  системи, а також самі знайомили потенційних клієнтів з принципами та умовами кредитування, шляхами отримання не лише фінансової, а й консультативної допомоги, з методиками роботи Банку. Іншими словами, займались не стільки банківсько-комерційною діяльністю, скільки репрезентативно-консультативною роботою.

Однак за останні роки стратегія роботи Банку в Україні  значно змінилася. Усе частіше мова йде про конкретні проекти. При  цьому залишаються незмінними основні  принципи, пріоритети, критерії добору фінансових проектів (внесок проекту в процес ринкової трансформації, відсутність інших ринкових джерел його фінансування та фінансова прибутковість).

Платформою, яка визначає напрями та особливості діяльності Європейського банку в нашій  країні, є Стратегія ЄБРР в Україні, яка приймається, як правило, на два роки та щороку оновлюється. Нова Стратегія щодо України була схвалена у вересні 2004 року і є програмним документом ЄБРР, що визначає характер оперативної діяльності в Україні протягом двох останніх років. Особливість цієї стратегії полягає в спрямованості Банку на підтримку економічних та структурних реформ у найважливіших секторах економіки, пошук шляхів мобілізації коштів та реалізації нових інвестиційних можливостей. Згідно із Стратегією головними блоками пріоритетів протягом наступних двох років будуть зміцнення банківсько-фінансового сектору та забезпечення фінансових потреб малого і середнього бізнесу, комерціалізація та структурні реформи у сфері комунальних послуг, інфраструктури та секторі енергозбереження, підвищення ядерної безпеки, підтримка промислового сектору [14, с. 75].

Потрібно сказати, що рівень майбутніх обсягів фінансування з боку ЄБРР залежить від подальшого поліпшення інвестиційного клімату  України, який, у свою чергу, залежить від багатьох чинників, таких як, наприклад, послаблення фіскального тягаря шляхом прийняття, зокрема, податкового кодексу, прогресивне та неупереджене регулювання економіки, справедлива й незалежна судова система. За умов досягнення конкретних результатів в інвестиційному середовищі та структурних реформах Європейський банк буде в змозі значно збільшити щорічні обсяги фінансування проектів в Україні.

Рис. 2.2 наглядно демонструє обсяги зобов’язань, взятих на себе ЄБРР за проектами в Україні.

Рис. 2.2. Динаміка зобов’язань ЄБРР в Україні (2004-2012 рр., млн. євро) [33]

Із цього рисунку  ми бачимо, що з року в рік обсяги коштів були нерівномірними, проте  починаючи з 2007 року можна констатувати певну стабільність надходжень. Пік прийшовся на 2009 рік. Починаючи з цього року і до сих пір спостерігається значне падіння виділених коштів, спричинене кризою довіри до української влади.

Частка України в  загальному портфелі проектів ЄБРР становить  приблизно 7% [34].

Враховуючи потреби  України та важливість діяльності Банку в нашій державі, необхідно вказати, що на сьогодні наявний розмір портфелю ЄБРР в Україні не є достатнім для економіки.

Водночас дані таблиць 2.2 – 2.3 показують, що станом на 01.01.2012 ЄБРР є найбільшим інвестором/кредитором України, а обсяг кредитно-інвестиційного портфелю Банку у співставленні з загальним обсягом прямих іноземних інвестицій в Україну складає 16,5% останніх. Причому ця цифра є приблизною. Оскільки дані щодо ПІІ в Україну подаються Статистичним щорічником України в млн. дол. США, а обсяги зобов’язань ЄБРР перед країнами операцій в його річних звітах – в млн. євро, то, враховуючи курс долара відносно євро, можна припустити, що зазначене співвідношення є ще більшим.

 

Таблиця 2.2

Питома вага зобов’язань ЄБРР в  Україні у структурі обсягів прямих іноземних інвестицій (2004-2012 рр.) [34]

	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
ПІІ в Україну (млн. дол. США)	267	521	623	743	496	595	792	693	1424
Зобов’язання ЄБРР в Україні (млн. євро)	148	115	229	133	243	293	176	171	116
Питома вага зобов’язань ЄБРР	0,55	0,22	0,37	0,18	0,49	0,49	0,22	0,25	0,08

 

ЄБРР надає першочергового значення зростанню свого портфелю, пов’язаного з фінансуванням  приватного сектору, підтримці розвитку приватних банків та інфраструктури, зокрема, в таких галузях, як енергетика та зв’язок. Кошти Банку переважною мірою направляються на розвиток приватного сектору (питома вага останнього в портфелі проектів складає близько 66%).Саме збільшення прямих проектів ЄБРР в приватному секторі економіки України може стати гарантією та своєрідним сигналом для приватних та інституціональних іноземних інвесторів щодо привабливості та стабільності інвестиційних умов в Україні.

Таблиця 2.3

Фінансування ЄБРР у порівнянні з найбільшими іноземними інвесторами  в Україні станом на 01.01.2013 [34]