Міжнародно фінансові інститути

ініціативи США. Її мета —  заохочування  розвитку  приватних  підприємств 

у країнах, що розвиваються. МФК надає кредити високорентабельним

 приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від 5 до 15  років  з

 умовою,  що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень

відсоткових  ставок відповідає існуючим на міжнародних фінансових ринках.

   Статутний капітал  МФК створено з внесків   країн-членів.  Розмір  внесків

пропорційний частці їхніх  внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки

 члени МБРР. Свою діяльність  МФК  здійснює  у  таких   основних

напрямках:

   • інвестування  приватного сектору (головним  чином країн, що

розвиваються);

   • надання комплексних  консультаційних послуг  урядам  і  підприємствам  у здійсненні приватизації;

   • формування ринку  капіталів у країнах з перехідною економікою.

   Специфічною міжнародною  валютно-фінансовою організацією  є 

 заснований  у 1930 р. Банк міжнародних розрахунків (БМР)  з головною

 конторою  у  місті Базелі (Швейцарія). Він був створений як акціонерне

 товариство  центральними банками Бельгії, Великої Британії,  Італії, 

Німеччини,  Франції,  Японії  і групою банків США. Статутний  капітал

  БМР  формується  за  рахунок  продажу акцій центральним банкам країн-

учасниць та на  відкритому  валютному ринку.

Одночасно він, згідно  з  Гаазькою  угодою,  був  заснований  як  міжнародна

організація,  діяльність  якої  регулюється   міжнародним   правом   і   яка

користується привілеями  й  імунітетами,  необхідними  для  виконання  своїх

функцій. Банк  не  є  об'єктом  швейцарського  законодавства  про  компанії.

Фактично Банк міжнародних розрахунків має статус  міжнародного  банку,

 який координує дії національних центральних банків.

  Головним завданням  БМР з часу його заснування  було полегшення 

розрахунків за репатріаційними платежами  Німеччини  та  військовими

  боргами.  До  його функцій  входило  також  сприяння  співробітництву

 центральних   банків   і розрахункам між ними.

  Членами БМР є 48 країни,а головнимиє 36 Європи, Азії, США та ПАР.

Згідно зі Статутом, на Банк  міжнародних  розрахунків  покладено  дві

  основні   функції:

   сприяти співробітництву  між центральними банками та  забезпечувати 

 сприятливі  умови  для міжнародних фінансових операцій; діяти як довірена 

 особа  або  агент   у проведенні міжнародних розрахунків  своїх членів.

  Свою основну функцію координатора центральних банків провідних

 розвинутих країн БМР успішно виконує і сьогодні. Крім  того,  він здійснює

 розрахунки між   країнами  —  членами  Валютного   союзу  країн   ЄС,

  виконує   функції  депозитарію1 Європейського  об'єднання   вугілля  і  сталі 

(ЄОВС),  здійснює операції  за дорученням Організації економічного 

співробітництва  і  розвитку (ОЕСР). [16]

  Отже,  Банк   міжнародних   розрахунків   активно   сприяє   міжнародному

регулюванню валютно-кредитних  відносин. Банк виконує такі операції:

   • купівлю-продаж  і зберігання золота;

• купівлю-продаж і зберігання золота;

   • депозитно-позичкові  операції з центральними банками;

   • прийом урядових  вкладів за особливими угодами;

   • з валютою  і цінними паперами (окрім акцій);

   • на світових ринках (валют, позик, цінних паперів, золота) як агент  або

кореспондент центральних  банків;

   • підписання угод  з  центральними  банками  з  метою  сприяння  взаємним

міжнародним розрахункам.

   Головне джерело  засобів БМР — короткострокові  вклади (до  трьох  місяців) центральних банків у іноземній валюті або золоті.

   Найвищим  органом   БМР  є  загальні  збори,  які  скликаються  щорічно   з

представників центральних  банків  країн  — акціонерів  Банку,  голоси  яких

розподіляються пропорційно  кількості їхніх акцій. Поточними  справами  керує Рада директорів.

   Цікавою специфікою Банку є, з одного боку, сувора  конфіденційність  його

діяльності, з іншого —  той незаперечний факт, що  за  роки  свого  існування

він  перетворився   у   провідний   інформаційно-дослідний   центр   аналізу

найважливіших  сучасних  проблем  розвитку  міжнародних   валютно-

фінансових відносин. Його річні звіти — одне з найавторитетніших видань  у

 фінансовому світі. Наприклад, під егідою БМР була проведена робота так

 званого  Комітету  Кука  (представник  Банку   Англії),  який  опублікував

  досить   оригінальні  рекомендації  щодо  розрахунків   коефіцієнта 

 платоспроможності   міжнародних банків.  Цей  коефіцієнт,  розрахований  як

  мінімальне  співвідношення  між власними коштами банку і його

 балансовими та позабалансовими   активами,  був прийнятий провідними

країнами світу на рівні 8 %.  Часто  рекомендації  БМР, підготовлені на базі

консенсусу, у  валютно-фінансовій  сфері  мають  більше значення, ніж  деякі 

міждержавні або наднаціональні рішення.

   Банк  міжнародних   розрахунків   —   велика   світова   валютно-кредитна

організація як за кількістю  учасників, так і за характером діяльності.  Адже

БМР — міжнародний банк центральних банків,  агент  і  розпорядник  у 

 різних міжнародних   валютно-розрахункових   та   фінансових    операціях,

    центр економічних   досліджень   і   форумів    міжнародного    валютно-

кредитного співробітництва.

 

                1.3. Регіональні фінансово-кредитні установи

 

   Регіональні  фінансово-кредитні  організації  в  межах   Західної  Європи,

Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та  в  регіоні  колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відповідно до певних етапів  розвитку світогосподарських зв'язків та інтенсивності інтеграційних процесів.

   Вище  вже йшлося  про заснований 1958 p. Європейський  інвестиційний банк (ЄІБ).  Він функціонує  як  фінансове автономна  і   юридичне   самостійна організація в рамках ЄС. Його створено з метою:

   • сприяння збалансованому  і  стабільному  розвиткові  спільного  ринку  в

інтересах Співтовариства;

   • надання  позик   і  гарантій  на  некомерційній   основі  для  поліпшення

фінансування в усіх секторах економіки:

   — проектів розвитку  найменш розвинутих регіонів;

   — проектів модернізації  і конверсії підприємств або підтримки нових видів

діяльності, зумовлених прогресом  у розвитку спільного ринку;

   • проектів, які  викликають спільний інтерес  декількох країн —  членів  ЄС

за рахунок різних джерел, що наявні у держав.

   Членами ЄІБ є 27 держав Європи — членів ЄС.

Банк надає  кредити  як  державним,  так  і  приватним  структурам   у

   секторах комунікацій,  економічної  й  енергетичної   інфраструктур,

  промисловості, послуг і сільського господарства.

   ЄІБ фінансує тільки частину вартості проектів,  доповнюючи  власні  кошти

позичальника та інші джерела  фінансування.  Його  позики,  як  правило,  не

перевищують 50 % загальної  суми вкладених у проект коштів.

   Фінансування інвестиційних  програм здійснюється у поєднанні  з  

операціями структурних  фондів ЄС, до яких належать діючі під  керівництвом 

Європейської комісії  Європейський  фонд  розвитку,  Європейський

 соціальний   фонд   та Європейський фонд сільськогосподарської  орієнтації і  

гарантій,  а  також  з іншими подібними фінансовими  інститутами.

 

   Позики Європейського  інвестиційного  банку  можуть  бути  реалізовані  у

поєднанні з безкомпенсаційною  допомогою з боку ЄС  чи  окремих держав,

 які входять до Союзу. Великомасштабні проекти фінансуються  за  рахунок

окремих позик, угоди про які укладаються безпосередньо з організаторами

 проекту  або через їх  фінансових  посередників.  Так було,  наприклад,  при

здійсненні фінансування проекту спорудження тунелю під Ла-Маншем.

   Банк надає довгострокові  позики, строк яких залежить від  типу об'єктів  і

Банк надає довгострокові  позики, строк яких залежить від  типу об'єктів  і

коливається від 7 до 12 років для промислових об'єктів та  до  20  і більше

років для проектів з розвитку інфраструктури.

   Позики, як правило,  сплачуються згідно з паритетом  або  в  одній  валюті,

або в декількох різних валютах. Це валюти держав —  членів  Банку,  євро  та

деякі вільно конвертовані валюти.

   ЄІБ може фінансувати  проекти за межами ЄС:

   • у державах, які  підписали Ямайську конвенцію;

   • у  країнах,  які  підписали  угоду  про  співробітництво  або  створили

асоціації з ЄС (Середземноморський регіон, Центральна і Східна Європа,

  Азія і Латинська Америка);

   • у країнах — членах Європейської асоціації вільної торгівлі.  У цьому

разі кредити надаються:

   • для фінансування  певних типів проектів, які мають особливе значення для

ЄС, наприклад у сфері  телекомунікацій та енергопостачання;

   • як граничні  суми кредиту для фінансування  проектів  у одній чи  групі

країн  згідно   з   угодами,   конвенціями   і   рішеннями   про   фінансове

співробітництво.

   У 1991 p. розпочав  свою діяльність новий регіональний міжнародний банк

  — Європейський банк  реконструкції  та  розвитку  (ЄБРР),  засновниками

 якого стали 40  країн  світу.  Місцеперебування  його  —  Лондон.  Банк

 створений спеціально для сприяння економічним реформам у  країнах

 Східної  Європи  та державах  — колишніх  республіках СРСР.   Нині   він

  активно   допомагає  постсоціалістичним   країнам   у   реформуванні

   економіки   та   створенні конкурентоспроможної  промисловості,  розвитку 

 взаємовигідних  зв'язків   між західно-та східноєвропейськими  країнами,

 фірмами.

   Сьогодні членами ЄБРР є 60 держав світу. [6]

   Основними  функціями   банку  є  підтримка   проведення   країнами-

членами структурних  і  галузевих  економічних  реформ,  включаючи

  демонополізацію, децентралізацію  і  приватизацію,  з  метою   більш  повної 

 інтеграції  їхніх  господарських структур у світову  економіку шляхом

 сприяння:

   •    організації,     модернізації     та     розширенню     виробничої,

конкурентоспроможної і  приватновласницької діяльності, перш за все  малих 

 і середніх підприємств;

   •  мобілізації   національного  й  іноземного  капіталу  і   впровадженню

ефективного управління;

   • інвестиціям  у виробництво з метою створення  конкурентного

 середовища,

підвищення продуктивності праці, якості життя та поліпшення умов праці;

   • наданню технічної  допомоги в  підготовці,  фінансуванні  й  реалізації

проектів;

   • стимулюванню  і розвитку ринків капіталу;

   • реалізації значних  і економічно обґрунтованих проектів, у яких задіяно

більше однієї країни;

   • екологічно стабільному  розвиткові.

   Статутний капітал  ЄБРР розподіляється так: 50 % капіталу  належить

 країнам Європейського  Союзу; 13,7 — країнам Східної та  Центральної