Міжнародно фінансові інститути

Європи;  11,3  —іншим європейським країнам; 10— США; 8,5 — Японії; 6,5 

%  —  іншим  країнам  світу.

   Країни, що розвиваються, також здійснюють інтенсивний  пошук  нових

 форм регіональних  валютно-фінансових відносин, які  б  враховували  їхні 

 інтереси та сприяли  розвиткові національних економік. У зв'язку  з  цим

  виник  новий тип  міжнародних  регіональних  установ  —  регіональні

   міжнародні   банки розвитку.

   Найвідоміший   з   них   —   Міжамериканський   банк   розвитку   (МаБР).

Місцеперебування його —  Вашингтон. Це кредитний інститут, створений  у

  1959р. з ініціативи  США для фінансування програм  розвитку в  країнах

 Латинської Америки. Операції почав здійснювати з  1961  р.  Членами  МаБР

є  37  країн.

   Згідно зі Статутом, до головних завдань Банку  належать надання

 фінансової й технічної  допомоги країнам Латинської  Америки  при

  будівництві  невеликих  підприємств у гірничій та  переробній,  легкій  та

  харчовій  промисловості,  фінансування розвитку енергетики, транспорту,  а

  також  інфраструктури.  За роки свого існування МаБР надав найбільший

 обсяг кредитів  країнам  "великої трійки" — Аргентині, Бразилії та Мексиці.

   Банк надає кредити  двох видів: на загальних комерційних умовах — з

  фонду звичайних  ресурсів;  на  більш  пільгових  умовах  —  з  фонду

 спеціальних операцій. Він уповноважений  випускати  облігації,

  гарантувати  позики,  що надаються урядами, і підтримувати розвиток

приватних  підприємств.  Найвищим органом  МаБР  є  Рада  керуючих,  до

  якої  кожна  країна  направляє свого представника.

   Періодично МаБР  направляє місії своїх  штатних   спеціалістів  з  розробки  

Періодично МаБР направляє  місії своїх  штатних  спеціалістів  з  розробки

програм у латиноамериканські  держави  для  розгляду  разом  "із  осадовими

особами  і  спеціалістами  певної  країни  національних  планів  і   програм

розвитку та сприяння у  визначенні пріоритетних  проектів,  які  можуть  бути

профінансовані Банком.

   У грудні 1965 р. для  фінансування різних програм  розвитку  в  азіатських

країнах за рішенням Економічної комісії ООН був заснований  Азіатський 

банк розвитку (АзБР). Місцеперебування його —  Маніла  (Філіппіни).

  Кошти  банку формуються  як  шляхом  мобілізації  фінансових  коштів

  регіону  діяльності  Банку, так і за рахунок залучення   капіталів  із  країн 

 інших  континентів.

АзБР може вдаватись до позик, розміщувати облігації  та  інші  зобов'язання,

приймати за особливими угодами  від урядів і організацій окремих  країн

  кошти в спеціальні фонди. Зі свого боку  Азіатський  банк  розвитку  надає

  позики державним  організаціям  і  приватним  підприємствам  з

 розрахунку  6,75  % річних.

   Органами управління  АзБР є Рада керуючих, що складається  з

  представників усіх країн-учасниць, і Правління (Рада директорів). Членами

АзБР є 40  країн азіатського регіону та 16 нерегіональних країн.

   Операції Банку  поширюються на  весь  спектр  економічного  розвитку,  але

головна увага приділяється:

   •  сільському  господарству  (іригація,   розвиток   сільських   районів,

рибальство, тваринництво, лісівництво);

   • енергетиці (проекти в галузі енергетики, видобутку природного  газу  та

вугілля, створення нафтопереробних  підприємств і мережі газопроводів);

   •  фінансовому  сектору  (надання  невеликих  позик  малим   і   середнім

підприємствам);

   •  транспорту  і  зв'язку  (порти  і  судноплавство,  дороги,  залізниці,

аеропорти, телекомунікації);

   •  соціальній  інфраструктурі  (водопостачання   міського   господарства,

забезпечення житлом, інфраструктура міського господарства, проекти в  галузі

охорони здоров'я і народонаселення).

Діяльність  з  кредитування  ведеться  у  двох  основних  формах:   звичайне

кредитування  за  рахунок  ресурсів  Банку  і   спеціальні   операції,   які

фінансуються спеціальними фондами. АзБР здійснює також спільне

 фінансування з офіційними, комерційними та експортно-імпортними

організаціями.

   АзБР  володіє   акціями  Азіатської   фінансово-інвестиційної   корпорації

(АзФІК) зі штаб-квартирою  в Манілі, яка є корпораційним  об'єднанням Банку

  з групою, що складається із 25 в основному приватних фінансових

  інститутів, розташованих в  Азії,  Америці  та  Європі.  АзФІК  булла

  створена  з  метою підтримки розвитку приватних підприємств у країнах,

 що розвиваються.

   Банк активно співпрацює  з організаціями системи ООН,  особливо зі 

Світовим банком, МВФ, іншими міжнародними організаціями,

Європейським Союзом,  Фондом міжнародного розвитку ОПЕК і

двосторонніми організаціями  допомоги.

За період свого функціонування АзБР надав найбільші обсяги кредитів п'яти

   Африканський банк  розвитку (АфБР)  був  створений   відповідно  до

 угоди, підписаної у 1963 p., яка набрала чинності у 1964 p.

   Основною метою  створення АфБР було сприяння:

   • економічному  розвиткові й соціальному прогресові регіональних держав

—членів АфБР;

   • фінансуванню  інвестиційних програм і проектів;

   • мобілізації  ресурсів шляхом  організації спільного фінансування,  що

здійснюється Банком разом  з дво- і багатосторонніми інститутами розвитку;

   • заохоченню державних  і приватних інвестицій;

   • наданню необхідної  технічної допомоги в підготовці проектів розвитку.

Банк здійснює такі операції:

   •  бере  участь  у  капіталі  державних і приватних   організацій   та

підприємств;

   • надає прямі позики або бере участь у  позиках,  що  надаються  третьою

країною;

   • частково або  повністю гарантує позики, що  надаються третіми країнами.

   Банк розвитку  держав Центральної Африки (БРДЦА)  виник у 1975 р. згідно 

з Договором про створення Митного й  економічного  союзу  Центральної

  Африки.

Його членами є 6 африканських країн та 5 інших акціонерів,  у складі  яких

Німеччина, Франція,  Кувейт,  Африканський  банк  розвитку  та  Банк

 держав Центральної Африки.

   У своїй діяльності головну увагу Банк  приділяє  фінансуванню  проектів

розвитку    промисловості,    енергетики,    інфраструктури,     транспорту,

телекомунікацій і сільського господарства, а також фінансуванню

  досліджень.

У 1989 р. країни — члени  Банку створили Спеціальний фонд розвитку

 сільських районів з метою поліпшення системи фінансування  базових

  проектів  розвитку сільських районів.  сільських районів.

   Згідно з Угодою, підписаною в 1973 р., був створений Західноафри-

канський банк розвитку (ЗАБР), членами якого  є  7  африканських  країн  та

  6  інших акціонерів.

Політика діяльності Банку  має три аспекти:

   •  субрегіональне   співробітництво   (відносини   з   регіональними   та

субрегіональними організаціями  розвитку Африканського континенту);

   • двосторонні  відносини з країнами Західної  та Північної Європи, Канади і

Японії;

   • відносини з  міжнародними організаціями.

   Результатом діяльності  специфічного  регіонального   угруповання  — 

 Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), яке функціонувало з 1949 по 1991

p.,  було створення двох  міжнародних регіональних  банків  —

   Міжнародного   банку економічного співробітництва  (МБЕС)  та

  Міжнародного  інвестиційного  банку (МІБ).

   МБЕС було  засновано  країнами  — членами РЕВ у жовтні  1963  p.  для

здійснення  багатосторонніх  розрахунків  у  перевідних   рублях,   сприяння

економічному  співробітництву  країн  — членів  РЕВ з іншими

  державами, виконання ними взаємних зобов'язань з товарних поставок.

 Місцеперебування  — Москва. Головним напрямком діяльності Банку були

 розрахунки  і  кредитування  взаємного товарообороту та інші  міждержавні 

розрахунки країн РЕВ. За  період з 1964 по 1990 p. обсяг операцій Банку,

 враховуючи порівняно  низький  рівень так званих планових цін, склав

величезну суму — 4,5 трлн перевідних  рублів, а прибуток за цей же період

 — 818,5 млн  перевідних  рублів,  у тому  числі 37,8 % — у конвертованих

 валютах.

   Припинення операцій  у перевідних рублях та перехід  країн — членів РЕВ

  на взаємні розрахунки в конвертованих валютах  з  1  січня  1991  р.

  викликали суттєві зміни в діяльності МБЕС. Ще в грудні 1990 р. були

 внесені  зміни   в Угоду про організацію Банку і в його Статут. Банкові було

 доручено  сприяти  переходу постсоціалістичних країн  до ринкової 

економіки,  розвитку  ринкових відносин між суб'єктами  світогосподарських 

зв'язків  незалежно  від  форми власності. З початку 90-х років Банк активно

 розвиває комерційну  діяльність (операції в конвертованій  валюті, широке

  залучення  комерційної   клієнтури, розрахунково-кредитна  діяльність  з 

  обслуговування   зовнішньоекономічних  зв'язків у вільно конвертованих 

валютах).

   Міжнародний інвестиційний банк (МІБ) країни — члени РЕВ створили в

  липні 1970 р.  для взаємного кредитування.  Згідно  зі  Статутом,  Банк

 надавав довготермінові  та середньострокові  кредити   для  вжиття  спільних 

 заходів, спрямованих   на   поглиблення   міжнародного   поділу    праці,

    розвитку спеціалізації  і кооперування виробництва, розширення 

сировинної  і  паливної бази,  прискорення  науково-технічного  прогресу.

 Середньострокові  кредити  надавалися банкам, господарським  організаціям

  і  підприємствам   країн  РЕВ, міжнародним   організаціям,  банкам  інших 

 країн  на  строк   до   5   років, довготермінові  — до 15  років  на  умовах  3—

5  %  річних.  За  кредитами  в конвертованих валютах ставки визначалися з

 урахуванням  відсоткових   ставок основних світових валютних і кредитних

ринків.

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. СТАН СПІВРОБІТНИЦТВА З МІЖНАРОДНИМИ ФІНАНСОВИМИ ІНСТИТУТАМИ

 

                             2.1. Україна — МВФ

 

   Україна стала членом МВФ 3 червня 1992 року (відповідно до Закону

України від 03.06.92 № 2402-ХІІ "Про  вступ України до Міжнародного валютного  фонду, Міжнародного банку реконструкції  та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації  розвитку та Багатостороннього агентства  по гарантіях інвестицій").

 

Кредити МВФ спрямовуються  на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу, згідно з Статутом МВФ.

 

Україна, як повноправний член МВФ, здійснює щорічні консультації щодо стану валютного регулювання  за статтею ІV Статуту МВФ, впровадження статистичних та фінансових стандартів та отримання технічної допомоги.

 

Квота України у Фонді в результаті завершення 13 перегляду квот (з 03.03.2011) складає 1 млрд. 252 млн. СПЗ (Спеціальних прав запозичення), що складає 0,576% квоти МВФ.