Міжнародно фінансові інститути

 

Бюджетно-податкова політика має на меті повернути державні фінанси  до сталого рівня:

 

- розроблений план консолідації  податково-бюджетного сектору; 

 

- за допомогою корегуючих  заходів та введення структурних реформ планується скоротити загальний показник дефіциту (що включає дефіцит сектору загальнодержавного управління та дефіцит НАК «Нафтогаз»);

 

- планується реформувати  пенсійну систему;

 

- обмежуватиметься швидке  зростання фонду оплати праці  у державному секторі.

 

Монетарна і валютно-курсова  політика передбачає:

 

- утримання рівня базової інфляції в межах однозначних показників та подальше зниження загального ІСЦ до рівня не вище 5% у середньостроковій перспективі;

 

- посилення незалежності  та підзвітності НБУ;

 

- покращення функціонування  валютного ринку.

 

Політика фінансового  сектору зосередиться на вирішенні  питань проблемних банків і рекапіталізації  системних банків, а саме:

 

- має бути забезпечена  повна капіталізація банків не  пізніше грудня 2010 року;

 

- будуть вжиті заходи  щодо посилення державних банків;

- буде вирішена проблема  неповернення «поганих» позик; 

- вживатимуться заходи, спрямовані  на зміцнення банківської системи.

Реформи, що сприяють зростанню  мають на меті скоротити участь держави  в економіці та залучення зовнішніх  та внутрішніх інвестицій, що слугуватимуть  джерелом цього зростання, зокрема  будуть вжиті заходи у таких напрямах:

· Державні закупівлі – введений в дію новий Закон про державні закупівлі;

· Дерегуляція та інвестиції;

· Соціальний захист.

  

   В  Україні   склалися  різні  підходи   в   оцінці   діяльності   МВФ   та

співробітництва з ним:  від  позитивної  оцінки,  яка  переважає,  до  вимог

припинити членство  у  Фонді.  Позитивний  підхід  базується  на  врахуванні

сучасних  реалій  системи  світогосподарських  відносин,  на  визнанні  того

факту,  що  без  дотримання  загальноприйнятих  «правил  гри»,  закріплених,

зокрема, у Статуті МВФ, практично  неможливо  розвивати  зовнішньоекономічну сферу країни, реалізувати  переваги  участі  в  міжнародному  поділі  праці.

Негативний підхід  спирається  в  основному  на  критичну  оцінку  кредитної

діяльності МВФ, а точніше  — жорсткої обумовленості  надання  державам-членам кредитів  та  позик,  втручання в розробку  та   реалізацію   національних економічних  програм.  Завдання   ж,   очевидно,   полягає   в   ефективному використанні  в  національних  інтересах  членства  в  МВФ,  як  і  в  інших міжнародних фінансових установах. [4]

 

 

 

                    

 

 

2.2. Україна і  Світовий банк

 

   Реалії  сучасних  міжнародних  економічних   відносин  настійно  вимагають

пошуку  взаємоприйнятних   компромісів   між   державами   для   розв'язання

актуальних валютно-фінансових проблем, що  мають  загальносвітове  значення.

Міжнародний валютний фонд (та група Світового банку) являють собою  у 

цьому плані важливий  інструмент,  який  може  бути  використаний  для

 подальшого розвитку міжнародного економічного співробітництва.

   Група Світового банку — це міжнародна організація розвитку, мета  якої

 — надавати допомогу країнам-членам на шляху до  економічного  та

  соціального прогресу. Групою було профінансовано понад 6000 операцій у

  164  країнах  на суму 340 млрд дол. США.

   Діяльність Світового банку  має  на  меті  не  максимізацію  прибутку,  а

надання кредитів  на  цілі  розвитку  за  найнижчою вартістю.  Кредитування

здійснюється  Світовим  банком  за  умови  дотримання  позичальником 

 таких принципів. По-перше, позики та кредити  надаються  Банком  для

 фінансування проектів тільки в тому разі,  якщо  доступ  позичальника  до

  інших  дешевих кредитних ресурсів обмежений. Як правило. Банк кредитує

проекти в країнах  з перехідною економікою, де кредитний  ризик  є  досить

  високим  і  через   це звичайні комерційні ставки запозичення підвищені.

   По-друге, позичальник та  гарант  мають надати  Банкові істотні докази

можливості повернення основного  боргу  та  сплати  відсотків  за  кредитом.

Кожний кредитний проект, що фінансується Банком,  має  передбачати

  прибуток та прийнятний кредитний ризик для країни-позичальника. 

Водночас  фінансовий стан гаранта (стан платіжного балансу країни) має

 відповідати  вимогам   МБРР та МВФ. По-третє, проекти, що  підтримуються

  Світовим  банком,  мають  бути пріоритетними  для  країни-позичальника.

  За  умов   обмеженості   кредитних ресурсів можливе фінансування тільки

справді  швидкоокупних  і  пріоритетних проектів  та  програм.  Дуже

 важливою  умовою   є   достатня   кваліфікація позичальника для успішної

реалізації проекту. Це стосується  головним  чином тих проектів, які

 потребують спеціальної експертизи  та  досвіду  на  етапах

впровадження та супроводження.    Україна приєдналася до Світового банку

З вересня 1992 p. Вона стала 167-м членом  Банку,  здійснивши  підписку  на

  10  908  акцій  (0,7  %  загальної кількості) акціонерного капіталу на

 загальну суму 1315,9 млн дол. США.    З першої позики (отримана Україною

  в  1993  р.  на  розвиток  інститутів державного управління) Світовий банк

 надає допомогу державі   в  переході  до ринкової  економіки,  сприяє

  пом'якшенню  негативних  наслідків  перебудови економіки та прискоренню

 й поглибленню економічних  реформ.  економіки та прискоренню й

поглибленню економічних  реформ.

   Фінансова та економічна  допомога Банку зосереджена на  сприянні Україні 

 у стабілізації її економіки, проведенні економічних реформ,  поліпшенні

 

  стану платіжного балансу. Крім того. Банк сприяє  збереженню  та  розвитку 

систем соціального  захисту,  підвищенню  їхньої  адресності.  Діяльність

  Банку  в Україні в 1993—1999 pp. було зосереджено на реалізації таких

 завдань:

   • подолання економічної  кризи: [7]

   стабілізація економіки  (надання позик Stand-by, EFF — разом  із МВФ);

   макроекономічна  реформа;

   • сприяння переходові  до ринкової економіки:

   структурна реформа;

   інституційна розбудова;

   • підтримка реформи окремих галузей:

   енергетика;

   сільське господарство;

   вугільна промисловість;

   фінансовий сектор:

   мережа соціального захисту;

   розвиток людських  ресурсів;

   захист довкілля;

   інфраструктура.

   Для досягнення  зазначених завдань Світовий банк застосовує,  як  правило,

такі інструменти:

   • позика на  впровадження політики;

   • інвестиційні  позики;

   • грантове фінансування;

   • аналіз економіки  в цілому та галузевий;

   • резидентні місії;

   • мобілізація  ресурсів донорів;

   • освіта та підготовка кадрів.

   Співробітництво  між Україною та  групою  Світового  банку  поглибилося

 з кінця 1994 p., коли  почала  впроваджуватися  програма  економічних 

реформ.

Проекти Світового банку, що реалізовувалися в наступні роки,

 спрямовувалися на  підтримку  послідовного  втілення  програми  реформ,  у

 тому  числі  на допомогу в проведенні галузевих реформ,  реструктуризацію,

 реабілітацію  та залучення інвестицій.

   Виходячи з цільових  орієнтирів позик Світового банку, проекти

поділяються на системні та  інвестиційні.  Системні  проекти  спрямовані  на 

здійснення економічної реформи в Україні, головним  чином  на

 реформування  державного сектора, структурні й інституційні зміни в

галузях  та  секторах  економіки.

Системні проекти фінансуються виключно шляхом підтримки  платіжного 

балансу та фінансування дефіциту державного бюджету, а обслуговування 

таких  позик здійснюється за рахунок останнього. На сьогодні в Україні

впроваджено  шість системних проектів на загальну суму 2010 млн дол

США.

   Одним із найголовніших   напрямів  реформ  є перетворення  в  

 суспільному секторі. Дії уряду України з реформування державних  установ

  та  проведення загальної програми реформ підтримувалися Банком шляхом

 надання Україні   двох позик: інституційної позики (27 млн  дол.  США)  та

 реабілітаційної  позики (500 млн дол. США).  Позика  за  проектом

 упровадження  системи   державного казначейства (16 млн дол. США)

 спрямована на  підтримку  зусиль  уряду  щодо створення  ефективної

 системи  управління  бюджетом  із  метою   поліпшення управління

 грошовими потоками  та виконання бюджету.

   Центральним напрямом  економічних  реформ  є  проведення  приватизації 

 та реформування фінансового сектора. В червні 1996 р. було  затверджено

  позику Банку на розвиток  підприємств  (310  млн  дол.),  спрямовану  на

 підтримку лібералізації торгівлі та цін, проведення приватизації,  розвитку

 фондового ринку та здійснення програм  післяприватизаційної

 реструктуризації.  Досить успішне впровадження цього проекту сприяло

 отриманню Україною  другої  позики на розвиток підприємств (300 млн

дол.).  Позика  на  перебудову  фінансового сектора (300 млн дол.), яка булла

 затверджена у вересні  1998 р., має  сприяти розвиткові банківської системи

України.

   Одним із найважливіших  завдань сьогодні для України  є розвиток

 сільського господарства. Ця традиційно пріоритетна для нашої країни галузь

 має  значний потенціал.  Якість  українських  чорноземів,  географічне

  положення  країни надають значні конкурентні переваги  українським

 фермерам.  Банк  підтримує проведення  реформ  у  сільському

  господарстві:   позика   на   перебудову сільського господарства (300 млн

 дол. США) має на  меті підтримку  заходів   з лібералізації   торгівлі

   сільгосппродуктами,   приватизації    землі    та сільськогосподарських

підприємств, реструктуризації ферм тощо.

   Другу  групу  проектів,  що  підтримуються  Світовим  банком,  становлять

інвестиційні  проекти  —  проекти   розвитку   окремих   галузей,   секторів

 інвестиційні  проекти   —  проекти   розвитку   окремих   галузей,   секторів

економіки,   виробництв,   фінансування   яких   здійснюється   на    умовах

самоокупності та  обов'язкового  внутрішнього  співфінансування.  В  Україні

впроваджуються 11 інвестиційних  проектів на загальну суму 820 млн  дол.

  США та 15 млн німецьких марок.

   Перше місце серед  таких позик належить позикам,  наданим  під  реформи 

в енергетичному секторі. Цей напрям реформ є  пріоритетним,  оскільки

  витрати на виробництво енергії в Україні значно більші, ніж у розвинутих

країнах.    Програма Світового банку  в  енергетичному  секторі  була 

розроблена  на підтримку завдань,  спільно  визначених  Україною  та 

«Групою-7».  Програма складається з таких проектів,  як  проект  реабілітації

  гідроелектростанцій (114 млн дол. США), проект  розвитку  ринку 

електроенергії  (317  млн  дол. США).  Інші  проекти  в  енергетичному 

секторі  —  проект  реабілітації  та розширення  централізованого