Внутрішне середовище підприємства ЗАТ "Смак"

                                                                                                                                                 

АНОТАЦІЯ

 

 

Курсова робота:  ___ стор., ___рис., ___табл., ___джерела.

 

Об’єктом дослідження курсової роботи є ЗАТ "Смак" і фармацевтична компанія ЛПМ.

Предметом дослідження  є діагностика, оцінка та аналіз сильних  і слабких сторін внутрішнього середовища організацій.

У даній курсовій роботі використовувався аналітичний метод дослідження  та узагальнення.

При вирішенні поставлених  задач використовувались матеріали вітчизняної, періодичної літератури та інтернет-посилання.

Курсова робота складається  із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.

У вступі міститься виклад актуальності теми роботи, сформульовано  мету, основні завдання, об’єкт та предмет  дослідження.

У першому розділі  визначено теоретичні основи дослідження внутрішнього середовища організації, методи та джерела інформаційного забезпечення.

Другий розділ присвячено аналізу та оцінці внутрішнього середовища досліджуваної організації.

У висновках відображаються підсумки, сформульовані шляхи щодо покращення діяльності внутрішнього середовища організації.

 

Ключові слова: ВНІТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ, ОРГАНІЗАЦІЯ, ТЕХНОЛОГІЇ, ЛЮДСЬКІ РЕСУРСИ, АНАЛІЗ.

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП                                                                                                6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ОРГАНІЗАЦІЇ                            8

1.1. Сутність, складові внутрішнього середовища організації та їх взаємозалежність                                                                                                   8

1.2. Методи діагностики внутрішнього середовища організації                      16

1.3. Джерела інформаційного забезпечення внутрішнього середовища         17  Висновки до Розділу 1                                             18

РОЗДІЛ 2. ПІДХОДИ ТА АНАЛІЗ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ОРГАНІЗАЦІЇ                                                               20

2.1. Системний функціональний аналіз внутрішнього стану організації         20

2.2. Практичне використання досвіду внутрішнього середовища

ЗАТ "Смак" і фармацевтичної компанії ЛПМ, їх оцінка та аналіз                  23                                       

Висновки до Розділу 2                                             35

ВИСНОВКИ                                    37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                40

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Сучасна глобалізована  ринкова економіка формує нові вимоги до організації. Вони обумовлюються наявністю жорсткої конкуренції та необхідністю гнучко реагувати на неоднозначні зміни ситуації на ринках і в галузях діяльності підприємств. При цьому, успіх підприємства залежатиме від здатності адаптуватися до змін в середовищі їх діяльності: передбачати і змінювати структуру бізнесу, розробляти і впроваджувати у виробництво нові види продукції, правильно визначати напрями інвестицій за різними видами діяльності тощо, щоб досягти успіху і забезпечити процвітання підприємства у перспективі.

Згідно із системним  підходом до управління кожна організація  – це відкрита система, цілісність і життєздатність якої забезпечується завдяки елементам, з яких вона формується. Сукупність цих елементів становить внутрішнє середовище організації.

Оскільки організації  створюють люди, то внутрішнє середовище організації формується, в основному, внаслідок прийняття і реалізації управлінських рішень. Це свідчить, що внутрішні чинники організації піддаються регулюванню. Але не всі з них можна безпосередньо контролювати, оскільки вони є також наслідком впливу зовнішнього середовища (соціальних, технологічних, організаційних чинників).

Внутрішнє середовище організації  визначають склад і взаємодія  таких елементів, як організаційна  форма і структура організації, люди, соціально-психологічний клімат, цілі, завдання, технологія.

Центром діяльності організації  є людина, яка може бути співробітником або зовнішньою зацікавленою особою. Місце людського компонента у внутрішньому середовищі організації залежить від поведінки окремих людей, людей у групах, керівника, його впливу на поведінку окремих людей та їх груп.

Завданням керівника  є створення в організації такого внутрішнього середовища, яке б підтримувало бажаний тип поведінки індивіда і груп працівників.

Отже, внутрішнє середовище організації є дуже складною системою елементів і взаємозв’язків між  ними, які, як правило, контролюються  і регулюються керівництвом.

Метою курсової роботи є дослідження внутрішнього середовища організації.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити наступні завдання:

• визначити сутність, складові внутрішнього середовища організації та їх взаємозалежність;
• охарактеризувати методи діагностики внутрішнього середовища;
• проаналізувати джерела інформаційного забезпечення внутрішнього середовища організації;
• дослідити системний функціональний аналіз внутрішнього стану організації;
• розглянути особливості використання досвіду внутрішнього середовища ЗАТ "Смак" і фармацевтичної компанії ЛПМ.

Проблему дослідження  внутрішнього середовища організації  вивчали вчені: Річард Дафт, Артур  А.Томпсон, А.Дж.Стрікленд, Генрі Мінцберг.

Об’єктом дослідження курсової роботи є ЗАТ "Смак" і фармацевтична компанія ЛПМ.

Предметом дослідження  є діагностика, оцінка та аналіз сильних  і слабких сторін внутрішнього середовища організацій.

У даній курсовій роботі використовувався аналітичний метод дослідження  та узагальнення.

При вирішенні поставлених задач використовувались матеріали вітчизняної, періодичної літератури та інтернет-посилання.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ  ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ОРГАНІЗАЦІЇ

 

 

1. Сутність, основні складові внутрішнього середовища організації та їх взаємозалежність

 

В ринковій економіці  середовище переважно забезпечує ефективність діяльності організації, навіть, значною  мірою, детермінує його існування. Саме тому розробка стратегії і починається  з діагностування та прогнозування  розвитку середовища організації, а результати цього стануть базою для формування його місії, цілей, вибору стратегій.

Внутрішнє середовище організації  – комплекс змінних параметрів, які характеризують ситуативний  стан організації, формуються та контролюються  керівництвом або виникають під впливом зовнішнього середовища, процесів усередині організації і вимагають відповідних дій керівництва.

Будь яка організація  є відкритою системою, утвореною певною кількістю внутрішніх змінних елементів (рис.1.1) [6, c.77].

               Вхід Вихід

            Ресурси                                                       Готовий

                                                                                 продукт

 

          Інформація

 

Рис.1.1. Організація як відкрита система

 

Межі системи залежать від набору елементів, від нього залежить і склад змінних внутрішнього середовища організації.

Основні змінні в самій  організації, які потребують уваги керівництва, це цілі, структура, завдання, технологія та люди [2, c.218].

Ціль - бажаний стан об'єкта або бажаний кінцевий результат діяльності.

Ціль завжди передує  усвідомленій діяльності людей, є мотивом, що спонукає їх до дії, оскільки формується на основі їхніх потреб та інтересів. Ціль обирають, конструюють у вигляді  ідеальної моделі стану системи в майбутньому, можливість досягнення якої оцінюють керівники з урахуванням різних чинників - особистих (рівень професіоналізму, співвідношення мотивів і стимулів) і чинників зовнішнього середовища (ресурсні та інституційні обмеження).

Цілі різних організацій можуть бути подібними або істотно відрізнятися. Так, для організацій, що працюють на комерційних засадах, важливою метою є отримання прибутку, а для некомерційних організацій - розв'язання в межах установленого бюджету тих проблем, заради усунення яких вони створені.

Як правло, організації  ставлять і реалізують не одну ціль, а декілька важливих для їх функціонування і розвитку.

Визначення цілей передбачає певну послідовність дій. Спершу визначається глобальна, основна ціль організації (місія), відтак здійснюється її декомпозиція (розподіл) на під цілі, як конкретизують загальну мету  часі й просторі і роблять чіткими та зрозумілими завдання кожного підрозділу та окремих працівників.

Місія формується з огляду на сферу діяльності організації, його позиції на ринку, запити та вимоги споживачів, інтереси власників та інших членів організації і суспільства загалом.

Місія організації - чітко  окреслена головна мета, що визначає сенс існування організації в  суспільстві, її соціально-економічне призначення і є основою формування системи цінностей, якою мають керуватися всі працівники організації для забезпечення її існування і розвитку.

Цілі організації, визначенні на основі місії, є орієнтиром для  прийняття всіх управлінських рішень.

Однак важливо, щоб цілі були досяжними, в іншому разі вони служитимуть не мотивуючим, а демотивуючим фактором.

Ефективна діяльність організації  неможлива без спеціалізованого розподілу праці, за якого кожний вид роботи доручається тим фахівцям, котрі можуть зробити її краще, ніж інші. Здійснення розподілу праці і координування дій виконавців - одне із найважливіших завдань менеджменту, розумне вирішення якого дає змогу організації бути продуктивнішою порівняно з конкурентами. Результатом горизонтального та вертикального розподілу праці є структура організації.

Структура організації  – логічні відносини рівнів управління та функціональних одиниць, побудовані в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягати цілей організації.

На даний момент у  всіх організаціях, за виключенням найдрібніших, має місце горизонтальний розподіл праці за спеціалізованими лініями. Якщо організація достатньо велика за розміром, спеціалістів звичайно групують разом в межах функціональної області. Як саме здійснити розподіл праці в організації – одне з питань, що є істотним управлінським рішенням.

Не менш важливим є  здійснення вертикального розподілу  праці. Вертикальний розподіл праці  необхідний для успішної групової роботи. Центральною характеристикою вертикальної ієрархії є формальна підпорядкованість осіб на кожному рівні. Особа, яка знаходиться на найвищому ступені, може мати у своєму підпорядкуванні декількох керівників середньої ланки, що представляють різні функціональні області. Ці керівники, в свою чергу, можуть мати в підпорядкуванні декілька лінійних керівників. Число осіб, підпорядкованих одному керівнику представляють сферу контролю. Розрізняють широку та вузьку сферу контролю в залежності від числа підлеглих. Зазвичай вузькій сфері контролю відповідає багаторівнева структура, а широкій – пласка структура управління.

Необхідність в координації, яка існує завжди, стає справді  нагальністю, коли робота чітко ділиться як по горизонталі, так і по вертикалі, як це має місце в крупних сучасних організаціях. Якщо керівництво не створить формальних механізмів координації, люди не зможуть виконувати роботу разом. Без відповідної формальної координації різноматні рівні, функціональні зони та окремі особи легко можуть зосередитися на забезпеченні своїх власних інтересів, а не на інтересах організації в цілому.

Формулювання та повідомлення мети організації в цілому і в  кожному її підрозділі представляє  собою лише один з численних механізмів координування. Кожна функція управління грає певну роль в координуванні  спеціалізованого розподілу праці. Керівники завжди повинні ставити перед собою питання: які їх зобов’язання з координації та що вони роблять, для того, щоб їх виконати.

Завдання – це запропонована робота, серія робіт або частина роботи, що повинна бути виконана заздалегідь установленим способом у заздалегідь обговорений термін. З технічної точки зору завдання пропонуються не працівникові, а його посаді. На основі рішення керівництва про структуру, кожна посада включає ряд завдань, які розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Вважається, якщо завдання виконується таким способом й у такі строки, як це запропоновано, організація буде діяти успішно.