Дослідження особливостей управління конфліктами на підприємстві ООО «Коровай»

Працівник має право  розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань. У цьому випадку працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менш 3-місячного заробітку (ч. З ст. 38, ст. 44 КЗпП).

На час припинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або обладнання органом державного нагляду або службою охорони праці працівникам гарантується збереження місця роботи.

Працівникам, зайнятим на роботах з важкими і шкідливими умовами праці, надається право на додаткові пільги і компенсації. Вони безкоштовно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у передбаченому законодавством порядку. Власник також може за свої кошти додатково встановлювати працівникам за колективним договором (угодою, трудовим договором) пільги і компенсації, не передбачені чинним законодавством.

Гарантійною нормою є  й те, що на власника покладається обов'язок безкоштовної видачі працівникам спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, змиваючих і знешкоджуючих засобів, а якщо працівник був вимушений придбати їх за власні кошти, — компенсувати йому витрати.

Серед гарантій прав громадян на охорону здоров'я під час праці особливо необхідно виділити обов'язок власника відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Охорона здоров'я робітників, забезпечення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і усунення виробничого травматизму складають постійну турботу держави.

 

3.2. Техніка безпеки на підприємстві ТОВ «Коровай».

 

Навчання й інструктажі  працівників з питань охорони  праці є складовою частиною системи управління охороною праці. Вони проводяться з учнями, вихованцями і студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їхньої трудової діяльності.

Усі працівники, яких приймають  на роботу і які в процесі роботи проходять на підприємстві навчання й інструктаж з питань охорони праці, вивчають правила надання першої і швидкої допомоги потерпілим від нещасного випадку, а також правила поведінки при виникненні аварії чи пожежі на підприємстві.

Відповідно до «Основ законодавства України», затвердженими Верховною Радою України у 1970 р., нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю і правил по охороні праці здійснюють державні органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від адміністрації підприємств і організацій, і профспілки, а також знаходяться в їхньому підпорядкуванні технічна і правова інспекції праці.

Відповідальність за керівництво роботою по охороні  праці і техніку безпеки, проведення заходів щодо зниження і попередження виробничого травматизму і профзахворювань покладається на керівника підприємства. Відповідальним обличчям за охорону праці, техніку безпеки і виробничу санітарію є інженер (старший інженер) по техніці безпеки, підлеглий головному інженеру підприємства.

Місцевий (заводський) профспілковий комітет контролює дотримання законодавства про працю, вимог охорони праці і виробничої санітарії, вирішує трудові спори. Для поліпшення роботи з охорони праці і техніку безпеки профспілкові комітети створюють на підприємствах комісії охорони праці і виділяють суспільних інспекторів по охороні праці.

Працівники, що виконують  роботи підвищеної небезпеки, а також  де є необхідність у професійному доборі, проходять попереднє спеціальне навчання і перевірку знань з  питань охорони праці в термін, установлений відповідними галузевими нормативними актами, але не рідше одного разу в рік.

На підприємствах харчової і переробних галузей промисловості  для працівників, що виконують роботи з обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, обов'язково курсове навчання по безпечних методах роботи з обов'язковими іспитами, що проходить безпосередньо на виробництві по затвердженим керівництвом підприємства і погодженим з органами Держнагляду по охороні праці програмами. Це роботи з обслуговування парових і водонагрівальних казанів; виробничих печей і інших теплових установок, які працюють під тиском; компресорів; холодильних установок; газового устаткування; електричного оснащення й ін.

Допуск до роботи осіб до початку виконання своїх обов'язків  періодично проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

Навчання керівників підприємств і заснувань і  їхніх заступників, що безпосередньо  відповідають за організацію охорони  праці на підприємстві чи в установі, проводитися в навчальних установах, що мають дозвіл Комітету з нагляду за охороною праці України на проведення такого навчання.

На підприємствах навчання з питань охорони праці організовує  відділ охорони праці підприємства, залучає до цього працівників  відділу охорони праці і фахівців, що пройшли навчання і перевірку знань у навчальних установах або установах Держнагляду по охороні праці.

Посадові особи і  фахівці невеликих підприємств, де неможливо провести навчання і  створити комісію по перевірці знань, проходять навчання у відповідних  місцевих навчальних установах або у близьких до їх профілю виробництва підприємствах, а перевірку знань – комісіях при місцевих органах Держнагляду по охороні праці.

Інструктажі бувають:

1. Вступний (із усіма працівниками, що тільки що прийняті на роботу).

2. Первинний (проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником).

3. Вторинний (проводиться на робочому місці з усіма працівниками).

4. Позаплановий (проводитися при введенні нових нормативних актів, при заміні технологічного процесу, при порушенні нормативних актів працівниками, по вимозі відповідного державного органу, при перерві в роботі виконавця більш ніж на 30 календарних днів і ін.).

5. Цільовий (при виконанні разових робіт, при ліквідації наслідків аварії і т.д., при виконанні робіт, що оформляються нарядом – допуском чи письмовим дозволом, у випадку екскурсії або організації масових заходів з учнями і вихованцями).

Робітники можуть бути допущені до роботи тільки після проходження  інструктажу з техніки безпеки. Інструктаж  проводиться по наступним  видах: вступний інструктаж при надходженні на роботу, інструктаж на робочому місці, повторний інструктаж. Вступний інструктаж проводить інженер по техніці безпеки в кабінеті (куточку) техніки безпеки, обладнаному наочними приладдями. Інструктаж на робочому місці проводить керівник виробничої ділянки, супроводжуючи його показом безпечних прийомів роботи.

Вступний інструктаж і інструктаж на робочому місці записуються  в «контрольний лист», що підписується інженером по техніці безпеки, робітником, майстром і начальником цеху або ділянки.

Повторний інструктаж проводять  не рідше одного разу в 6 місяців, а  додатковий — при порушенні працюючим  правил і інструкцій з техніки  безпеки, технологічної і виробничої дисципліни, а також при зміні  технологічного процесу, виду робіт. Повторний і додатковий інструктажі записуються в спеціальний журнал, що зберігає керівник виробничої ділянки.

Більше число ергономічних вимог до якості техніки, елементам  устаткування і просторової організації  виробничого середовища може зробити  враження закінченості процесу оптимізації робочих місць. Однак існуючий досвід суперечить цьому твердженню. Навіть якщо взяти до уваги всі ергономічні рекомендації і безпосередньо реалізувати їх, то з цього не завжди може вийти зручне робоче місце. Тут як і в кожній інший складовій робочого місця, варто прийняти багато вирішень, що впливають на естетичну якість робочого середовища. Зокрема необхідно:

— визначити і реалізувати  помірний ступінь упорядкованості  елементів робочого середовища з  урахуванням площі робочого місця і розмірів цих елементів;

— установити раціональний розподіл світла і тіні;

— визначити ступінь взаємного узгодження елементів робочого середовища за формою, кольором і матеріалом;

— поліпшити естетичні параметри засобів праці за допомогою кольору й ін.

Облік цих вимог призведе до поліпшення композиційної цілісності робочого місця, збільшить його інформаційну виразність і т.д.

Робоче місце (далі РМ) – це оснащений технічними засобами простір, де здійснюється діяльність виконавця. Організацією РМ називається система заходів щодо оснащення РМ засобами і предметами праці і розміщенню їх у визначеному порядку. Правильна організація РМ сприяє підвищенню продуктивності праці.

Організація робочого місця  включає:

— облік психофізіологічної сумісності виконавця і засобів праці;

— аналіз антропометричних характеристик людини для вибору ергономічно-обґрунтованого робочого положення і робочих зон;

• раціональну компановку РМ;
• облік факторів зовнішнього середовища, у тому числі соціально-психологічного її аспекту.

Виходячи з загальних  принципів організації робочого місця, у нормативно-методичних документах сформульовані вимоги до конструкції  робочого місця. До них відносяться:

Вимоги до конструкції робочого столу, що включають:

— вимоги до розмірів робочої  поверхні устаткування (висота, ширина і глибина робочої поверхні);

— вимоги до параметрів зон розміщення органів управління на устаткуванні;

— вимоги до параметрів зон розміщення засобів відображення інформації;

— вимоги до взаємного  розміщення органів управління і засобів відображення інформації;

Вимоги до робочого сидіння  відповідно до технічних властивостей робочого місця й антропометричними  параметрами людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. – Тернопіль: Лілея, 1997 ;
2. Василенко В.О., Ткаченко Т.І.   Стратегічне управління:  навч. посібник, Київ ЦУЛ, 2003;
3. Герасимчук В.Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000;
4. Герчиков И.Н Менеджмент. – М.: ЮНИТИ, 1995;
5. Економіка та менеджмент: Навч. посібник/ Під редакцією О.Є.Кузьміна. – Львів: Державний університет „Львівська політехніка”;
6. Іванова І.В. Менеджер – професійний керівник: Навч. посіб. –К.: Київ. Нац. торг.-екон. ун-т, 2001;
7. Іванова І.В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. посіб._ К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001;
8. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. – К.:Наукова думка,1996.
9. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999;
10. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент. –Львів: Центр Європи, 1995.
11. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту. Навч. посіб., Львів 2002;
12. Закон України „Про підприємництво” від 7 лютого 1991р., ВВР.№14;
13. Закон України „Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р. №24;
14. Закон України „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992р., ВВР №94;
15. Немцов В. Д., Довгань Л.Є., Сініок Г.Ф. Менеджмент організацій      2000.
16. Піддубна Л.П. ,Менеджмент 2000.
17. Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О.  Менеджмент  2002.
18. Хміль Ф.І. Становлення Сучасного менеджменту в Україні (проблеми теорії та практики). – К., 1996;
19. Хміль Ф.І. Практичні завдання менеджменту торговельного підприємства. – К., 1998;
20. Швалб Ю., Данчева О. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К.: Лібра,1998.
21. Федулова Л. І. Інформаційне та програмне забезпечення функціонування системи стратегічного менеджменту "АДІС" (Адміністративна Інформаційна Система). — Миколаїв: Вид-во УДМТУ, 1997.
22. Черкасов В. Проблемы риска в управленческой деятельности. - М., 1999.
23. Чернявский А. Д. Организация управления. — К.: МАУП, 1998.
24. Штеманн П. Секреты преуспевающего менеджера. — М., 1998.
25. Шуваиов В. Социальная психология менеджера. М., 1997.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Класифікація конфліктів.

 

Ознака класифікації	Види конфліктів
1. Спосіб розв’язання:	- насильницькі;  - ненасильницькі
2. Сфера прояву:	- політичні;  -  соціальні;  - економічні;  -  організаційні
3.Спрямованість впливу:	-  вертикальні;  -  горизонтальні
4. Ступінь виразності:	- відкриті;  - приховані
5. Кількість учасників:	-  внутріособистісні;  - міжособистісні;  -  міжгрупові
6. Потреби:	-  когнітивні;  -  конфлікти інтересів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

Модель процесу  конфлікту.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

 

Функціональна спрямованість конфліктів в організації.

 

Функції конфлікту	Спрямованість конфлікту
	Позитивна	Негативна
Інтеграція персоналу	розрядження напруженості в міжособистісних і міжгрупових стосунках; узгодження індивідуальних і колективних інтересів; утворення й консолідація формальних і неформальних груп; поглиблення та стабілізація загальних інтересів	ослаблення організованості та єдності колективу; порушення балансу інтересів між особистостями й групами; прояв несумлінного відношення    до справи і прагнення до вигоди для себе за рахунок інших; потурання егоїзму, свавіллю, анархії
Активізація соціальних зв’язків	надання взаємодії співробітників більшої динамічності та мобільності; посилення узгодженості в досягненні цілей, функціонального й соціального партнерства	непогодженість у діях людей, зайнятих спільною справою; ослаблення взаємної   заінтересованості в загальному успіху; установлення перешкод на шляху до співробітництва
Сигналізація про вогнища соціальної напруженості	виявлення невирішених проблем стимулювання роботи; виявлення недоліків в умовах і охороні праці; реалізація потреб, інтересів і цінностей колективу	різке вираження невдоволення діями адміністрації; протест проти зловживань із боку окремих посадових осіб; зростання невдоволеності працею
Інновація, сприяння творчій  ініціативі	підвищення активності й мотивації до роботи; стимулювання підвищення кваліфікації; сприяння творчості, новим і оптимальним рішенням	створення додаткових перешкод трудовій та соціальній активності; придушення ділового настрою, ентузіазму та творчої ініціативи; відхід від альтернативних рішень
Трансформація (перетворення) ділових відносин	створення здорового соціально-психологічного клімату; утвердження поважного ставлення до праці й ділової підприємливості; підвищення рівня взаємної довіри	погіршення морально-психологічної атмосфери; ускладнення процесу відновлення ділових стосунків і партнерства
Інформація про організацію  і її персонал	підвищення рівня інформованості працівників про стан справ в організації; «знаходження спільної мови»	— посилення недружньої поведінки; ухилення від співробітництва; перешкоди для діалогу, обміну думками
Профілактика протиборств	урегулювання суперечностей на взаємній основі; послаблення конфронтації в соціально-трудових відносинах	нагнітання напруженості й ворожості; ухилення від примирних процедур