Підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності готельних комплексів (на прикладі готелю "Дніпро")

Але, як видно з таблиці, в 2005 – 2006 роках підприємство діяло  прибутково. За результатами діяльності 2012 року підприємство вийшло на позитивний фінансовий результат діяльності,  прибуток зріс на 20,22 5 порівняно з 2011 роком.

 

 

 

 

 

 

2.2.  Оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності готельного комплексу та факторів, що на неї впливають

Аналіз прибутку проводиться  методом порівняння фактичних даних  за звітний період з фактичними даними за попередній період. У ході аналізу  необхідно дати оцінку темпів зростання  прибутку в цілому й окремо по кожній її частині; вивчити і розрахувати  фактори, що впливають на зміну прибутку, і визначити рівень їх впливу; виявити  резерви збільшення прибутку; дати оцінку рівня рентабельності підприємства.

Для проведення безпосереднього  аналізу фінансових результатів  необхідно скласти таблицю 2.2.

Найменування  статті	Абсолютні величини		Відхилення
	2011 р.	2012 р.	Абсолютне	Відносне, %
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	47844	55712	7868	116,45
Податок на додану вартість	7966	9286	1320	116,57
Чистий доход (виручка) від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	39833	46385	6552	116,45
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	31620	35704	4084	112,92
Валовий результат	8213	10681	2468	130,05
Інші операційні доходи	8003	8260	257	103,21
Адміністративні витрати	4841	5270	429	108,86
Інші операційні витрати	4956	6043	1087	121,93
Фінансові результати від  операційної діяльності	1646	1381	-265	83,9
Доход від участі в капіталі	0,00	0,00	0,00	0,00
Інші фінансові доходи	17	38	21	223,53
Інші доходи	535	326	-209	60,93
Фінансові витрати	217	243	26	111,98
Інші витрати	536	528	-8	98,51
Фінансові результати від  звичайної діяльності до оподаткування	1445	1419	-26	98,2
Податок на прибуток від  звичайної діяльності	796	730	-66	91,71
Фінансові результати від  звичайної діяльності	649	689	40	106,16
Елементи операційних  витрат
Матеріальні затрати	5663	6083	420	107,42
Витрати на оплату праці	12807	14220	1413	111,03
Відрахування на соціальні  заходи	4609	5237	628	113,63
Амортизація	2507	2614	107	104,27
Інші операційні витрати	9128	11409	2281	124,99
Разом	34714	39563	4849	113,97

 

З таблиці видно, що протягом 2011 – 2012 років підприємство функціонувало  прибутково. В 2011 році прибуток становив 1445 тис. грн., в 2012 році зменшився до 1419 тис. грн.. Це свідчить про те, що діяльність є прибутковою, хоча вона в 2012 році знизилася  відносно 2011 року.

Як видно з таблиці, валовий результат є прибутковим за аналізований період через високу собівартість робіт. Прибуток в 2012 році був досягнутий завдяки іншим операційним та іншим доходам.

Найбільш питома вага в 2012 році в операційних витратах належить іншим операційним витратам (47 %), витратам на оплату праці (29 %) та витратам на соціальні відрахування (13 %).

На короткострокову і  довгострокову платоспроможність  підприємства впливає його здатність  діставати прибуток. У цьому зв'язку розглянемо наступний аспект діяльності підприємства – рентабельність, що є якісним показником ефективності роботи підприємства. Розглянемо наступні показники рентабельності:

1. Рентабельність сукупного капіталу характеризує ефективність використання підприємством сукупного капіталу. Визначається по формулі:

  ,

де Рсов.к. - рентабельність сукупного капіталу,

П до.оп. - прибуток до оподатковування,

Показник рентабельності власного капіталу становить інтерес, насамперед для інвесторів.

2. Рентабельність власного капіталу характеризує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Це основний показник, використовуваний для характеристики ефективності вкладень у діяльність того або іншого виду. Показник визначається по формулі:

,

 де Рвласн.к. - рентабельність  власного капіталу,

 ЧП - чистий прибуток.

Даний показник становить  інтерес для наявних і потенційних  власників і акціонерів.

3. Валова рентабельність показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення.

  ,

де Рвав. - валова рентабельність продажу, ВП - валовий прибуток, ЧД -чистий доход.

4. Операційна рентабельність продажу – показник, що показує, який прибуток з однієї гривні продажу одержало підприємство після відрахування з валового прибутку адміністративних витрат, витрат на збут й інших операційних витрат. Таким чином, цей коефіцієнт показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво і збут товарів. Даний показник є одним із кращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємства діставати прибуток від діяльності до відрахування витрат, що не відносяться до операційної ефективності. При розгляді цього показника разом з показником валової рентабельності можна одержати уявлення про те, чим викликані зміни рентабельності.

  ,  

де Роп. - операційна рентабельність продажу,

 ОП - операційний прибуток.

 ЧД - чистий доход.

5. Чиста рентабельність продажу – це показник, що показує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на її рентабельність. Даний показник розраховується по формулі:

  ,

де Рч. - чиста рентабельність продажу,

 ЧП - чистий прибуток.

У зв'язку з цим виникає  необхідність конкретизації напрямків  дії та використання головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення ефективності діяльності суб'єктів  господарювання.

1. Технологія. Технологічні  нововведення, особливо сучасні  форми автоматизації та інформаційних  технологій, справляють найістотніший  вплив на рівень і динаміку  ефективності виробництва продукції  (надання послуг). За принципом  ланцюгової реакції вони спричиняють  суттєві (нерідко докорінні) зміни  в технічному рівні та продуктивності  технологічного устаткування, методах  і формах організації трудових  процесів, підготовці та кваліфікації  кадрів тощо.

2. Устаткуванню належить  провідне місце в програмі  підвищення ефективності передовсім  виробничої, а також іншої діяльності  суб'єктів господарювання. Продуктивність  діючого устаткування залежить  не тільки від його технічного  рівня, а й від належної організації  ремонтно-технічного обслуговування, оптимальних, строків експлуатації, змінності роботи, завантаження  в часі тощо.

3. Матеріали та енергія  позитивно впливають на рівень  ефективності діяльності, якщо розв'язуються  проблеми ресурсозбереження, зниження  матеріаломісткості та енергоємності  продукції (послуг), раціоналізується  управління запасами матеріальних  ресурсів і джерелами постачання.  Критерієм ресурсозбереження є максимальний рівень окупності ресурсів продукцією.

4. Вироби. Самі продукти  праці, їхня якість і зовнішній  вигляд (дизайн) також є важливими  чинниками ефективності діяльності  суб'єктів господарювання.

5. Працівники. Основним джерелом  і визначальним чинником зростання  ефективності діяльності є працівники  — керівники, менеджери, спеціалісти,  робітники. Ділові якості працівників,  підвищення продуктивності їхньої  праці багато в чому зумовлюються  дійовим мотиваційним механізмом  на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

6. Організація і системи.  Єдність трудового колективу,  раціональне делегування відповідальності, належні норми керування характеризують  добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну спеціалізацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності (продуктивності) будь-якої складної виробничо-господарської системи. до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

7. Методи роботи. За переважання  трудомістких процесів досконаліші  методи роботи стають достатньо  перспективними для забезпечення  зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

8. Стиль управління, що  поєднує професійну компетентність, ділову і високу етику взаємовідносин між людьми, практично впливає на всі напрямки діяльності підприємства. Відтак належний стиль управління як складовий елемент сучасного менеджменту є дійовим чинником підвищення ефективності діяльності будь-якого підприємства, кожної підприємницької структури.

9. Державна економічна  й соціальна політика істотно  впливає на ефективність суспільного  виробництва. 

10. Інституціональні механізми.  Для безперервного підвищення  ефективності діяльності всіх  суб'єктів господарювання держава  має створити відповідні організаційні  передумови, що забезпечуватимуть  постійне функціонування на національному,  регіональному чи галузевому  рівнях спеціальних інституціональних механізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язанні ключових  проблем підвищення ефективності  різних виробничо-господарських  систем та економіки країни  в цілому;

2) практичній реалізації  стратегії і тактики розвитку  національної економіки на всіх  рівнях управління.

11. Інфраструктура. Важливою  передумовою зростання ефективності діяльності підприємств є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.

12. Структурні зміни в  суспільстві також впливають  на показники ефективності на  різних рівнях господарювання. Найважливішими  є структурні зміни економічного  та соціального характеру. Головні  з них відбуваються в таких  сферах:

а) технології, наукові дослідження  та розробки;

б) склад та технічний  рівень основних фондів (основного  капіталу);

в) масштаби виробництва  та діяльності;

г) моделі зайнятості населення  в різних виробничих і невиробничих галузях;

д) склад персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи  зростання ефективності діяльності. При цьому обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

 

3. Рекомендації  щодо підвищення ефективності  фінансово-господарської діяльності  готельного комплексу «Дніпро» м. Києва

3.1. Основні напрямки вдосконалення фінансово-господарської діяльності підприємства

Жодна цивілізована країна не може нормально функціонувати  без належного рівня розвитку готельної справи. Наявність комфортабельних  готелів є не тільки наслідком  розвитку потреб, а й повинна перетворитись  на важливий стимул інтенсифікації міжнародних  зв'язків, сприяти активнішому входженню  України у світове співтовариство.

На сучасному етапі  на ринку готельних послуг спостерігається  дисбаланс між обсягом, структурою та якістю:

- пропозиція готельних  послуг перевищує попит;

- структура пропозиції  суттєво відрізняється від структури  попиту;

- якість готельних послуг, що пропонуються, ще не відповідає  потребам і побажанням споживачів.

Тривалий час вітчизняні готелі функціонували в умовах перевищення  попиту над пропозицією, тоді як у  всьому світі, а тепер це властиво також і для України, пропозиція переважає попит. З початком ринкових перетворень і зростанням інфляції ситуація в готельній сфері значно швидше, ніж у багатьох інших галузях  змінилося: ринок продавця перетворився на ринок покупця. Останнє вимагає  вдосконалення маркетингових підходів для забезпечення успішного готельного бізнесу.

Маркетинг готельних послуг має певну специфіку, в основі якої специфіка самих готельних  послуг: відсутність матеріального  результату, неможливість накопичення, зберігання, відокремлення від конкретного  готелю, необхідність спеціальних зусиль для підтримки постійної якості, необхідність супроводу основної послуги  додатковими і периферійними, високий  рівень постійних і низький - змінних  витрат, значні сезонні коливання  попиту, важливість людського фактора  при наданні послуг.