Проектування структури управління організації

 

міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ україни

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з предмету: «Основи менеджменту»

на тему: «Проектування структури управління організації»

Варіант 1

 

 

 

 

 

Виконала: ст. гр.

 

Перевірив: Сомов Д. О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Алчевськ, 2012

 

ЗМІСТ

 

Вступ                                                                                                                   3

1 Визначення типу організаційної структури управління                             4

2 Формування організаційної структури управління                                   20

2.1 Позначення типу організаційної  структури управління підприємством                                                                                                           20

2.2 Формування  організаційної структури                                         22

3 Формування структури управління функціональними підрозділами     23

3.1 Формування  структури управління виробничою  службою        23

3.2 Формування  структури управління службою  підготовки виробництва                                                                                                               28

3.3 Формування  структури управління службою  забезпечення виробництва                                                                                                               34

3.4 Формування  структури управління службою  забезпечення виробництва                                                                                                               40

3.5 Побудова організаційної структури підприємства                     47

4 Оцінка ефективності управління підприємством                                      48

5 Розроблення нормативних документів підрозділу                                    58

5.1 Положення про конструкторський відділ                                     58

5.2 Положення про головного конструктора                                      67

Висновок                                                                                                          72

Перелік посилань                                                                                             73

 

ВСТУП

 

Мета  проекту полягає в закріпленні теоретичних знань по курсу «основи менеджменту» і вироблення практичних навиків в області проектування структур управління організацією і формування основних документів, що регламентують її діяльність.

Основними завданнями проекту є:

– вивчення і освоєння ладу, методів і інструментів при проектуванні організаційної структури  управління;

– розвиток навиків самостійної роботи з  нормативно-довідковій, методичною документацією  і з іншими літературними джерелами  інформації в області управління;

– придбання  навиків використання сучасних методів  і інструментів менеджменту при  проектуванні організаційної структури  управління;

– набуття  досвіду аналітичної роботи.

У даному  курсовому проекті необхідно сформувати організаційну структуру управління - спочатку аналізуючи виконувані в організації функції менеджменту, діяльність тієї або іншої служби підрозділу організації, формуючи їх структури управління, а потім синтезуючи структуру управління організацією в цілому.

Вибір і  аналіз організаційних структур управління підприємствами є актуальним питанням, оскільки саме  структура організації повинна забезпечити реалізацію її стратегії, взаємодію організації із зовнішньою середою і ефективне вирішення основних завдань організації. І в широкому розумінні завдання менеджерів при цьому полягає в тому, щоб вибрати ту структуру, яка найбільш відповідає цілям і завданням організації, а також внутрішнім і зовнішнім чинникам, які на неї впливають.  

 

 

1 ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

 

На побудову організаційних структур управління впливає система  факторів, яка стосується і об’єкта, і суб’єкта управління. Серед факторів є група регульованих і нерегульованих, а також таких, що виявляють безпосередній або опосередкований вплив. До найбільш вагомих факторів належать: розміри виробничої діяльності фірми (середня, мала, крупна); виробничий профіль фірми (спеціалізація на виробництві одного виду продукції або широкої номенклатури виробів різних галузей); характер продукції, що виробляється, та технологія її вироб­ництва (продукція видобувних чи обробних галузей, масове чи серійне виробництво); сфера інтересів фірми (орієнтація на місцевий, національний чи зовнішній ринок); масштаби зарубіжної діяльності і форми її здійснення (наявність дочірніх підприємств за кордоном, в т. ч. виробничих, збутових тощо); характер об’єднання (концерн, фінансова група тощо).

Під організаційною структурою фірми розуміється її організація з окремих підрозділів  з їх взаємозв'язками, які визначаються поставленими перед фірмою і її підрозділами цілями і розподілом між ними функцій. Організаційна структура передбачає розподіл функцій і повноважень  на ухвалення рішень між керівними  працівниками фірми, відповідальними  за діяльність структурних підрозділів, що становлять організацію фірми.

Схема організаційної структури  управління відображає статичне положення  підрозділів, посад і характер зв'язку між ними.

Розрізняють зв'язки:

• лінійні (адміністративне підпорядкування);

– функціональні (по сфері діяльності без прямого адміністративного підпорядкування);

– міжфункціональні, або коопераційні (між підрозділами одного і того ж рівня).

Залежно від характеру  зв'язків виділяються декілька основних типів організаційних структур управління:

1. лінійна;
2. функціональна;
3. лінійно-функціональна;
4. дивізіональная;
5. матрична;

Лінійна організаційна структура  управління – це одна з простих  організаційних структур управління. Вона характеризується тим, що на чолі кожного структурного підрозділу знаходиться  керівник-єдиноначальник, наділений  всіма повноваженнями і здійснюючий  одноосібне керівництво підлеглими йому працівниками і зосереджуючи в  своїх руках всі функції управління.

При лінійному управлінні кожна ланка і кожен підлеглий  мають одного керівника, через якого  по одному одноразовому каналу проходять  всі команди управління. В цьому  випадку управлінські ланки несуть відповідальність за результати всієї  діяльності керованих об'єктів. Йдеться  про пооб'ектне виділення керівників, кожний з яких виконує всі види робіт, розробляє і ухвалює рішення, пов'язані з управлінням даним об'єктом.

Оскільки в лінійній структурі  управління рішення передаються  по ланцюжку «зверху вниз», а сам керівник нижньої ланки управління підлеглий керівнику вищого над ним рівня, формується свого роду ієрархія керівників даної конкретної організації. В даному випадку діє принцип єдиноначальності, суть якого полягає у тому, що підлеглі виконують розпорядження тільки одного керівника. Вищестоящий орган управління не має права віддавати розпорядження яким-небудь виконавцям, минувши їх безпосереднього начальника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 – Лінійна організаційна структура

 

Як видно з рис.1.1, в лінійній структурі управління кожен підлеглий має начальника, а кожен начальник має декілька підлеглих. Така структура функціонує в невеликих організаціях на нижчому рівні управління (секція, бригада, відділ і т.д.).

У лінійній структурі система  управління організацією компонується по виробничій ознаці з урахуванням  ступеня концентрації виробництва, технологічних особливостей, асортименту  продукції, що випускається, і т.п.

Лінійна структура управління є логічно стрункішою і формально  визначенішою, але разом з тим і менш гнучкої. Кожний з керівників володіє всією повнотою влади, але відносно невеликими можливостями рішення функціональних проблем, що вимагають вузьких, спеціальних знань.

У практиці управління лінійна  організаційна структура використовується рідко, як правило, малими та середніми фірмами, які здійснюють нескладне виробництво (однорідної продукції) при відсутності широких зв’язків у кооперації.

Лінійна організаційна структура  управління має свої переваги і недоліки (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Недоліки та переваги лінійної структури управління

 

Переваги	Недоліки
Єдність і чіткість розпорядництва Узгодженість дій виконавців Простота управління Оперативність в ухваленні рішення Чітко виражена відповідальність Особиста відповідальність керівника	Високі вимоги до керівника Відсутність ланок по плануванню і підготовці рішень Скрутні зв'язки між інстанціями Концентрація влади у керівника

 

Серйозні недоліки лінійної структури до певної міри можуть бути усунені функціональною структурою.

Функціональна (багатолінійна) організаційна структура управління організацією. Функціональне управління здійснюється деякою сукупністю підрозділів, спеціалізованих на виконанні конкретних видів робіт, необхідних для ухвалення  рішень в системі лінійного управління.

Ідея полягає у тому, що виконання окремих функцій  з конкретних питань покладається на фахівців, тобто кожен орган управління (або виконавець) спеціалізований  на виконання окремих видів діяльності.

У організації, як правило, фахівці  одного профілю об'єднуються в  спеціалізовані структурні підрозділи (відділи), наприклад відділ маркетингу, плановий відділ, бухгалтерія і т.п. Таким чином, загальна задача управління організацією ділиться, починаючи з  середнього рівня по функціональному  критерію.

Функціональне управління існує  разом з лінійним, що створює подвійне підпорядкування для виконавців.

 

 

 

Рисунок 1.2 – Функціональна  організаційна структура управління

Як видно з приведеної схеми (рис. 1.2), замість універсальних менеджерів, які повинні розбиратися і виконувати всі функції управління, з'являється штат фахівців, що мають високу компетенцію в своїй області і відповідають за певний напрям. Така функціональна спеціалізація апарату управління значно підвищує результативність діяльності організації.

Розглянемо переваги та недоліки багатолінійної структури управління організацією в табл. 1.2.

 

Таблиця 1.2 – Недоліки та переваги функціональної структури управління

 

Переваги	Недоліки
Висока компетентність фахівців, що відповідають за здійснення конкретних функцій	Надмірна зацікавленість в реалізації цілей і задач «своїх» підрозділів

 

Продовження таблиці 1.2

Переваги	Недоліки
Звільнення лінійних менеджерів від рішення деяких спеціальних  питань.	Труднощі в підтримці постійних взаємозв’язків між різними  функціональними службами
Стандартизація, формалізація і програмування явищ і процесів.	Поява тенденцій надмірної централізації.
Виключення дублювання і паралелізму у виконанні  управлінських функцій.	Тривала процедура ухвалення рішення.
Зменшення потреби у фахівцях широкого профілю.	Відносно застигла організаційна форма, що насилу реагує на зміни.