Розглянути три моделі менеджменту

 

Щоб усвідомити, що американська модель управління є повною протилежністю японській, оскільки вона заснована на іншій культурній традиції, розглянемо типові відмінності між японськими та американськими організаціями (рис.2.1)

Японські організації	Американські оранізації
Довічне наймання	Короткочасне наймання
Поступове, повільне оцінювання і просування	Швидке оцінювання і просування
Не спеціалізована діяльність	Спеціалізована діяльність
Неформальні, тонкі механізми  контролю	Формальні кількісні механізми  контролю
Колективне прийняття  рішень	Індивідуальне прийняття рішень
Колективна відповідальність	Індивідуальна відповідальність
Підвищена увага до підлеглих(актуалізація людського чинника в управлінні)	Використання людського чинника  має другорядне значення

Рис. 2.1 Порівняльна схема  японської та американської моделей  організації (управління) за У. Оучі

Японці, живучи протягом віків  і поколінь у тісній близькості один до одного, в умовах, які не дають  змоги усамітнитися, виробили в собі здатність працювати спільно й у злагоді, поступаючись індивідуальним перед колективним. Це аж ніяк не захоплює жителя Заходу, який не приймає відмови від своєї індивідуальності на догоду групі й ущемлення інтересів окремої людини на користь інтересам групи.[11]

Отже, порівнюючи зарубіжні  моделі управління організаціями, треба  відзначити, що японський менеджмент вивчив і увібрав у себе сучасні  принципи й методи з енергією, він  успішно узявся за чотири основні  проблеми технологічну інновацію, індустріалізацію, демократизацію й інтернаціоналізацію. Все це не ушкодило таким культурним цінностям, як групова свідомість і  повага старших. Японське керування  спирається на поліпшення людських відносин: узгодженість, групову орієнтацію, моральні якості службовців, стабільність зайнятості й гармонізацію відносин між робітниками й керівниками. В Японії не існує традиції розподілу  працівників на висококваліфікованих, малокваліфікованих і некваліфікованих. Всі робітники в час прийняття  їх на роботу є некваліфікованими. Вони обов'язково будуть підвищувати свою кваліфікацію. До того ж, тут немає  чіткої межі між інженерно-технічним  персоналом і робітниками. В Європі і США чітко визначені службові обов'язки інженера, техніка і робітника. Обидві моделі — американська і  японська мають як «плюси», так і  «мінуси». Тому у світовій практиці намітилась тенденція застосування змішаної системи управління людськими  ресурсами. Основою американської  моделі менеджменту є суб’єкт, тобто  людина, а не колектив як в японській. [15]

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Особливості реалізації  основних моделей менеджменту.

За всю історію існування  менеджменту багато закордонних  країн накопичили значний досвід теорії та практики управління в промисловості, сільському господарстві, торгівлі та інших областях з врахуванням своїх специфічних особливостей. На жаль, наша вітчизняна наука управління розвивалася самостійно і відокремлено, часто ігноруючи закордонний досвід мистецтва управління.

Створення власної моделі менеджменту вимагає, з одного боку, вивчення всього цінного, що зосереджене  в зарубіжній теорії та практиці, а з іншого використання його кращих досягнень в своїй діяльності.

Вивчення світового досвіду  формування моделей менеджменту, зокрема  менеджменту США, Японії та західноєвропейських  країн, є необхідною передумовою  становлення власної національної моделі менеджменту.

На сучасному етапі  Україна здійснила перехід до ринкової економіки. Ринкова економіка ж вимагає адекватної їй системи управління. В умовах ринкових відносин важливим фактором успіху стає безперервне вдосконалення теорії і практики управління. Велике значення має тут вивчення прогресивного досвіду управління розвинутих країн і використання його при аналізі власних управлінських проблем. Тому вивчення сучасних напрямків менеджменту закордонних країн є вкрай актуальним з таких основних причин:

• створення нових організаційно-правових форм підприємств потребує ознайомлення з формами і методами управління закордонних фірм з метою використання їх досвіду на вітчизняному ринку;
• здійснення нашими підприємствами зовнішньоекономічної діяльності вимагає глибокого знання зарубіжної практики управління.

В сучасних умовах ринкових перетворень економіки одним із пріоритетних її напрямків є розробка основних теоретичних і методологічних позицій з використання менеджменту в практичній діяльності українських організацій. Основною особливістю управлінської думки стає пошук нових конкретних і реальних шляхів вдосконалення системи управління, розробка позиції з різних проблем управління в ринковому середовищі і на основі творчого переосмислення прогресивного досвіду розвинутих країн.

На сучасному етапі становлення української економіки на вітчизняних підприємствах все більш популярною стає проблема формування ефективної системи управління. Досвід провідних компаній світу є важливим для розвитку інноваційного управління України. Достатня забезпеченість підприємств працівниками, що мають необхідні знання й уміння, раціональне їх використання, високий рівень продуктивності праці мають велике значення для збільшення обсягів продукції й підвищення ефективності виробництва вітчизнних підприємств.

Оскільки останні три десятиліття на світовому ринку продукції лідируюче положення займала Японія, то розглянемо впровадження  саме японської моделі менеджменту в Україні. Враховуючи особливості японських методів управління, можна визначити найприйнятніші принципи японського управління персоналом для вітчизняних підприємств:

• пошук та підготовка потрібних для організації працівників на основі співпраці з вузами. При реалізації даного принципу можуть виникнути проблеми, адже соціальне становище японських працівників при виході на пенсію не погіршується, чого не можна сказати про українців. Це пояснює той факт, чому працівники вітчизняних підприємств прагнуть якомога довше не залишати своїх робочих місць. Тому виникає проблема із вивільненням робочих місць для молодих спеціалістів. І очевидно, що у вирішення даної проблеми повинна втрутитися держава;
• адаптація нових працівників ще до прийняття їх на роботу - ознайомлення з історією виникнення підприємства, напрямками його діяльності, введення працівника в колектив. А вже потім - введення на посаду, стажування та навчання на робочому місці. Впровадження такої адаптації допоможе зменшити психологічне і фізичне напруження нового працівника, уникнути стресових ситуацій, сприятиме усвідомленості себе як частини фірми, колективу. При цьому прикріплення старшого наставника, на нашу думку, в умовах української ментальності та психології було б невдалим. Спостерігається, що працівники старшого віку часто вбачають у молодих колегах конкурентів і неохоче діляться з ними знаннями і досвідом;
• забезпечення просування кар'єри, гнучкої, привабливої і багатофункціональної роботи, заохочення самоосвіти сприятиме задоволенню працею, набуттю і використанню своїх знань та вмінь на користь фірми, допоможе швидшому впровадженню новацій.[18]

Існує думка, що японський менеджмент - сформований у результаті багатовікових традицій та його неможливо застосовувати на підприємствах інших країн. Проте, як відзначає Джеффрі Лайкер у своїй книзі «Дао Toyota: 14 принципів менеджменту провідної компанії світу», це лише «міф».

Зараз Toyota понад 45% продукції  виробляє на своїх 46 заводах, розташованих поза Японії, - практично у всіх частинах світу, включаючи Африку. Причому  частка іноземного виробництва в  компанії за останні 10 років подвоїлася, демонструючи швидке зростання. На всіх заводах за кордоном використовується в основному місцевий персонал із залученням на перших етапах на ключові  позиції в управлінні японських  менеджерів. На всіх без винятку  заводах діє розвинена система  постійного навчання TPS (Toyota Production System, виробнича система Toyota), яку не минає  жоден працівник. Так що і Кенія, і Венесуела, і Пакистан, ті ж США - теж не Японія, але Toyota вдається підтримувати свою культуру повсюдно. Чому ж в  Україні це неможливо?

Україні зараз життєво  необхідний прорив в економіці. Нам  потрібно буквально створити «українське  економічне диво». Щоб бути здатними конкурувати і впевнено перемагати на світовому ринку. Щоб стати  не тільки сильною, але і багатою країною. Вивчення лише західного досвіду для цього недостатньо.

Практика компанії «Тойота Україна» зазначає, що в Україні вона керується тими ж ключовими принципами, правилами і цінностями, що й у всьому світі. [15]

Існує спеціальне керівництво  для всіх дилерів, в якому розписано, як має поводитися менеджер, що він  повинен і чого не повинен робити, наприклад, розмовляючи з клієнтом. На кожному регіональному ринку  регулярно проводяться дослідження  по якості обслуговування. Переможців запрошують на нагородження до Японії, в офіс Nissan.

Сьогодні частка всіх японських  автомобілів, що продаються в Україні, складає 30 %(у Франції - менше десяти). Причому за минулий рік вона трохи підросла, раніше було 27-28%

Практика компанії «Літер» відзначає, що після введення японських методів керування приріст річного обороту групи компаній становив 60%. Три роки тому компанія обслуговувала один готель, зараз їх вже понад 80.[15]

Таким чином, японські підприємства стали світовими лідерами у сфері ефективності господарського процесу. Їх досвід варто взяти до уваги і у європейських країнах, зокрема в Україні, проте бездумне застосування характерних для Японії механізмів не стануть результативними, адже за ними стоять багатовікові традиції східного народу.

 

 

 

 

 

2.3 Концептуальні основи формування та реалізації національної моделі менеджменту.

За допомогою менеджменту  людське суспільство з хаотичного перетворюється на високоорганізоване й ефективне. З одного боку – це наука, яка спирається на об’єктивні закони та закономірності, чіткі правила й технології. З іншого, менеджмент має справу з людськими спільнотами, які суттєво відрізняються одна від одної звичками, традиціями, життєвими цінностями, інститутами, рівнем освіти, суспільною мораллю тощо. Тому при переході від теорії менеджменту до практики необхідно застосовувати такі моделі, які відповідають місцевим умовам.

Неохідно зауважити, що багато проблем – і економічних, і соціальних – стали для України такими гострими через нестачу високопрофесійних, а водночас патріотично налаштованих кадрів. Поки український менеджмент не сприйме цінностей, правил і етичних норм, чинних у цивілізованому світі, разом із тим зберігаючи та використовуючи національні моральні надбання, отримані через релігію, історичну культуру, не опанує сучасні методи менеджменту, доти нам буде важко зробити суттєвий крок уперед.

Для України має особливе значення огляд докорінних змін, які  відбуваються у сфері управління, оскільки триває зміна соціально-економічної  системи. Нові умови господарювання вимагають нових підходів до управління. Звідси на передній край виходить необхідність рішуче ламати стереотипи мислення, які  склалися протягом тривалого часу.

Сучасні підприємства України функціонують в умовах нестабільності через недосконалість господарського механізму, нерозвиненість ринкової інфраструктури, відсутність необхідної інформації про стан ринку та недостатності практичного досвіду роботи в умовах конкурентного середовища.

У вітчизняній управлінській  культурі помітні елементи попередніх років (зневага до базової управлінської освіти, знань, навичок, умінь у галузі людських відносин, результатом чого є труднощі залучення керівників до спільної управлінської діяльності; наявність пільг і переваг, значне зростання самостійності при службовому просуванні, що забезпечує мотивацію посадового росту; абсолютизація авторитету влади).

Найбільш важливими проблемами, які мають бути вирішені менеджерами  українських підприємств є наступні:

- непомірна централізація  управління, небажання делегувати  повноваження, переводити працівників  апарату управління ближче до  виробництва;

- слабка диференційованість, як відображення адміністративно-командних методів управління;

- надмірна чисельність  й мала ефективність штабного  апарату;

- відсутність уваги до  аналізу ринку;

- недостатній зв’язок  відділів збуту й технічного розвитку;

- відсутність чіткого  розподілу функцій та повноважень  між підрозділами організаційної структури;

- низька ефективність  техніко-економічного планування;

- слабка мотивація працівників[18].

Перш за все український  бізнес, і не лише український, орієнтований на одержання прибутку. На жаль, економічна ситуація в Україні породжує зацикленість на грошах, нестачу творчого підходу . Звичайно є менеджери, які прагнуть покращити управлінську методу, правда у рамках своїх можливостей. Тому важливим є навчання управлінців, застосування нових методів управлінської освіти, підвищення кваліфікації топ-менеджерів. Зумовлено це тим, що рівень освіти і знань керівників даної ланки сьогодні в середньому є нижчим від рівня знань їх підлеглих, які, в основному, мають професійну освіту.

Зацикленість на прибутку провокує іншу проблему – ігнорування  інтересів споживачів. Україна ще не доросла до максимальної орієнтації на клієнта. У нас основне завдання на даному етапі розвитку - вижити за всяку ціну. Необхідно пам'ятати, що вижити можна тільки завдяки клієнтам, оскільки в кінцевому рахунку бізнес існує для клієнтів, а не для керівництва. Якщо дотримуватись цього правила, то й збагачення стане логічним наслідком такої діяльності, що зорієнтована на інтереси споживача[17].