Роль та сутність стратегічного планування в системі управління організацією

Ознаки, що характеризують внутрішнє середовище:

Виробництво	Розміри і потужності Тип і вік устаткування Джерело постачань Тенденції продуктивності Інноваційні можливості Нормування робіт Рівень браку
Маркетинг	Номенклатура продукції Якість продукції Розміри і частка ринку Якість маркетингових досліджень Ефективність застосування реклами Організація продажів і сервіс
Фінанси	Активи Валові накопичення Прибутковість Джерела грошових надходжень
Управління персоналом	Програми навчання Процедури залучення добору кадрів Аналіз трудових операцій Змістовність роботи Система винагород
Організаційна структура. Влада і лідерство	Характер делегування повноважень Тип організаційної структури Відносини між менеджерами і робітниками Характер влади Ефективність менеджменту

 

Аналіз зовнішнього середовища фірми. До зовнішнього середовища фірми входять дві сфери:

· робітниче середовище – це середовище безпосередніх контактів з фірмою, вона включає тих учасників ринку, з якими у фірми є прямі відносини, чи які впливають на фірму. Це, по-перше, постачальники економічних ресурсів2, необхідних фірмі (сировина, фінансова капітал, виробничий капітал), окремо виділяють постачальників праці - найманих робітників, потім клієнти – споживачі продукції фірми, посередники –фінансові, торгові, маркетингові економічні структури (на приклад, податкова інспекція). По–друге, до елементів робітничого середовища відносять конкуруючі фірми і так називані контактні аудиторії – засоби масової інформації, суспільства споживачів і т.п. – які впливають на формування сприятливого і несприятливого вигляду фірми. Робітниче середовище фірми так само називають мікросередовищем фірми.

Дочірнє підприємство “Екотехнологія-Сервіс” має справу з декількома постачальниками, тому потрапляє в залежність від їх дій. Наприклад - забезпечення енергією, водою, опаленням, що організація одержує від держави - монополіста та за монопольно-високими цінами. Це в свою чергу підвищує фактичну собівартість на утримання, що знижує прибуток підприємства. Для росту і процвітання фірми потрібні також постачальники капіталу. В Україні таких потенційних інвесторів декілька: банки, акціонери, інвестиційні компанії. Для фірми найбільш зручним інвестуванням є кредити банку, які використовуються для розширення торгових можливостей організації. Що до трудових ресурсів, то будь-якій організації потрібні працівники певних спеціальностей і кваліфікацій для реалізації задач, що пов'язані з досягненням поставлених цілей, тобто для ефективності організації як такої. Без людей, що здатні ефективно використовувати матеріали, обладнання, енергію і капітал, все перераховане стає непотребом. Навіть розвиток деяких галузей в сучасний час стримується через дефіцит спеціалістів. Тому основною турботою сучасної організації є відбір і підтримка талановитих та кваліфікованих спеціалістів.

Також слід врахувати вплив такого фактору, як закони і провадження державного регулювання. Адже взаємодія між покупцями і продавця ми кожного ресурсу і кожного продукту знаходиться під впливом багаточисельних правових обмежень. Кожна організація має визначений правовий статус і це визначає, яким чином організація може вести свої справи і які податки повинна сплачувати.

Як зазначалося, фірма є юридичною особою і в своїй діяльності керується Законами України, Постановами ВРУ, Указами КМУ, постановами, розпорядженнями і наказами Міністерств, розпорядженнями та іншими актами. Також організації повинні дотримуватися вимог органів державного регулювання. Ці органи забезпечують примусове виконання законів у відповідних сферах своєї компетенції, а також вводять власні вимоги, що мають силу закону. Господарська діяльність фірми, як і будь-якої організації що займається торговельною діяльністю періодично контролюється і перевіряється такими державними органами як ДПА УКРАЇНИ, а на місцевому рівні проводиться комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності по затвердженому плану не частіше ніж 1 раз на рік.

· загальне середовище складається з елементів, що не зв'язані з фірмою напряму, але впливають на формування загальної атмосфери бізнесу. З цього погляду загальне середовище бізнесу називають “екологією фірми”. Загальне середовище – це середовище непрямих контактів фірми. Виділяють 4 основних елементи загального середовища – економічні, технологічні, політичні, соціальні фактори. Кожний з них, у свою чергу, тісно зв'язаний з іншими факторами і впливає на них. Так, зміни в технології можуть привести до нового розміщення конкурентних сил. Знаменита IBM втратила значну частину свого ринку в зв'язку зі створенням принципово нової мікропроцесорної технології і появою на ринку компактних і простих у застосуванні персональних комп'ютерів, що потіснив “великі” ЕОМ, що випускалися IBM. Середовище загального впливу називають також макросередовищем фірми.

Розміри організації неоднозначно впливають на кола значимих факторів зовнішнього середовища. З одного боку, велика організація має можливість більшого контролю над навколишнім середовищем, ніж невелика. Вплив великої фірми на навколишнє середовище може, деякою мірою, нейтралізувати вплив зовнішнього світу на її діяльність. Тому цілий ряд елементів зовнішнього середовища представляються для великої організації менш значимими, ніж для дрібної (наприклад, у неї, як правило, стабільні, добре налагоджені контакти з постачальниками, вона менш вразлива перед конкурентами, має серйозні фінансові преваги в плані освоєння нових технологій і т.п.).

З іншого боку, великі фірми, по–перше, менш рухливі і гнучкі, ніж невеликі, а тому повинні добре орієнтуватися в навколишньому середовищі, для того щоб зуміти заздалегідь пристосуватися до майбутніх змін. Великі фірми несуть велику соціальну відповідальність перед внутріфірмовими учасниками, споживачами, суспільством у цілому; по–друге, великі фірми можуть розширювати аналіз зовнішнього середовища в порівнянні з дрібними в зв'язку з наявністю в них серйозного економічного потенціалу. Великій фірмі вже в поточному, короткому періоді стає під силу провести аналіз не тільки робочої, але і загальної.

На діяльність Дочірнього підприємства “Екотехнологія-Сервіс” впливають фактори зовнішнього середовища. Аналіз зовнішніх умов на данній організації дозволяє оцінити ступінь впливу зовнішніх факторів на її діяльність. Вплив зовнішнього середовища на фірму змінний. Деякі організації працюють в порівняно статичних умовах, коли зовнішнє середовище майже не міняється: не з'являються нові конкуренти, нові технології, немає особливого впливу з боку державних і суспільних організацій.

Розробка місії. Для цього з початку необхідно відповісти на 2 основних питання: 1.хто наші клієнти ?

2. які їхні потреби ми можемо задовольнити?

Цей підпункт на прикладі даного підприємства було розглянуто вище (п. 2.2).

Аналіз стратегічного потенціалу. Стратегічний аналіз-це засіб перетворення бази даних, отриманих у результаті аналізу середовища, у стратегічний план організації. До інструментів стратегічного аналізу відносяться:

• Формальні моделі і кількісні методи;
• Самостійний творчий аналіз, заснований на специфіці даної організації, аналітичних і інтуїтивних здібностях менеджерів і плановиків.

Стратегічний аналіз може бути розділений на два основних етапи:

• Порівняння намічених фірмою орієнтирів і реальних можливостей, пропонованих середовищем, аналіз розриву між ними;
• Аналіз можливих варіантів майбутнього фірми; визначення стратегічних альтернатив.

Коли стратегічні альтернативи визначені, фірма приступає до завершального етапу розробки стратегії – вибору визначеного варіанта стратегії і підготовці стратегічного плану.

Розробка стратегії. Формулювання стратегії впливає за етапом стратегічного аналізу і націлена на вибір однієї зі стратегій. Процес формування стратегії включає в собе три етапи:

• Формування загальної стратегії організації;
• Формування конкурентної стратегії;
• Визначення функціональних стратегій фірми.

 

 

2. Визначення стратегії фірми.

Після того як керівництво розгляне наявні стратегічні альтернативи, воно звертається до конкретної стратегії. Метою є вибір стратегічної альтернативи, що максимально підвищить довгострокову ефективність організації. Хоча вибір загальної стратегії являє собою як право, так і обов'язок вищого керівництва, остаточний вибір впливає на всю організацію. Щоб зробити ефективний стратегічний вибір, керівники вищої ланки повинні мати чітку, концепцію фірми і її майбутнього, що підтримується усіми.

Стратегічний вибір повинен бути визначеним і однозначним. Прихильність якому-небудь конкретному вибору найчастіше обмежує майбутню стратегію, тому рішення повинне піддатися ретельному дослідженню й оцінці.

На стратегічний вибір, здійснюваний керівниками впливають різноманітні фактори:

• Ризик. Який рівень ризику керівництво вважає прийнятним? Ризик є фактом життя компанії, але високий ступінь ризику може зруйнувати компанію.
• Знання минулих стратегій. Часто чи свідомо чи несвідомо під впливом керівництво знаходиться минулих стратегічних альтернатив, обраних фірмою.
• Реакція на власника. Дуже часто власники акцій обмежують гнучкість керівництва при виборі конкретної стратегічної альтернативи.
• Фактор часу. Фактор часу при ухваленні рішення може сприяти чи успіху невдачі організації. Реалізація навіть гарної ідеї в невдалий момент може привести до розвалу організації.

Процес впровадження, зв'язаний із застосуванням довгострокових і тактичних планів, політики, процедур і правил, є дуже складним.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

В ході дослідження діяльності та стратегічного планування фірми “Екотехнологія-Сервіс” було виявлено, що для успішної діяльності фірми  в умовах ринкових відносин, постає питання у якісному та ефективному плануванні діяльності. Фірма розробляє стратегію своєї поведінки на ринку, вивчає конкурентів, виявляє свій потенціал, визначає вплив внутрішнього та зовнішнього середовища.

Стратегічне планування на ДП “Екотехнологія-Сервіс” переслідує такі цілі:

• затвердити організаційну структуру зі стратегічного розвитку де буде здійснюватися збір нових позицій, поглядів;
• визначити внутрішні і зовнішні фактори, які впливають на діяльність організації; підготовка плану для оцінки сильних і слабких сторін організацій;
• затвердити основну лінію розвитку, орієнтуючись на яку можна перевірити різні стратегії розвитку організацій; навчити людей думати більш точно;
• вивчення тенденцій які можуть бути необхідні для подальшої діяльності організацій;
• розробка у рамках створення довгострокових планів для досягнення кінцевої мети стратегічного планування.

В даний час стратегічне планування зайняло своє місце в ряді функцій менеджменту. Сьогодні, поряд з формальними, кількісними методами, стратегічне планування використовує творчий, інтуїтивний підхід. Не будучи універсальним способом досягнення успіху в бізнесі, воно в той же час створює основу для успішної діяльності фірми.

Сучасний темп зміни і збільшення знань являється настільки великим, що стратегічне планування виявляється єдиним способом формального прогнозувания майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на довший термін. Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити найбільш придатні шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Приймаючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик ухвалення неправильного рішення через помилкову чи недостовірну інформацію про можливості підприємства чи про зовнішню ситуацію. Планування, оскільки воно служить для формулювання встановлених цілей, допомагає створити єдність загальної мети усередині організації.

Найбільш впливовими зовнішніми факторами для організації є конкуренти, постачальники, особливості економічних відносин,  закони та провадження державного регулювання, економічна ситуація, яка склалася в Україні.

Керівнику будь-якої організації, незалежно від її розміру або ж місця на регіональному рівні, слід врахувати вплив зовнішнього середовища, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні поставок ресурсів, енергії, кадрів, споживачів, конкурентів. Оскільки від керівника залежить виживання організації, він повинен вміти виявити значущі фактори в оточенні, що вплинуть на його організацію. Тому організації вимушені прилаштовуватись до середовища, щоб вижити і зберегти ефективність.

В процесі створення стратегічного плану проводиться оцінка внутрішніх сильних і слабких сторін.

Керівництво фірми повинно з'ясувати, чи володіє фірма внутрішніми силами, щоб скористуватися зовнішніми можливостями, та і чи існують у неї слабкі сторони, що можуть ускладнити проблеми, пов'язані з зовнішніми факторами.

Витоки більшості проблем у організації приховані у людських ресурсах. Тут необхідно враховувати: тип співробітників, компетентність та підготовку  керівництва, систему винагород, спадкоємність керівних посад, підготовку та підвищення кваліфікації співробітників, втрата провідних фахівців та причини цього, якість виробів. Імідж корпорації створюється за допомогою співробітників, клієнтів та суспільної думки. Культура та імідж фірми  закріплюються чи послабляються репутацією компанії. Призвівши  внутрішні сильні і слабі сторони у відповідність з зовнішніми загрозами та можливостями, керівництво готово до вибору відповідної стратегічної альтернативи.

Так як одним з основних завдань фірми є здійснення комерційно-посередницької діяльності то діяльність організації безпосередньо пов'язана з одержанням прибутку і забезпеченням рентабельності. Вирішення проблем пов'язаних з цим завданням потребують персоналізації рішень.