Стратегічне планування діяльності організації

Міністерство  освіти  і  науки, молоді та  спорту  України

Черкаський  державний  технологічний  університет

Кафедра економіки та управління

Реферат  на  тему:

«Стратегічне планування діяльності організації»

Виконала:                                                                        Перевірив:

студентка III курсу                                                         викл. Федоренко О.В.          факультету ФЕФ

групи  Ф- 091

Титяненко О.В.

Черкаси  2012

Зміст 

Вступ ……………………………………………………………………………..…3                                                 

Розділ1. Сутність та етапи стратегічного  планування

1.1.           Сутність стратегічного планування………………………………………….4

1.2.           Етапи  стратегічного  планування…………………………………………..6

Розділ 2. Прогнозування, як інструмент процесу планування………………..11

Висновки……………………………………………………………………………15                                                                                               

Список  використаної  літератури………………………………………………...16                                                      

Вступ

У сучасних умовах українські організації функціонують у постійно змінному середовищі, що потребує сучасних підходів до управління їх діяльністю. Нестабільність економічної кон’юнктури, жорсткість конкуренції, підвищення вимог споживачів до продукту, що виробляється, скорочення життєвого циклу товару значно ускладнюють  процес управління, а перспективи розвитку організацій стають все  менш передбаченими. В цих умовах оперативних заходів щодо адаптації до нових реалій недостатньо. З метою збереження та посилення  свого положення на ринку необхідно займатися стратегічним плануванням. Сьогодні це – одна з найважливіших управлінських технологій, використання якої дозволить досягти скоординованості дій підрозділів організацій з реалізацією його стратегічних цілей, збільшити можливості в забезпеченні організації необхідною інформацією, сприяти раціональному розподілу ресурсів, поліпшити контроль в організації.

Стратегічне планування здійснюється в контексті місії організації, і його фундаментальна задача полягає в тому, щоб забезпечити взаємозв’язок місії з основними цілями організації в умовах змінного економічного середовища. Стратегічне управління стосується й цілей, і засобів. В площині цілей воно вимальовує загальні контури майбутнього організації; в якості засобів - показує, як ця ціль повинна досягатися. Тобто, стратегічне планування - це прогнозне планування, пов’язане з розробкою і концептуалізацією уявлень про те, куди прямує організація. Стратегічне планування повинне суміщатися з практикою поточного управління. Завжди необхідно пам’ятати, що стратегія це засіб для створення додаткової вартості.

Розділ 1. Сутність та етапи стратегічного  планування

1.1. Сутність стратегічного планування

У широкому розумінні стратегія – це взаємопов’язаний комплекс заходів щодо підвищення життєздатності організації.  У практичному плані стратегія – це генеральна довгострокова програма  дій та порядок розподілу приорітетів та ресурсів організації для досягнення її цілей. Стратегічне планування - це сформалізований процес довготривалого планування в організації, що включає в себе визначення цілей організації, опрацювання програми їх реалізації та вибір методів втілення цієї програми в життя. Стратегічний план - це документ, опрацьований у рамках процесу стратегічного планування. Він описує місію організації, бачення її розвитку на тривалу перспективу, стратегічні цілі, а також методи їх досягнення, створюється на досить тривалий відрізок часу. Аби вижити у світі бізнесу необхідно завжди “озиратися” навкруги: спостерігати за змінами середовища, бачити, що роблять інші, та у разі необхідності вміти пристосуватися до змін. Чим частіше відбуваються зміни у зовнішньому середовищі організації, тим нагальнішою є потреба у розробці стратегії. Якщо в організації за таких умов відсутня єдина стратегія, не виключено, що різні підрозділи організації прийматимуть суперечливі та неефективні рішення. Щоб уникнути такої ситуації і опрацьовується стратегія.

Основними елементами, з яких складається стратегія є: сфера стратегії; розподіл ресурсів; конкурентні переваги; синергія. Сфера стратегії – це засоби адаптації організації до свого зовнішнього середовища. Це означає, що стратегією мають бути визначені такі засоби взаємодії організації з її зовнішнім середовищем, які враховували би як сприятливі можливості середовища, так і загрози, які виходять з нього; дозволяли би організації досягати за таких умов своїх цілей.  Розподіл ресурсів – це вказівка на спосіб розподілу обмежених ресурсів організації поміж окремими підрозділами. Це означає, що стратегією мають бути визначені підрозділи організації: куди спрямовуються ресурси (перспективні підрозділи); звідки забираються ресурси (мало- або безперспективні підрозділи). Пропорції розподілу ресурсів визначаються вибором сфери стратегії.  Конкурентні переваги – це визначення переваг організації порівняно з її конкурентами. Це означає, що стратегія має містити відомості щодо сильних сторін організації, на які вона буде спиратися у своїй діяльності. Конкурентні переваги випливають зі сфери стратегії та відповідного до неї розподілу ресурсів організації.  Синергія – це ефект цілісності. Синергія як елемент стратегії означає, що стратегія повинна враховувати можливості отримання додаткового ефекту за рахунок інтеграції всіх можливостей організації. Синергічний ефект виникає як результат інтегрованої реалізації всіх попередніх елементів стратегії.

Стратегія містить визначення пріоритетів організації та напрямки її розвитку

Риси стратегії:

1. Горизонт часу. Термін “стратегія” ми використовуємо для опису дій, що пов`язані з віддаленим горизонтом часу (як з точки зору часового проміжку, що потрібен для виконання цих дій, так і з точки зору часового проміжку, який мине до виявлення результатів цих дій).

  2. Результати. Хоча результати використання вибраної стратегії стануть відчутними лише через певний проміжок часу, кінцевий ефект використання буде дуже значним.

  3. Концентрація зусиль. Результативність стратегії, як правило, вимагає сконцентрованої діяльності, зусиль чи звернення уваги на умовно обмежену сукупність намірів. Концентрація на вибраних діях вже сама по собі обмежує засоби, що доступні для інших типів діяльності.

  4. Розміщення рішень. Хоча в деяких організаціях на реалізацію обраних ними стратегій вистачило б лише кілька рішень, у більшості стратегій необхідним є прийняття дуже багатьох рішень різноманітного плану. Ці рішення повинні узгоджуватися між собою, формуючи відповідну схему розміщення.

  5. Всеохоплювальність. Стратегія охоплює широкий аспект дій щодо визначення засобів поточної діяльності. Окрім того, потреба узгодженості рішень і часових рамок вимагає, щоб всі структурні одиниці всередині організації майже інстинктивно працювали на підтримку певної стратегії.

У неурядових організаціях є можливість опрацювання стратегії трьома методами:

Xаризматичний метод.Сильний керівник, найчастіше один із фундаторів організації, самостійно приймає рішення щодо стратегії її діяльності. Найчастіше він приймає ці рішення інтуїтивно, опираючись на власний досвід та оцінку ситуації, а також власне розуміння місії організації. Як правило, такі рішення є досить сміливими та ризикованими.

Метод пристосування. Деякі організації використовують стратегію гнучкого реагування на зміни в зовнішньому оточенні. Цей метод є типовим для організацій, що не мають сильного керівного центру - стратегія діяльності є результатом певних впливів у середовищі керівництва організації. Для організацій, які для створення стратегії діяльності використовують метод пристосування, характерним є відкриття нових програм та проектів у відповідь на появу нових грантових стежок.

Плановий метод. В опрацюванні стратегії організації цей метод передбачає застосування визначеної процедури, що містить чергові етапи: аналіз організації та її оточення, формулювання альтернативних стратегій та вибір найкращої серед них. Цей метод сприяє прийняттю раціональних рішень та створенню цілісних та добре продуманих планів. Ця методика дозволяє задіяти в процес опрацювання стратегії організації велику групу людей (членів організації).

Залежно від типу організації та етапів її розвитку кожен з  методів може виявитися корисним для даної організації.

1.2. Етапи  стратегічного  планування

Розглянемо етапи стратегічного планування, їх налічується десять.

Етап 1. Підготовка планування. Стратегічне планування, як будь-який складний процес, вимагає якісної підготовки. Успіх самого планування залежить від того,  підготувались до процесу планування.

     Як правило, стратегічний план повинен охоплювати достатньо великий часовий горизонт: щонайменше 3-5 років, найкраще на 7 років. . У випадках організацій, що стабільно працюють протягом довгого часу, цей термін може бути більшим. Потрібно подумати, на скільки років наперед ми можемо передбачити розвиток ситуації в нашій організації та в її оточенні. Однак, з іншого боку, немає потреби витрачати час на стратегічне планування, якщо ми не зможемо сконцентруватися на майбутньому, а лише на сучасному стані справ. На перешому етапі  також необхідно вибрати відповідального за керівництво процесом стратегічного планування. Краще, щоб ця особа не належала до керівництва організації. Однак керівник групи, яка займається плануванням, повинен бути достатньо компетентним у цій галузі.

Етап 2. Визначення місії організації. Місія організації - це визначення “конкретної причини існування організації” - це твердження, що ідентифікує мету організації, методи її досягнення та групи адресатів, для яких працює наша організація. Місія організації може визначатись вартостями, якими керується організація, або практичними справами, такими, як вид послуг, які надає організація або також методи роботи організації.

Етап 3. Ідентифікація сучасних завдань та стратегії. У багатьох випадках може з`явитися проблема, яка пов`язана з тим, що організація, котра ніколи раніше не проводила процесу стратегічного планування та не має чітко визначеної стратегії, впровадженої сильним керівником, немає також стратегії діяльності та цілей. У такій ситуації ідентифікація наявних цілей та завдань повинна бути здійснена на базі аналізу щоденних дій організації.

Перш за все необхідно дати відповіді на питання:

Чим ми займаємось?

Ким є наші клієнти?

Чи те, що ми робимо веде до досягнення наших цілей?

Особливо істотним на цьому етапі буде визначення чи та якою мірою попередня діяльність організації вела до досягнення визначених цілей. Найкраще, коли ми маємо у своєму розпорядженні результати досліджень щодо ефективності попередньої діяльності організації.

Етап 4. Аналіз оточення (можливості та загрози).

Під час цього етапу стратегічного планування:

- створюємо список зовнішніх чинників, які можуть мати вплив на досягнення цілей організації;

- співставляємо чинники, які створюють для нас додаткові можливості, а також ті чинники, які становлять загрозу або спричиняють труднощі;

- визначаємо, як ми можемо використати попередньо визначені можливості, а також, як ми можемо протидіяти загрозам.

Етап 5. Аналіз засобів (сильні та слабкі сторони організації).

Аналіз сильних та слабких сторін організації можна провести окремо для конкретних засобів, які є в її розпорядженні:

1.      Люди це найважливіше, чим володіє організація. Це керівництво організації, штатні та позаштатні працівники організації, волонтери.

2.      Програми - це конкретні послуги, які пропонує організація: навчальні методики, публікації, консультації.

3.      Фінансові та матеріальні засоби - це фонди, якими володіє організація, а також матеріальні засоби: приміщення, обладнання, устаткування.

4.       Структура. Організація добре функціонує тоді, коли всі її засоби ефективно розміщені та раціонально використовуються. Вони повинні тісно взаємодіяти між собою. Дуже добре, коли,  навчальні програми, які пропонує організація базуються на унікальній кваліфікації її членів.

    Етап 6. Визначення стратегічних цілей. Мета може бути сформульована в кількісному або якісному вимірі. У першому випадку мета визначається конкретною кількістю якогось чинника, що буде досягнута після його виконання, наприклад, “проведення 20 навчань”, “створення 2 нових територіальних одиниць”. Коли дана мета буде досягнута - після закінчення двадцятого навчання та після утворення другої територіальної одиниці. Мета, яка визначена якісно, закладає досягнення якогось стану, наприклад, “досягнення позиції лідера на ринку навчань для тренерів неурядових організацій”. У цьому випадку важче орієнтуватись як відносно шкали, так і відносно дій, які потрібні для її досягнення.

Етап 7. Опрацювання альтернативних стратегій. Цей етап планування вимагає від його учасників найбільш творчого мислення. Група, яка займається плануванням повинна використовувати методи роботи, що полегшують процес творчого мислення, “мозковий штурм”, різні форми дискусій в малих групах. Залежно від того, наскільки розпорошеними є конкретні стратегічні цілі, а також наскільки вони відрізняються від попередніх  можливі різні варіанти побудови стратегії. У більшості випадків вони використовуються для поєднання двох підходів: “зверху вниз” та “знизу вверх”. При першому підході ми створюємо комбінацію різних стратегічних цілей, встановлюючи їх в певній ієрархічній послідовності відповідно до їх важливісті. У другому підході ми створюємо альтернативні варіанти досягнення кожної з цілей. Конкретні варіанти стратегії організації утворюються в результаті поєднання між собою результатів обох підходів. Під час цього етапу необхідно пам`ятати, що опрацьована стратегія дій організації є точкою виходу для утворення функціональних стратегічних планів, стратегії фінансування організації, стратегічного маркетингового плану. У цій частині процесу стратегічного планування потрібно зосередитись на організації як на цілісному організмі, а не на її конкретних функціях.