Суть менеджменту та основні напрями його розвитку

Німецький дослідник І. Хентце визначив наступний склад функціональних блоків з управління персоналом, завдання яких є першочерговими для кадрових служб [9, с. 85].

Роль і організаційний статус кадрових служб (їх ще називають службами управління персоналом) визначається рівнем організаційного, фінансового, потенційного розвитку організації і позицій її керівництва. Слід виділити також такі особливості управління персоналом, які стають все більш універсальними і застосовуються в практиці світових компаній:

• широке застосування зовнішніх консультаційних та посередницьких фірм, що працюють з організаційними підрозділами служб управління персоналом;
• делегування повноважень і відповідальності з виконання функцій управління персоналом;
• інтернаціоналізація управління персоналом, яка виражається в розвитку міжнародних контактів, діяльності посередницьких організацій, центрів підготовки персоналу, спеціалізованих підрозділів підприємств, державних органів, інформаційних служб; формування на цій основі міжнародної школи управління персоналом.

Існують різні підходи в прийнятті рішень. Американська школа прийняття управлінських рішень передбачає наступну технологію (рис. 3.1.):

Рис. 3.1. Американська технологія прийняття рішень

У процесі вирішення проблеми американські спеціалісти думають про все, що пов'язано з рішенням і виходить з нього. При цьому кількість етапів у процесі прийняття рішення визначається самою проблемою [21, с. 315].

Діагноз проблеми. Перший етап - це встановлення причин утруднень чи наявність можливостей, якій допомагають визначити проблему в загальному вигляді. Для цього збирається та аналізується інформація (внутрішня та зовнішня). На цьому етапі керівники стараються не допускати надлишку інформації і збирають лише релевантну (яка відповідає стану проблеми).

Формування обмежень і критеріїв прийняття рішень. На цьому етапі визначають діапазон, інтервал, у межах якого в подальшому приймають управлінське рішення. Обмеження, пов'язані з наявністю ресурсів, конкуренцією, можливістю виконання стандартів та інші, варіюють альтернативи в залежності від ситуації та конкретних менеджерів [21, с. 316].

• Визначення альтернатив. Відбираються найкращі альтернативи вирішення проблеми.
• Оцінка альтернатив. Визначаються переваги, недоліки і ймовірність реалізації кожної альтернативи.
• Вибір альтернатив. Проводиться вибір найбільш раціональної.
• Практика американських менеджерів показує, що прийняти оптимальне рішення при дефіциті досить важко.

Японська школа прийняття управлінських рішень (рис. 3.2).

Японці відійшли від існуючої теорії прийняття рішень, але при цьому їх рішення на практиці є ефективними, що пояснюється самою культурою суспільства.Розробка альтернативних рішень та відбір кращого. На цьому етапі проводиться розробка різноманітних можливостей вирішення задач та вибір кращої.

Постановка задачі. В постановці задачі задіяні різні групи спеціалістів, які її вивчають і дають рекомендації. Після досягнення консенсусу починається стадія реалізації задачі.

Рис. 3.2. Японська технологія прийняття рішень

Затвердження. На основі кращого вибору готується доповідь, що виноситься на розгляд вищого керівництва. На цьому рівні рішення за допомогою експертів вивчається і затверджується.

Реалізація. Реалізують рішення дуже швидко, бо детально воно проробляється при підготовці. Поскільки рішення прийняте одноголосно, всі зацікавлені в його реалізації. На противагу класичній теорії менеджменту, яка формулює принцип єдиноначальності, японська система передбачає відповідальність за прийняття рішення не особи, а групи. Передбачається, що ні одна людина не має права особисто приймати рішення.

Особливості японської системи. Перший етап - підготовка документів; другий - ознайомлення з ним усіх зацікавлених осіб, третій - затвердження керівником з врахуванням зауважень [9, с. 367].

Таким чином, в теорії і практиці підготовки управлінських кадрів виділяють різні школи управління, основними з яких є аменриканська та японська.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Узагальнюючи проведене дослідження можна зазначити, що менеджмент - це самостійний вид професійної діяльності, направлений на досягнення визначених цілей шляхом раціонального використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів з обов'язковим застосуванням економічних методів управління.

Головним в менеджменті є визначення цілей діяльності організації на найближчу та віддалену перспективу. Управління шляхом постановки цілей здійснюється з урахуванням оцінки можливостей конкретної організації та забезпеченості її ресурсами.

Складність явищ, що вивчається в менеджменті, передбачає використання діалектичного підходу, який дозволяє розглядати управлінські проблеми в їх постійному взаємозв'язку, русі і розвитку. Таким чином, всі явища вивчаються від простого до складного, від нижчого до вищого, від конкретного до абстрактного, від старого до нового. Основу досліджень в менеджменті складає діяльність людини, будь то керівника або виконавця (спеціаліста).

Таким чином, у сучасних умовах менеджмент можна охарактеризувати як складне явище, яке відображається практично на всі сторони життя суспільства. Існують численні теорії організації та управління, але, як вважають фахівці, жодна з них не може розглядатися як універсальна. Однак у всьому різноманітті існуючих підходів є що пов'язує єдина ідея, яка дає підстави говорити, що в центрі всіх сучасних концепцій стоїть людина.

За останні 20-30 років ставлення до людських ресурсів, у тому числі й до управлінського персоналу, змінилося. Організації, що ведуть ефективну діяльність, оволоділи величезним арсеналом інструментів і методів роботи з персоналом, "балансуючи" між технократичним і гуманістичним підходами. Незважаючи на велику привабливість, технократичний підхід повною мірою не виправдав себе. У зв'язку з цим відбулося зміщення акцентів на цілісний підхід, в основі якого лежить довгостроковий розвиток інтелектуального і трудового потенціалу працівника (у першу чергу пов'язаного з управлінською діяльністю).

Японці відійшли від існуючої теорії прийняття рішень, але при цьому їх рішення на практиці є ефективними, що пояснюється самою культурою суспільства. Особливості японської системи. Перший етап - підготовка документів; другий - ознайомлення з ним усіх зацікавлених осіб, третій - затвердження керівником з врахуванням зауважень.

Підсумовуючи вищесказане, можна виділити основні концепції управління: соціальні інновації не менш важливі, ніж технологічні, капітал вкладається не тільки в технологію, але і в кадри, координація активності співробітників забезпечується через взаєморозуміння і засоби комунікації, необхідно спільне вирішення проблем колективом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1.Абрамов В. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку /  В.М. Абрамов.  – Одеса : ОКФА, 1995. – 96 с.

2.Афонин А. С. Основы мотивации труда : организационно – экономические аспекты /А. С. Афонин. – К. : МЗУУП, 1994. – 304 с.

3.Баєва О. В. Практичні аспекти менеджменту / О. В. Баєва, Н. І. Ковальська. – К. : МАУП, 2006. – Ч. 1. – 172 с.

4.Баєва О. В. Практикум з менеджменту : навч.посібник / О. В. Баєва, Н. І. Ковальська, Г.П. Лайко.– К. : МАУП, 2006. – 178 с.

5.Виноградський М. Д. Організація праці менеджера / М. Д. Виноградський, А. М. Виноградська, О. М. Ісканова.  – К. : Кондор, 2007. – 414 с.

6.Галенко В. П. Менеджмент. 2-е изд. / В. П. Галенко, А. И. Рахманов, О. А. Страхова.  — СПб. : Питер, 2007. — 224 с.

7.Гірняк О. М. Менеджмент / О. М. Гірняк, П. П. Ладновський. – Львов : “Магнолія 2006”, 2007. – 352 с.

8.Гущина И. Трудовая мотивация как фактор повышения эффективности труда. Общество и экономика / И. Гущина. – СПб. : Питер, 2010. – 175 с.

9.Дафт Р. Менеджмент / Р. Дафт. – СПб. : Питер, 2006. – 528 с.

10.Докучаєв О. А. Методи дослідження механізму мотивації персоналу підприємства. // Економіка та держава : Міжнародний науково-практичний журнал / О. А. Докучаєв. – К. : Макрос,2006. – 82 с.

11.Економіка підприємства: підручник / за заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К. : КНЕУ, 2011. – 528 с.

12.Иванова С.В. Мотивация на 100 %: А где же у него кнопка? / С.В. Иванова. – 2-е изд. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2012. – 288 с.

13.Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин. – СПб. : Питер, 2008. –515 с.

14.Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: учебное пособие / Н.И. Кабушкин. – 5-е издательство. – М. : Новое знание, 2009. – 336 с.

15.Колот А.М. Мотивація персоналу : підручник / А.М. Колот. – Вид. 2-ге, без змін. – К. : КНЕУ, 2006. – 340 с.

16.Кредисов А. І. Менеджмент для керівників / А. І. Кредисов, С. Т. Панченко, В. А. Кредисов. – К. : Товариство “Знання”, 1999. – 556 с.

17.Кузьмін О. Є. Основи менеджменту : підручник / О. Є. Кузьмін, О. Г. Мельник. — К. : «Академ-видав», 2007. — 416 с.

18.Магура М.И. Оценка работы персонала, подготовка и проведение аттестации / М.И. Магура, М.Б. Курбатова. – 2-е изд., доп. и перераб.. – М. : ЗО „Бизнесшкола "Интел-синтез"”, 2010. – 176 с.

19.Новиков Б. В. Основи адміністративного менеджменту : навч. посібник / Б. В. Новиков, Г. Ф. Синіок, П. В. Круш. – К. : Центр навчальної літератури, 2008. – 560 с.

20.Осовська Г.В. Основи менеджменту. Практикум : навчальний посібник / Г.В. Осовська, І.В. Копитова. – К. : Кондор, 2007. – 581 с.

21.Осовська Г.В. Основи менеджменту : підручник / Г.В. Осовська, О.А. Осовський. – Видання 3-є, перероблене і доповнене. – К. : «Кондор», 2006. – 664 с.

22.Робінс П. Основи менеджменту / П. Робінс, П. Стефан, Де Ченцо, А. Девид. – К. : Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2006. – 671 с.

23.Сладкевич В. П. Мотивационный менеджмент / В. П. Сладкевич.– К. : МАУП, 2011. – 168 с.

24.Сладкевич В. П. Современный менеджмент (в схемах): опорный конспект лекций / В. П. Сладкевич, А. Д. Чернявский. — 3-е изд., стереотип. — К. : МАУП, 2008. — 152 с.

25.Управление персоналом организации : учебник. – 2-е изд., доп. и перераб. / под ред. А. Кибанова. – М. : ИНФРА-М, 2009. – 638 с.

26.Федулова Л. І. Бізнес-менеджмент / Л. І. Федулова, В. Г. Федоренко, В. Ф. Гриньов. – К. : МАУП, 2007. – 632 с.

27.Хміль Ф. І. Основи менеджменту : підручник / Ф. І. Хміль. — К. : Академвидав, 2006. — 608 с. (Альма-матер)

28.Хомяков В.І. Менеджмент підприємств / В.І. Хомяков. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Кондор, 2010. – 434 с.

29.Щекин В. Г. Теория и практика управления персоналом / В. Г. Щекин. – К. : МАУП, 2006. – 280 с.

30.Ясинский В.Л. Нетрадиционные системи материального стимулирования труда / В.Л. Ясинский. — Одесса : Бизнесс Инфо, 2006. —82 с.

31.Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.5.

32.www.smida.gov.ua/emitents/zvit_menu.php?id=9702&forma=BUS_TEXT&zvit_type=vat177&kod=00308595.