Управління конкурентоспроможністю продукції

Як видно з табл. 1.2, більшість складових конкурентоспроможності походять з виробничої сфери і тільки певна їх частина - з торговельної.

Проте більшість авторів  придержується позиції, що серед усієї кількості чинників конкурентоспроможності товару на ринку пріоритетну роль відіграють наступні [14, с. 102]:

• корисність для потенційного покупця (споживча вартість або здатність задовольнити вимоги, що пред'являються до даного типа і виду товару з боку споживача);
• ціна товару (при рівній корисності покупець віддасть перевагу дешевшому товару, але може придбати і дорожчий товар, якщо він виявиться для нього кориснішим; виняток - престижні або статусні товари, придбання яких необхідне для підтримки певного соціального статусу покупця);
• інноваційність продукції (введення важливої для покупця новизни у товар, що робить його оригінальним (ексклюзивним)).

Для характеристики конкурентоспроможності продукції виділяють також певні  критерії. Критерій конкурентоспроможності товару - це якісна та (або) кількісна характеристика продукції, що виступає основою для оцінки її конкурентоспроможності. Серед основних критеріїв конкурентоспроможності продукції можна виділити наступні: рівень якості товару та його стабільність, соціальна адресність, достовірність, безпечність, споживча новизна товару, імідж, інформативність, ціна споживання товару. Детальну характеристику основних критеріїв наведено в додатку А. [1, с. 233]

Поряд із критеріями конкурентоспроможності товару виділяють також критерії (показники) конкурентоспроможності послуг, такі як критерій результату виконання послуги, критерій умов обслуговування, критерій культури обслуговування та критерій доступності послуг, характеристика яких наведена в додатку Б. [1, с. 237]

Незважаючи на те, що якість і ціна товару є його визначальними  параметрами, велике значення за ринкових умов мають так звані "нетоварні  властивості", які значно впливають  на конкурентоспроможність товару. Властивості, які формують конкурентоспроможність товару, показані на рис. 1.3 у вигляді  ієрархічної структури. [3, с. 308]

Конкурентоспроможність  продукції

Ціна продукції

Витрати на експлуатацію

Умови оплати

Витрати покупця

Зручність придбання

Повна інформація про продукцію (реклама)

Виконання термінів постачання

Якість продукції

Сервісні послуги

Гарантійні зобов’язання

Зручність експлуатації

Результати, досягнуті покупцем

Рівень 1

Рівень 2

Рівень 3

Рівень 4

Рис. 1.3. "Дерево" властивостей, що визначають конкурентоспроможність товару [3, с. 309]

Якщо конкурентоспроможність оцінювати за показниками якості й ціни (рівень І), то передбачається, що решта властивостей, які характеризують конкурентоспроможність (рівень 2), проявляються в цьому товарі й у товарі конкурентів  однаковою мірою.

Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність  його виробництва й можливості вигідного  продажу. Разом з тим конкурентоспроможність товару – це не тільки висока якість і технічний рівень, це й уміле  маневрування в ринковому просторі й у часі, а головне – максимальний облік вимог і можливостей  конкретних груп покупців. Причому  об'єктивна оцінка всіх аспектів рівня  конкурентоспроможності може бути вироблена  тільки на основі критеріїв, якими оперує споживач, для якого цей товар  призначений. Причини конкурентоспроможності товару необхідно шукати в конкурентних перевагах окремих його характеристик, що є наслідком більш ефективного  управління процесом розробки, реалізації й експлуатації пропонованої продукції.

Конкурентоспроможність  продукції й конкурентоспроможність фірми виробника співвідносяться  між собою як частина й ціле. Можливість компаній конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару, а також сукупності економічних методів управління діяльністю фірми, що роблять вплив на результати конкурентної боротьби [10, с. 71].

Таким чином, у першому  розділі курсової роботи було досліджено економічну сутність конкурентоспроможності. Особлива увага була приділена поняттю  конкурентоспроможності продукції, основним чинникам та критеріям її формування. Було досліджено та проаналізовано погляди різних вчених на трактування поняття «конкурентоспроможність продукції» та виокремлення її основних складових.

Провівши дане дослідження, можна зробити висновок, що конкурентоспроможність продукції є основоположним елементом  формування конкурентоспроможності на інших рівнях: від підприємства до країни в цілому. Конкурентоспроможність продукції являє собою сукупність певних властивостей, характеристик продукції, що виділяють її серед аналогічних товарів на ринку і забезпечують задоволення потреб споживачів.

В ході проведеного дослідження, було виявлено, що для характеристики конкурентоспроможності продукції виокремлюють чинники та фактори, які на неї впливають, та критерії, за якими оцінюється. Проте, на жаль, на даний момент не існує єдиної класифікації цих аспектів конкурентоспроможності продукції.

У наступному розділі курсової роботи буде досліджено загальні засади управління конкурентоспроможністю продукції та особливості системи управління конкурентоспроможністю продукції.

 

РОЗДІЛ 2. Поняття управління конкурентоспроможністю продукції  та його основні елементи

В сучасних умовах ведення  бізнесу забезпечення конкурентоспроможності продукції є основоположним аспектом ефективного функціонування будь-якого підприємства. Її забезпеченню має передувати створення ефективної системи управління конкурентоспроможністю продукції на підприємстві. 

Управління конкурентоспроможністю продукції на сьогоднішній день займає чи не центральне місце у загальній  системі управління підприємством. Саме рух теоретичних розробок, концепцій  від маркетингового підходу в  управлінні до концепції управління конкурентоспроможністю продукції  є найактуальнішими для менеджменту  підприємства, адже це вже не просто відповідальність за збут окремого відділу, або певна функція, це інтегрований процес, який складається із декількох  взаємопов’язаних складових та від  якого залежить конкурентоспроможність підприємства. Проте не зважаючи на важливість управління конкурентоспроможністю продукції єдиного підходу визначення та механізму управління не запропоновано  й досі. [16, с. 48]

Так, Сабецька Г.Р. під управлінням  конкурентоспроможністю продукції розуміє “сукупність заходів, що здійснюються в процесі розробки, проектування, виробництва, просування, реалізації та післяпродажного обслуговування продукції з метою створення її привабливості для кінцевого споживача та передбачає збалансований вплив на економічні показники діяльності підприємства виходячи з критерію прибуток”. [22, с. 29]

Бондаренко С. М. вважає, що управління конкурентоспроможністю продукції  має бути рейтинговим, тобто спрямованим на створення та підтримку конкурентних переваг шляхом впливу на чинники, умови, джерела та методи їх формування з використанням рейтингових оцінок. [28, с. 6]

Клименко С. М. зазначає, що під управлінням конкурентоспроможністю продукції слід розуміти процес планування, забезпечення необхідного рівня підвищення конкурентоспроможності продукції за допомогою цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують конкурентоспроможність. При цьому конкурентоспроможність продукції створюється в рамках функціонування певних процесів: дослідження, розробки, виготовлення і споживання. [1, с. 294]

Проаналізувавши подані вище визначення, вважається доцільним запропонувати  наступне трактування. Управління конкурентоспроможністю продукції - це процес ідентифікації, планування, формування, утримання та нагромадження конкурентних переваг продукції з метою підвищення рівня її конкурентоспроможності або втримання на запланованому рівні.

Група авторів Т. А. Бурцева, B. C. Сизов, O. A. Цень вважають, що забезпечення конкурентоспроможності продукції - це, передусім, філософія управління всією системою в умовах ринку, що орієнтується на вирішення наступних задач: дослідження потреб споживачів та тенденцій їх розвитку; оцінка поведінки та можливостей конкурентів; дослідження стану та тенденцій розвитку ринку; пізнання оточуючого середовища та його тенденції; створення такого товару, щоб споживач віддав перевагу даному товару, а не товару конкурента; орієнтація реалізації перерахованих завдань на довготривалу перспективу [4, с. 42].

Управління конкурентоспроможністю продукції складається із певних взаємопов’язаних складових (рис. 2.1).

Управління якістю

Управління витратами

Управління обслуговуванням  у процесі продажу та післяпродажним сервісом

 

 

 

 

Рис. 2.1. Складові управління конкурентоспроможністю продукції [18, с. 89]

Отже, як видно з рис. 2.1, створення конкурентоспроможної продукції на різних стадіях здійснюється опосередковано через управління процесами її створення і просування. Якість визначається набором параметрів та характеристик самої продукції, які закладаються на стадії проектування та виробництва. Тому управління якістю полягає у виявленні недоліків продукції та їх усуненні. Управління витратами покликане забезпечити зменшення витрат на виробництво, тим самим зменшуючи ціну даної продукції. Управління обслуговуванням повинне забезпечити відповідний рівень сервісу в процесі купівлі та подальшої експлуатації даної продукції споживачами. Таким чином, чим вища якість самої продукції та її обслуговування та чим нижча ціна, тим продукція вважається більш конкурентоспроможною.

Кожна із зазначених вище складових управління конкурентоспроможністю продукції, у свою чергу, взаємопов’язана з іншими. Так, підвищення якості як самої продукції, так і її обслуговування в процесі продажу, об’єму післяпродажного сервісу, збільшує витрати, що, в свою чергу, підвищує ціну споживання даної продукції, і навпаки.

Процес управління конкурентоспроможністю продукції базується на застосуванні певних принципів. Перелік основних принципів управління конкурентоспроможністю продукції відображено на рис. 2.2.

Основні принципи управління конкурентоспроможністю продукції промислового підприємства

наукова обґрунтованість управлінських  рішень з конкурентоспроможності

моделювання управління конкурентоспроможністю

безперервність – постійний  моніторинг процесу управління

орієнтованість на споживача промислової  продукції

комплексність управлінських рішень з конкурентоспроможності

постійне вдосконалення моделі управління конкурентоспроможністю продукції

повнота і достовірність економічної  інформації

одноманітність щодо порівняння об’єктів (промислової продукції)

релевантність та діалектичність моделі управління конкурентоспроможністю

дотримання законів кваліметрії, як ключовий елемент при кількісній оцінці головної складової конкурентоспроможності – якості промислової продукції

Рис. 2.2. Основні принципи управління конкурентоспроможністю продукції [19, с. 146]

Управління конкурентоспроможністю продукції реалізується на двох рівнях: стратегічному (СУКП) та оперативному (ОУКП). Модель управління конкурентоспроможністю продукції відображена в додатку В.

Стратегічний рівень покликаний забезпечувати нарощування та втримання  конкурентних переваг продукції. Це можливо зробити шляхом формування конкурентних переваг підприємства, які, відповідно, є стратегічними факторами, що формують конкурентні переваги продукції. Конкурентними перевагами підприємства можуть бути: автоматизація процесів; впровадження інновацій та модернізація; впровадження безвідходного виробництва; отримання доступу до дешевих фінансових ресурсів; державне замовлення тощо. Все перелічене впливає на якість та собівартість продукції у довготривалій перспективі. [16, с. 49]

На рівні планування стратегічного  управління конкурентоспроможністю продукції, передусім, прогнозується вплив  створених конкурентних переваг  підприємства на формування конкурентних переваг продукції. Також здійснюється планування заходів з сертифікації та заходів з відзнаки якості продукції  як такі, що сприяють підвищенню якості на тривалий термін. Діяльність же має  бути заснована на основі партнерського  маркетингу, маркетингу діалогу, який передбачає залучення до створення  продукції споживачів задля недопущення  міграції цінності.