Управління конкурентоспроможністю продукції

Залежність рівня конкурентоспроможності продукції від особливостей управління в порівнянні із загальним управлінням  відображено на рис. 3.2.

Рівень  конкурентоспроможності продукції, К

         К_i

               Ф_j

Фактор управління конкурентоспроможністю продукції, Ф

Особливе управління

Загальне управління

Рис 3.2. Залежність рівня  конкурентоспроможності продукції  від особливостей управління в порівнянні із загальним управлінням [21, с. 182]

Функціональність продукції  закладається на етапі її проектування. Вона формує особливості продукції, які можуть бути характерними відмінностями  одного продукту від іншого в межах виду продукції. Це дозволяє через такі відмінності реалізувати специфічне управління конкурентоспроможністю продукції.

Прикладом такого випадку  може бути сучасні контрольно-вимірювальні прилади (аналізатори спектра, осцилоскопи, тестери, генератори сигналів та ін.) провідних  виробників таких як Tektronix, Keithley, Rodhe&Schwarz та інші.

Приміром, сучасні аналізатори  спектру будують гістограму спектру  апаратними або програмними засобами. Реальна швидкість відтворення  гістограми є більшою для апаратних  засобів.

Тому реалізація такої  функціональної особливості дозволяє додатково управляти конкурентоспроможністю аналізаторів з апаратним відтворенням гістограми у порівнянні з генераторами з програмним відтворенням гістограми, в межах одного виду продукції  – аналізаторів спектру. [7, с. 294]

Технологічність продукції  характеризує особливість продукції  реалізовувати сучасні високі технології. Рівень реалізації високих технологій у продукції буде грати роль рівня  конкурентоздатності. Тобто технологічність  продукції реалізує управління конкурентоспроможністю продукції.

Такий випадок є характерним  для галузі машинобудування, зокрема  для промислового обладнання. Обладнання в якому реалізовані високі технології, захищені патентами, буде мати більшу привабливість для споживача  у порівнянні із обладнанням, яке  реалізує менше кількісно і якісно сучасних технологій. [6, с. 127]

Галузь господарства характеризує особливість поєднання галузі створення  продукції та галузі використання продукції. Таким чином особливості такого поєднання для різних галузей  господарства створюють особливості  управління конкурентоспроможністю продукції.

Так для харчової промисловості  властивості одного виду продукції  різних виробників можуть не відрізнятись, зокрема для товарів, які виготовляються у відповідності до певного ДСТУ, наприклад: молоко, вершкове масло, олія. В такому випадку особливість управління конкурентоспроможністю буде реалізовано в галузі торгівлі через маркетинг продукції. [30]

Розмір підприємства доцільно визначати капіталом підприємства, що може бути пов’язано з технологічністю  виробництва продукції та з поширенням продукції на споживчому ринку. Великі підприємства характеризуються більш  високою технологічністю (застосування конвеєрного виробництва, можливість масового виробництва) та гнучкістю  виробництва продукції, що дозволяє їм швидше реагувати на зміни привабливості  для споживача. В поєднанні із власною мережею реалізації товарів  великі підприємства не тільки швидко реагують, але і вчасно задовольняють  потреби широкого кола споживачів.

В такому випадку особливість  управління конкурентоспроможністю продукції  буде полягати в реалізації певного  рівня технологічності виробництва  в поєднанні з системою реалізації товарів.

Аналіз показав, що такий  випадок є характерним для  легкої промисловості. Світовим представником, що реалізує таку особливість управління конкурентоспроможністю продукції  є компанія Marks & Spencer. [13, с. 31]

Сервісне обслуговування продукції створює умови підтримання  привабливості для споживача  впродовж тривалого часу експлуатації продукції, чим обумовлює особливість  управління конкурентоспроможністю такої  продукції.

Прикладом такого управління, як показали результати аналітичних  досліджень, можуть бути підприємства автомобільної промисловості. Гіганти  автомобільної промисловості, такі як Mersedes, Audi, BMW для одного класу авто можуть суттєво управляти конкурентоспроможністю своєї продукції через створення  фірмових сервісних центрів, що значно підсилює привабливість авто для  споживачів і значно підвищує їх конкурентоспроможність. Така ситуація є характерною і  для побутової техніки. [16, с. 50]

Державне регулювання  має особливість, що створює привілеї поширення на ринку одної продукції  по відношенню до іншої продукції. Так  продукція, яка реалізується у державних  установах окрім привабливості  для споживача має задовольняти умовам тендеру. Забезпечення умов тендеру  буде особливістю управління конкурентоспроможності продукції.

Характерним випадком особливого управління конкурентоспроможністю продукції  через державне регулювання є  продукція для галузі охорони  здоров’я, зокрема: медичні препарати, медична техніка та інше. Привабливість  продукції для охорони здоров’я формується, як особливість, також по відношенню до Міністерства охорони  здоров’я, яке надає право реалізовувати  продукцію на ринку охорони здоров’я в державі, а також може виступати  безпосередньо замовником продукції  від держави. [29]

На основі проведеного дослідження особливостей управління конкурентоспроможністю продукції на різних підприємствах, було розроблено наступну схему використання особливостей продукції в управлінні  її конкурентоспроможністю, яка відображена на рис. 3.3.

Рис 3.3. Схема використання особливостей продукції в управлінні  її конкурентоспроможністю

Як видно з рис. 3.3, в  управлінні конкурентоспроможністю, наприклад, машинобудівної продукції, акцент повинен  ставитись на такій її особливості  як технологічність, а в харчовій промисловості в центрі уваги  повинна бути торгова марка. Таким чином, орієнтація на певні особливості продукції визначає специфіку та ефективність управління її конкурентоспроможністю для кожної окремої галузі.

Отже, в третьому розділі  комплексної курсової роботи в результаті аналітичного дослідження особливостей управління конкурентоспроможності продукції  було визначено фактори через  які реалізується додаткове управління конкурентоспроможністю продукції, що дозволяє підвищити ефективність управління в порівнянні із реалізацією загальних  підходів.

Виявлено реалізації особливостей управління конкурентоспроможності продукції  для галузей господарства та видів  продукції, що дозволяє створити порівняльну  базу для створення інтенсивних  технологій управління конкурентоспроможністю продукції.

В наступному розділі передбачається розглянути процес оцінки конкурентоспроможності продукції, проаналізувати основні методи та показники, які використовуються для цього.

РОЗДІЛ 4. Характеристика методів  та системи показників оцінки конкурентоспроможності продукції

Дослідження конкурентоспроможності продукції є складовою частиною аналізу ринку конкурентів, визначення механізму його функціонування. Здійснення такого аналізу потребує детальної  інформації про підприємство, конкурентну  ситуацію, ринкові чинники та результати їх впливу.

Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності продукції, що виникли в результаті розвитку ринкових відносин, з’явилася  велика кількість розробок, спрямованих  на вирішення цієї проблеми. [15, с. 56]

Оцінка конкурентоспроможності продукції – визначення її рівня, що дає відносну характеристику здатності продукції задовольняти вимоги конкретного ринку в даний період, порівняно з продукцією конкурентів. На практиці існують різні методи оцінки конкурентоспроможності товарів. [20, с. 68]

Вона необхідна для  обґрунтування прийнятих рішень при [5, с. 124]:  комплексному вивченні ринку; оцінці перспектив продажу конкретної вітчизняної продукції для внутрішнього і зовнішнього ринків; оцінці перспектив закупівлі конкретних імпортних  і вітчизняних зразків товарної продукції; встановленні і коригуванні  цін нової продукції вітчизняного виробництва, експортних та імпортних товарів; коригуванні цін при надходженні нової партії відомого товару; контролі якості експортних товарів; знятті товарів з експорту або їх модернізації; припиненні закупівлі імпортних товарів; підготовці інформації для реклами нових товарів вітчизняного виробництва, імпортних товарів, товарів для експорту; оптимізації торгового асортименту; формуванні товаровиробниками політики в сфері якості і конкурентоспроможності; позиціонуванні продукції; прийнятті управлінських рішень щодо доцільності витрат на розробку і проектування серій.

Для визначення конкурентоспроможності товарної продукції керуються певними принципами її оцінки – базовими вихідними положеннями, дотримання яких дозволяє підвищити точність оцінки,  врахувати інтереси ринкових суб'єктів, уніфікувати порядок дій, що складають зміст процедури оцінки. [14, с. 102]

Необхідним є врахування наступних принципів: принцип інтегральності (поглиблення і конкретизацію  зв'язків між факторами конкурентоспроможності); принцип діалектичності (необхідність розгляду сукупності факторів у розвитку); принцип відносності конкурентоспроможності (передбачає порівняльний характер оцінки (обрані критерії одного товару порівнюються з критеріями іншого товару, взятими  за базові); принцип соціальної адресності конкурентоспроможності (визначається ступенем задоволення за допомогою  товарів потреб конкурентних соціально  орієнтованих сегментів споживачів); комплексність (виявлення різних складових  конкурентоспроможності товару і факторів,  що чинять на неї вплив).

Запропоновані принципи є  результатом синтезу раніше відомих  законів і концепцій і висуваються  як основні для вирішення конкретного  завдання - оцінки конкурентоспроможності продукції і визначення стратегії  й тактики можливих дій з метою  якнайповнішого задоволення інтересів  споживачів і виробників одночасно. [14, с. 103]

На основі цих принципів  сформульовано методичні аспекти оцінки конкурентоспроможності товарної продукції [5, с. 141]:

• методична база повинна будуватися відповідно до суті товару як продукту, призначеного для продажу і подальшого споживання; при визначенні конкурентоспроможності товару оцінюється те, наскільки краще/гірше, порівняно з товарами конкурентами він задовольняє запити користувачів, а при обстеженні чинників - наскільки вони сприяють або перешкоджають досягненню конкурентоспроможності товару;
• при виявленій проблемі конкурентоспроможності товару її вирішення доцільно здійснювати на основі маркетингового дослідження, що передбачає вивчення ставлення покупців до товарів підприємства і його конкурентів, а також переваг та недоліків внутрішнього середовища підприємства;  ефективності використання можливостей і уникнення загроз її зовнішнього оточення;
• оцінка конкурентоспроможності товару повинна проводитися періодично, а не лише при виникненні проблемної ситуації;
• оскільки товари орієнтовані на певні сегменти покупців, складові їх конкурентоспроможності є технічні, економічні і комерційні характеристики продукту, якими більшість покупців конкретного сегменту в основному керуються при виборі того або іншого товару;
• перелік значущих для покупців складових конкурентоспроможності товару має специфіку залежно від типу останнього, тому з'являється необхідність виділення складових конкурентоспроможності у кожному конкретному випадку;
• визначення набору складових конкурентоспроможності товару - ключовий момент її оцінки; при цьому на перший план необхідно висувати ті, які мають найбільшу значущість для покупця; визначення «ваги» кожного параметра може проводитися як за допомогою експертних, так і соціологічних методів; найбільш значущі параметри повинні досліджуватися в першу чергу, що не виключає вивчення другорядних складових, які в деяких випадках можуть робити відчутний вплив на ринковий успіх товару;
• етапи оцінки конкурентоспроможності товару мають специфіку залежно від конкурентної ситуації на ринку, виду товару, завдань оцінки, діяльності й стану підприємства, продукти якого оцінюються.