Податковий контроль

Стосовно нарахування  штрафних санкцій за несвоєчасне  подання розрахунку суми податку  з власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів у строки визначених пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (у розмірі 10 нмдг за кожне  неподання декларації), то в даному випадку такі штрафні санкції  не нараховуються, оскільки уточнюючий Розрахунок не є податковою декларацією  та строки його подання Законом не визначені.

 

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про податок з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11.12.91р. № 1963-XII (далі - Закон) розрахунок податку з власників транспортних засобів повинні складати тільки юридичні особи.

Згідно ст. 5 Закону фізичні  особи (у тому числі і приватні підприємці) зобов’язані пред’являти  ДАІ при реєстрації, перереєстрації, знятті з обліку або техогляді  транспортних засобів квитанції  або платіжні доручення про сплату податку за попередній та поточний роки.

Таким чином, якщо транспортний засіб придбано особою, яка відповідно до ст. 58 Господарського кодексу України  від 16.01.2003 р. № 436-IV (зі змінами та доповненнями) зареєстрована як підприємець без  статусу юридичної особи, то такий  приватний підприємець не повинен  подавати розрахунок суми податку з  власників транспортних засобів  та інших самохідних машин і механізмів відповідно до вимог ст. 6 Закону № 1963-XII. Сплату податку перевіряють в  ДАІ при проведенні будь-яких операцій з автомобілем.

Роз’яснення із зазначеного  питання було надано листом ДПА України  від 09.07.2009 р. № 14316/7/17-0317.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

 

1.Закон України „Про селянське (фермерське) господарство” від 20.12.1991 р. // ВВР, 1992 р., № 14, ст. 186.

2. Фермерське господарство :  правові засади створення,  функціонування та

припинення : [навч.-практ.  посібн. /  за ред.  М. В. Шульги.  М. В. Шульга,

В. П. Душман,  П. Ф. Кулинич,  В. Ю. Юркевич]. —  Х. :  ТОВ  „Одіссей”, 2004. — 464 с.

3. Землі сільськогосподарського  призначення : права громадян  України : [наук.-практ. посібн. / за  ред. проф. Н. І. Титової]. — Львів  : ПАІС, 2005. — 368 с. 

4. Закон України „Про  селянське (фермерське) господарство”  від 22.06.1993 р. // ВВР. — 1993. — №  32.

5. Організаційно-правові  питання аграрної реформи в  Україні : [монографія /  кол. 

авторів. за ред. В. І. Семчика]. — К. : Інститут держави і права  ім. В. М. Корецького

НАН України, 2003. — 280 с.

6. Закон України „Про  відновлення платоспроможності  боржника, або визнання його

банкрутом” від 30 червня 1999 р. // Голос України. — 1999. — 31 серпня.

7. Ващишин М.  Правовий  режим майна,  що використовується  фермерським

господарством /  М. Ващишин //  Вісн.  Львів.  ун-ту. —  Сер.  юрид. — 2004. — 

Вип. 39. — С. 385—391.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аграрне право

 

Зміст

 

Завдання 1………………………………………………………………………3

Завдання2……………………………………………………………………….10

Завдання 3………………………………………………………………………13

Література………………………………………………………………………16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 варіант

 

Завдання 1.

 

Громадянин Петров звернувся  до правління виробничого сільськогосподарського кооперативу „ТавріяАгро” з заявою про прийняття його до сільськогосподарського кооперативу. В заяві він вказав, що готовий внести передбачені Статутом кооперативу вступний та пайовий  внески, поділяє цілі створення кооперативу. Голова правління Іваненко розглянув  заяву Петрова і відмовив йому посилаючись на те, що в кооперативу  не має зараз потреби в прийнятті нових членів. Петров зажадав, щоб вирішення цього питання було винесено на розгляд загальних зборів кооперативу оскільки дії Іваненка на його думку суперечать принципу відкритості членства в кооперативі. Після того як Іваненко відмовив йому у винесенні рішення щодо прийняття Петрова до членів сільськогосподарського кооперативу він звернувся до суду з оскарженням дій Іваненка.

Зробіть юридичний аналіз ситуації що склалась. Обґрунтуйте  законність дій Іваненка. Яким повинне  бути рішення суду?

 

Додаткове запитання:

Розкрийте порядок набуття  та припинення членства в сільськогосподарських  підприємствах.

Відповідь

Правові засади членства сільськогосподарських  кооперативах встановлені Законом  України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Підкреслюючи важливість правового інституту членства у  кооперативі, законодавці присвятили йому окремий розділ — III.

Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або  юридична особа, яка:

1) зробила вступний і  пайовий внески в розмірах, визначених  статутом кооперативу;

2) визнає принципи й  цілі кооперативу;

3) визнає статут кооперативу  і дотримується його вимог;

4) має право ухвального  голосу;

5) користується послугами  кооперативу.

Членами виробничого кооперативу  можуть бути тільки фізичні особи, а  членами обслуговуючого кооперативу  — як фізичні, так і юридичні особи.

Новим у кооперативному законодавстві  є запровадження інституту асоційованого  членства в сільськогосподарському кооперативі, в який може вступати фізична чи юридична особа, що зробила пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу.

Членство в сільськогосподарському кооперативі, особливо у виробничому, є тією відмітною ознакою, яка  відрізняє його від інших форм господарювання в сільському господарстві. Воно організаційно пов’язує громадян, які добровільно об’єдналися  в кооператив для виконання певних спільних завдань. Членство є характерною  ознакою й фермерських господарств, однак членами останніх можуть бути тільки родичі, що вказує на сімейно-трудовий характер такого об’єднання.

Вступ у члени кооперативу  ґрунтується на принципі добровільності, юридично закріпленому в п.1 ст. 9 Закону “Про сільськогосподарську кооперацію”: він означає відсутність будь-якого  примусу під час вступу в члени  кооперативу. Членом кооперативу може стати тільки той, хто має таке бажання і висловить його.

Законом встановлено вимоги, яким повинні відповідати особи, що бажають організувати або стати  членами вже діючого кооперативу, їх можна поділити на об’єктивні (досягнення встановленого законом віку (для  фізичних осіб), необхідного для  вступу у члени кооперативу; здатність  брати участь у здійсненні цілей  і завдань кооперативу) і суб’єктивні (бажання брати особисту участь у  діяльності кооперативу, користування його послугами, формування його фондів).

Волевиявлення громадянином бажання стати членом кооперативу  оформляється письмово (подачею заяви). Має місце й волевиявлення  кооперативу — на його загальних  зборах ухвалюють письмове рішення  про прийняття громадянина в  члени кооперативу. Отже, членство в  кооперативі виникає як наслідок волевиявлення двох сторін — кооперативу  та громадянина. Причому прийняття  громадянина в члени кооперативу  як юридичний факт має для кооперативу  не менш важливе значення, ніж для  самого громадянина: адже так формується склад кооперативу.

Закон “Про сільськогосподарську кооперацію”, визначаючи основні вимоги до фізичних осіб — членів сільськогосподарського кооперативу (досягнення 16-річного  віку, бажання брати участь у діяльності кооперативу), разом з тим не встановлює жодних обмежень на вступ до сільськогосподарську кооперативу.

До статутів окремих сільськогосподарських  кооперативів можуть бути внесені обмеження  на вступ до кооперативу осіб лише певної професії. Якщо кооператив є  фаховим (наприклад, з агрохімічного  чи зооветеринарного обслуговування господарств), то цілком логічно, що до нього можуть вступати тільки особи певного фаху (агрономи чи ветеринари). Звичайно, членами  фахових кооперативів можуть бути й  представники інших професій (наприклад, бухгалтери), проте їх кількість  має бути обмежена.

Фізичні або юридичні особи  можуть бути членами кількох обслуговуючих  кооперативів, різних за напрямами  діяльності. Обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи можуть обслуговувати  різні сфери діяльності товаровиробника. Жодного обмеження на членство в  кількох кооперативах одночасно  законодавство не має.

Щоб вступити до кооперативу, фізична чи юридична особа по-’  винна подати заяву чи клопотання в його правління, рішення якого  підлягає затвердженню загальними зборами. І лише з моменту позитивного  вирішення цього питання загальними зборами кандидат у члени кооперативу  вважається прийнятим. Порядок прийняття  рішень загальними зборами в такому разі має бути закріплений у статуті  кооперативу. Член кооперативу робить вступний і пайовий внески в порядку, визначеному статутом кооперативу.

Обов’язковою умовою членства у виробничому сільськогосподарському кооперативі є участь у його діяльності особистою працею, оскільки кооператив є насамперед об’єднанням осіб, а не капіталів. Членство в кооперативі  не переходить до спадкоємців. Щоб стати  членами кооперативу, особи повинні  в установленому порядку бути прийнятими до його членів.

Членство в сільськогосподарському кооперативі є підставою для  набуття статутних прав та обов’язків.

Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” значно розширив обсяг  прав членів кооперативів: покладав на них додаткові обов’язки, які  випливають із специфіки кооперативної  організації праці.

Крім того, члени сільськогосподарських  виробничих кооперативів мають додатково  окремі права та обов’язки, пов’язані  зі специфікою сільськогосподарського виробництва (право на земельну частку в разі виходу із сільськогосподарського кооперативу для створення фермерського господарства, обов’язок ефективно  використовувати та охороняти землі  тощо).

Права та обов’язки членів сільськогосподарських кооперативів поділяються на:

1) конституційні й інші  загальні права та обов’язки,  які поширюються на всіх громадян  України;

2) ті, що зумовлені специфікою  кооперативної організації праці;

3) ті, що зумовлені специфікою  сільськогосподарського виробництва  (в основному — використанням  земель сільськогосподарського  призначення).

Статутні права та обов’язки  членів кооперативу також класифікують за об’єктом: земельні, трудові, майнові, управлінські.

Їх також поділяють  на особисті та майнові права та обов’язки. Особистими є ті, які  невіддільні від особи конкретного  члена кооперативу, їх реалізація не може бути передана іншій особі. Особисті права та обов’язки випливають із самої природи кооперативу. До них  слід віднести право брати участь у діяльності кооперативу та управлінні його справами, обирати й бути обраним  до органів управління кооперативу, ревізійної комісії, вносити пропозиції щодо поліпшення діяльності кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів і службових осіб.

До майнових прав належить право одержувати частку доходу на пай (додатковий пай); одержувати кооперативні виплати; користуватися майном кооперативу, пільгами й перевагами, передбачених для його членів; право на одержання  пайового внеску у випадках і порядку, передбаченими законодавством і  статутом кооперативу тощо. Усі ці права випливають із кооперативної  природи суспільних відносин.

У Законі України “Про сільськогосподарську кооперацію” права та обов’язки  членів кооперативу поділяються  на основні та додаткові. Основними  є ті з них, які встановлені  Законом. До них належать: право на участь в управлінні справами кооперативу; право голосу на загальних зборах кооперативу; право обирати та бути обраним до органів управління кооперативом; право користування послугами кооперативу; право на одержання кооперативних виплат; на одержання частки доходу на пай (додатковий пай); на одержання паю в разі виходу з кооперативу в порядку і термін, визначені його статутом. Основними обов’язками членів кооперативу є дотримання статуту та виконання рішень загальних зборів і правління об’єднання.

Додаткові права та обов’язки  можуть бути передбачені статутом кооперативу. До них належать передусім ті, що пов’язані з трудовою діяльністю в цій організації.

Крім уже згаданих прав, якими користуються члени всіх видів  кооперативів, окремими специфічними правами наділені члени виробничих кооперативів. Вони пов’язані із трудовою діяльністю у виробничих кооперативах, і їх надання має на меті забезпечити  членам кооперативів певний рівень соціального  захисту. Це — право на одержання  роботи в кооперативі, в тому числі  право на вибір професії і роду занять відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти з  урахуванням потреб кооперативу; право  на відпочинок; на соціальне страхування  й соціальне забезпечення; право  на культурно-побутове обслуговування й задоволення інших потреб у  порядку, встановленому загальними зборами членів кооперативу.