Податковий контроль

У цілому ж, кримінальний (суб)фоль клор на теренах СНД наприкінці ХХ ст. був доволі примітивним: співвідношення «класичних» пісень у ньому до «тюрем¬ного» жанру у дорослих злочинців  скла¬дав 1 : 20, у середовищі неповнолітніх - 1 : 40 [4, с. 112-113]. Але інтерес до кримі¬нальної  естетики є малодослідженим і (суб)мистецтво  злочинців заслуговує на ґрунтовні  дослідження, у т. ч. у контексті  кримінальної субкультури. Субкультура  злочинців за своєю суттю злочинна і є квінтесенцією, ядром кримінальної суб-культури. Кажучи про кримінальну  суб¬культуру, необхідно зазначити  і злочин¬не середовище, злочинний  фон та де¬структивні фонові явища, умови та при¬чини її поширення тощо.

Злочинна субкультура, маючи  зло¬чинну ідеологію, структуру, типологіза- цію, «свою» історію, як поняття значно ширше, ніж «субкультура сучасних зло-чинців». Так, відома за часів Володимира Святого боротьба з певними проявами поганської, «злої», «злодійської» субкуль- тури [3, с. 37-49], яка у трансформовано¬му вигляді існує і в наш час, або явище професійної злочинності (не пізніше ХУІІ ст.). Субкультура злочинців і зло¬чинці як її носії не мають (того ж самого) відношення до тих знань, умінь і нави¬чок, які опановують студенти-юристи або застосовують співробітники право¬охоронних органів в боротьбі зі злочин¬ністю. Не можна ж порівнювати профе¬сійну культуру юриста і правову культу¬ру взагалі (носії - не лише юристи і чи¬новники). Не варто ототожнювати, - але варто осмислювати і порівнювати - кри¬мінальну субкультуру і субкультуру зло¬чинців (їх відношення, зв’язки); окремо варто виділити і дослідити дитячу та жі¬ночу субкультурні девіації.

Потребують досліджень історичні  й загальнотеоретичні аспекти вивчення і аналізу кримінальної субкультури. Так, доречно запропонувати підходи (гносе-ологічний, аксіологічний, онтологічний, етимологічний тощо) та напрями (кри-мінологічний, культурологічний, психо¬логічний, педагогічний, соціологічний, біологічний та ін.) вивчення цієї субкуль¬тури. Ці напрями  не можна плутати з загальновідомими теоріями (біологіч¬ними, психологічними, соціологічними, культурологічними  та ін.), які пропону¬ють свої пояснення  і причини виникнен¬ня девіантної поведінки. Варто аналізу¬вати базові (первинні) й похідні (вторин¬ні) складові субкультур та кримінальної субкультури.

Питання взаємозв’язку кримінальної субкультури і кримінального  середовища субкультури - це складне  багаторівневе питання. При більшій  чи меншій касто¬вості (мастості) та зашореності, різні форми кримінальної субкультури  не є повністю ізольованими. У цьому  сенсі важливо досліджувати тюремну  субкуль¬туру, кримінальну субкультуру  в суспіль¬стві, субкультуру кримінального  світу, субкультуру злочинців, субкультуру  ор¬ганізованої злочинності, субкультуру  професійних та інших злочинців.

Кримінальне середовище може роз¬глядатись, виходячи з місця  перебування злочинців (тюремна  субкультура тощо), з кола носіїв за певним родом чи, вужче, видом (середовища контрабандистів, ви- магателів, шахраїв  та ін.), а більш широ-ко - на багатьох «мікро-» та «макро-» рівнях. У цілому, питання злочинного «мікро-» середовища (професійна зло¬чинність, наркомани, бандити, терорис¬ти тощо), маючи свою специфіку, при оцінці їх як негативного явища, не ви¬кликають особливих суперечок. Питання макросередовища не настільки одно¬значні. Так, порівнюють радянське ма кросередовище (або макросередовища цього типу) - через свою «замкненість» - з тюремним середовищем. Прикладом замкненої культури є «радянське сус¬пільство, а також субкультура кримі¬нального світу» [4, с. 313], безперечна схожість «конгруентності тюремного співтовариства і суспільства радянського типу» [16, с. 105]. Питання ж проведення певних паралелей у макросередовищі («СРСР - велика в’язниця», есхатологічні очікування: «нас чекає великий все¬світній електронний концтабор», «попереду - біометричне царство антихриста» тощо) можуть викликати дискусії.

Загальновідомо, що «кримінологічні  аспекти естетичного виховання  аналізуються на основі досліджень науки  естетики» [1, с. 102].

Кримінальне (суб)мистецтво  як яви¬ще не варто спрощувати або  ігнорувати. Якщо б воно дійсно було б не варте уваги і осмислення, то не відбувалось би роз-витку кримінальної субкультури суспіль¬ства та не спостерігались би процеси деградації, примітивізації, люмпенізації, вульгаризації, маргіналізації, криміналі- зації та деморалізації  суспільства, а кри¬мінальна субкультура  не була б об’єк-тивною реальністю.

У сприйнятті, оцінці та передачі різні елементи та складові кримінальної суб¬культури відрізняються у різних представників професійної злочинності  з її різноманіттям (повій, крадіїв  тощо), організованої злочинності, «звичайних»  злочинців, рецидивістів, в’язнів тощо. Ця схема потребує вдосконалення, адже є важливі перехрестні, безпосередні і опосередковані впливи, світові, закор¬донні  та інші позагрупові запозичення, «рідні»  впливи навіть на рівні виду, низ¬ка своєрідних підсистем, - мінігрупи і  мі- нісубкультури (своєрідні підсубкульту- ри), наприклад, професійних злочинців  та ін., які знаходяться в межах  однієї, за своєї суттю єдиної, розгалуженої кримінальної субкультури.

Кримінальна субкультура - явище  не просте, бо навіть в субкультурі  злочин¬ців є багато взаємовпливів  і взаємовідно¬син (тим більше враховуючи трансформа¬ційні процеси в усьому глобалізованому світі та відображення цього і у злочинному вимірі). Вплив «норм» кримінальної суб¬культури всередині угрупувань професій¬них злочинців, зокрема субсубкультури шахраїв на субсубкультуру повій  або вплив від професійної  на позавидову субкульту¬ру організованої  злочинності або на суб¬культуру в’язнів та ін.

Доцільно вітати розвиток правової етнології, правової культурології  та пра¬вового мистецтвознавства, зокрема, кри- мінокультурології [19].

Аналізуючи злочинну субкультуру  як реальність, слід звернути особливу увагу на її вплив на протиправну  поведінку. Для цього не обмежуватимемось рівнями кримінальної субкультури, а, враховую¬чи, зокрема, її видову специфіку, запро¬понуємо, й, не минаючи тенденцій  сучас¬ності (враховуючи, «що криміногенність  глобалізації набагато перевищує її анти- криміногенні можливості» [13, с. 50]), усвідомлюючи небезпеки глобалізації «як кримінологічного феномена і  факто¬ра інституціоналізації злочинності» [11, с. 499], глобальні, детальні та конкретні  градації кримінальної субкультури.

Наприкінці 2009 р. в Пекіні на І Кон¬ференції міжнародного форуму «Зло-чинність і кримінальне право  в епоху глобалізації» зазначалось, що «потрібне оновлення концепцій  і методик кримі¬нально-правових та кримінологічних до-сліджень» [5, с. 53]. Ці питання, у т. ч. оновлення  концепцій, підходів і методів та розвитку кримінології, викликають інтерес  і в Україні, їх грунтовно дослі¬джує проф. В. Шакун [22; 23; 24].

Кримінальна субкультура - це прояв деструкції і дегенерації (відносно куль-тури та культуротворчих  субкультур). Градації кримінальної субкультури  ма¬ють значення, при дослідженні  вони мо¬жуть розглядатись як своєрідні  криміно¬логічні чинники. Взагалі  доцільна кримі¬нологічна шкала, яка  б відображала пев¬ні рівні деградації різних складових кримінальної субкультури, виходячи з криміналізації окремих  страт кримі¬нальної субкультури. Наприклад, рівень деградації субкультури  таких професій¬них злочинців, як шахраї вище, ніж у наркоманів, а у  бандитів вище, ніж у повій тощо. Окремо зазначимо наяв¬ність етногрупових, жіночих і дитячих градацій протиправної субкультури.

Сутність загальної градації кримі¬нальної субкультури - це, передусім, кри- міногенність, суспільна небезпечність, протиправність, асоціальність. Сутність окремої градації кримінальної субкульту- ри обумовлена не лише загальною, але  й специфічною окремою складовою, зі своїми внутрішніми характеристиками (субкультуру організованої злочинності, етнокримінальні субкультури, субкульту¬ру професійних злочинців тощо). Так, кримінальна субкультура організованої  злочинності має внутрішні родові харак¬теристики (організованість, згуртова¬ність, розподіл ролей тощо).

Видові градації кримінальної суб- культури, у межах родової, мають  вужчу градацію. Так, серед «типових»  професій¬них злочинців професійні хакери або професійні автовикрадачі  мають глибші технічні знання, кращу  освіченість, хи-трість, спритність тощо на відміну від, наприклад, професійних  повій чи нарко-манів. Можливе більше розгалуження градацій кримінальної субкультури (під- роди, групи, загони тощо), співставлення  їх з градаціями іноземної кримінальної субкультури (для майбутньої протидії).

Ця тенденція (від загального через особливе до окремого) зводиться  зре-штою до індивідуального носія  кримі¬нальної субкультури, певного  правопо-рушника. Але кримінальна  субкультура як реальність торкається і законослухня-них громадян.

Переважна більшість громадян Укра¬їни не має відношення до кримінальних страт та кастово-індивідуальних кримі¬нальних (де)градацій, законослухняні громадяни  не є репрезантами і ретран¬сляторами кримінальної субкультури.

Треба враховувати і специфічні ню¬анси тих чи інших носіїв кримінальної субкультури. Наприклад, вуличний кра¬дій  з жіночих сумочок може бути відне-сений  до групи «сумочників» (спосіб крадіжки) або до «вуличників» (місце вчинення злочину) не обмежуючись гра¬дацією «воровського» виду чи «професі-йно-злочинного»  роду та загальної гра¬дації - злочинна діяльність.

Доречно ретельно та чітко  класифіку¬вати діячів кримінальної субкультури. Ця класифікація повинна зводитись  до кон¬кретного носія та навіть ретранслятора  злочинної субкультури, вносячи  окремі випадки у загальну схему  кримінальної субкультури. Треба враховувати  юридично- психологічні, юридично-соціологічні та інші комплекси, адже недарма деякі  «лихі» й вдалі злочинці та їх образи знайшли відо¬браження при міфологізації та романтиза¬ції злочинного способу життя.

Кримінальна субкультура - найниж¬чий, найнебезпечніший щабель у струк-турі субкультур. Субкультури як куль¬турна реальність з точки зору правової аксіології умовно складаються з  трьох блоків: позитивні (культуротворчі, пра-вомірні) субкультури, нейтральні (без¬відносні) та негативні (деструктивні, протиправні) субкультури. До складових  протиправної субкультури належать суб¬культура правопорушників та субкуль¬тура злочинців.

Дослідження кримінальної субкульту- ри як суспільної реальності сьогодення розширює та збільшує можливості для  ґрунтовної протидії злочинності та до по¬слаблення її впливу, стає запорукою  вдо¬сконалення профілактичної роботи та антикримінальної діяльності, спрямованої  на зменшення суспільно небезпечного і протиправного впливу кримінальної суб-культури на конкретну особу, окрему гру¬пу, на державу та суспільство  в цілому.

Слід визнати, що кримінальна  суб¬культура певною мірою впливає  на по-ширення протиправної поведінки. В останні роки та навіть десятиріччя  вплив кримінальної субкультури  й про¬типравної поведінки на соціум і на окре¬мого індивіда посилювались, набуваючи масового характеру. Так, за даними Держ- комстату України, в 2007 р. всього було зареєстровано 408 170 злочинів, в 2008 р. всього було зареєстровано 390 162 зло¬чинів, в 2009 р. - 439 459 злочинів (для  порівняння, в 1990 р. - 369 809 злочинів). Якщо в 2005 р. притягнутих до адміні-стративної відповідальності (тис. осіб) було 6370,3, то в 2006 р. притягнутих до адміністративної відповідальності (тис. осіб) було 7677,9, а в 2007 р. притягну¬тих до адміністративної відповідаль¬ності було 8867,5 (тис. осіб), в 2008 р. - 9874,9 (тис. осіб).

Не покращується криміногенна ситу¬ація навіть з огляду на різке  зменшення чисельності населення. За даними Держ- комстату України, в 1993 р. кількість на-явного населення  була (тис. осіб) 52 244,1, в 2007 р. кількість  наявного населення була (тис. осіб) 46 646,0, в 2008 р. кількість наявного населення  була (тис. осіб) 46 372,7, в 2009 р. - 46 143, 7 (тис. осіб) , в 2010 р. - 45 962,9 (тис. осіб). Таким  чи¬ном, в 2007 р. на 46 646 000 громадян України  всього було зареєстровано 408 170 злочинів, в 2008 р. на 46 372 700 осіб було зареєстровано 390 162 злочинів, в 2009 р. відповідно - 439 459 злочинів на 46 143 700 жителів.

 

3.Проаналізуйте структуру  злочинності залежно від ступеню  тяжкості за 2003-2009 роки. Як змінився  цей показник? Про що може свідчити  ця тенденція?

 

	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009
особливо тяжких	25822	20812	18431	16139	14607	13396	13597
тяжких	260655	236556	202408	158915	135646	122782	140932
середньої тяжкості	209181	202089	198077	174472	172251	167394	203291
невеликої тяжкості	60693	60648	66809	71374	78789	80852	76858

 

1)визначимо середні показники  злочинності в залежності від  ступеня важкості:

А)особливо тяжких-33084934/7=47264191

Б)тяжких-21760437/7=31086338

В)середньої тяжкості-20810436/7=29729194

Г)невеликої тяжкості-49602299/7=70860427

Визначимо динаміку змін злочинів за 7 років:

1)13597-25822=-12225

2)140932-260655=-119723

3)203291-209181=-5890

4)76858-60693=-53005

Ми бачимо чітку тенденцію  зменшення показників злочинності.