Податковий контроль

N 180  (  180-97-п  )  "Про   затвердження  Положення  про   порядок складання єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи,організації" (зі змінами і доповненнями,  затвердженими постановою Кабінету Міністрів  України  від  20  травня  1997  року   N   471 ( 471-97-п )  "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 1997 року N 180 "Про  затвердження Положення  про  порядок  складання  єдиного  кошторису  доходів  і

видатків бюджетної установи, організації").     Доходи,   одержані   від   надання    платних    послуг,спрямовуються  на  відшкодування витрат,  пов'язаних з наданням цих послуг, сплату податків,  обов'язкових  до  чинного  законодавства внесків, відрахувань, зборів, платежів.

Прибуток,  що  залишається  в  розпорядженні  державного навчального закладу,   спрямовується   на   покриття   перевищення загальної суми   видатків   закладу   над  встановленими  обсягами бюджетних асигнувань.

     При цьому   суми прибутку повинні спрямовуватись  в першу чергу

на покриття потреби в  коштах на  заробітну  плату  працівників  (з нарахуваннями), матеріальне  забезпечення  учнів  та  студентів  з числа дітей-сиріт і дітей,  які залишились без піклування батьків,виплату  стипендії,  харчування  в порядку державного забезпечення відповідних визначених  законом  категорій  учнів  або  студентів,оплату витрат, пов'язаних з господарським утриманням закладу, інші невідкладні витрати закладу в цілому.

     Спрямування  прибутку   на  придбання   обладнання,  здійснення капітального ремонту приміщень, матеріальне заохочення працівників дозволяється лише   за   умови  повного  забезпечення  фінансовими ресурсами вищезазначених невідкладних витрат закладу в цілому.

     4.4. Кошти,   одержані   від    надання    платних    послуг,зараховуються  на   поточні   рахунки   по  позабюджетних  коштах  в порядку, встановленому  наказом  Міністерства  фінансів  СРСР  від 10 березня 1987 р.  N 61 з дотриманням Порядку ведення касових операцій   у   народному   господарстві   України,   затвердженого

постановою Правління  Національного банку  України  від  13  жовтня 1997 р.  N 334 ( z0530-97 ). Одержання готівкових коштів за надані послуги оформлюється відповідно до чинного законодавства.

            5. Облік операцій з надання  платних послуг

     5.1. Документальне   оформлення  операцій  з  надання   платних послуг залежно  від їх галузевої належності здійснюється за кожним видом послуг  окремо  в  порядку,  встановленому  для  відповідних галузей народного господарства.

     5.2. Державні  навчальні заклади,  які надають  платні послуги,зобов'язані вести   облік  та  складати  звітність   за  цим   видом діяльності відповідно до чинного законодавства.

                      6. Заключні положення

     6.1. Відповідальність  за організацію і якість надання  платних послуг, а  також  обгрунтованість розмірів плати за послуги несуть керівники закладів.

     6.2. До  виконання   платних  послуг  рекомендується  залучати студентів вищих  закладів  освіти  I-IV рівнів акредитації,  учнів професійно-технічних закладів  освіти  та  учнів  старших   класів середніх закладів   освіти,   працівників   закладів.   Для  цього пропонується створювати в закладах освіти на  громадських  засадах бюро по  працевлаштуванню  для  постійного інформування студентів,

 учнів та працівників цих закладів про створювані  робочі  місця  й для сприяння реалізації ініціативних пропозицій.Керівникам навчальних закладів встановити перелік  платних освітніх  та  інших послуг,  що надаються навчальним закладом,  із

зазначенням часу,  місця,  способу та  порядку  надання  кожної  з послуг,  розрахунку  їх  вартості  та особи,  відповідальної за їх надання.  Контроль за  виконанням  наказу  покласти  на  заступників  Міністрів відповідно до розподілу  обов'язків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Ємко Ю. Модернізація податкової служби України / Ю. Ємко // Збірник наукових праць Академії ДПС. - 2005. - №4 (14). - С. 184-187.

2. Волкова Ю. О. Удосконалення податкового контролю як елемент формування податкової політики / Ю. О. Волкова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 10(65). - С. 23-27.

3. Податковий контроль (основи організації) В. А. Онищенко - К.: 2006. - С. 420

4. Закон України "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України" від 20 травня 2010 року №2275-VI.

5. Податкового Кодексу [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kchp.com.ua/novoe/podatkoviy-kodeks- ukra-ni.html

6. Хмільовська К. В. Організаційні засади податкового контролю / К.В. Хмільовська // Фінанси України. - 2003. -№ 2.- С. 50-54.

7. Карпінський Б. А. Податковий контроль в Україні: концептуальні засади функціонування й удосконалення / Б. А. Карпінський, Н. С. Залуцька // Стан і проблеми оподаткування в умовах ринкової економіки: матеріали VI-ої Міжнар наук.-прак. конф. - Донецьк: ДонДУЕТ,

2006. - С. 53-60.

8. Ярема Б. П. Податковий менедж¬мент: навч. посіб. / Б. П. Ярема, В. П. Маринець. - Львів: «Манголія плюс», 2006. - 224 с.

9. Корнієнко Т. В. Удосконалення фінансово - кредитного механізму та організаційної структури управління // Науковий вісник УФЕІ ДПА України.- 2007. - № 1. - С. 45-53.

2007. Скворцов Н. Н. Всё о налогах в Украине / Н.Н. Скворцов. - К.:КОНКОРД.- 328 с.

10. Чорний М. П. Фіскальне адміністрування: навч. посіб. - Тернопіль: Танг, 2002. - 172 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

1.Розкрийте зміст, цілі, суб’єкти індивідуальної профілактики  злочинів…3

2.Кримінологічна характеристика  злочинів у сфері економіки………….22

3. Розробіть бланк для  вивчення кримінальних справ  про 

умисні вбивства……………………………………………………………….

Література………………………………………………………………………

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Варіант №4

 

1.Розкрийте зміст, цілі, суб’єкти індивідуальної профілактики злочинів. Запобігання злочинності - це сукупність різноманітних видів ді¬яльності і заходів у державі, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин з метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують злочинність або сприяють їй, а також недопущення вчинення злочинів на різних стадіях злочинної поведінки.

Як інтегративна система  організованої протидії злочинності, запобігання злочинності включає  в себе різноманітні запобіжні заходи різних галузей знань. Для належного  впорядкування запобіжних за¬ходів, чіткого визначення рівня і напрямів запобіжної діяльності суб'єктів, їх компетенції, природи самих заходів тощо виникає  необхідність їх класифікації. Класифікація - це розподіл явищ, понять, заходів  за класами залежно від загальних  ознак або класифікатора. Існують  різні класифікації запобіжних заходів  з урахуванням тих цілей, які  перед ними ставляться. Заходи можна  класифікувати за: рівнем, масштабом, змістом, суб'єктами, об'єктами та ін. За рівнем розрізняються загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні  заходи запобігання злочинності; за масштабом - заходи, які здійснюються у територіальному розрізі, на окремому об'єкті, щодо групи осіб; за змістом - заходи соціально-економічного, соціально-демографічного, технічного, екологічного, правового  та іншого характеру; за суб'єктами - заходи, що здійснюються органами всіх гілок  влади, організаціями, трудовими об'єднаннями, установами, окремими громадянами; за об'єктами - відповідно до видів злочинів, на протидію яким вони спрямовані.

1.  Загальносоціальне запобігання злочинності - це насамперед комплекс перспективних соціально-економічних і культурно-виховних заходів, спрямованих на подальший розвиток та вдосконалення су¬спільних відносин і усунення або нейтралізацію разом з тим причин та умов злочинності. Тому вирішальна роль у поступовому зменшенні соціальних суперечностей в усіх сферах соціального життя належить розумній господарсько-організаційній та культурно-виховній діяльно¬сті державних органів, підприємств, установ, фірм, громадських орга¬нізацій. Запобіжний потенціал цієї діяльності полягає в тому, що вона протидіє негативним явищам і процесам, які сприяють відтворенню або збільшенню рівня злочинів, стимулює законослухняну поведінку людини. Загальносоціальне запобігання - це позитивний ефект про¬думаної соціальної політики, яка здійснюється не тільки і не стільки з метою безпосереднього попередження злочинності. Вона спрямова¬на перш за все на вирішення загальних економічних і соціальних за¬вдань держави. Загальносоціальне запобігання злочинності полягає в тому, що його здійснення зменшує соціальні суперечності, криміно¬генне протистояння різних верств населення, рівень безробіття, підвищує стандарт життя людей, створює необхідні умови для легалізованого одержання достатніх прибутків громадянами, сприяє побудові міцного фундаменту щодо нормального функціонування всіх соціаль¬них сфер, виховання та контролю над дітьми і молоддю, оздоровлення морального клімату в суспільстві, впровадження високих моральних цінностей у ньому, додержання демократичних засад та ін. Прогресив¬ні соціальні програми спрямовані на утвердження законності, поваги до конституційних прав і свобод людини, зміцнення громадського по¬рядку, дисципліни, на вирішення проблем поєднання громадських, виробничих, сімейно-побутових інтересів жінок і сім'ї, соціальної адаптації маргінальних верств населення тощо.

Отже, загальносоціальне  запобігання злочинності - найважливі¬ший аспект соціальної політики. За словами  німецького криміналіста Ф. фон Листа, «найкраща кримінальна політика - це найкраща соціальна політика». Це соціальна реакція держави  і суспільства на злочинність. Загальносоціальне  запобігання створює соціально-економічні та культурні підвалини для ефективного  здійснення спеціально-кримінологічного і індивідуального запобігання  злочинам.

2.  Спеціально-кримінологічне  запобігання - це сукупність заходів  боротьби зі злочинністю, змістом  яких є різноманітна робота  держав¬них органів, громадських  організацій, соціальних груп  і громадян, спрямована на усунення  причин та умов, що породжують  і сприяють злочинності, а також  недопущення вчинення злочинів  на різних стаді¬ях злочинної поведінки. Спеціально-кримінологічне запобігання злочинам складається із трьох напрямів діяльності: кримінологічної про¬філактики; відвернення злочинів; припинення злочинів.

Кримінологічна профілактика - це сукупність заходів щодо за¬вчасного  виявлення та усунення негативних явищ, які виникли чи мо¬жуть виникнути  і детермінувати злочинність  або її окремі види. Залеж¬но від  того, на які явища і процеси  спрямовані профілактичні заходи, можна  виділити види профілактики, зокрема, профілактику випередження, обмеження, усунення та захисту.

Профілактика випередження (наприклад, кримінологічна експерти¬за  нормативно-правових актів), профілактика обмеження (наприклад, наркоманії, алкоголізму, бездоглядності дітей), профілактика усунення (наприклад, випуску чи реалізації недоброякісної продукції), профілактика захисту призвана анулювати незахищеність чи недостатню захищеність і безпеку особи  і матеріальних об'єктів; вона створює  зовнішні ускладнення щодо посягань на охоронювані суспільством цінності.

Відвернення злочинів - спеціфичний  напрям спеціально-кримінологічного запобігання, що складається із сукупності заходів, спрямованих на окремі групи та конкретних осіб, які виношують злочинні наміри, замислюють вчинення злочинів і позитивно  сприймають злочинний спосіб життя, з метою дискредитування злочинної  поведінки, добровільної відмови від  злочинної мотивації та наміру або  продовження злочинної діяльності. Відвернення злочинів має місце  тоді, коли злочинна поведінка проходить  етап від моменту формування злочинного мотиву до початку виконання злочину.

Заходи протидії злочинної  мотивації доцільно розділити на дві групи: заходи переорієнтації антисуспільної настановки і активні контрзаходи.

Заходи переорієнтації антисуспільної настановки включають:

а) спеціальні економічні і  соціально-психологічні програми, які  роз-раховані на те, щоб людина у  суспільстві отримувала більш-менш повне задоволення своїх потреб і відмовлялась від злочинних  намірів;

б)  заходи, спрямовані на формування у громадян антикримінальної культури; в) кримінологічна поінформованість населення для його більш тісного  співробітництва з правоохоронними  органами; г) організаційно-правові  заходи, які підвищують у людей  почуття відповідальності і виробляють у них уявлення про допустимі  засоби досягнення своїх потреб.

Активні контрзаходи - це заходи переконання, різних форм при¬мусу, застереження і допомога особам, звільненим з  місць позбавлен¬ня волі.

Припинення злочинних  проявів визначається як сукупність видів діяльності, спрямованих на недопущення завершення розпочатого  злочину шляхом розроблення і  здійснення спеціальних заходів. Особ¬ливість запобіжної роботи на стадіях готування  і замаху на злочин залежить від  обсягу виконаної злочинної діяльності, особи винного, характеру злочину  тощо. У зв'язку з цим розрізняють  заходи опанування, обережності та активного втручання. Заходи опанування здійснюються з метою досягнення добровільної відмови особи від  продо¬вження злочинної діяльності. Заходи обережності застосовуються для того, щоб створити умови, які  виключають можливість чи перешко¬джають продовженню розпочатої злочинної  діяльності (посилення патрулювання певними органами, зміна режиму роботи, розроблення системи термінового  зв'язку населення з міліцією в  містах і селищах міського типу, на автомагістралях, створення спецпідрозділу з бороть¬би з нелегальною  міграцією тощо). Заходи активного  втручання при¬пускають негайну  реакцію правоохоронних органів  у випадках, коли прогаяння потягне  за собою безпосереднє посягання (наприклад, затримання злочинця під час готування  до злочину або замах на злочин, створення умов для перетворення розпочатої злочинної діяльності на невдале готування або замах  тощо).