Гра на уроках, як метод організації навчання

Організуючі правила визначають порядок, послідовність ігрових дій і взаємостосунків дітей. В грі формуються ігрові відносини і реальні відносини між дітьми. Відносини в грі визначаються ролевими відносинами. Правила гри і повинні бути направлений на виховання позитивних ігрових відносин і реальних в їх взаємозв'язку. Дотримання правил в ході гри викликає необхідність прояву зусиль, оволодіння способами спілкування в грі і поза грою і формування не тільки знань, але і різноманітних відчуттів, накопичення

добрих емоцій і засвоєння традицій.

Висновок

Відродження нашого суспільства, його успішний розвиток на сучасному  етапі значною мірою залежить від творчості та активності людей, їх ініціативи, тих умов, які створюються  для розвитку кожної особистості. При цьому велика увага повинна приділятися підростаючому поколінню. Вирішення цієї проблеми у значній мірі залежить від вчителя, вихователя дитячого колективу, діяльність яких повинна бути спрямована на створення у навчально-виховному процесі сприятливих умов для розвитку потенціальних творчих можливостей учнів, їх творчої сутності. Дослідження, проведені в цій сфері, свідчать, що одним з шляхів вирішення поставленого питання є використання внавчанні ігрових методів. Робота з образами, які пронизують всю ігрову діяльність, стимулує процеси мислення, в тому числі творчу інтуіцію.

Цінність методу розвитку та виховання грою полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча і виховні функції  діють в тісному взаємозв'язку. "Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке в дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, такою в багатьох поглядах буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається в грі"(А.С.Макаренко, цит. за [17]). В.Вундт також відмічає: "Гра - це дитя праці. Немає ні однієї гри, яка не мала б собі прототипу в одній з форм серйозної праці."

Пробуджуючи уяву та емоції, ігрові прийоми навчання активізують  здібності, викликають захопленість діяльністю - якості, які характеризують наявність  творчого начала та активізують вольові зусилля для досягнення творчої мети. Зміна ставлення до навчання сприяє кращому засвоєнню матеріалу, розвитку творчості в будь-якій галузі діяльності.

Розділ 2. Розвиток творчої  особистості в процесі навчально-ігрової діяльності

2.1. Гра як метод розкриття  творчої особистості в процесі  викладання іноземної мови

Елементи творчості  властиві майже будь-якому виду праці, вони мають величезне значення в  навчанні, грі та ін., тобто не лише мистецтво може розвинути творчий  потенціал дитини, а будь-яка діяльність, якщо в неї внести творчий елемент. Кожен шкільний предмет має великий виховний та науковий потенціал [33]. Так, творчі здібності розглядаються не як особливий, самостійний вид здібностей, вони виступають не в якості окремої модальності, а характерні для будь-якого виду праці. Умовно кажучи, творчіськість - це здатність не просто до вищого рівня виконання будь-якої діяльності, але до її перетворення та розвитку. З точки зору педагогіки, навчання неможливе без творчості творчі здібності - умова найбільш успішного засвоєння особистістю виду діяльності [1].

Здібності людини успішно проявляються лише в тій діяльності, яка вимагає  розвитку саме цих здібностей. Відповідно, для розвитку творчих здібностей необхідна діяльність, яка містить в собі творчість [16]. Творча діяльність проявляється, перед усім, в оригінальності та в розвитку уяви. Отже, ідеальним для розвитку творчості є навчання з використанням ігрових елементів, адже саме гра (особливо сюжетно-рольова, або творча, як називають її деякі дослідники) навчає таким обов'язковим для розвитку творчості здібностям як моделювання, порівняння, узагальнення, конкретизація, навчання мистецтву доводити, прогнозування при заповненні пропусків у тексті під час читання [20], "проблемні" вміння (бачити, ставити, розв'язувати проблеми). Крім того, гра приносить внутрішню розкутість, без якої не може бути творчості. На основі ігрової діяльності у дитини формується ряд психологічних новоутворень. Це перед усім уява та символічна функція свідомості, які позволяють дитині виробляти в своїх діях переніс властивостей одних речей на інші, а це, як ми знаємо підвалини розвитку творчої діяльності. Задовольняючи свою природну, невсипучу потребу в діяльності, в процесі гри учні "добувають" в уяві все, що недоступне їм у навколишній дійсності. В захопленні вони не помічають, що вчаться, розвивають фантазію. Разом з тим у дитини виникає осмислена орієнтація у власних переживаннях та їх узагальнення, на основі чого можуть бути сформовані навики їх культурного вираження.

Творчість передбачає співпадання  мотиву та мети, тобто захопленість самим предметом, самою діяльністю. Цього майже неможливо досягнути  без використання ігрових елементів  в навчанні. Не слід забувати, що те, що людина робить з любов'ю, вона постійно удосконалює, реалізуючи все нові задуми, народжені в процесі самої роботи. В результаті новий продукт його діяльності значно перевершує його початковий задум. В цьому випадку можна говорити про те, що мав місце розвиток діяльності по ініціативі самої особистості (фактично саморозвиток особистості), а це і є творчість.

Педагоги-практики [30], ділячись своїм досвідом в навчанні творчості засобами різних навчальних предметів, стверджують, що потрібно аналізувати кожен текст, розкривати його суть, ставити проблемну ситуацію (все те, що, як ми раніше виявили, сприяє розвитку творчості в молодому допитливому розумі), привносячи в навчання елемент гри, але не перетворюючи урок в розвагу.

Вчитель повинен вміти  створювати ситуації, в яких не тільки він вчить дитину, але й дитина "вчить" його і в ході такого "навчання" вирішує творчі задачі. Потрібно знаходити потрібні форми найпростіших задач, поступово їх ускладнюючи, рішення яких необхідно для "витягування" внутрішнього плану дій дитини. Діти не повинні вчитись отримувати від педагога "кінцеві" відповіді. Навчальний процес - співтворчість педагога і учня [17]. В навчанні творчості центральною ланкою є навчання творчому вирішенню задач. Прикладом творчого навчання також може служити організація спеціального тренування в рішенні як можна більше різноманітних задач, в їх постановці, в відкритті інформації, її трансформації, і т.п. Потрібно максимально допомогати дітям в реалізації їх духовних та творчих потенцій.

Обидва фактори - інтелектуальний  і емоційний - однаково виявляються  необхідними для акту творчості. Почуття, як і думка, рухає творчістю людини [15]. Чим більше емоційне навантаження відчуває особистість в процесі формування світогляду, тим більша впевненість, що ті чи інші положення світоглядної концепції будуть засвоєні особистістю та стануть її переконаннями. Гурець Н.Т. [7] дослідно довела, що створення позитивного емоційного фону на занятті знижує почуття невпевненості, побоювання, тривожності. В ході інсценування навіть слабкі учні відчували себе окриленими, якщо у них виходила та чи інша роль, а завдяки цьому підвищувався і емоційний фон заняття в цілому. Необхідно відмітити, що це сприяло розумовому розвитку школярів (логічному мисленню, пам'яті), а також розвивалася увага, уява, фантазія, кмітливість учнів. На заняттях не заставляли їх мислити, розмірковувати, придумувати. Вони з задоволенням та захопленням виконували це самостійно, підбадьорюючи себе при труднощах, адже творчість розвивається і творчі сили міцніють тільки там, де є свобода їх прояву. Чим раніше та різноманітніше розвивати вміння в доступній та цікавій для дітей формі, тим легше буде вироблятися відповідний рефлекс [31]. Емоційна регуляція передбачає, насамперед, активне залучення сфери почуттів учнів до процесу засвоєння знань. Дослідженнями В.М.Ямницького [11] було доведено, що основним в навчанні є емоціогенний ефект новизни. Взагалі, емоціогенна ситуація - ті обставини учнівсько-пізнавальної ситуації, які з різною силою активізують емоції учнів.Він стверджує, що моделювання емоціогенних ситуацій сприяло прояву важливих переживань, які не тільки активізували протікання пізнавальних процесів, але й сприяли здійсненню творчих дій учнів у ході розв'язання запропонованих задач. За його даними коефіцієнт кореляції між здивуванням та успішністю реалізації кінцевого продукту складає 0,83, між сумнівом та успішністю - 0,88, і, як не дивно, між радістю та успішністю - 0,81. Крім того, чим вище інтенсивність переживання у випробуваних провідних емоціях, тим вищих результатів можна очікувати на результативному етапі творчої діяльності. Це підтверджується практикою, адже школярі люблять справи, які потребують емоціонального, інтелектуального та фізичного напруження [27]. Мобілізації всього потенціалу особистості потребує лише творча діяльність. Вона породжує і цікавість, і почуття глибокої задоволеності справою, сприяє різнобічному розвитку особистості.

Як ми вже виявили, міцні знання - фундамент для розвитку творчості, а ігри сприяють ефективному засвоєнню матеріалу, підвищують зацікавленість до предмету [22]

Творчий клімат в суспільстві  створюється не тільки вихованням допитливості, смаку до нестандартних рішень, здібності  мислити нетривіально. Необхідно ще виховати готовність до сприйняття нового та незвичайного, прагнення використовувати та впроваджувати творчі досягнення інших людей.

Творчий склад мислення - увага, пам'ять (ігри розвивають увагу, пам'ять на уроках англійської мови під час постановки вечорів [29]); здатність знаходити залежності та закономірності, класифікувати та систематизувати матеріал; здатність до комбінування; вміння знаходити помилки та недоліки, просторова уява, здатність передбачати результати своїх дій, уміння порівнювати, розрізняти інформацію [13].

Розвиток творчості  на уроках англійської мови відбувається, коли в навчальний процес залучаються  реальні комунікативні ситуації (комунікативно-діяльнісний підхід [23]). Це не тільки забезпечує розвиток творчих здібностей дітей, але й сприяє засвоєнню ними норм сучасної англійської мови та літературних реалій, ріст їх культурного рівня та активне включення в соціальну практику [26].

Розглядаючи термін "творчий" відносно уроку іноземної мови, можна  сказати, що творча робота учнів - це самостійне створенння нових оригінальних зразків в розмовній мові та на письмі. Під зразками слід розуміти твір, розповідь, кроссворд, вікторину, пісню, вірш та ін. Крім того, потрібно проводити максимальну естетизацію всіх форм життєдіяльності учнів, включаючи освоєння національних художніх досягнень, витвори народної творчості, світової культури [19].

Основними функціями  мовного етикету є контактовстановлююча функція та функція ввічливості (конативна). Обидві ці функції є  похідними від соціально-культурної та національно-культурної функцій мовного етикету, тому правила мовного етикету соціально продиктовані та є національно-специфічними. Засвоєння правил - передумова соціалізації дитини в певному культурному середовищі. Використання цих правид - результат творчих проявів дитини: вміння вибрати найбільш доречну формулу мовного етикету для певної людини та певних обставин є важливим показником опанування культурою мовного спілкування та одночасно результатом його самостійності та ініціативності в використанні засвоєних етикетних шаблонів, тобто результатом його творчих проявів. Природньо, що кожен акт прощання, привітання, вдячності та ін. додає до стандартних сталих формул мовного етикету і творчі, безліч різних "прирощень" чи "розгорнень", що робить репліки теплішими та переконливішими. Вміння "розгорнути" формулу мовного етикету також розглядають як творчий прояв словесної ввічливості дитини, так як і вибір тих чи інших паралінгвістичних засобів спілкування.

При вивченні віршів англійською  мовою потрібно усвідомлювати кожне слово твору та, порівнюючи його з можливими синонімами, виявити, який новий відтінок смислу, вносить слово, використане поетом, чому саме це слово, а не інше він вибрав. Можна навчити дітей встановлювати внутрішні логічні зв'зки в розвертанні теми поезії. Все це будуть способи аналізу вірша як особливої художньої форми. А як ми знаємо, навчання аналізувати - одна з складових навчання творчості. Такий самий підхід повинен бути і при навчанні дітей граматики. Поняття не повинно бути просто повідомлене; воно повинно бути тільки сформульовано шляхом дій самої дитини з предметом. Потрібно розкривати дітям основні сторони слова як одиниці повідомлення. Таких сторін в слові дві: форма і значення. Ці сторони знаходяться одна з одною в закономірних відносинах: будь-яка зміна форми слова - це обов'язкова одночасна зміна його значення [11].

Велику роль в креативній роботі учнів відіграють самостійність  та прояв індивідуальності учнів, особливий  склад думок та їх вираження. Саме час, відведений для консультацій та факультативних занять в школі нового типу дозволяє розвинути та реалізувати креативні здібності школярів, які прагнуть до знань та самоудосконалення. На факультактивних заняттях діти можуть виступати в ролі перекладачів, журналістів, поетів та письменників, методистів. Найвищого рівня креативності можуть досягти юні методисти. Вони виступатимуть в ролі співавторів міні-підручників, розроблятимуть комп'ютерні тести, тести по методиці європейської школи кореспондентського навчання (ЄШКО), і навіть можуть іти далі в своїх креативних проектах - вносити нові рубрики в завдання ЄШКО.

Але, звичайно, процес формування творчої особистості так само не можна зводити лише до озброєння  учнів способами миследіяльності, як не можна побудувати будинок, лише володіючи технологічними навичками і не володіючи уміннями проектувати, прогнозувати. Тому важливо враховувати ввесь комплекс творчих умінь при вихованні творчої особистості.

2.2. Вплив гри на формування пізнавальних інтересів школярів

Як відомо, велике значення в організації учбового процесу грає мотивація навчання. Вона сприяє активізації мислення, викликає  інтерес до того або іншого виду занять, до виконання тієї або іншої вправи.

Найсильнішим мотивуючим чинником є прийоми навчання, що задовольняють потребу школярів у новизні матеріалу, що вивчається, і різноманітності виконуваних вправ. Використовування  різноманітних прийомів навчання сприяє закріпленню мовних явищ в пам'яті, створенню більш стійких зорових і слухових образів, підтримці інтересу і активності дітей[31]. Урок іноземної мови розглядається як соціальне явище, де класна аудиторія - це певне соціальне середовище, в якому вчитель і учні вступають у певні соціальні відносини один з одним, де учбовий процес - це взаємодія всіх присутніх. При цьому успіх у навчанні - це результат колективного використовування всіх можливостей для навчання. І діти що навчаються повинні вносити значний внесок в цей процес. Широкі можливості для активізації учбового процесу дає використовування ігор. Гра - методичний прийом, що відноситься до групи активних способів навчання практичному володінню іноземною мовою.

Гра є умовним відтворенням її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального  спілкування [10,17]. Ефективність навчання тут обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмету.

Гра мотивує мовну  діяльність, оскільки діти що навчаються опиняються в ситуації, коли актуалізується потреба що-небудь сказати, запитати, з'ясувати, довести, чимось поділитися із співбесідником.