Место реалий в публицистике

Лексема “ реалія “ походить від латинського іменника жіночого роду res, rei (“ річ; предмет, факт, подія “). Логічно висловити здогад, що в латинській мові здавна побутував прикметник realis, утворений від іменника res, rei за допомогою прикметникового суфікса –al- по аналогії з прикметником hiemalis, утвореним від іменника hiems, hiemis. Проте  лексикографічні

 

джерела не підтверджують  цього припущення. У найповнішому словнику латинської мови, давньої  та класичної, - “ Totius latinitatis lexicon “ – зовсім немає слова realis як реєстрового. Згідно з оксфордським “ A glossary of later Latin  to 600 A.D. “, цей прикметник уперше ужив у 4 ст. н.е. римський філософ і ритор Г.М. Вікторінус у праці про Ціцерона. Відсутність лексеми realis у словникові Діканжа стверджує такий цікавий факт, що автори середньовіччя та пізніші – аж до 19 ст. не вживали цього прикметника.

 Слово realia за походженням є формою множини жіночого роду пізньолатинського прикметника realis, що перетворився в іменник однини. Це слово у не зовсім точному значенні набуло універсальної чинності у філологічній літературі 19 і першої половини 20 ст. загалом для позначення матеріальних предметів і характерних національних звичаїв. Частота вживання його зросла з  утвердженням реалізму.

У перекладознавчих працях лексема “ реалія “ як термін з’явилася у 40-х роках. Його уперше вжив А.Федоров (його діяльність склала цілу епоху в історії радянського перекладознавства ) у праці “ Про художній переклад “ (1941), але для того, щоб позначити не лексему, а національно-специфічний об’єкт. Характеризуючи працю перекладача, автор зазначає : “ Але водночас – це діяльність, що вимагає певних знань, не тільки практично-мовних, а й літературознавчих і історико-лінгвістичних, не кажучи вже про необхідність широкого культурного світогляду, що дозволяє…усвідомити…історичні і географічні реалії  і т. ін., одним словом, уміти орієнтуватися в будь-якому тексті. “ У подальших працях дослідник, що зробив чимало для вивчення реалій, для обґрунтування їхньої класифікації та способів відтворення їхніх функцій у перекладі, залишився вірний такому розумінню терміну “ реалія “. В останньому виданні книжки “ Основи загальної теорії перекладу : Лінгвістичні проблеми “ (1983) А.Федоров дещо уточнює дефініцію “ реалії “: ідеться не просто про “ слова, що позначають реалії “, а про “ слова, що позначають національно-специфічні реалії суспільного життя і матеріального побуту “. На думку вченого, можна встановити різні групи та підгрупи реалій за ознакою належності їх до тієї чи іншої сфери матеріального побуту, духовного життя людини, суспільної діяльності, до світу природи і т.д. Але для А.Федорова реалія – завжди явище позалінгвістичне, лише предмет матеріального світу, а не слово, що його позначає.[48:78]

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

поняттям слова  «життя»: «Словом «реалія» позначають предмет, річ,  яка матеріально  існує або існувала, нерідко пов’язуючи це слово за змістом з поняттям «життя».». Вона надає визначення реалії, згідно зі словниковим визначенням: « Реалія – це всякий предмет матеріальної культури, факти історії, державні інститути, заклади, імена національних та фольклорних героїв, міфічних істот тощо». [14:188]

В українському перекладознавстві  термін “реалія” вперше вжив О.Кундзіч  у праці “Перекладацька мисль  і перекладацький недомисел” (1954), підкреслюючи при цьому неперекладність реалій: «Я схильний вважати народні пісні аналогічними реаліями даного народу, що, як правило, не перекладаються».

Значним поступом в опрацюванні  реалій в українському перекладознавстві є праці В.Коптілова. У визначенні реалій учений акцентує передусім чинник міжмовного зіставлення. Так, у праці “Актуальні питання українського художнього перекладу” В.Коптілов називає реаліями «слова, що позначають предмети та явища, невідомі мові перекладу».

З цього твердження випливає й той  факт, що слова можуть бути реаліями в одній мові, але не бути такими  в іншій. Наприклад, у Великобританії, як і у нас, є проїзні квитки, а у США- їх немає. Отже, стосовно американського варіанту англійської  мови наш “проїзний квиток” – реалія, а стосовно британського варіанту – ні.

З погляду семантики  реалії, завдяки наявності в їхньому семантичному континуумі метамовної інформації про закріплення за “своїм” мовним колективом, збігаються частково з діалектизмами.[19:22] Як і діалектизми, вони надають мовленню певного колориту, формують мовну характеристику літературних персонажів. Але принципова розбіжність між ними і діалектизмами полягає у тому, що географічна інформація реалій зв’язана з позначуваним предметом, це інформація про специфічні предмети та явища певного географічного ареалу. Місцева маркованість діалектизмів – це інформація про специфічні мовні засоби позначення загальновідомих предметів.

Вживається у філологічній літературі і термін «діалектні реалії». Його розуміють подвійно, позначаючи ним слова, що називають предмети і явища вузького ареалу, або ж діалектні регіональні назви для предметів чи уявлень загальнонародних.

Як вважає Полюжин М. М., певну близькість з семантичного та стилістичного боку мають реалії з термінами – мовними знаками, які репрезентують наукові поняття спеціальної професійної галузі знань. Їхня кореляція полягає в тому, що інколи термін збігається з реалією, тобто існують терміни-реалії. [38:112]Наприклад, Pitch – подача у бейсболі. Це свого роду термін, та оскільки на Україні немає такого виду спорту, то це реалія. Як і реалії, терміни можуть набувати переносного значення, це – один із активних процесів у сучасних мовах.

За походженням терміни  і реалії різняться між собою. Реалії виникають переважно в народній гущі, а терміни створюють учені та спеціалісти-практики, часто на основі елементів з латинської та грецької мов або шляхом свідомого переосмислення звичайних  “неспеціалізованих” слів. Сукупність термінів з певної галузі створює єдине ціле – терміносистему. Опис значення терміна тотожний самому його значенню, у реалії ж можна виділити при описі окремі аспекти.

Терміни і реалії по-різному  стають широковідомими: терміни як назви певних предметів починають часто вживатися з поширенням цих предметів, в науці це зв’язано з процесом обміну науковою інформацією. Реалії проникають в інші мови завдяки художньому перекладу і засобам масової комунікації. Головна розбіжність між ними – сфера їхнього вжитку, функціонально-стилістичний критерій: терміни найширше вживаються у мові науки, вони - основа всіх терміносистем. Реалії переважають у художніх текстах, усному мовленні.

Деколи реалія як словосполучення  складається з компонентів, які  самі не є реаліями.

Тож ми вже розглянули та визначили поняття реалії, яких, як виявилось, дуже багато, і зробили висновок, що реалія - це слова, що позначають предмети, процеси, явища, назви географічні та власні назви і імена, характерні для життя і побуту країни, історично закріплені або сучасні.   Багато визначень реалій співпадають, або близькі до визначення безеквівалентної лексики. Тож визначимо місце реалій в лексиці, безпосередньо в безеквівалентній лексиці.

 

1.4. Реалія в системі безеквівалентної лексики

Зіставлення словарного складу будь-якої іноземної та рідної мови  з’ясовує, що в іноземній мові поряд з мовними одиницями, що  мають одиничні, або численні відповідності в перекладацькій мові, є такі лексичні і граматичні одиниці, для яких в перекладацькій мові не існує прямих відповідностей. Одиниці іноземної мови, що не мають регулярних відповідностей в мові перекладу, мають назву безеквівалентних  одиниць. Безеквівалентна лексика, як зазначає А.В. Суперанська, головним чином, виявляється серед  “неологізмів, серед слів, які називають специфічні поняття і реалії, і серед маловідомих імен і назв, для яких треба створювати оказіональні  відповідності в процесі перекладу”. А.В. Суперанська також відносить до безеквівалентної лексики “імена людей, прізвиська тварин, географічні назви, назви рослин, історичних подій, документів, організацій, партій, символів, транспортних засобів та ін.”.[43:136] Влахов і Флорин вважають, що до складу безеквівалентної лексики входять, окрім реалій, терміни, вигуки, звукоімітації, екзотизми, абревіатури, звернення, фразеологізми.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

За визначенням безеквівалентної лексики Голікова Ж.А. надає наступне поняття: «Безеквівалентними являються  слова, що служать для вираження понять, які відсутні в іншій культурі та, як правило, не перекладаються на іншу мову одним словом, не мають еквівалентів за межами мови, до якої вони належать».

Болгарські вчені визначають ще один момент, який відрізняє реалію від безеквівалентного слова: “в загальних рисах слово може бути реалією у відношенні до всіх або більшості мов, а безеквівалентним – переважно в рамках даної пари мов, тобто, як правило, список реалій даної мови буде більш або менш постійний, який не залежить від перекладацької мови, в той же час, як словник безеквівалентної лексики, опиниться різним для різних пар мов” [12:210].

Тож ми бачимо що існує  декілька досліджень та тверджень з  приводу визначення місця реалії в системі безеквівалентної лексики. У нашому дослідженні ми більш схиляємось до визначення Коміссарова В.Н., який розглядає реалію не тільки як суто позамовне явище, визначаючи її як факти, пов’язані з подіями суспільного та культурного життя країни, особливостями її державного ладу, історією її народу, а й відносить до реалій географічні назви, власні імена та прізвища, назви закладів тощо. Тож ми виявили визначення реалії та її місце в лексиці в загалом, та для більш повної уяви про реалії розглянемо також класифікацію реалій.

 

 

1.5. Класифікація реалій

Багато сучасних лінгвістів надає класифікацію реалі, розглядаючи  її з видового та історико-семантичного погляду.

Голікова Ж.А. надає наступну узагальнюючу видову класифікацію реалій:

«Як мовне явище, що найбільш тісно пов’язане з  культурою, реалії швидко реагують на будь-які зміни у розвитку суспільства; серед них завжди можна виділити реалії-неологізми, історизми, архаїзми». Також до числа реалій у лінгвокраїноведенні вона відносить ономастичні реалії:

1. географічні  назви ( топоніми ), особливо ті, що мають культурно-

 

історичні асоціації;

2. антропоніми  – імена історичних осіб, суспільних  діячів, вчених, письменників, діячів  мистецтва, відомих спортсменів,  персонажів художньої літератури  та фольклору;

3. назви витворів  літератури та мистецтва; історичні факти та подій у житті країни; назви державних та суспільних закладів та багато інших.[14:194]

Найбільш розвернуту та повну видову класифікацію реалій надає Виноградов В. Він виявляє, що реалії поділяються на:

1. Етнографічні та  міфологічні реалії:

А) Етнічні та соціальні спільноти та їх представники:

Б) Божества, казкові істоти, легендарні місця:

2. Реалії світу природи:

А) Тварини:

Б) Рослини:

В) Ландшафт, пейзаж:

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Розібравши значення реалій, їх визначення та класифікацію, а також ми виявили, що при перекладі реалій виникає чимало проблем. Оскільки у нашій роботі ми досліджуємо публіцистику, в якій часто використовуються реалії з назвами політичних партій, географічні та власні назви тощо, то ми схиляємось до класифікації Виноградова В., а саме: реалії державно-адміністративного устрою та громадського життя: адміністративні одиниці та державні інститути, громадські організації, партії та ін. їх функціонери та учасники, промислові та аграрні підприємства, торгові приміщення, основні військові та поліцейські підрозділи та члени, громадські посади та професії, титули та звання. Ономастичні реалії: Антропоніми – загальні імена та прізвища, індивідуальні імена та прізвища – імена та прізвища відомих письменників, спортсменів, військових та інших знаменитостей. Які при перекладі не вимагають особливих коментаріїв. Топоніми – географічні назви, назви міст та селищ, парків, курортів, імена літературних героїв, назви компаній, музеїв, театрів, палаців, ресторанів, магазинів, пляжів,   аеропортів та ін. Голікова Ж.А. також відносить до реалій ономастичні реалії, які найбільш часто зустрічаються в газетно-інформаційному матеріалі.

Оскільки наша кінцева мета дослідити проблеми перекладу реалій в публіцистичному тексті, то перш ніж розглянути прийому перекладу реалій з англійської на українську мову, згадаємо поняття перекладу взагалі, поняття адекватності та еквівалентності перекладу.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ПЕРЕКЛАД РЕАЛІЙ В ГАЗЕТНО-ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ  ТЕКСТІ

 

2.1. Адекватність перекладу при відтворенні реалій

Переклад як термін має  полісемантичну природу, його найбільш розповсюджене і здебільшого  узагальнююче значення пов’язують з  процесом передачі значення/змісту слова, групи слів, речення або уривку з мови оригіналу на мову перекладу [26:178.]. Поняття “переклад” можна визначити наступним чином : заміна текстового матеріалу однієї мові (мови оригіналу) еквівалентним текстовим матеріалом іншої мови (мови перекладу) [22:94].Головною метою будь - якого перекладу – є досягнення адекватності. Адекватність - це вичерпна передача смислового змісту оригіналу і повна функціонально - стилістична відповідність йому. Оскільки зрозуміло, що було б непогано, якби зміст оригіналу та перекладу були тотожними, то можна зробити висновок, що переклад має повністю зберігати зміст оригіналу : повноцінність перекладу означає вичерпну передачу смислового змісту оригіналу  і повноцінну функціонально-стилістичну відповідність йому[48:158].Але Л.С. Бархударов вважає, що про повну відповідність можна говорити лише відносно, адже за його словами при перекладі уникнути втрат неможливо, тобто має місце неповна передача значень, що містить їх текст оригіналу. Виходячи з цього Л.С. Бархударов робить закономірний висновок, що текст перекладу ніколи не може бути повним та абсолютним еквівалентом тексту оригіналу. Схожої ж думки дотримується і Ю. Найда, за словами якої намагання досягти еквівалентності може призвести до значного відходу від оригіналу. Саме тут необхідно зазначити, що терміни “адекватність” і “еквівалентність” дещо відрізняються один від одного.