Моральне виховання молодших школярів засобами української народної казки

1.3. Особливості та умови  морального виховання молодших школярів.

Розглянувши характеристики морального виховання та молодшого шкільного віку, перейдемо безпосередньо до особливостей морального виховання учнів початкової школи.

Більша частина дітей приходить в 1 клас з дитячого саду, де хлопці отримують достатній запас моральних уявлень і звичок. Діти мають широке коло уявлень про хороші і погані вчинки, навички ввічливого ставлення до оточуючих. Прагнення дітей стати школярами є хорошим стимулом для морального виховання. З приходом дітей у школу коло їхнього спілкування та обов'язків розширюється. Головним для дітей, як вже було сказано, стає навчання. Крім того в школі вони мають навчитися будувати моральні відносини з товаришами по класу і з учителем [17, с.245].

Усвідомлення важливості, потрібності нових обов'язків і справ зумовлює готовність дитини виконувати нові вимоги дорослих: сумлінно готувати шкільні завдання, старанно оволодівати знаннями, активно брати участь в житті класу [13, с. 137].

Вчені в галузі педагогіки виявили, що в різні вікові періоди існують неоднакові можливості для морального виховання.Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості:  
          1. Схильність до гри. У разі ігрових відносин дитина добровільно вправляється, освоює нормативну поведінку. В іграх, більш ніж де-небудь, потрібно від дитини вміння дотримуватися правил. Порушення їх діти з особливою гостротою помічають і безкомпромісно висловили осуд порушника. Якщо дитина не підкориться думку більшості, то йому доведеться вислухати багато неприємних слів, а може, і вийти з гри. Так дитина навчається рахуватися з іншими, отримує уроки справедливості, чесності, правдивості. Гра вимагає від її учасників вміння діяти за правилами.

2. Неможливість довго займатися монотонною діяльністю. Як  стверджують психологи, діти 6-7-річного віку не можуть утримувати свою увагу на одному якому-небудь предметі більше 7-10 хвилин. Далі діти починають відволікатися, перемикати свою увагу на інші предмети, тому необхідна часта зміна видів діяльності під час занять.

3. Недостатня чіткість моральних уявлень у зв'язку з невеликим досвідом.

4. Може існувати протиріччя між знанням, як треба, і практичне застосування (це стосується етикету, правил хорошого тону, спілкування). Не завжди знання моральних норм і правил поведінки відповідає реальним діям дитини. Особливо часто це трапляється в ситуаціях, де відбувається розбіжність етичних норм і особистих бажань дитини.

5. Нерівномірність застосування ввічливого спілкування з дорослими і однолітками (у побуті та вдома, в школі і на вулиці).

В.А. Сухомлинський говорив: «У практичній роботі з морального виховання наш педагогічний колектив бачить перш за все формування загальнолюдських норм моральності. У молодшому віці, коли душа дуже податлива до емоційних впливів, ми розкриваємо перед дітьми загальнолюдські норми моральності, вчимо їх азбуки моралі:

1. Ти живеш серед людей. Не  забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на оточуючих тебе людей. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки запитанням до самого себе: не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, що оточують, тебе було добре.

2. Ти користуєшся благами, створеними  іншими людьми. Люди роблять тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром.

3. Всі блага і радощі життя  створюються працею. Без праці  не можна чесно жити.

4. Будь добрим і чуйним до  людей. Допомагай слабким і беззахисним. Допомагай товаришу в біді. Не чини людям зла. Поважай і шануй матір і батька - вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею.

5. Будь небайдужий до зла. Борися  проти зла, обману, несправедливості. Будь непримиренним до того, хто прагне жити за рахунок інших людей, йде на зло іншим людям, обкрадає суспільство.

Така азбука моральної культури, оволодіваючи якою діти осягають сутність добра і зла, честі і безчестя, справедливості і несправедливості.»[22, с. 161-165].

Психологи встановили, що молодший шкільний вік характеризується також підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм. Стрижнем виховання, що визначає моральний розвиток особистості в молодшому шкільному віці, є формування гуманістичного відношення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність [3, с. 41].

На порозі шкільного життя виникає новий рівень самосвідомості дітей, найбільш точно виражається словосполученням «внутрішня позиція». Факт становлення такої позиції внутрішньо в тому, що у свідомості дитини виділяється система моральних норм, яких він іде чи намагається дотримуватися завжди і скрізь, незалежно від обставин [6, с. 77].

Ж. Піаже встановлено, що в період 5-12 років уявлення дитини про моральність змінюються від морального реалізму до морального релятивізму. Моральний реалізм (в розумінні Паже) - це тверде, непорушне і однозначне розуміння добра і зла, розмежовує все що існує лише на дві категорії - хороше і погане. Моральний релятивізм, що виявляється у дітей приблизно з 11 років, заснований на переконанні, що кожна людина має право на справедливе і шанобливе ставлення до себе і в кожному його вчинкові можна побачити морально виправдане і засуджуване. 

У період морального реалізму діти судять про дії людей з їх наслідків, а не за намірами. Для них будь-який вчинок, який призвів до негативного результату, є поганим незалежно від того, зроблений він випадково чи навмисно, з поганих чи добрих спонукань. Проте при явних негативних наслідках вчинків вони здатні певною мірою брати до уваги наміри людини, даючи моральну оцінку його діям.  
Важливу роль у моральному розвитку дитини відіграє емпатія - здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншого. Емпатія як властивість особистості виступає мотивом різних форм поведінки.

Співчуття - стала властивість, вона спонукає людину до альтруїстичної поведінки, так як в її основі лежить моральна потреба у благополуччі інших людей, на його основі формується уявлення про цінності іншого [18, с. 159].

З віком здатність дитини переживати за іншого розвивається і переключається з реакції на фізичний збиток людини на реакцію на його почуття і далі - на реакцію на життєву ситуацію в цілому. У молодшому шкільному віці поряд з почуттям «Я» у дитини складається уявлення про «Я» інших людей, відмінному від власного. У цей період важливо навчити дитину враховувати інтереси інших, їх потреби, представлені переживанням. Для розвитку емпатії дуже важливо враховувати, що в цьому віці дитина особливо сприйнятлива до впливів дорослого. Але для цього потрібно, щоб сам вихователь був емоційно чуйний на переживання дитини, вмів вчасно прийти йому на допомогу.

Через емпатію при перевихованні дитини можливе формування мимовільної моральної мотивації. Якщо дитина робить моральний вчинок з потреби в самоствердженні, то його все одно необхідно похвалити. Бачачи радість людини, якій він допоміг, він переживає задоволення. У результаті повторення таких ситуацій станеться зсув мотиву: він буде прагнути задовольнити потреби інших людей заради їх благополуччя [7, с. 159].

Моральний розвиток молодших школярів відрізняється помітною своєрідністю. У їх моральній свідомості переважають імперативні (наказові) елементи, що обумовлюються вказівками, порадами і вимогами вчителя. Воно фактично функціонує у формі цих вимог, причому при оцінці поведінки діти виходять, головним чином, з того, що не треба робити. Саме  тому вони помічають найменші відхилення від встановлених норм поведінки і негайно прагнуть доповісти про них вчителю. З цим же пов'язана і інша риса. Гостро реагуючи на недоліки в поведінці своїх товаришів, діти часто не помічають власних недоліків і некритично ставляться до себе. Самосвідомість і самоаналіз у молодших школярів перебувають на низькому рівні, і їх розвиток вимагає від учителів уваги та спеціальної педагогічної роботи.

Вчинки дітей найчастіше носять наслідувальний характер або викликаються імпульсивними внутрішніми спонуканнями. Це потрібно враховувати у процесі виховання. Дуже важливо, зокрема, розвивати моральну свідомість хлопців і збагачувати їх яскравими моральними уявленнями з різних питань поведінки [12, с. 106].

У моральному вихованні молодших школярів слід враховувати, що діти починають активно, самостійно розбиратися в різних життєвих ситуаціях, але при цьому їх оцінка подій, вчинків часто носить ситуативний характер. Прагнення самим у всьому розібратися підтримується вчителем, він допомагає дітям у виборі правильної моральної оцінки [12, с. 245].

Психічна зрілість дітей до початку шкільного навчання не може бути високою, але вона - важливий показник певного психічного розвитку дитини, готовності стримувати свої бажання, спілкуватися на діловій основі, дотримуватися дистанції в бесіді з оточуючим людьми, підкорятися правилам спілкування в залежності від обстановки і ситуації, роблячи вибір на основі своїх моральних уявлень [1, с. 60].

Основою виховання, визначальною моральний розвиток, є формування гуманістичних відносин дітей, не залежно від змісту, методів, форм виховної роботи. Процес виховання, спрямований на розвиток всіх дітей, повинен бути побудований так, щоб забезпечити оптимальний розвиток кожної дитини, виходячи з його індивідуальності.

Знання моральних норм є передумова моральної поведінки, але одних знань не достатньо. Критерієм морального виховання можуть бути тільки реальні вчинки дітей, їх спонукальні мотиви. Бажання, готовність і здатність свідомо дотримуватися норм моралі можуть бути виховані тільки вправляючись в моральних вчинках.

Безпосередній вплив на придбання моральних цінностей лежить на вчителеві. Результат цього процесу залежить від того, як педагог підносить його дитині. Слово вчителя - свого роду інструмент впливу на виховання особистості дитини. Саме через розмови з педагогом, духовний розвиток дитини, самоосвіта, радість досягнення цілей, благородну працю відкривають людині очі на самого себе. Ми закликаємо своїх вихованців, бути правдивими і відвертими з самим собою, ставити таку мету в житті, для досягнення якої треба було вирішити завдання, які відповідають правилам моралі.

Моральне виховання є основою всіх основ, в залежності від того, що вклав педагог у душу дитини в цьому віці, буде залежати, що зведе він сам в подальшому, як буде будувати свої відносини з оточуючими.  
Включаючись в навчальну діяльність, молодші школярі вчаться діяти цілеспрямовано й при виконанні навчальних завдань, і при визначенні способів своєї поведінки. Їх дії набувають усвідомлений характер [17, с. 99 - 102].

Проблема морального розвитку молодшого школяра в процесі навчання взаємозалежна з трьома факторами, які визначає Т.В. Морозова. По-перше, прийшовши до школи, дитина переходить від «життєвого» засвоєння навколишньої дійсності, у тому числі і морально-етичних норм, що існують у суспільстві, до його наукового і цілеспрямованому вивчення. Це відбувається на уроках читання, російської мови, природознавства і т.д. Значення такого ж цілеспрямованого навчання має і оціночна діяльність вчителя в процесі уроків, його розмови, позакласна робота і т. д.. По-друге, під час навчальної роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де також йде засвоєння моральних норм, що регулюють взаємини учнів між собою і взаємини учнів з учителем. І третій фактор: у процесі обговорення становища в сучасній школі все частіше звучить теза про те, що навчання в школі - це, перш за все, формування моральної особистості [3, с. 109].

Працюючи над проблемами моральної вихованості молодших школярів, слід враховувати їх вікові та психологічні особливості.

Враховуючи вік дітей, норми моральної поведінки можна розбити на 3 рівні:

1. Дитина до 5 років засвоює примітивний рівень правил поведінки, заснований на заборону або запереченні чого-небудь. Якщо малюка привчили до виконання даних елементарних норм, то оточуючі вважають цієї дитини вихованим дитиною.

2. До 10-11-ти років необхідно, щоб підліток вмів враховувати стан оточуючих людей, і його присутність не тільки не заважало їм, але і було б приємним. Безглуздо говорити про другий рівні морального виховання, якщо не освоєно перший.

3. До 12-14 років освоюється принцип: «Допомагай оточуючим людям!»

Формування моральності відбувається в школі на всіх уроках. І в цьому відношенні немає головних і неголовних предметів. Виховує не тільки зміст, методи і організація навчання, вчитель, його особистість, знання, переконання, а й та атмосфера, яка складається на уроці, стиль відносин педагога і дітей, дітей між собою. Виховує себе і сам учень, перетворюючись з об'єкта в суб'єкт виховання. Розвиваюча активність школяра, свідомість, ініціативність у процесі навчання і є оволодіння власною поведінкою.

Для морального виховання важливо організувати колективну діяльність, пронизану високоморальними відносинами. Вплив колективу на особистість оптимально тоді, коли кожна дитина займає в колективі адекватне своїм можливостям місце, стає незамінною особистістю. Це призводить до розвитку почуття власної гідності, яке змушує дитину без зовнішнього спонукання діяти згідно з установленими моральним нормам і принципам. Виховання в колективі ставить школяра, навіть молодшого перед необхідністю елементарного самовиховання і самоосвіти, без яких взагалі неможливий розвиток, в тому числі і моральний.