Моральне виховання молодших школярів засобами української народної казки

У практиці виховної роботи далеко не завжди враховують вікову моральну самостійність школярів. Тривалий час поведінки учнів організовано так, що вони знаходяться під прямим контролем вчителя чи колективу, а це нерідко негативно позначається на моральному розвитку дітей, видимі результати якого проявляються у них пізніше, в підлітковому віці [6, с. 37-44].

Отже, новий зміст початкового навчання відкрив нові можливості для виховання дітей, в якому визначальне значення має зміст освіти, методика викладання, особистість і знання вчителя, який передає свій світогляд, культуру, моральний досвід наступному поколінню. Все це становить систему впливів, яка спрямовує розвиток дітей і визначає особливості їх формування. У початкових класах потрібні спеціальні прийоми, щоб діти змогли усвідомити навчальне завдання і як загальну, і як ставиться особисто до них. Одне із завдань морального виховання школи - правильно організувати діяльність дитини. Тому важливо вивчити способи організації морального виховання (форми, методи і прийоми). 

РОЗДІЛ 2. ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ КАЗОК НА РОЗВИТОК МОРАЛЬНОЇ ВИХОВАНОСТІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Особливості використання народної казки у моральному вихованні молодших школярів.

Моральному вихованню школярів присвячено немало наукових праць. Зокрема,  досліджували питання виховання моральної культури особистості. Однак проблема формування моральних почуттів молодших школярів засобами українських народних казок є не повністю дослідженою.

Я ставила за мету розглянути можливості використання української народної казки як засобу розвитку моральних почуттів молодших школярів.

Молодший шкільний вік –  особливий період у житті кожної людини, коли формується особистість,  розвивається мислення,  пам’ять,  увага, набувається перший моральний досвід. Усе те, що закладається в дитинстві, що впливає на почуття дитини, на підсвідомому рівні супроводжує людину протягом усього життя.  Ключовим компонентом у моральному вихованні стає емоційно-почуттєва сфера. Необхідні нові виховні технології, як вважає І. Бех, які б брали до уваги насамперед глибинні психологічні закономірності емоційно-почуттєвого розвитку особистості. Зважаючи на те,  що всі компоненти моральної свідомості  (знання, погляди, переконання) перебувають у тісному взаємозв’язку, ми розглядали роль моральних почуттів у структурі моральної свідомості особистості. „Під моральними почуттями треба розуміти такі емоційні ставлення до поведінки інших людей і до своєї власної, які відображають суспільну мораль, моральні традиції,  реальні ставлення людей один до одного” [11,  с. 157].

Моральні почуття активізують свідомість,  її пізнавальні та вольові функції. Формування моральних переконань –  головна сутність морального виховання, але воно неможливе без виховання моральних почуттів. Моральні почуття свідчать про перетворення зовнішніх моральних вимог особистості до самої себе, коли зовнішні дії через узагальнення стають у внутрішні, що визначатимуть моральну поведінку дитини.  Однак це можливо лише тоді, коли зовнішній вплив справляє на особистість сильне враження і викликає в неї глибокі переживання.

Серед дієвих засобів виховання моральних почуттів дітей особливе місце посідає казка.  Для молодших школярів саме казка є найцікавішим, найдоступнішим і ефективним джерелом здобуття моральних знань,  що пояснюють їхніми віковими психологічними властивостями.  Доцільність використання казки можна аргументувати  „законом емоційної реальності фантазії”. На думку Л. Виготського, художнє почуття – це почуття звичайне, але виявлене завдяки посиленій діяльності фантазії.  Такі переживання – „розумні емоції”.  Вони особливо сильні,  бо знання у взаємозв’язку з переживаннями утворюють інтелектуально-емоційний комплекс усвідомлення [5, ст. 23].

У казці певна моральна норма чи позиція ніколи не нав’язується, а випливає з художньої точки твору, як підтекст, як повчальний висновок, який повинні зробити слухачі казки.

Уже в ранньому дитинстві малюк охоче слухає,  коли вголос читають дорослі,  легко запам’ятовує невеличкі казки,  переживає разом з героями, співчуває одним і по-дитячому осуджує інших.  Казка містить величезні можливості для морального виховання. Людські стосунки у казках прості та зрозумілі,  дитина вчиться співпереживати горю,  радіти щастю казкових героїв, перемозі Добра над Злом. Зустріч дитини з казкою викликає почуття емпатії. Про важливе значення казки зазначав педагог-гуманіст В. Сухомлинський: „Казка – це активна естетична творчість, що охоплює усі сфери духовного життя дитини: і розум, і почуття, уяву, волю”.

Казка – один із найцікавіших фольклорних жанрів, в ній відкривається чарівний дивосвіт життя для кожної дитини. Її привабливість – у сюжетності, таємничості,  фантастичності.  Народна мудрість адаптувала зміст казок для сприймання дітьми. Казки мають своєрідну систему різноманітних художніх засобів, підпорядкованих, з одного боку,  героїзації позитивного, звеличення добрих справ і бажань,  з іншого,  вони підсилюють сатиричне викриття негативних персонажів,  явищ життя.  У казках часто в гротескній формі зображені негаразди, ганебні явища побуту. У дітей виникає відраза до таких явищ, бажання втілювати в життя ідеали добра, правди, справедливості.

Казки акумулюють величезний морально-духовний потенціал, національні цінності.  Широке використання казок у початковій школі зумовлено тим,  що їхній зміст викладений у цікавій формі. Є чіткий поділ персонажів на добрих і поганих, сутність вчинків яких легко розуміють діти. Л. Дунаєвська зазначає,  що в казках народ завжди цінує Людину не за її соціальним становищем,  а за тим,  яка вона –  добра чи зла,  правдива чи підступна,  що несе своїм існуванням іншим людям [8].

 Тож послідовне проголошення самоцінності кожної людини виховує альтруїстичні риси в маленького читача, вчить його поважати оточуючих. Саме казки формують первинні моральні поняття,  збагачують уяву незабутніми образами народної фантазії.  У більшості з них за нескладним сюжетом прихований глибокий філософський і моральний зміст.  Різке протиставлення добра і зла,  ідеалізація позитивних героїв,  велика емоційна сила і виразність образів,  своєрідна поетика у них захоплюють учнів,  герої цих творів глибоко западають їм у душу,  дають поштовх для роздумів,  пробуджують прагнення їх наслідувати.  Слухаючи казку,  діти часто хвилюються, радіють або непокояться, напружено стежать за подіями. У читанках для 2-х і 3-з класів  (автор –  О.  Савченко)  цьому популярному жанру приділено достатньо уваги.  Зокрема,  учням 2-го класу рекомендують для вивчення казки про тварин.  Вони відповідають їхньому рівню знань та віковим особливостям: „Вовк та козенята”, „Рукавичка”, „Лисиця та їжак”, „Лисичка та журавель”, „Колосок”, „Дрізд і голуб”.

Головними героями цих казок є тварини,  наділені людськими характерами. Прославляючи працелюбність,  сміливість,  скромність,  кмітливість, озсудливість, розум, вірність слову, казки воюють проти ледачих, пихатих, скупих,  брехунів,  базік.  Особливо поширеними в українському,  як і в російському,  тваринному епосі є образи хитрої лисички,  обмеженого і мстивого вовка,  ласуна-ведмедя й боягуза-зайця,  а також деяких домашніх тварин.

Сюжет пропонованих казок для більшості знайомий.  Це створює можливості для застосування різних методів і прийомів під час опрацювання матеріалу зі школярами. Ефективним методом у вирішенні виховних завдань є інсценування казки чи її фрагментів,  оскільки він базується на рольовому перевтіленні дітей у казкових героїв.  У межах цього методу можна впровадити такі його варіанти: 

а)  інсценування кульмінаційних фрагментів казки; 

б)  достворення учнями фіналу казки та інсценування його різних варіантів;

в)  постановка казки на сцені  (їй передує конкурс на кращих виконавців ролей); 

г)  прийом-пошук,  коли учням пропонують знайти у реальному житті героя,  схожого на казкового,  а потім у рольовій грі продемонструвати його гарний вчинок.

Вживаючись в образ казкового героя,  школяр повністю чи частково уподібнюється до нього.  Це зумовлено тим,  що молодші школярі осягають казкових персонажів на рівні асоціативної ідентифікації.  З психологічного погляду процес ідентифікації ґрунтується на тому,  що в уяві суб’єкта створюється образ іншого: „Я такий же,  як той герой”.  Внаслідок цього відбувається формування й переосмислення особистісних орієнтацій індивіда. Порівнюючи себе з іншими, школяр глибше пізнає свої можливості.

Саме за допомогою цього відбувається інтенсивний процес оновлення змісту його духовного світу. Процес ідентифікації позитивно впливає на формування моральних понять і уявлень молодших школярів.  Поставити себе на місце героя – означає водночас пережити відповідні ситуації,  описані у казці,  глибше перейнятися тими думками і почуттями, якими сповнений твір. Інсценізація створює емоційне піднесення,  допомагає учасникам та глядачам одержати інформацію про типові помилки взаємодії.  Інсценування є  „засобом,  за допомогою якого створюються можливість аналізу,  відчуття та бачення зв’язку між еталонами моральної поведінки та власною поведінкою.  У результаті діти узагальнюють свої уявлення про моральну поведінку людей, і уявно чи у грі здійснюють певні моральні вчинки, що і є певним кроком у моральному розвитку дитини” [9,  с. 30].

Школярі вчаться стежити за свою поведінкою, бачити себе, так би мовити, збоку. У процесі інсценування учні разом з педагогом  „виховують”  літературного персонажа,  такий прийом цінний непрямою дією на вихованців.  Підсилюють гру дітей найпростіші фрагменти костюмів  (це можуть бути і прості маски, виготовлені на уроках художньої праці).

Учням 3-го класу пропонують чарівно-фантастичні казки  „Кирило Кожум’яка”, „Кривенька качечка”, „Кобиляча голова”.  Звичайно, вищезазначені твори суттєво різняться від вивченого раніше епосу про тварин.  Окрім змістової специфіки,  чарівно-фантастичні казки мають більший обсяг, складнішу композицію та особливу систему персонажів. Три українські народні казки, що є у розділі  „Усна народна тврчість”, проникнуті темою чарівності й морально-етичних цінностей. Головний герой обов’язково піддається складним випробуванням,  він повинен виявити високодуховні почуття –  милосердя,  повагу до старших,  співпереживання, продемонструвати вміння розв’язувати важкі завдання,  хоробрість,  силу не лише фізичну,  а й волю,  характер.  Третьокласники роблять висновок,  що моральним ідеалом українського народу є гуманність,  людяність.  Більшість людей хочуть перемогти Дракона Злості та жити у мирі й злагоді,  але їм заважають ті, хто слугує злим силам, тому й триває непримиренна боротьба Добра зі Злом.

Щоб учні ліпше засвоїли чарівно-фантастичні казки, застосовують різні види робіт.  Окрім читання казки за ролями та інсценізування,  можна запропонувати школярам бесіду за змістом, „читання-пошук почуттів”, „розгадай почуття героя”,  написати листа негативному героєві з порадами щодо поведінки, передати в малюнку головну ідею казки, конфлікт сюжету, образ улюбленого героя або персонажа, якому вони співчувають. Звертається увага на роль кольорів у передачі почуттів, настроїв.

Отже,  українські народні казки закладають підвалини морального виховання,  оскільки містять національні та загальнолюдські гуманістичні ідеали і відповідають віковим особливостям дітей.

2.2. Організація дослідження.

Переглянувши програми В.Г. Горецького, Р.Н. Бунеева, О.В. Джежелея, я прийшла до висновку, що казка вивчається в розділі "Усна народна творчість" з 1 по 4 клас. У другому класі розглядаються літературні казки А.С. Пушкіна, А.К. Толстого, Л.М. Толстого. При вивченні авторських творів вчитель звертає увагу на фольклорні джерела.

Робота з казкою має різні форми: читання казок, їх переказ, обговорення поведінки казкових героїв і причин їх успіхів або невдач, театралізоване виконання казок, проведення конкурсу знавців казок, виставки малюнків дітей за мотивами казок і багато іншого. На думку Г.М. Волкова, добре, якщо при підготовці до інсценування казки діти самі підберуть її музичний супровід, розподілять ролі. При такому підході навіть невеликі за обсягом казки дають величезний виховний резонанс.

Роботи сучасних педагогів - Н.С. Бібко, Н.Є. Львовою, Г.К. Щербініна, М.А.Нікітіної - розкривають, як через казкові елементи вчитель може знайти шлях до сфери емоцій дитини і на цій основі формувати моральні категорії.

На першому етапі експериментальної роботи я обрала емпіричний (практичний) метод педагогічного дослідження - метод анкетування. Мета проведення анкетування в педагогічному дослідженні - з'ясування ставлення спостережуваного до заданої проблеми. Мною було використано суцільне анкетування - опитування всіх досліджуваних осіб. При анкетуванні відповіді заносилися письмово у спеціально складений анкетний лист. При анкетному спостереженні опитуваний сам читає задані йому запитання і відповідає на них письмово.

У моєму дослідженні досліджувалися 18 осіб. Для визначення ролі казок у вихованні дітей за основу була взята анкета, розроблена Є. С. Тришиною. Учням другого класу було запропоновано відповісти на питання:

1. На кого з героїв народних казок ти хотів би бути схожим?

2. Чому?