Основні компоненти уроків з мови

5. Завдання додому (2-3 хв.) – Учитель відмічає, що треба ще раз повторити, інколи можна дати продовження вправи, що проводилась на уроці.

 

2.3. Урок перевірки й  обліку якості набутих знань  і навичок.

Перевірка успішності з мови здійснюється майже на кожному уроці, але цього буває не досить, бо протягом уроку можна опитати 3-4 учнів. Тому виникає потреба періодично організовувати перевірку знань цілого класу, щоб ясно уявляти, що з програмного матеріалу учні засвоїли як слід, а над чим треба попрацювати, щоб упевнено йти уперед. З цією метою і проводиться  урок перевірки. Проте завдання контрольних уроків не обмежується перевіркою ступеня успішності учнів. Адже під час перевірки набуті знання учні застосовують до контрольних прикладів, а це і є закріплення знань, зміцнення навичок.

За своїм характером уроки цього типу поділяються  на уроки контрольних граматико-стилістичних вправ і уроки проведення контрольних диктантів, переказів тощо.

Урок на перевірку здебільшого складається з таких компонентів:

1. Завдання додому і короткий інструктаж до нього (3-5 хв) – цей етап уроку можна провести спочатку, щоб потім не відходити від основної мети.
2. Оголошення мети перевірки і способів проведення перевірки (2-3 хв.)- Учитель вказує, що метою уроку є перевірка того, як учні засвоїли матеріал певного розділу програми та в який спосіб вона буде проводитися.
3. Проведення перевірки (2-3 хв.)- перевірку ступеня засвоєння шляхом бесіди з учнями, опитуванням їх, виконанням усних вправ за підручником і т.п. Готуючись до проведення усної перевірки, учитель повинен добре продумати систему запитань, щоб охопити найважливіші питання розділу, в межах якого намічено провести перевірку і опитати, по змозі, більшість учнів, особливо слабкіших.

Усна перевірка охоплює собою повні і точні відповіді учнів на запитання по матеріалу вивченого параграфа, теми чи розділу, в межах якого намічено провести перевірку.

Перевагу слід відати письмовій перевірці, по-перше, тому що справу доводиться мати за таким абстрактним явищем як граматичний матеріал, а по-друге,  проведенням письмової роботи, однакової для всіх учнів, ми здійснюємо загально класний контроль, чого при всьому бажанні не зробили би під час усної перевірки.

Види письмових контрольних завдань такі: а) відповіді на поставлені запитання з мови; б) граматичний розбір за схемою; в) утворення визначених граматико стилістичних конструкцій; г) розв’язання різних граматичних завдань і д) диктант.

4. Відповіді на запитання учнів (5-8 хв.) – Після того, як зошити зібрані учитель відповідає на запитання учнів. Це тим більше важливо робити, тому що інтерес і гострота сприймання учнів у даному випадку надзвичайно великі. Корисно запитати про те, що їх утруднювало, які в них були сумніви і як вони переборені. Висловлювання, що заслуговують особливої уваги, слід обміркувати більш ґрунтовно. При цьому можна викликати окремих учнів до дошки для розбору прикладів з контрольної роботи чи дібраних учителем.
5. Підведення підсумків уроку (3-5 хв.) – Учитель, на основі своїх спостережень, ділиться з класом враженнями про ступінь засвоєння учнями даної теми, вказуючи, яких наслідків слід чекати. Удома він перевіряє роботи, оцінює їх, класифікує допущені помилки, виділяючи типові для багатьох учнів, і готується до наступного уроку  - уроку аналізу контрольних робіт.

 

2.4. Урок аналізу контрольних  робіт.

Добре організований і методично правильно проведений урок аналізу контрольних робіт має чи не більше навчально-виховне значення, ніж будь-який урок на закріплення навичок.

Від учителя залежить зробити урок захоплюючим, цікавим. Неправильно роблять учителі, які до налізу ставляться абияк. Аналіз допущених учнями помилок можна проводити двома способами: 1) за текстом, тобто в тому порядку, як трапляються помилки в тексті; 2) за типовістю помилок після класифікації їх за граматико-правописним принципом. Доцільніше аналізувати помилки другим способом. Це сприятиме засвоєнню учнями граматичної будови мови.

На розгляд класу виносяться типові помилки, які траплялися в багатьох учнів і являють для більшості інтерес. Одиничні помилки аналізувати в класі не слід, на це навіть часу не вистачить. Для переборення цих помилок учитель дає учням індивідуальні завдання.

Орієнтуючись, як правило, на слабкіших учнів, треба так організувати заняття, щоб роботою був охоплений увесь клас, інакше учні, що не зробили помилок, займатимуться сторонніми справами. Тому вчитель повинен час від часу викликати і цих учнів. Завдання можуть бути різноманітні: повторити правило, доповнити відповідь учня, навести аналогічні приклади тощо.

У тих школах, де в учнів виховані навички самостійної робоит над помилками, на початку уроку вчитель роздає учням контрольні роботи. Викликаний учень, що зробив найбільше помилок, виписує з свого зошита ці помилки, підкреслюючи виправлені орфограми. Всі інші учні стежать за своїми зошитами, а знайшовши помилку виписують її собі. Потім проводиться усний аналіз помилок. Протягом уроку вчитель встигає проаналізувати помилки і дати учням конкретні завдання на їх виправлення.

2.5. Урок узагальнення  вивченого.

На кожному уроці з мови учні вивчають, звичайно, якесь одне невелике за обсягом питання. В міру проходження теми, розділу відбувається постійний процес набуття знань. З метою узагальнення знань, одержаних у розрізненому вигляді по окремих темах, проводяться спеціальні уроки.

Узагальнюючий урок має таку будову.

1) Перевірка домашнього завдання (8-10 хв.) – Виконуючи домашні завдання, учні за вказівкою вчителя повторюють повний розділ підручника або теми, в межах яких намічено провести урок узагальнення.

 Так, наприклад, якщо предметом  уроку має бути узагальнення  правил правопису часток не, ні з різними частинами мови, то напередодні учні повинні повторити в порядку виконання домашнього завдання вивчене в курсі морфології про написання часток разом чи окремо з іменником, прикметником, числівником та іншими частинами мови. Внаслідок такого повторення діти освіжають у своїй пам’яті відомості, які служитимуть матеріалом для узагальнення.

2. Повідомлення теми і мети уроку (3 хв.) – Підвівши підсумок того, що учні відтворили шляхом повторення, вчитель оголошує тему уроку і пояснює, що метою уроку є узагальнення раніше вивченого, приведення набутих знань у систему.
3. Аналіз матеріалу (10-12 хв.)- учитель добирає речення або невеличкий текст, насичений словами з частками не, ні для запису на дошці і в зошитах. Потім проводиться аналіз цього матеріал з виділенням у ньому спільних моментів. Учні пояснюють правопис слів, обґрунтовуючи його відповідним правилами.
4. Робота над висновками (5 хв.) – На основі аналізу граматичного матеріалу учні роблять узагальнені висновки, які вчитель потім корегує, дає їм остаточне формулювання. Зокрема, у відношенні правил правопису частки не висновки можуть бути зведені до такого:

Частка не пишеться разом: 1) з словами, які без неї не вживаються; 2) якщо в сполучені з часткою утворюється слово з протиставним значенням; 3) з дієприкметниками, які не мають при собі пояснювального слова.

Частка не пишеться окремо: 1) від слів, які не становлять з нею одного поняття; 2) при наявності протиставлення.

5. Самостійна робота учнів над матеріалом уроку (10 хв.) – У зв’язку з узагальненням вивченого проводяться вправи для вироблення в учнів практичних умінь і навичок застосування нових правил. Якщо для узагальнення залучається матеріал з російської мови, от корисною вправою буде переклад нескладного тексту не українську мову з виділенням фактів, що мають схожість і різницю.
6. Завдання додому (2-3 хв.) -  Для завдання додому можна дати продовження самостійної роботи, початої в класі, а також повторення матеріалу, визначеного в робочому плані вчителя.
7. Підведення підсумків уроку (3 хв.) – Учитель підводить короткі підсумки зробленого на уроці, звертаючи увагу на прогалини в знаннях учнів і помилки, помічені під час виконання ними самостійної роботи.

 

2.6. Урок повторення пройденого  матеріалу.

Відомо, що для повного засвоєння матеріалу необхідне систематичне повторення і велика кількість вправ. Повторення є невід’ємною частиною уроку подачі матеріалу.

У кожному класі програма відводить певну кількість годин для проведення спеціальних уроків повторення. Організовуються такі уроки на початку нового навчального року, маючи своїм завданням повторення матеріалу, вивченого за минулий рік.

Урок повторення може відбуватися за такою схемою:

1. Перевірка домашнього завдання (10 хв.)
2. Оголошення теми і мети уроку (2-3 хв.)
3. Повторення пройденого (25 хв. і більше) – На запитання вчителя учні відтворюють вивчені правила і визначення, підтверджують їх прикладами. При цьому, увага приділяється найважливішому.

Наведемо примірні приклади запитань для повторення теми «Числівник»:

1. Що називається числівником?
2. Як поділяються числівники за значенням?
3. На які групи поділяються числівники за своїм складом?
4. Як відмінюються кількісні числівники? Приклади.
5. Як відмінюються порядкові числівники? Приклади.
6. Провідміняти числівники п’ятеро, дві третіх і пояснити їх правопис.

За добром учителя на уроці повторення учні виконують кожен самостійно чи всім класом вправи. Такими можуть бути: 1) граматичні вправи типу задач; 2) переказ з супровідним граматико-стилістичним завданням; 3) заміна в реченні одним форм іншими; 4) самостійна робота з підручником; 5) вибірковий або творчий диктант тощо.

На уроках повторення широко використовують наочність, але мета її застосування інша. Якщо на уроці подачі нового матеріалу учні шляхом аналізу таблиці виводять певні правила, то тепер  завдання здебільшого зводиться до того, щоб відтворити за схемою чи таблицею раніше вивчене.

4. Підведення підсумків уроку (3-4  хв.) – Учитель, на сонові своїх вражень, підводить підсумки про те, наскільки добре оволоділи учні програмним матеріалом, що нетвердо знають, а чого й зовсім не освоїли.

5) Завдання додому (3-5 хв.) – Учитель визначає кілька основних, найголовніших правил для повторення учнями вдома і добирає таку вправу, яка охоплює основні повторювані правила.

 

 

 

Заключення

 

В заключенні, підводячи підсумки цієї курсової роботи, я можу сказати, що, як ми побачили зі всієї наданої інформації, у сучасній методиці викладання української мови у середній школі немає чіткої структурної схеми проведення уроку. Тому, необхідно комбінувати різноманітні типи уроків та їх структурні компоненти, звертаючи увагу на мету, умови навчання та інші фактори. Перевага також віддається проведенню уроків з використанням особисто – орієнтовних технологій, які стимулюють творчу активність вчителя і підвищують мотивацію до вивчення української мови.

Кожен з описаних типів уроків, на яких мають вивчатися основи науки про мову та вдосконалюватися практичні вміння і навички з фонетики і лексики, граматики і правопису, характеризуються своїми структурними компонентами.  Деякі з них, а особливо організаційний момент, оголошення теми і мети уроку, підведення підсумків уроку є обов’язковою складовою всіх типів уроків.

Під час побудови того чи іншого типу уроку, вчитель має ґрунтовно продумати хід уроку, мету та засоби подання інформації чи перевірки знань учнів. Добре продуманий урок дає великий навчальний та виховний ефект, то перш за все, вчителю необхідно раціонально використовувати час – з першої до останньої хвилини уроку, намагатися подати матеріал так, щоб вже на уроці він був засвоєний учнем, а вдома тому залишалось би тільки закріпити знання за допомогою добре підібраної вправи.

Матеріал цієї курсової роботи показав наскільки різноманітними є компоненти уроків з української мови, і що вчителю не слід весь час використовувати один й той самий тип уроку, щоб зацікавити учнів і поліпшити їх знання.

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Вихованець І.Р. Роль мови у формуванні соціально активного індивіда // Мова і культура. – К.: наукова думка, 1986.
2. Грибан Г.В., Кучерук О.А. Методика викладання української мови в середній школі. – К.: Кондор, 2003 – 120с.
3. Дмитровський Є.М. Мовний аналіз – активний метод навчання мови, ж. «Українська мова в школі», 1960, №3.
4. Караман С.О. Методика навчання української мови в гімназії. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіт. – К.: Ленвіт, 2000. – 272с. –Бібліогр.: с.270-272.
5. Козачук Г.О. Українська мова. Посібник для абітурієнтів. –К.: Освіта, 1995 -216с.
6. Козачук Г.О., Шкурятина Н.Г. Практичний курс української мови: Навч.посібник. – К.: Вища школа, 1993 – 367с.
7. Методика викладання української мови в середній школі / За ред.. С.Х. Чавдарова, В.І. Васальського. –К.: Радянська школа, 1962- 363с.
8. Методика вивчення української мови в школі / О.М. Бєляєв,                  В.Я. Мельничайко та ін.: Посібник для вчителів .- К.: Радянська школа, 1987 – 347с.
9. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Рідна мова. 5-11 кл. Укладачі: Скуратівський Л.В., Шелехова Г.Т. – К.: Перун, 2001.
10. Ходосов К.О. Методи активізації учнів на уроках української мови, ж. «Українська мова в школі», 1959, №5.