Особливості формування знань про оточуючий світ у процесі навчання природознавства в школі для дітей із ТПМ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М.П. ДРАГОМАНОВА

ІНСТИТУТ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА ЛОГОПЕДІЇ

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни:

 «СПЕЦІАЛЬНА МЕТОДИКА З ПРИРОДОЗНАВСТВА»

 

На тему:

«ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ ПРО ОТОЧУЮЧИЙ СВІТ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПРИРОДОЗНАВСТВА В ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ТПМ»

 

 

 

 

                                  Виконавець:

                                                          студентка 4 курсу ЗЛ групи

                                     спеціальності:

                                                                     «Корекційна освіта. Логопедія»

                                                                 Сердюк Катерина Василівна

 

 

 

Київ-2011 р.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ  І. ЗМІСТ КУРСУ «ПРИРОДОЗНАВСТВО»  В ОСВІТІ ДІТЕЙ З ТПМ………………………………………………………………………………7

1. Принципи та завдання вдосконалення формування знань про оточуючий світ у процесі навчання природознавства в школі для дітей із ТПМ……6

2. Основні підходи до створення курсу "Природознавство" для дітей із ТПМ…………………………………………………………………………8

3. Тематичні  розділи  навчання  природознавства  в  школі для дітей із ТПМ………………………………………………………………………….13РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ З ПРИРОДОЗНАВСТВА У ШКОЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ТПМ………………………………………………….17

2.1. Зміст та методика  навчання природознавства у загальноосвітній школі…………………………………………………………………………….17

2.2. Особливості навчання природознавства дітей із ТПМ…………………..18

2.3. Шляхи формування знань про оточуючий світ у процесі навчання природознавства в школі для дітей із ТПМ…………………………………22

2.4. Дидактичні ігри на уроках  природознавства та їх роль  в навчанні дітей із ТПМ……………………………………………………………………………..25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..28

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….30

ДОДАТКИ………………………………………………………………………..33

 

 

 

 

ВСТУП

Необхідність інтеграції змісту освіти, інтегрованого навчання випливає з самої природи свідомості людини, її біологічної та соціальної сутності. Кінцевим результатом інтеграції знань є формування цілісної адекватної картини світу або образу світу. Значення важливості цього процесу для людини охарактеризував А.Ейнштейн, який вказав на те, що створення картини світу є необхідним моментом життєдіяльності людини. Без формування ефективного образу світу людина не може адаптуватися до навколишнього середовища, а без цього не можливе як біологічне виживання, так і соціальна самореалізація, самоактуалізація. Поняття картини світу як системи найбільш узагальнених уявлень про навколишній світ належить до числа фундаментальних понять, які виражають специфіку людини та її буття, взаємовідносини її зі світом, найважливіші умови її існування у світі.

Невід'ємною частиною освітньо-виховного процесу в  шкільному навчальному закладі є екологічне виховання та формування уявлень учнів про навколишній світ.

Основним завданням  уроків природознавства у школі  є вивчення природи як цілісного  явища, взаємозв'язків між окремими його елементами. Навчання природознавства  створює умови не лише для формування в дітей уявлення про навколишнє середовище, а й сприяє загальному їх розвиткові. Природничий матеріал уможливлює виховання особистості дитини та становлення в неї порушеної пізнавальної діяльності - спостережливості, пам'яті, мислення.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки та практики, з огляду на необхідність стандартизації спеціальної освіти, потребує певного оновлення зміст навчання із природознавства, що передбачає удосконалення навчальної програми.

Важлива роль у вирішенні цих завдань сучасної загальноосвітньої школи належить природничонауковій галузі, яка інтегрує знання про світ і місце людини в ньому. Удосконалення шкільної освіти, спрямованої на розвиток творчої особистості, передбачає також комплексне формування в учнів усіх компонентів мислення і створення умов, які допоможуть дітям здобути освіту відповідно до їхніх можливостей (І.Бех, В.Бондар, Л.Вавіна, С.Гончаренко, І.Єременко, В.Засенко, І.Зязюн, О.Киричук, С.Максименко, В.Синьов, Є.Соботович, В.Тарасун, Л.Фомічова, О.Хохліна, М.Шеремет, М.Ярмаченко, Ягупов В. В.[24], Носенко Е.Л. [15], Ковчин Н. [10]).

Теоретичний аналіз і узагальнення наукових досліджень у галузі логопедії свідчать про їх спрямованість на розв’язання важливої проблеми, пов’язаної з виявленням характерних вад мовлення, аналізом структури і природи цих порушень, вивченням особливостей психічного розвитку дітей з порушенням мовленнєвого розвитку (ПМР), забезпеченням корекційно спрямованого формування мовлення (Н.Жукова, А.Колупаєва, Р.Лєвіна, Е.Мастюкова, І.Марченко, Л.Переслені, Є.Соботович, Л.Спірова, В.Тищенко, Т.Філічева, Т.Фотекова, Н.Чередніченко, А.Ястребова та ін.). На сьогодні проведені ґрунтовні дослідження з проблеми труднощів у засвоєнні молодшими школярами з ПМР математики та мови: виявлено особливості засвоєння та з’ясовано причини труднощів оволодіння учнями цих навчальних предметів, розкрито зв’язок навчальних досягнень учнів з особливостями їх мовленнєвого та інтелектуального розвитку, визначено оригінальні й ефективні шляхи удосконалення процесу їхнього навчання (Н.Гаврилова, А.Гермаковска, В.Тарасун, М.Шевченко). Втім проблема засвоєння учнями з ПМР природознавства не була предметом спеціальних досліджень, хоча аналіз педагогічної практики спеціальних шкіл для дітей з ПМР свідчить про наявність труднощів у процесі його вивчення.

Успішність засвоєння школярами природничих знань обумовлена ефективністю психолого-педагогічної організації їх навчально-пізнавальної діяльності. На сьогодні у загальній психолого-педагогічній літературі висвітлено низку питань, пов’язаних з дослідженням особливостей засвоєння молодшими школярами з нормальним розвитком природничого матеріалу, проблеми формування у них природничих понять, побудови змісту і методики викладання курсу природознавства (М.Бабій; В.Ільченко, Г.Ковальова, Л.Кудояр, А.Лебідь, А.Ліпкіна, Л.Нарочна, М.Скаткін, А.Степанюк та ін.). Досягнуто значних успіхів у вивченні проблеми засвоєння природознавства, визначені причини неуспішності його вивчення та засоби підвищення ефективності процесу оволодіння ним для різних категорій учнів з особливостями психофізичного розвитку (ОПФР): розумово відсталими (М.Мірочник, В.Печерський, Л.Стожок, А.Усвайська та ін.), учнями із ЗПР (В.Балаєва, Т.Сак та ін.), слабозорими (Н.Малю-хова, М.Фадіна та ін.), глухими (О.Регицька, М.Титова та ін.) і слабочуючими (Л.Ніколаєва, Г.Шумська та ін.). Разом з тим, у проблемі пошуку ефективних шляхів формування в учнів з ОПФР цілісної природничонаукової картини світу залишається відкритим ряд питань психологічного, дидактичного і методичного характеру, що пов’язані як зі складністю і неоднозначністю проблеми інтеграції природничих знань, так і з необхідністю врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей цих категорій. Отже, з’ясування характеру впливу мовленнєвих порушень на результативність і якість засвоєння молодшими школярами з ПМР природничих знань, визначення причин труднощів у їх оволодінні є необхідним етапом для знаходження шляхів ефективної організації процесу навчання учнів природознавству.

РОЗДІЛ І. ЗМІСТ КУРСУ «ПРИРОДОЗНАВСТВО» В ОСВІТІ ДІТЕЙ З ТПМ

                1.1. Принципи та завдання вдосконалення формування знань про оточуючий світ у процесі навчання природознавства в школі для дітей із ТПМ

Ми виходимо з того, що зміст навчання з природознавства має уможливлювати комплексний вплив на розумово відсталу дитину. Він має забезпечувати досягнення як освітньої (навчальної"), так і корекційно-розвивальної мети. Добір навчального матеріалу з природознавства доцільно здійснювати, виходячи з розроблених лабораторією педагогіки принципів:

1) достатності (необхідності) змісту для формування в учнів  уявлення про світ навколо  людини, усвідомлення належності  до природи, розуміння суті  об'єктів неживої та живої природи,  зв'язку між природою та трудовою  діяльністю;

2) доступності навчального  матеріалу для сприймання та  засвоєння учнями  школи.

Добір навчального матеріалу  за визначеними принципами потребує спеціальної експериментальної  перевірки в школі, що стане підставою  як для посилення необхідних розділів, так і вилучення складних, другорядних для сприймання та засвоєння. Важливим є також посилення в програмі логіки подачі матеріалу від наочного, фактичного до більшою мірою абстрактного. Це, на нашу думку, сприятиме накопиченню чуттєвого досвіду, який стане підґрунтям для знань, їх осмислення та систематизації.

Виходячи з цього, метою  вивчення природознавства у школі  має бути:

1)  здобуття учнями знань про природу шляхом спостережень окремих її об'єктів і взаємозв'язків;

2)  формування в них уявлень та елементарних понять про конкретні об'єкти живої та неживої природи;

3) усвідомлення учнями належності людини до природи та суспільства,

взаємозв'язку людини та навколишнього середовища;

4) створення передумов для бережливого ставлення до навколишнього середовища.

При вивченні природознавства  в школі мають розв'язуватися  такі завдання:

1) надати учням знання  про основні елементи неживої  та живої природи, про будову  і життя рослин, тварин, людини;

2)  сформувати в учнів цілісне уявлення про живу та неживу природу, про місце в ній людини; розкрити в доступній формі зв'язки між природою та трудовою діяльністю людей;

3) сформувати в учнів  правильне розуміння природних  явищ і ставлення до них;

4)  сприяти усвідомленню учнями необхідності охорони природи та раціонального використання її ресурсів;

5)  сформувати практичне вміння з вирощування рослин та догляду за тваринами;

6)  прищепити учням навички, необхідні для збереження та зміцнення особистого здоров'я, попередження захворювань;

7)  сформувати зацікавлене ставлення до вивчення природи. Вирішення означених завдань має забезпечуватись відповідними змістовими лініями побудови навчального матеріалу — як освітнього, так і корекційно-розвивального характеру. Так, освітня мета реалізується за допомогою таких змістових ліній:

-  нежива природа;

- жива природа (рослини,  тварини);

-  людина як особистість;

-  методи пізнання природи.

Відповідно до корекційно-розвивальної мети матеріал має будуватися за

такими змістовими лініями:

-   розвиток позитивного ставлення до природи і праці людей;

- формування бережливого ставлення до об'єктів та предметів навколишнього середовища;

-  виховання працелюбності, любові та поваги до природи і людей праці;

- формування усвідомленості  навчальної діяльності як основи  корекції психічного розвитку дитини з обмеженими розумовими можливостями.

На нашу думку, важливо, щоб навчальний матеріал подавався  таким чином, щоб кожне наступне уявлення та поняття виходило з попереднього, щоб повторення попереднього, засвоєного матеріалу завжди було у тісному  зв'язку з новим. Викладання природничого матеріалу має сприяти формуванню в учнів уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати й узагальнювати явища і предмети, виділяти в них головні ознаки, розуміти та пояснювати сезонні зміни та явища в природі [3; с. 5-6].

 

 

1.2. Основні підходи  до створення курсу "Природознавство"  для дітей із ТПМ

О.Ю. Пентін розглядає  такі підходи до створення курсу "Природознавство" в школі для  дітей із ТПМ:

1. Фундаментальний (або ієрархічний) підхід. Автори переважно дотримують ся логіки "рівнів організації природи", руху від простих об'єктів до складних, переходу від найбільш фундаментальних законів і теорій до часткових закономірностей. Тут простежується спроба побудови систематичної, квазінаукової дисципліни, яка з достатньою повнотою включає традиційний матеріал курсів фізики, хімії й біології.

 Головною метою такого підходу є "побудова єдиної природничо-

наукової картини світу". Вважається, що курс подає її учням у більш-менш несуперечливому й закінченому вигляді, а вони здатні сприйняти та засвоїти

цей матеріал.

2. Методологічний підхід. При цьому підході основою побудови курсу є природничо-науковий метод пізнання, особливості якого зазвичай демонструються на історико-науковому матеріалі. Такий підхід потребує багато часу для вивчення курсу.
3. Підхід на основі універсальних понять. Зміст курсу групується навколо найважливіших понять, що мають універсальне значення для всіх природничих наук, наприклад,  "енергія",  "порядок-хаос",  "випадковість",  "симетрія",  "еволюція", "взаємозв'язок структури і властивостей об'єкта" тощо. Основною метою цього підходу, як і при фундаментальному підході, вважають "побудову єдиної природничо-наукової картини світу". Однак принципи "побудови" тут дещо інші. Універсальні поняття розглядаються як певна єдина система координат, у якій знаходиться будь-який природний об'єкт або процес.
4. Натурфілософський підхід. У ньому структура змісту базується на загальних закономірностях природи.
5. Прагматичний підхід супроводжується гаслом "Природничі науки – для користувача". Його зміст полягає в тому, щоб надати учням певні поверхові знання та виробити в них уміння, які могли б, з одного боку, забезпечити мінімально необхідний культурний кругозір випускника в галузі природничих наук, а з іншого - справді використовуватися у побуті й суспільному житті. Цей підхід О.Ю. Пентін вважає актуальним. Саме актуальністю визначається добір його змісту: енергетика, екологічна безпека, синтетичні матеріали, біотехнології, медицина. Безумовно, критерію актуальності відповідають не тільки суто прикладні питання, але й інформація про ті досягнення фундаментальної науки, що досить часто стають об'єктом уваги науково-популярної літератури та ЗМІ [16; с. 10-11].