Результати дослідження стану хребта школярів початкових класів

Вступ

 

Людина як біологічний об’єкт у  процесі свого розвитку зазнає численних  впливів зовнішнього середовища, що призводить до значних змін внутрішніх процесів і взаємодій у організмі. Усе це позначається на стані рухової  функції, оскільки рухиє тим життєвим потенціалом людини, яке забеспечує нормальне функціонування її організму як складної біологічної системи [3].

Руховий апарат людини виконує багато функцій, водночас у процесі розвитку він перебуває під впливом  різних чинників і підлягає певним змінам, у тому числі й патологічних. Однією з причин відхилення у стані  здоров’я, зниження темпів фізичного  розвитку, виникнення патологічних процесів є порушення постави тіла людини [7,23].

Аналіз науково-методичної літератури (Верич Г., Лапутін А., Васильєва Л.) засвідчує, що порушення рухової функції хребтаі його морфофункціональні зміни виникають, як правило, через зміну постави тіла людини, унаслідок чого хребет не витримує надмірних механічних навантажень і в найбольш уразливих місцях деформується.

З появою дефектів постави змінюється не тільки зовнішній вигляд дитини, - виникають порушення діяльності внутрішніх органів. Сутулість, впалі  груди, знижена ємність легень, схильність до простудних захворювань, швидка стомлюваність - ланки одного ланцюга. У результаті тривалих порушень постави розвиваються стійкі скривлення хребта - сколіози. Сколіоз  і порушення постави є найпоширенішими  захворюваннями опорно-рухового апарата  в дітей і підлітків. Ці захворювання служать передумовою для виникнення ряду функціональних і морфологічних  розладів здоров'я в дитинстві  й впливають на плин багатьох захворювань  у дорослих [8, 22].

Чимало фахівців (Вайнруб Є., Гамза І., Іков В., Кашуба В., Євдокимов Г. та ін.) вивчали проблеми профілактики та корекції порушень постави школярів. Водночас багато питань, які стосуються профілактики та корекції порушень постави молодших школярів потребують додаткового розв’язання. У зв'язку із цим ми вважаємо дослідження актуальним.

Об'єктом дослідження є формування постави дітей молодшого шкільного  віку.

Предметом дослідження є методика корекції порушень постави в сагітальній  площині в школярів молодших класів засобами фізичних вправ.

 Мета дослідження - розробити  методику корекції порушень постави  школярів молодших класів на  основі поєднання фізичних вправ  і рухливих ігор.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати науково-методичну  літературу з означеної проблеми.

2. Теоретично обґрунтувати та  розробити методику корекції  порушень постави в сагиттальній площині в школярів, засновану на поєднанні фізичних вправ і рухливих ігор.

3. Експериментально перевірити  ефективність розробленої методики.

Методи дослідження:

1.   Аналіз науково-методичної літератури з проблеми дослідження.

2. Емпіричні: педагогічне спостереження,  анкетування, бесіди, тестування.

3. Педагогічний експеримент.

4. Методи математичної статистики.

Теоретичне та практичне значення полягає в тому, що отримані результати доповнюють систему знань у галузі фізичного виховання молодших школярів. Застосування розробленої методики корекції порушень постави, заснованій на поєднанні фізичних вправ і рухливих ігор, дозволяє ефективніше покращити стан постави і фізичний розвиток школярів. Результати дослідження можуть бути використані фахівцями фізичної культури в загальноосвітній школі для дітей молодшого шкільного віку, що мають відхилення від нормальної постави.

 

Розділ 1

літературний огляд

 

1.1. Анатомо-фізіологічні особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку

 

Вікові особливості організму  обумовлені безперервними  змінами  в будові тіла, всіх властивостей і  функцій органів і систем.

Існує система умовного розподілу  так називаного „школьного періоду дитинства” на такі вікові групи: молодший шкільний вік (діти 6-10 років), середньої шкільний вік (підлітки 11-15 років), старший шкільний вік (юнаки, дівчата 16-17 років) [22].

Молодший шкільний вік серед  всіх вікових груп виділяється найменшою  захворюваністю.

Для дітей молодшого шкільного  віку характерні відносно не швидкі й  рівномірні темпи росту. Щороку ріст збільшується на 3-5 см, а вага на 2-2,5 кг. Дитина стає більш сильною і здатною усвідомлено прикладати фізичні й розумові зусилля. Рухи стають більше координованими. Одночасно із цим організм молодших школярів не стійкий до різних впливів зовнішнього середовища, вони швидко стомлюються [27].

Кісткова система. Кісткова система  продовжує розвиватися, відбувається зрощування окремих костей. Процес окостеніння ще не закінчений, поперекова кривизна хребта не сформувалася й  не закріпилася, кістки таза не зрослись, кістки кістяка легко деформуються. Хребет відрізняється великою гнучкістю  й рухливістю. Значна кількість хрящової тканини спричиняє гнучкість  кісткового апарата. Суглоби легко  рухливі, суглобні сумки й зв'язки недостатньо міцні. Мускулатура  відносно слабка (а саме м'язи спини  й преса) - потрібна велика напруга  м'язів, щоб удержати хребет у вертикальному  положенні. Тому при довгостроковому  збереженні неправильних положень тіла під впливом однобічного навантаження (носіння сумки в одній руці), а також внаслідок великих м'язових напруг можливі різні скривлення хребта: бічні скривлення (сколіози), плоска, сутулувата й кругла спина [24].

У цьому віці поступово закінчується окостеніння костей рук.

Значну увагу в цьому віці приділяють симетричному розвитку лівої  й правої руки, що має велике значення для правильного фізичного розвитку дитини. Достатня м'язова діяльність сприяє також розвитку кісток. Вони краще ростуть і зміцняються  у тих дітей, які систематично займаються фізичною культурою. Досить великі м'язові навантаження можуть привести до передчасного окостеніння  й затримки росту.

В 11-12 років хімічний склад костей дитини майже такий, як у дорослої людини. Надалі завершення окостеніння веде до поступового припинення росту тіла [17].

М'язова система. М'язова система дитини розвивається досить інтенсивно, але нерівномірно: відстають у розвитку дрібні м'язи. У школяра 7-8 років м'язи становлять 27% маси тіла. В 10 років сила правої руки досягає 16-17 кг.

Продовжує змінюватися й хімічний склад м'язів, а саме: збільшується кількість актоміозина й аденозінтрифосфорної кислоти (АТФ), креатин фосфорної кислоти й м'язового гемоглобіну (міогемоглобіну), що є джерелом кисню. Це сприяє вдосконаленню скорочувальної функції м'язів [20].

Серцево-судинна система. Серцево-судинна  система молодших школярів ще перебуває  в стадії розвитку й удосконалення, проте вона добре пристосована до вимог зростаючого організму.

Серцевий м'яз дитини 7-8 років у  порівнянні з дорослою людиною ще слабкий. Проте постачання кров'ю  всіх тканин тіла відбувається вдвічі швидше, ніж у дорослої людини, завдяки  більшій частоті серцевих скорочень  і більш швидкому кровообігу. Завдяки  цьому забезпечується інтенсивний  обмін речовин. Частота пульсу у  віці 8-11 років коливається між 84-90 уд/хв. (у дорослих 70-72), а величина кров'яного тиску під час скорочення серця - від 96 до 108 мм рт.ст. [1].

Процес розвитку серця і його складного нервового апарату  ще не завершений, чим і пояснюються  різні коливання частоти пульсу, порушення ритму серцевих скорочень  під впливом іноді зовсім незначних  причин. У той же час серце швидко пристосовується до фізичних навантажень. Ці явища пов'язані з тим, що в  дитини порівняно більш широкий  просвіт артерій стосовно обсягу серця при гарній еластичності кровоносних  судин [21].

Органи дихання. У тісному зв'язку із системою кровообігу перебувають органи дихання. Вони збагачують кров киснем, що потрібний для окисних процесів, які відбуваються в тканинах. Окружність грудної клітки набагато збільшується, її форма стає більш пристосованою до виконання своєї функції [22].

У цьому віці спостерігається відносна слабість дихальних м'язів. Менша  глибина подиху компенсується порівняно  більшою його частотою - від 20 до 22 разів  у хвилину, а повітря, що вдихає дитина, має тільки 2% вуглекислоти. Життєва  ємність легень, тобто кількість  повітря, яку можна видихнути  після максимального вдиху, у  період з 7-12 років збільшується з 1300 до 2000 куб.см.

Найкращим засобом активного розвитку дихального апарату є заняття  фізичними вправами, особливо на свіжому  повітрі [17]. 

 

1.2. Поняття постави та її важливість у розвитку школярів

 

Формування хребетного стовбура і  його функціональне вдосконалення  займають вельми тривалий період онтогенезу, закінчуючись до 20-22 років. У процесі зростання й розвитку дитини досягають певної зрілості такі основні функції хребетного стовбура, як опора, захист і рух. Формування хребетного стовбура в період зростання й розвитку дитини робить вплив на її поставу [19].

Постава - це звична поза людини в стані  спокою й руху, яка зберігається без зайвої м'язової напруги [15].

Постава залежить від ряду анатомічних, фізіологічних і соціальних чинників. Постава дитини може змінитися, не дивлячись  на відносну стабільність анатомічних  чинників, оскільки є динамічним стереотипом. Вона може покращитися в процесі  спеціальних фізкультурних занять, але вона може й погіршитися при  порушені стереотипу, наприклад при  зміні режиму, у зв'язку із вступом  до школи, у період статевого дозрівання та ін. [13,18]

В ортопедії прийнято розрізняти наступні види постави:

- правильна (нормальна) постава;

- порушена (дефектна) постава [2].

При правильній поставі сагиттальні вигини хребта гармонійно розподілені, голова піднята, плечі злегка відведені назад, груди видаються вперед, живіт підтягнутий, ноги прямі, руки вільно розігнуті.

Відхилення від нормальної постави  виникають при наявності захворювань  хребта й інших органів опорно-рухового апарату. У цих випадках патологія  постави є симптомом основного  ортопедичного захворювання [17, 24].

Дефекти постави можуть бути як у  сагітальній, так й у фронтальній  площинах. У сагітальній площині  розрізняють наступні варіанти порушення  постави.

I. Дефекти постави зі збільшенням  фізіологічних вигинів хребта:

1. Сутулуватість. При цьому дефекті  постави є збільшення грудного  кіфозу при одночасному згладжуванні  поперекового лордозу. Для сутулуватості  (на відміну від круглої спини)  характерне збільшення кіфотичної дуги у верхніх відділах. Плечі при цьому зведені вперед, лопатки виступають [4].

2. Кругла спина. Характеризується дугоподібно збільшеним грудним кіфозом, рівномірно посиленим на всій ділянці грудного відділу хребта. Поперековий лордоз при цьому може бути дещо згладжений. Плечі опущені, лопатки не прилягають до спини. При круглій спині голова нахилена вперед. Для круглої спини характерні западання грудної клітки й сплющення сідниць. М'язи тулуба ослаблені, тримання правильної постави можливе лише на коротку годину [9].

3. Кругло-увігнута спина. При  кругло-увігнутій спині збільшуються  всі вигини хребта, кут нахилу  тазу вищий за фізіологічну  норму. Коліна максимально розігнуті,  може спостерігатися рекурсація (надмірне розгинання) колінних суглобів [15].

ІІ. Дефекти постави зі зменшенням фізіологічних вигинів хребта:

1. Плоска спина. Властиве згладжування всіх вигинів хребта. Поперековий лордоз ледве помічається та зміщений догори, нахил тазу зменшений. Грудний кіфоз виражений погано, грудна клітка зміщена наперед. Живіт у нижній частині виступає вперед. Скелетна мускулатура погано розвинута, м'язи тулуба й спини виснажені.

2. Плоско-ввігнута спина. Супроводжується зменшенням грудного кіфозу при нормальному або декілька збільшеному лордозі. Грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені. Кут нахилу тазу збільшений. Сідниці виступають назад, живіт виступає й звисає донизу [16].