Використовують ці види питань
і під час анкетування (франц.
enquete — опитувальний лист) — письмового
опитування. Надійність даних анкетного
опитування перевіряють повторним опитуванням
тих самих осіб за попередньою процедурою
(дає змогу оцінити стійкість інформації),
а також перевіркою даних анкетного опитування
іншими методами — опитуванням третіх
осіб, спостереженням, аналізом документів.
Здобуту в процесі інтерв'ювання
та анкетування інформацію доповнюють
даними інших методів.
Анкета може бути використана
і як засіб вимірювання рейтингових (англ.
rating — оцінка, клас, розряд) оцінок — визначення
популярності, авторитету особи, групи,
організації, їх планів, програм тощо.
Відповіді у процесі оцінювання розташовують
у порядку збільшення чи зменшення певної
ознаки (наприклад: «Хто у вашій сім'ї має
найбільший вплив на дитину? Кого дитина
слухається, коли він відсутній? Коли немає
обох? Хто з інших людей, які не живуть
з вами, має вплив на дитину?»).
Метод незалежних
характеристик (педагогічного консиліуму).
Особливість цього методу полягає в отриманні
інформації про дитину з різних джерел
(від вихователів, помічників вихователя,
завідуючої дитячим садком, матері, батька,
бабусі та ін.). Використання його доцільне
для з'ясування, наприклад, рівня вихованості
дитини. При цьому слід зважати на об'єктивність
джерел, з яких отримано інформацію.
Педагогічна діагностика. Використання науково обґрунтованих
діагностичних методів дає змогу оцінити
рівень особистісного та інтелектуального
розвитку дитини, готовність її до школи,
ефективність її навчання і виховання.
Головним методом педагогічної діагностики
є тестування (англ. test — випробовування)
— метод діагностики, який використовує
стандартизовані запитання і завдання,
що мають визначену шкалу значень. Від
інших способів дослідження воно відрізняється
точністю, доступністю, можливістю автоматизації.
Процес тестування охоплює вибір тесту (залежить
від мети тестування, його достовірності
та надійності), проведення тестування
(обумовлюється інструкцією), інтерпретацію
результатів (визначається системою теоретичних
передбачень щодо предмета тестування).
Дані тестування не є підставою для негативної
оцінки особистості.
Останнім часом педагогічна
діагностика відокремилася від психологічної
діагностики і може використовувати її
дані (вони мають бути одержані тільки
спеціалістом — психологом-практиком).
У педагогічній практиці дошкільної освіти
широко використовують тести елементарних
умінь (читання, письмо, елементарні арифметичні
операції), тести для діагностики рівня
навченості (виявлення ступеня засвоєння
знань та умінь за всіма розділами навчальної
програми).
Аналіз щоденників
батьків і вихователів, планів навчально-виховної
роботи, інших документів навчально-виховного
процесу, їх цінність полягає насамперед
в об'єктивності, оскільки вони не створюються
спеціально для вивчення, а є продуктом
педагогічного процесу. Дані цих документів
допомагають установлювати причинно-наслідкові
зв'язки і взаємозалежності досліджуваних
явищ.
Методи математичної
статистики, їх використовують для кількісного
аналізу одержаного матеріалу та обробки
даних експерименту. Вони допомагають
установити якісну залежність між явищами,
що вивчаються, оцінити результати експерименту,
підвищують надійність висновків, є фактологічною
основою теоретичних узагальнень.
Статистичні методи застосовують
при обробці значного масиву даних для
визначення середніх величин одержаних
показників шляхом підрахунків за відповідними
формулами, довідковими таблицями. Результатам
дослідження надають форми графіків, діаграм,
таблиць.
Метод моделювання. Суть цього методу полягає
в імітуванні реально існуючої педагогічної
системи шляхом створення спеціальних
моделей, у яких відтворено принципи її
організації і роботи.
Багато моделей належить до
дидактичних явищ, які використовують
у дидактиці для оптимізації структури
навчального матеріалу, вдосконалення
планування навчального процесу, управління
пізнавальною діяльністю дітей і навчально-виховним
процесом, а також діагностики, прогнозування,
проектування навчання.
Головною перевагою моделювання
є цілісність, синтетичність, різнобічність
інформації.
Глибина, достовірність будь-якого
педагогічного дослідження обумовлюються
комплексним використанням різноманітних
його методів. Конкретна їх комбінація
залежить від специфіки об'єкта, мети і
завдань дослідження, кваліфікації дослідника
та матеріально-технічної бази.
15. Базовий
компонент дошкільної освіти в Україні,
його значення та зміст.
Стратегія побудови Базового
компонента дошкільної освіти
Стратегія побудови Базового
компонента дошкільної освіти відповідає
Міжнародній конвенції про права дитини
і спрямована на реалізацію положень Закону
України "Про освіту", Державних національних
програм "Освіта" ("Україна ХХІ
століття") та "Діти України".
В основу Базового компонента покладено
якість розвитку, вихованості та навченості
дитини перших семи років життя. Відповідно
до його вимог експертиза діяльності дошкільних
освітніх закладів полягатиме у встановленні
відповідності різнобічного розвитку
дитини на момент закінчення терміну її
перебування в одному з них і вступу до
школи мінімально обов'язковим вимогам.
Основними засадами створення Базового
компонента дошкільної освіти виступають:-
визнання своєрідності, унікальності,
особливої ролі дошкільного дитинства
в становленні особистості, врахування
сензитивності даного періоду для становлення
первинного схематичного світогляду,
супідрядності мотивів, довільної поведінки,
внутрішніх етичних інстанцій, самосвідомості;-
забезпечення гармонійного та різнобічного
розвитку особистості;
- інтегрований підхід
до організації змісту освіти;
- пріоритет актуальних
потреб сьогодення, активного проживання
дитиною кожного вікового відрізку
життя як важливої передумови
її успішного розвитку в наступні
роки;
- особистісно-орієнтована
модель дошкільної освіти;
- забезпеченбагатокомпонентності,
наступності між дошкільною та
початковою загальноосвітньою підготовкою.
З огляду на це особливого значення
набуває диференціація понять "розвиток",
"виховання", "навчання", "освіта"
на основі сучасних наукових підходів.
Розвиток - це становлення дитини як
суб'єкта життєдіяльності, соціальної
істоти, здатної ціннісно ставитися до
природи, людей, що її оточують, предметного
світу, витворів мистецтва, самої себе.
Виховання - залучення дитини до системи
вироблених людством цінностей, організація
умов для її духовного зростання, формування
основ ціннісного ставлення до дійсності,
створення фонду "хочу".
Навчання - засвоєння дитиною знань,
оволодіння уміннями й навичками, здатність
використовувати їх у житті, формування
культури пізнання, створення фонду "можу".
Освіта - процес набуття зростаючою
особистістю в ході виховання й навчання
духовного обличчя під впливом моральних
цінностей, вироблених людством і зафіксованих
у культурі.
Мета дошкільної освіти - сформувати базис особистісної
культури дитини через відкриття їй світу
в його цілісності та різноманітності
як сукупність чотирьох сфер життєдіяльності
- "Природи", "Культури", "Людей",
"Я".
Основне завдання
дошкільної освіти - не стільки
озброїти дитину системою галузевих
знань, скільки наукою життя. Суспільству
необхідні життєздатні, самостійні,
практично умілі, творчі люди
з розвиненим почуттям відповідальності,
гідності, совісті, тому пріоритетним
є ціннісний, морально-соціальний
розвиток особистості з перших
років її життя.
Зміст дошкільної освіти
спрямований на збереження дитячої
субкультури, зорієнтований на цінності
та інтереси дитини, врахування
її вікових можливостей.
Відповідно до цього
дошкільний заклад не є "школою
для маленьких", де дитину вправляють
у знанні математики, читанні
й письмі. Він відповідальний
за процес соціального розвитку
особистості, покликаний полегшити
її входження у широкий світ
і розвинути внутрішні сили. Дошкільний
заклад виступає своєрідним посередником
між вузьким родинним колом, з
якого виходить малюк, і незнайомим
світом, до життя в якому він
має незабаром прилучитися.
2. Загальні
положення Базового компонента
дошкільної освіти
Базовий компонент дошкільної
освіти визначає обов'язковий мінімум
змісту основних освітніх програм, обсяг
навантаження, вимоги до рівня розвиненості,
вихованості та навченості дитини семи
(шести) років, а також умови, за яких вони
можуть бути досягнуті. Базовий компонент
- це мінімально достатній та необхідний
дитині перших семи (шести) років життя
ступінь компетентності, необхідний для
її нормального функціонування у навколишньому
середовищі. Він передбачає набір елементарних
знань, уявлень, практичних умінь та навичок,
які гарантують дитині адаптацію до життя,
здатність орієнтуватися в ньому, адекватно
реагувати на явища, події, людей. Йдеться
передусім про забезпечення особистості
перших років життя своєрідного мінімального
освітнього ядра, рівень засвоєння якого
відображено в якісно-кількісних показниках
її діяльності та поведінки. У контексті
Базового компонента поняття "мінімальний
рівень" вживається не в розумінні найнижчий
за ступенем розвитку, а як обов'язковий
набір елементарних, доступних віку складових.
Отже, документ орієнтує на досягнення
дитиною нижнього вікового, а не індивідуального
порогу.Базовий компонент складено з урахування
того, що засвоєння змісту дошкільної
освіти розраховано на весь період дошкільного
дитинства. Кожна вікова сходинка у цьому
процесі відіграє свою особливу роль за
умови повної реалізації дитиною своїх
потенційних можливостей на попередньому
етапі. Базовий компонент дошкільної освіти
складається з двох частин - інваріантної
та варіантної.
Інваріантна частина
визначає обов'язковий для дітей
певного віку ступінь засвоєння
знань, понять, забезпечує єдність
освітньо-виховного простору України,
створює необхідні умови для
розвитку, виховання і навчання
дітей незалежно від місця
та умов проживання, типу дошкільного
закладу.
Варіантна частина
враховує і відображає у змісті
освіти регіональні, етносоціокультурні
та індивідуальні особливості
розвитку дошкільника.3. Зміст Базового
компонента дошкільної освіти
Зміст Базового компонента
дошкільної освіти систематизований
за сферами життєдіяльності: "Природа",
"Культурна", "Люди", "Я
сам".
Сфера "Природа" формує
елементарний природоцільний світогляд,
несе ціннісно-змістову наповненість
за екологічним та природничим
напрямами, сприяє усвідомленню
дитиною себе як частки природи,
формує відчуття відповідальності
за те, що відбувається навколо
неї і внаслідок її дій у
довкіллі.
Сфера "Культура" вводить
дитину у світ практичної та духовної
діяльності людини, розвиває потребу в
реалізації власних творчих здібностей,
навчає діставати задоволення від процесу
та результатів своєї діяльності, вправляє
в умінні цінувати рукотворні вироби,
культивує інтерес до надбань національної
та світової культур.
Сфера "Люди" формує соціальну
компетентність: навчає диференціювати
людей за ознаками віку, статі, спорідненості;
поводитися в межах дозволеної поведінки,
оволодівати культурою діалогу, адекватно
реагувати на вчинки і слова інших, дотримуватись
правил хорошого тону, співпереживати
і співдіяти.
Сфера "Я сам" відкриває
дитині світ власного внутрішнього життя,
прагнень, думок, переживань; допомагає
зіставити свої бажання з можливостями;
привертає увагу до особливостей власного
фізичного, психологічного та соціального
розвитку.
Документ розраховано
на науковий загал, залучений
до розробки програмно-методичного
забезпечення дошкільної освіти,
задає стандарт психолого-педагогічних
умов розвитку, виховання та навчання
дітей дошкільного віку, ставить
вимоги до змісту освітніх
програм, професійної компетентності
педагогів, організації розвивального
середовища.
16. Програма
виховання дітей дошкільного віку (значення,
історія створення, принципи побудови,
зміст сучасних програм). Аналіз Базової
програми «Я у Світі».
Базову програму "Я
у Світі" розроблено на виконання Закону
України "Про дошкільну освіту" та
Базового компонента дошкільної освіти
в Україні. Вона є державною Програмою,
в якій відображено вимоги щодо оновлення
змісту освіти дитини від народження до
шести (семи) років життя, незалежно від
місця її проживання. "Я у Світі" —
Програма нового типу. Тут подано базовий
зміст дошкільної освіти, який передбачає
гармонійний та різнобічний розвиток
дошкільника, формування його особистості,
створення в умовах дошкільного навчального
закладу розвивального життєвого простору.
Програмні завдання: формування здатності
діяти адекватно, конструктивно, ефективно
в різних життєвих ситуаціях, приймати
свідомі рішення, задовольняти свої соціальні
та індивідуальні потреби). Розвинути
в дошкільника:базові якості (самостійність,
працелюбність, людяність, самолюбність,
спостережливість, відповідальність,
розсудливість, справедливість, самовладання,
креативність);різні форми активності
(фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну,
пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну);оптимальні
для віку моделі основних видів діяльності
(сюжетно-рольової гри, предметно-практичної
діяльності, спілкування, навчальної діяльності).Символічно: назва
Програми вперше починається займенником
"Я", чим підкреслено виняткову
роль власної активності дитини в особистісному
становленні. Цією назвою засвідчено орієнтацію
сучасної дошкільної освіти на системний
підхід до розвитку, виховання й навчання
особистості; на її різнобічну збалансованість;
гармонійне поєднання "Я" і "Світу".
Програма наголошує: основне призначення
дорослого — допомогти малюкові жити
власними силами, у злагоді з довкіллям
і згоді із самим собою.