Визначення та критерії волонтерської діяльності

Об’єктивність волонтера полягає у беземоційному ставленні до клієнта та його індивідуальних якостей.

Справедливість має постійно супроводжувати взаємини між клієнтом і волонтером. Волонтер як людина може мати свої уподобання, симпатії та антипатії, однак вони аж ніяк не повинні домінувати у взаємостосунках із клієнтом. Які б емоції та почуття не викликав клієнт у волонтера, ставлення до нього має базуватися на доброзичливості, повазі та розумінні.

Тактовність – це якість, яка передбачає вміння волонтера додержуватись міри, визначених моральних норм. Вміння врахувати обставини, наслідки своїх вчинків, важливість прийнятих рішень має бути зумовлена професійним тактом волонтера, сформованим на основі тактовності як особистісної якості [8, c. 408].

Уважність і  спостережливість необхідні волонтеру в його практичній діяльності. Саме ці якості дозволяють йому враховувати найменші зміни у настрої, самопочутті клієнта, що значною мірою позитивно вплине на подальшу роботу, дозволить скоригувати обраний план дій.

Терпимість – обов’язкова умова не тільки ефективної роботи з клієнтом, а й важлива особистісна якість волонтера. Терпимість проявляється у прийнятті клієнта таким, яким він є з його інтересами, нахилами, сильними та слабкими сторонами, певним способом життя. Однак це не означає, що волонтер має заохочувати дії та вчинки клієнта, які йдуть усупереч суспільним нормам чи можуть негативно впливати на життєдіяльність як клієнта, так і його оточення.

Витримка та стриманість – якості особистості волонтера, без яких неможлива його діяльність. Досить часто у своїй роботі волонтер має справу з клієнтами, які знаходяться у складній життєвій ситуації, що супроводжується різними емоційними станами. Неадекватні емоційні реакції клієнта можуть провокувати аналогічні й у волонтера. Однак специфіка його роботи передбачає вміння стримано реагувати на подібні емоційні прояви з метою надання клієнту ефективної допомоги.

Любов до людей – без цієї якості волонтер ніколи не зможе налагодити партнерські стосунки з клієнтом. Спілкуючись із клієнтом, волонтер мусить розгледіти у нього позитивні якості, намагатися змінити у клієнта думку про самого себе і таким чином сприяти позитивній трансформації особистості. Саме такий підхід дозволить згодом змінити на краще і життєву ситуацію клієнта.

Самокритичність – невід’ємна якість волонтера. Вміння аналізувати свої вчинки, професійну діяльність, бачити помилки та шляхи їх подолання допомагає волонтеру самовдосконалюватись у своїй професійній діяльності.

Адекватна самооцінка необхідна волонтеру, оскільки значною мірою визначає ефективність його роботи. Волонтер повинен адекватно оцінювати свої можливості та здібності: завищена самооцінка може призвести до самовпевненості, яка, в свою чергу, може стати причиною помилок і негативних наслідків; занижена самооцінка, навпаки, може викликати невпевненість у професійних діях і вчинках.

Терпіння також необхідне волонтеру, оскільки у своїй діяльності він стикається з різними типами клієнтів, багато з яких є важкими у спілкуванні. Для волонтера є важливим дати клієнту шанс відкоригувати свої негативні емоції та почуття, спрямувавши їх у конструктивне русло з метою позитивної мотивації на подальшу співпрацю [15, c. 142].

Комунікабельність – важлива якість волонтера. Від його комунікативних здібностей залежить в цілому успіх всієї діяльності: саме спілкуючись із клієнтом, волонтер має змогу дізнатися про його проблеми, очікування та надії; завдяки спілкуванню можна виробити план спільних дій, вчасно скоригувати можливі шляхи роз’язання проблеми, спрогнозувати очікувані результати. Спілкуючись із колегами, волонтер отримує новий досвід роботи, відповіді на важливі запитання тощо.

Оптимізм волонтера – це джерело впевненості у соціальній справедливості, здатності людини до постійного саморозвитку і самовдосконалення.

Сила волі волонтера – це свідома вольова спрямованість на виконання об’єктивно необхідних дій, здатність адекватно оцінювати перешкоди, доводити розпочату справу до логічного завершення як умова усвідомлення свого професійного обов’язку. Саме сила волі волонтера може допомогти клієнту повірити у свої власні сили і можливості, переглянути свої життєві переконання й тим самим підвищити свій особистий потенціал і соціальну активність.

Емпатія – здатність волонтера розуміти свого кілєнта і співчувати йому, дивитись на ситуацію його очима. Ця якість розвивається в міру набуття життєвого та професійного досвіду.

Прагнення до самовдосконалення має проявлятись у постійному бажанні волонтера до професійного зростання, вдосконалення практичних умінь і навичок, здобуття нових теоретичних знань, духовного та морального розвитку.

Творче мислення – невід’ємна характеристика волонтера.

Соціальна робота хоч і має заздалегідь визначену класифікацію стандартних положень, однак не має цілком однакових ситуацій та ідентичних випадків. Кожне звернення – це унікальний випадок, і для волонтера важливо приймати рішення саме з огляду на конкретну ситуацію, спираючись на свою професійну інтуїцію. Відсутність творчого підходу в роботі може негативно позначитись на стосунках із клієнтом, а іноді й дискредитувати волонтера.

2.3. Зміст і  напрями соціально-педагогічної  роботи студентських волонтерських  груп ВНЗ

Зміст і  напрями соціально-педагогічної роботи волонтерів у  ВНЗ досить добре розкривається  на розгляді  досвіду організації студентських волонтерських груп.  Заслуговує на увагу досвід організації студентських волонтерських груп у Запорізькому національному університеті. Саме цей ВНЗ одним із перших в Україні розпочав підготовку соціальних педагогів. Починаючи з 1992 р., на факультеті соціальної педагогіки та психології розпочав діяльність студентський волонтерський загін «ЛіНа» (любов та надія). Значну роль у формуванні мотивації до волонтерської діяльності відігравала безвідривна благодійна соціально-педагогічна практика для студентів першого курсу [6, c. 13].

Студенти залучалися до волонтерської роботи в різних закладах та організаціях, зокрема: будинку малюка «Сонечко», інтернатах для дітей з порушенням опорно-рухової системи та для дітей зі слабким зором, службі у справах неповнолітніх при райдержадміністрації, службі соціальної допомоги самотнім і людям похилого віку, геронтологічному санаторії, обласній онкологічній лікарні, міському психоневрологічному диспансері, лікувально-профілактичному центрі при наркологічному диспансері тощо. Така практика тривала близько 30 тижнів.

За цей період часу змінювалися форми надання волонтерської  допомоги від організації змістовного дозвілля (читання газет, ігри в шахи, шашки тощо) до закупівлі ліків, обміну ними між пацієнтами лікарні, збору благодійних пожертв на лікування онкохворих.

Після декількох років  роботи в обласній онкологічній лікарні  волонтери вирішили організувати програми допомоги молодшому медичному персоналу та пацієнтам психіатричної та обласної дитячої лікарень. Пацієнтам обласної дитячої лікарні волонтери загону «ЛіНа» допомагали в навчанні, виконанні домашніх завдань, влаштовували ігротеки.

У 1993-1998 рр. студентська  волонтерська група факультету соціальної педагогіки та психології працювали на базі Запорізького лікувально-профілактичного центру при місцевому наркологічному диспансері. Їхня діяльність була спрямована на профілактику адиктивної поведінки підлітків та молоді. Волонтери працювали спільно із соціальним педагогом, лікарями, проводячи лекції, відеолекторії, тренінгові заняття, консультації для дітей та молоді, їхніх батьків. Діяльність волонтерів вибудовувалась за методом «рівний – рівному», оскільки ровесники подавали корисну інформацію та здійснювали педагогічний супровід підлітків групи ризику.

Ще одну волонтерську програму студенти Запорізького національного університету реалізували з Фондом «Сподівання», здійснюючи аутріч-роботу з наркозалежними, ВІЛ-інфікованими людьми, жінками секс-бізнесу. Студенти-волонтери працюють у місцевому хоспісі, надаючи підтримку клієнтам установи та їхнім родичам. Досвід цієї студентської волонтерської групи – один із небагатьох в Україні, оскільки соціально-педагогічна діяльність ними здійснюється в закладах охорони здоров’я.

Соціально-педагогічна  робота волонтерів факультету Запорізького національного університету спрямована також на учнів загальноосвітніх навчальних закладів, гуртківців дозвіллєвих клубів та вихованців притулків.

Також заслуговує на увагу  досвід роботи волонтерів Дніпропетровського національного університету. На базі цього ВНЗ діє громадське об’єднання «Центр соціальних ініціатив і волонтерства». Мета діяльності цього центру – це організація волонтерської роботи серед студентської молоді університету, підтримка та розвиток соціальних ініціатив молоді [16, c. 49].

Центр спрямовує свою діяльність на: підготовку студентів  до волонтерської роботи у школі волонтерів; організацію безпосередньої волонтерської роботи для дітей, що залишилися без батьківської опіки, для дітей з особливими потребами дитячих будинків міста шляхом надання соціально-педагогічних, освітніх послуг, психологічних, юридичних, дозвіллєвих послуг; здійснення фандрейзингу; проведення благодійних акцій.

В арсеналі форм волонтерської  роботи студентів Дніпропетровського національного університету є благодійні акції та різноманітні заходи з надання соціально-педагогічної та психологічної допомоги дітям, які залишились без батьківської опіки.

Традиційними є акції  милосердя «Від серця до серця», «З Днем народження, дитбудинок!»,  «Зі святом, плането Добра!», «З ювілеєм, наші друзі!», «Свято турботи». Об’єктами виховного впливу волонтерів Центру соціальних ініціатив і волонтерства є: діти дитячих будинків м.Дніпропетровська (№ 1, «Сім’я», «Берегиня», дитбудинок для дітей з ДЦП при школі-інтернаті № 1), притулків («Надія», «Барвінок»). Проводиться робота з надання соціально-педагогічних та освітніх послуг дітям, які їх потребують.

Аналогічно вибудована робота студентської волонтерської  групи Харківського гуманітарно-педагогічного інституту. Тут працює студентський загін волонтерів, яки налічує 12 осіб. Група волонтерів допомагає Червонозаводській районній організації Товариства Червоного Хреста України в її роботі, беручи участь у наданні медико-соціальної допомоги самотнім непрацездатним громадянам похилого віку, дітям-сиротам, інвалідам, ветеранам та іншим верствам населення, сприяє реалізації державних програм, спрямованих на охорону здоров’я, заохочує студентів навчального закладу до участі в діяльності Товариства [9, c. 12].

Волонтери беруть участь в акціях, які спрямовані на популяризацію  здорового способу життя. 2005 року волонтери загону разом з викладачами англійської мови підготували переклад на англійську мову диктанту, присвяченого проблемі ВІЛ-інфікування.

Заслуговує на увагу  досвід просвітницької роботи волонтерського загону з профілактики наркотичної залежності. Спільно з колишніми наркозалежними волонтери загону розробили просвітницькі програми та реалізують їх на базі загальноосвітньої школи І–ІІІ ступеня № 10 м. Харкова. Також вони проводять рейди в мікрорайоні для виявлення дітей з девіантною поведінкою, які не відвідують школу, займаються жебрацтвом, живуть у неблагополучних сім’ях. Волонтери ставлять перед собою мету – заохотити цих дітей до здорового способу життя, залучити їх до занять у спортивних секціях, які працюють при Харківському гуманітарно-педагогічному інституті.

Подібну профілактичну  роботу проводять студенти Інституту психології та соціальної педагогіки Київського міського педагогічного університету ім. Б.Д. Грінченка, де з 2008 року діє студентська волонтерська тренінгова служба. Окрім просвітницької роботи у місцевому притулку для дітей та приймальнику-розподільнику для дітей ГУ МВС України в м. Києві, волонтери проводять профілактичні заходи для школярів Голосіївського та Подільського районів міста.

Цікавий також досвід діяльності студентів-волонтерів Волинського  державного університету імені Лесі Українки. Тут за ініціативою викладачів і студентів виникла та юридично зареєстрована 2001 р. молодіжна громадська організація «Волонтерський клуб м. Луцька».

Волонтерський клуб, створений  задля сприяння розвитку соціальних ініціатив у молодіжному середовищі, допомагає соціально вразливим категоріям дітей та молоді. Основними завданнями клубу є: сприяння розвитку волонтерського руху та пропаганда його принципів серед студентської та учнівської молоді міста Луцька та Волинської області, проведення громадянських волонтерських акцій на місцевому рівні; здійснення та захист прав і свобод, задоволення соціальних і культурних інтересів молодих громадян; створення умов для саморозвитку членів клубу як особистостей, членів суспільства, громадян України, професійного становлення як фахівців соціальної сфери (соціальних педагогів та працівників) [16, c. 13].

Динаміка розвитку волонтерства серед студентів ВНЗ свідчить про постійний пошук студентами нових напрямів, форм та технологій участі у вирішенні соціальних проблем міста й області, розширення діапазону цієї участі та зв’язків з державними та недержавними соціальними службами.

ВИСНОВКИ

Залучення волонтерів до соціальної роботи залишається одним із головних завдань, що ставиться сьогодні перед соціальними службами. У першу чергу, служби таким чином можуть вирішити проблему недоукомплектованості кадрового складу. Але одна справа, коли такі волонтери є фахівцями-професіоналами, і зовсім інша, коли до вирішення проблем залучаються добровольці-аматори, у яких немає спеціальних знань, умінь та навичок для проведення тих чи інших видів соціальної роботи або надто юні за віком і мають досить незначний досвід роботи.

Волонтери залучаються до основних видів соціальної роботи: профілактика, обслуговування, адаптація, патронаж. При цьому волонтер вибирає собі завдання за принципом «бажання» чи «готовності» власного уподобання та з урахуванням наявності елементарних навичок, що потрібні для виконання тієї чи іншої справи. Робота для волонтера важлива і вагома, незалежно від того, де він працює: у бібліотеці чи з дітьми-інвалідами. При виконанні конкретного завдання вони враховують важливість їх допомоги як для центрів соціальних служб для молоді, так і для їх клієнтів.