Графологія як наука про вивчення характеру людини

Міністерство освіти і науки України

ВП «Лисичанський педагогічний коледж

Луганського національного університету

імені Тараса Шевченка»

 

 

 

Графологія як наука

про вивчення характеру людини

 

 

Творчо-пошукова робота

в рамках навчального предмету «Психологія»

студента2 курсу

спеціальності«Фізичне виховання*»

ОКР «молодший спеціаліст»

Садовського О.

Науковий керівник: Заплаткіна Н.В.                                                                                            

 

 

2014

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ…………….……….5

1. Історія графології…………………………………………………….5
2. Сутність графології…………………………………………………..6
3. Поняття і види графологі……………………………………………9

РОЗДІЛ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ХАРАКТЕРУ ЛЮДИНИ…………………………………………………………………………

2.1. Основні положення  графологічного аналізу………………………..15

        2.2. Визначення характеру людини шляхом психолого-почеркознавчогоаналізу…………………………………………………………………………….20

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………......

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Одним з невід'ємних сторін діяльності майбутнього педагога є міжособистіснеспілкування з членами педагогічного колективу, зі студентами, учнями. При спілкуванні люди пізнають один одного, вивчають індивідуально-типологічні особливості, характер. Однак, є такий метод, який доцільно використовувати для визначення рис характеру особистості-психолого-почеркознавчий (графологічний) аналіз.  Дані, отримані в ході психолого-почеркознавчого дослідження, можуть відігравати значну роль в якості додаткової інформації при вирішенні різноманітних завдань. 
Окремі аспекти застосування графології знайшли своє відображення в працях Т.В. Авер'янова, Л.Є. Ароцкера, В.Д. Арсеньєва, А.Ф. Аубакірова, А.Я. Гінзбурга, Г.Л. Грановського, З.І. Кірсанова, В.Я. Колдін, Ю.Г. Корухова, П.Г. Кулагіна, Р.М. Ланцмана, З.С. Меленевський, Д.Я. Мирського, В.С. Мітрічева, Б.І. Пінхасова, Ю.М. Погибко, Є.Р. Російської, які знайшли своє відображення у цій творчо–пошуковій роботі.  
Об'єктом дослідження є графологіяяк наука, яку можна використовувати в роботіпедагога. 
Предметом дослідження є вивчення характеру людини  за допомогою графологічногоаналізу. 
Метою даної роботи є розгляд практичних проблем застосування графології для глибшого пізнання особистості людини. 
Для досягнення поставленої мети в роботі пропонується вирішити такі завдання:  
1) вивчити і проаналізувати наукову літературу з питань застосування графології для вивчення особистості людини, її характеру; 
2) розкрити поняття і види графології, при цьому проаналізувати історію її становлення;  
3) розглянути питання, пов'язані з проблем використання графології в педагогічнійдіяльності;  
4) узагальнити теоретичний матеріал з метою вироблення практичних рекомендацій застосування графології.  
Структура творчо-пошукової роботи складається зі вступу, двох розділів,  висновків та списку використаної літератури.  
 

РОЗДІЛ І

ТЕОРЕТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

 

1. Історія графології

Графологія−це наука, яка вивчає закони залежності між почерком і особистістю. Слово "графологія" походить від "grapho" − пишу і "logos"−вчення. Енциклопедичні словники дають таке визначення графології: "Графологія−це вчення про визначення характеру людини з його почерку…". З того часу, як людина освоїла писемність, її окремі допитливі представники здогадувалися, що почерк (письмовий код) може містити інформацію про про внутрішній світлюдини.

Перша робота, яка досліджувала зв'язок почерку й особистості, була написана італійським лікарем КаміллоБальдо(1622). Батьком сучасної графології прийнято вважати абата Жана ІпполітаМишона(1807-1881).Мишонзбирав специфічні особливості почерку і намагався встановити суворі відповідності з-поміж них і особистісними якостями. Знаменитий ученьМишонаКрепьё-Жаменвідмовився від вчення про "фіксовані знаки" з однозначними незміннимикорреляціямина користь гнучкою системи "основних особливостей".

Численні дослідження зарубіжних графологів (Х.Кноблаха, Л.Михеля, А.Рафаелі, Я. Бека), російських графологів початку уже минулого століття (Д.М.Зуева-Інсарова, І.Ф.Моргенштерна, В.Д. Орлова), психологів (Г.Р.Лурії, О.Н. Леонтьєва, А.Анастази), психіатрів (В.М. Образцова,Т.В. Лісовської) сформували ряд наукових положень, якідозволяють встановитиза почерком психологічніриси особистості. У розвитку графології виділяють такі етапи: етап накопичення елементарних емпіричних знань, створення класичної теорії; проведення експериментальних досліджень; формування наукових основ графології.

Витоки графології можна знайти у Південної Індії та Китаї. Так, Конфуцій зазначав, що почерк може достовірно вказати, чи це великодушна людина, чи вульгарна. Йому пропонується наступна фраза: "Бійтеся людини, почерк якої нагадує йому рух тростини, яка колишеться вітром". Інший китайський філософ,ЧжоХо стверджував, що у почерку можна встановити, шляхетне чи низьке походження людини, яка пише.

Аристотель писав: "Як немає людей однаково розмовляючих, і немає людей однаково пишучих". І хоч і Платон говорив, що "почерк - це дзеркало душі людини", ні античними авторами, ні у середньовіччі серйозні науковідослідження по графології не проводилися.

 

 

 

2. Сутність графології

Сутність графології найлегше зрозуміти, керуючись роботами графологів, тож спробую охарактеризувати хоча б найвідоміші їх.

У XVIII-XIX ст. у Франції, Італії, Німеччини і Росії зростає інтерес до питань залежності між почерком і психологічними особливостями людини.

У XVIII в. дослідженнями зв'язку почерку та особитістю навчався пасторЛафатер. Щоправда, основний його інтерес було зосереджено на вивченні так званоїфізіогномики, тобто, зовнішніх рис людини. Однак у його творі "Фрагментифизиогномики"(1772 р.), був невеличкий розділ, присвячений почерку. Вивчення почерку, за словамиЛафатера, дозволяє скласти "фізіономічні відбитки" характеру.Типічні знаки, що характеризують конкретний почерк,Лафатерназивав "графічними портретами".

Засновником графології як науки вважається французький абатЖан-ІполитМішон(1807-1881г. р.). У 1871 році їм було здійснено перші спроби систематизувати окремі відомості у цій галузі. УмовиводиМішона, що стосуються почерку, відрізнялися суворою логікою. Він також сам ввів термін "графологія". Завдання графології −виявити, об'єднати дані ознаки і сформулюватина їхоснові судження про властивості особистості. У книжці "Таємниці листа"Ж.І.Мішонзазначав необхідність широко використовуватиграфологічні експертизилистів. З ініціативиМішона, наприкінціХIXстоліття утворилися графологічні об'єднання та почали випускатися спеціальні журнали з графології. Подальший розвиток та обґрунтування поглядів Мішонаотримали своє продовження у працяхФландрина, Д.Жамена, А.Веринарата інших.

Д.Жаменспробував узагальнити і систематизувати графологічні спостереження, дати цілком наукове обгрунтування. Він зазначав, що людина неспроможна змінити свій почерк через "індивідуальності характеру".Змінюватися можуть лише окремі деталі. На його думку, є й національний почерк, а кожне покоління має спеціальний почерк. Індивідуальність ж почерку залежить як від психологічних особливостей, від фізіологічних і багатьох інших причин.

Найбільш реакційний напрям графологія отримала в працях італійського психіатра і криміналіста ЧезареЛомброзо, засновника антропологічної школи кримінального права.Ломброзота йогопослідовники стверджували, що є особливий тип "злочинної людини" −природженого злочинця. Суть в тому, що у злочинної людини відхилення сконцентровані і носять відкритий характер. Будь-яке відхилення від норми у тій чи іншій мірі пов'язане з моторною діяльністю та знаходить своє вираження в свавільних і особливо у мимовільних рухах людини. Свої погляди на почерк й особистістьЛомброзовикладав у книзі "Графология", що вийшла 1899 р.

Наприкінці ХІХ і на початку ХХ століття у розвитку графології настає час розквіту. У 1917 року виходить книга "Почерк і характеру", яка витримує 25 видань і поступово стає свого роду біблією графології.

З кінця ХІХ століття у Німеччині складається школа графологів, де на противагу ізольованому тлумаченню окремих ознак листів, розвивається уявлення про двозначність і навіть багатозначність кожного окремого графічного знака, конкретне значення визначається тільки на рівні аналізу почерку як "цілісної форми".

Представниками цього напряму стали Р. Мейєр, Л.Клягес, фізіолог У.Прейер, фундаментальна праця якого, "Почерк і характер" побачила світ у 1894 року.

Основи так званої, судової графології, розробляв з 1899 року Р.Буссе, за яким, судова графологія займається встановленням виконавця в рукописі і вносить свій внесок у дані про характер підсудних, позивачів та свідків. У цей час питаннями графології зацікавилися представники математично-природничої грамотності. Біолог У.Прейервивчав питання фізіології, психології та патології почерку, експериментував над письмом людини під гіпнозом. Він вселяв людині, яка перебувалапід гіпнозом, що вона хитра, потайлива тощо й водночас змушував її писати під диктовку.

Особлива роль уграфологічної науці належить Л.Клягесу, який виходив з речей, що характер людини відбивається у будь-яких її рухах. Клягесзбагативграфологіютрьома навчаннями: про рівень форм (видах виразних рухів); про подвійне тлумачення ознак почерку і ритму.

З класичним етапом розвитку графології пов'язані імена вітчизняних вчених:Н.Д.Ахшарумова,Е.Ф.Буринского,Ф.Ф.Германа,Ю.К.Глининой.                   

На початку сучасності зі зростанням експериментального і теоретичного багажу з психології та фізіології на зміну емпіричному приходить експериментальний етап розвитку графології. Найцікавішими є дослідження Е.Малеспіна, Р.Заудекаі К.Титтель.

 

 

 

 

1.3. Поняття і види графології

Успіхи в експериментальних графологичнихдослідженнях в останні десятиліття XX століття дали можливість зарубіжним фахівцям значно розширити діапазон діагностуються по почерку особистісних особливостей людини. Сучасна графологія - це не "гадання по буквах", характернедля позаминулого та початку минулого століть. Як один з методів вивчення особистості графології в багатьох країнах Європи, Азії та Америки успішно застосовують у різних областях. 

Графологія використовується для встановлення психологічних особливостей людини при роботі з кадрами, в медичній практиці, зокрема, в ході психотерапевтичного лікування, при розробці індивідуальних комплексів лікувальної гімнастики, дієтичного харчування і т.п.  
Графолог не може однозначно визначити, чи вживає людинанаркотики, але може виявити ознаки почерку, які сигналізують про емоційну недостатність або про нестійкість особистості обстежуваного суб'єкта - властивості, які можуть підштовхнути людей до вживання наркотиків. У почерку молодих людей, які виросли без батьків або "вибитих з колії" життєвими обставинами, проявляються ознаки утрудненого спілкування. 

Розширення практики використання графологічної методу при підборі кадрів, при проведенні оперативно-розшукових заходів, у кримінальному, цивільному, арбітражному процесі та інших сферах суспільного життя ставить питання про те, наскільки графологічні дослідження задовольняють вимогам наукової обгрунтованості, надійності і моральної бездоганності. Головним гарантом ефективності застосування психолого-почеркознавчого методу є професіоналізм графолога. Разом з тим, морально-психологічні якості особистості графолога повинні відповідати високому рівню його професійних знань і умінь, адже від чесності, принциповості, наполегливості останнього багато в чому залежить результативність використання методу.

Серед методів отримання значимої інформації, що ввібрали в себе багатовіковий досвід проведення графологических досліджень, хотілося б виділити так звані "психологію шрифтів", "комп'ютерну графологію", психографію, діагностику психологічного стану і деякі інші.  
"Психологія шрифтів". В останні роки XX століття психолог Арік Сігман на замовлення відомої компанії "Lехmагк" розробив "нову графологію", названу ним "психологією шрифтів", в рамках якої спробував встановити взаємозв'язок між характером людини і використовуваними їм шрифтами при написанні текстів на комп'ютері і друку документів.  
Як встановив Сігман, в самому загальному випадку чоловіки вважають за краще використовувати букви прямолінійних обрисів, тоді як жінки вибираютьшрифти більш обтічні і м'які по формі. Відзначено зв'язок між психологічними особливостями особистості з вибором поширених гарнітур: так, "суворий" Times говорить про респектабельність автора, "м'який" Courier - про чутливість натури, "розв'язна" Verdana видає людину сучасну і сміливу у вчинках. Важливу роль відіграє розмір шрифту і особливо різниця в розмірах між великими та малими буквами. Своє дослідження А. Сігман адресував, перш за все, не експертам-психологам, а рядовим користувачам. Підійшовши до вибору шрифту усвідомлено, можна домогтися потрібного ефекту в його сприйнятті читачем, що корисно при пошуку роботи, залагодження сварок і в сотні інших ситуацій, з якими доводиться стикатися сучасній людині в повсякденному житті.  
"Комп'ютерна графологія". Останнім часом на базі класичної графології відбувається формування нового напряму застосування технічних знань в галузі психолого-почеркознавчої діагностики особистості. При роботі за комп'ютером у специфічній манері виконання документа проявляється людська індивідуальність, тобто "Комп'ютерний почерк" конкретної особи. За індивідуальною манерою виконання документів на комп'ютері можна визначити окремі особистісні особливості виконавця, що виражаються в стиліпрограмування, у кращих налаштуваннях параметрів "робочого столу" або виборі "шпалер" на екрані монітора.  
Індивідуальної є також манера роботи з клавіатурою або мишею. Все це сприяє вивченню параметрів "комп'ютерного клавіатурного почерку", що дозволяють ідентифікувати виконавця документа. До таких параметрів належать: швидкість введення символів, що характеризується тимчасовими інтервалами, витраченими на введення окремих букв; зміна швидкості набору, тобто різницю в часових інтервалів між послідовними натисканнями на клавіші клавіатури або кнопки "миші"; аналіз альтернативних варіантів набору, тобто з'ясування, натискання яких клавіш передувало натисненню реально обраної; використання основної або додаткової частин клавіатури для набору; перевагу у застосуванні функціональнихабо "гарячих" клавіш.  
Так, тривалий пошук наступної клавіші може свідчити про стресовий стан, викликаноий депресією. Рівномірний набір символів вказує на пунктуальність, акуратність людини, його здатність до рутинної роботи. Рівні паузи між словами показують впевненість у собі користувача, відсутність негативних емоцій. Якщо тимчасові інтервали між словами значно вище, ніж інтервали між натисканнями принаборі слів, то це може бути відображенням істеричності, схильності до позерства або артистизму. Варіабельність тимчасових інтервалів між набором окремих слів властива морально нестійким людям, працездатність яких змінюється в залежності від настрою або спровокованої активності (натхнення).  
Кожен користувач комп'ютера володіє певною сукупністю спеціалізованих програм з формування текстів. Навики володіння ними для кожного оператора індивідуальні, відносно стійкі і відображаються в документі, будучи ідентифікує ознакою виконавця. Через зміни в стані здоров'я та підвищення професійної майстерності з плином часу клавіатурний почерк у користувача змінюється. Зміна клавіатури з м'якою на більш жорстку, зі звичайною –наергономічну, у якої інше розташування клавіш, теж вносить свої корективи. Працездатність людини, її темперамент, реакція і манера працювати з клавіатурою зазнають коливання в залежності від сезону, робочої навантаження, близькості вихідних, святкових днів або відпустки.  
"Комп'ютерну графології" можна застосувати для визначення професії або культурного середовища випробуваного. Для цих цілей розглядається реакція і швидкість введення певних слів. Далі йде порівняння зі словником, в якому за професійними термінами або типовим жаргонним словосполученнямвизначаються можливі професії чи спосіб життя виконавця тексту. Швидкість набору термінів може різко змінитися в залежності від ставлення до них: чи знає з ними випробуваний, мають вони для нього негативне забарвлення, чи знає він їх значення. При зустрічі знайомих термінів з професії або життю швидкість збільшується, для незнайомих слів буде яскраво виражено обдумування і, відповідно, "гальмування" при наборі символів. У спрощеному варіанті можна "вирахувати" окремі складові темпераменту чи характеру людини, швидкість його реакції. Реакція на показані на дисплеї якісь тестові фігури або на змодельовані з провокаційною метою "неполадки" в роботі комп'ютера у холериків, сангвініків або флегматиків, природно, буде різною.  
Псіхографія. Нерідко виконання рукописного тексту супроводжується якими-небудь малюнками або візерунками. Такі елементи художньої творчості можуть бути залишені в записній книжці, робочому щоденнику або на полях друкованого видання. Аналіз подібних зображень з використанням психографічного методу дозволяє визначити особистісні особливості людини.  
Розробник психографічного методу на основі типологізації малюнків, англійський мистецтвознавець Г. Рід виходив з наступного гіпотези: все різноманіття форм художнього вираження можна звести до восьми видів, які корелюють з елементами типології К. Юнга. Провівши типологізацію 25 000 малюнків дітей і більше 10 тисяч малюнків дорослих різних спеціальностей з найрізноманітнішими формами художнього вираження, Г. Рід виявив, що все це безліч принциповоможна розділити на вісім типів. Розроблена ним типологія малюнків цілком придатна для класифікації будь-яких малюнків, створених людьми, незалежно від їхнього віку, статі, кваліфікації і роду занять. Для позначення восьми типів малюнків Г. Рід використовував такі поняття: емфатичний, гаптіческій, ритмічний, структурний, органічний, перераховуючий, декоративний, імажінарний, для кожного з яких виділив основні характеристики.