Дослідження творчого мислення студентів

 

Таблиця 2

 

Зведена таблиця основних показників креативності контрольних груп

 

СР знач. показників	Швидкість	Гнучкість	Оригінальність	Точність
Група музикантів	10,1	8,2	0,9	6,5
Група інформатиків	9,8	8,9	0,5	5,3
Група вчителів Ð¿Ð¾Ñ‡Ð°Ñ‚ÐºÐ¾Ð²Ð¸Ñ ÐºÐ»Ð°ÑÑ–Ð²	9,8	8,8	0,7	5,4

 

Аналізуючи структурний профіль середніх значень трьох досліджуваних груп, відзначимо, що він має однорідний характер. Дані, отримані за допомогою тестування, підтвердили оцінки експертної комісії - в експериментальній групі спостерігається незначне превалювання по діагностуються параметрами.

 

Для подальшої діагностики необхідно було виявити рівень інтелектуального розвитку студентів контрольних груп. У моєму дослідженні я використовувала вербальний тест інтелекту Г. Айзенка (IQ), заснованого на багатофакторної теорії інтелекту. Діагностика проводилася між студентами різних груп по адаптованого варіанту тесту (див. зведену таблицю 5 в Додатку). Проведена діагностика показала, що середній показник рівня IQ студентів групи музикантів трохи вище (в числовому відношенні цей показник дорівнює 103), ніж у групі інформатиків (де середній показник коефіцієнта інтелектуальності групи дорівнює 101) (див. рис. 4). Однак, подібного роду розбіжності в рамках даного дослідження незначні.

 

Проведений експеримент показав, що рівень розвитку творчого мислення студентів музикантів, інформатиків, вчителів початкових класів знаходяться на середньому рівні. Тобто, на обличчя явна необхідність використання методів і засобів у навчанні, що стимулюють розвиток креативності студентів.

 

2.3 Розвиток творчого мислення студентів у процесі інтерпретації художнього твору

 

На другому етапі експерименту я вибрала один художній твір для інтерпретування студентами (драма А. Н. Островського «Гроза»). При виборі даного тексту я керувалася його відповідністю основним критеріям, які висуваються педагогічною етикою до художніх творів.

 

Основними критеріями відбору художніх творів для інтерпретації є їх висока художня цінність, гуманістична спрямованість, позитивний вплив на особистість студента, відповідність завданням його розвитку і віковим особливостям, а також культурно-історичні традиції та багатий досвід вітчизняної освіти.

 

Особливості інтерпретування драматичного твору

 

Двигуном дії у драмі є драматичний конфлікт. Конфлікт в різних п'єсах проявляється по-різному: він може розвиватися у відкритій боротьбі персонажів, або це може бути внутрішній плин п'єси, «підводна» (як і в інтерпретується нами драмі).

 

Інтерпретуючи драму, читач залишається наодинці з думками та ідеями героїв, будучи при цьому як би учасником діалогів персонажів. Роль інтерпретування у драмі велика, адже автор не може висловлювати свою позицію через психологічну характеристику, словесний краєвид, ліричні відступи і т.д. Б.О. Корман виділяє два способи вираження авторської свідомості в драматичному творі: сюжетно-композиційний (через розташування і співвідношення частин твору) і словесний (через мові дійових осіб, ремарки).

 

Наміри художника виявляються в задумі, результатом якого є художній твір. У читача вони викликаються естетичним об'єктом і обумовлюються його автором, тобто творчий процес передує сприйняття і виступає його необхідною умовою. Саме ж художнє сприйняття проявляється в образному відображенні дійсності, в роботі розвиненого творчого мислення. У нашій психіці формуються асоціативні ланки, пов'язані з особливостями індивідуального досвіду. Тому для всіх читачів зміст твору по-різному конкретизується в свідомості кожного з них і органічно входить в їх внутрішній світ особистий світ, в їх власне ставлення до дійсності.

 

Студенти повинні вміти виявляти не тільки авторську концепцію драматичного твору, художнє своєрідність даної драми, але одночасно співвіднести своє індивідуальне ставлення з об'єктивним звучанням літературного тексту.

 

Психологи, які займаються дослідженням уяви, стверджують, що різниця між уявою і мисленням відносно. Результатом роботи уяви є образ, а результатом мислення - силогізми, тобто виражені в словах судження і поняття. Народження тих і інших відбувається в уявному розкладанні вихідних суджень і уявлень на складові частини і наступному їхньому з'єднанні в нових сполученнях - у безперервному аналізі та синтезі.

 

Труднощі при інтерпретації драми полягають в тому, що дії у драмі відбуваються в теперішньому часі, створюється як би ефект «присутності», участі читача у подіях. Необхідно, щоб студент добре уявляв собі час, в якому відбувалася дія, дану історичну епоху. Для цього важливо мати розвинене творче мислення, вміння аналізувати і узагальнювати. Зупиняючись на питанні про розвиток творчого мислення студентів при вивченні драматичних творів, слід зазначити, що при вивченні драматичного твору на семінарських заняттях необхідно працювати над розвитком дивергентного мислення з установкою на «бачення», що пояснюється специфікою даного літературного роду.

 

Після розгляду особливостей в інтерпретації драми необхідно сказати і про ті види діяльності на семінарських заняттях, які активізують читацьку інтерпретацію.

 

Ефективність будь-якої інтерпретації визначається специфікою об'єкта (твору) та особливостями суб'єкта (студента). Тільки виявивши характерне для суб'єкта і об'єкта, можна говорити про здійснення інтерпретації та її вплив на розвиток творчого мислення. Для драми найбільш характерним є її початкова адаптованість до постановки.

 

Безсумнівно, що органічне включення в аналіз драматичних творів рольових ігор буде сприяти розвитку творчого мислення.

 

У рамках першого семінарського заняття також необхідно розглянути історію створення драми, співвіднести з історико-культурним тлом, вичленувати події, основні конфліктні факти (провести аналіз слідом за автором), проінтерпретувати основні образи, характери (обговорити обставини, внутрішні мотиви дій героїв), враховуючи деталі , побут (своєрідний проблемно-тематичний аналіз) (див. Додаток. План-проект).

 

Друге семінарське заняття необхідно присвятити обговоренню основної ідеї п'єси, художньо-виражальних засобів (тема заняття - «Театр Островського»). Необхідно зупинитися на індивідуальній інтерпретації образів п'єси студентами і запропонувати їм по-своєму продумати фінал. Ці семінарські заняття дозволяти студентам проникнути в проблематику драми, глибше усвідомити основний конфлікт, а тим самим, яскравіше проінтерпретувати. Наступне заняття доцільно присвятити репетірованію ключових сцен, обраних студентами і підготовлювані ними для постановки.

 

Читач, слідуючи за авторською уявою, відчуває «ігрове (рольове) самопочуття». Він подумки переноситься в інший - художній - світ, створений спільно художника. У цьому світі читач займає певну позицію, відіграє певну роль. Він може слідом за автором стати спостерігачем-співчуваючим, співпереживати героям. Може перенести своє «я» в образ героя, що формується в його свідомості кодовими засобами твори, або на позицію автора.

 

Однією з основних педагогічних завдань, що стоять перед викладачем у вузі чи коледжі - створити емпіричну основу розуміння специфіки літератури як виду мистецтва, закласти основи творчого мислення. Всі ці завдання вимагають глибокої багатосторонньої роботи над образно-емоційним пластом творів. Саме до нього й звернена, насамперед, сценічно-ігрова діяльність.

 

Сценічно-ігрова діяльність націлена на внутрішнє, глибинне, інтуїтивне дослідження психології персонажа, пізнання внутрішнього світу людини через власні відчуття та дії. Вона заснована на самостійної творчої активності, пошуку і дає великі можливості у розвиток інтерпретаційних здібностей.

 

Сучасний психолог І.С. Кон підкреслює, що головне, до чого ми повинні прагнути на заняттях з літератури, активізуючи художнє сприйняття, це розвивати дивергентне мислення. Саме таке мислення, яке передбачає, що на один і той же питання може бути безліч однаково правильних і рівноправних відповідей. Таке мислення стимулює і активізує творчі можливості кожного.