Методи й методики досліджень

• стандартність процедури тестування,
• чіткість критеріїв оцінювання та інтерпретації результатів,
• наявність числового показника інтелектуального розвитку.

Разом з тим, тести  інтелекту підлягали критиці  за розмитість поняття “інтелект”, залежність результатів від культурного  досвіду дитини, неможливість здійснення прогнозу. За допомогою тестів можна визначити низький рівень інтелекту, але неможливо встановити причини цього явища.

Комплексний підхід до діагностики розумового розвитку грунтується на розумінні інтелекту як сукупності пізнавальних процесів. Для вивчення кожного з них добираються відповідні методики. Обстеженню підлягають операції та види мислення, особливості пам’яті, уваги, мовлення. Перевагою комплексного підходу є можливість всебічного вивчення розумової діяльності дитини, виявлення найбільш ушкоджених її ланок. Недоліки такого підходу пов’язані з відсутністю чітких критеріїв аналізу результатів з урахуванням віку дитини, нерозробленістю цілісної оцінки результатів.

За вимогами методик, складених в руслі системного підходу, кожне завдання передбачає різні рівні допомоги, які надаються досліджуваному у випадку появи труднощів. На відміну від тестів, за цими методиками оцінюється в балах не кінцевий результат, не те, наскільки правильно виконано завдання, а сам процес його виконання, міра допомоги, якої потребує дитина, її здатність знайти спосіб розв’язання, пояснити хід своїх думок. Методики, що належать до системного підходу, дозволяють відокремити розумову відсталість від затримки психічного розвитку.

Перші тести інтелекту  були створені Ф.Гальтоном (1879), який прагнув виміряти “числом розумові операції”. Ці дослідження продовжив Дж. Кеттел (1890), який запропонував серію тестів для визначення інтелектуального рівня студентів коледжів. Гальтон і Кеттел вважали, що інтелект можна визначити за допомогою набору тестів, які вимірюють час реакції, гостроту слуху та зору, м’язеву силу та інші елементарні психічні та фізіологічні функції. Однак, отримані з їх допомогою результати не відповідали незалежній оцінці інтелектуального рівня, яка базувалася на думці вчителів та академічній успішності.

Поява власне тестів інтелекту  пов’язана з роботами Бінет і  Генрі, які відзначали, що попередні  тести орієнтовані на елементарні  психічні процеси, тому неадекватні  для вимірювання вищих психічних  функцій, які лежать в основі інтелекту. Прояви інтелекту різноманітні, але їм властиве те загальне, що дозволяє відрізнити їх від інших особливостей поведінки.

Сьогодні великої популярності отримали різні методи дослідження  рівня розумового розвитку, зокрема, методика “Прогресивні матриці” Дж.Равена, тест структури інтелекту Р.Амтхауера, тест Айзенка, тест Кеттела, шкільний тест розумового розвитку (ШТРР), інтелектуальна шкала Д.Векслера тощо.

Розглянемо  особливості застосування деяких тестів.

1. Тест прогресивні  матриці Дж. Равена найбільш відомий у двох варіантах: чорно-білому, який призначений для обстеження дітей і підлітків у віці від 8 до 14 років та дорослих від 20 до 65 років та кольоровому. Кольоровий варіант призначений для обстеження дітей віком від 5 до 11 років, іноді рекомендують також для осіб, старших 65. Стимульний матеріал чорно – білого варіанту складається з 60 матриць або композицій з пропущеним елементом. Завдання поділені на 5 серій (A, B, C, D, Е) по 12 однотипних, але із зростаючою складністю. Обстежуваний повинен вибрати елемент матриці серед 6 – 8 варіантів. (демонстрування)

Тест Дж. Равена рекомендують застосовувати при необхідності масового миттєвого обстеження. Однак, на успішність його виконання впливає  функціональний стан обстежуваних, що визначає суттєву варіабельність підсумкової оцінки в одного і того ж обстежуваного. Крім того, в тесті відсутні оцінки порівняння різних операцій мислення або сторін інтелекту: завдання тесту стосуються переважно невербальних форм мислення. За результатами обстеження в тесті Равена виставляють лише одну загальну оцінку без так званої “структури інтелекту”, опис якої дає важливу інформацію для психологічної оцінки когнітивної сфери обстежуваного. В результаті вимірювання невербального інтелекту за “Прогресивними матрицями” Дж. Равена підсумкові оцінки IQ співпадають з підсумковими оцінками IQ за тестом Д.Векслера тільки в діапазоні інтелекту на рівні середньої норми і вище, а в межах низької норми та в діапазоні зниженого інтелекту підсумкова оцінка за даним тестом на 15-20 балів виходить вища, ніж за Д.Векслером. Переважно, тест прогресивних матриць Дж. Равена рекомендують використовувати для отримання додаткових даних.

2. Інший метод дослідження  інтелекту – тест  Р. Амтхауера,  призначений для вимірювання  рівня інтелектуального розвитку осіб віком від 13 до 61 року.  Він складається з 9 субтестів, кожний з яких спрямований на вимірювання різних функцій інтелекту для оцінки когнітивних здібностей в завданнях різного типу, оперує стимульним матеріалом із шкільної програми і дозволяє проводити масове обстеження тільки в діапазоні повної нейропсихологічної та когнітивної зрілості, тобто не раніше 13 років. Важливим є те, що використання тесту допускається лише для обстежуваних без інтелектуальних порушень, оскільки оперує арифметичними задачами та логічними завданнями, доступними для нормально сформованого інтелекту. (демонстрування)

Серйозною проблемою  даного тесту є відсутність будь-якої стандартизації – вікової, популяційної чи інтерсубтестової (міжсубтестової), загального інтегрального показника, а також крос-культурної адаптації, внаслідок чого неможливо робити висновок про індивідуальний профіль інтелекту.

2.2Структура та особливості проведення тесту Д.Векслера.

Існували великі труднощі при встановленні рівня розумового віку, особливо для дорослих тому проблема вимірювання IQ залишалася не була вирішеною. В 1939 році американський психолог і психіатр Д.Векслер розпочав розробку нової методики, адаптація та удосконалення якої тривало майже 30 років. На сьогодні застосовуються три варіанти його методики:

“Інтелектуальна шкала  Векслера для дорослих” охоплює  віковий діапазон від 16 до 64 років, вперше опублікована в 1955 році;

“Інтелектуальна шкала  Векслера для дітей” охоплює віковий  діапазон від 5 до 16 років, вперше опублікована в 1949 році;

“Інтелектуальна шкала  Векслера для дітей дошкільного  та молодшого шкільного віку”  охоплює віковий діапазон від 16 до 64 років, вперше опублікована в 1963 році.

Тест Д. Векслера включає  встановлення вербальних та невербальних форм мислення, конструктивний праксис, частково оцінює нейродинаміку – правопівкульні та лівопівкульні функції, мислительні та конструктивні (дієві, моторні) здібності, логічні та математичні здібності, соціальну орієнтацію, об’єм формально набутих знань. Особливістю даного методу є стандартизація всіх видів методик, які входять до нього і дозволяють визначати результати обстеження не тільки в якісному, але і в кількісному вираженні, порівнювати порушення різних функцій в структурі інтелекту.

Таким чином, дослідження  особливостей інтелектуального розвитку студентів 1 і частково 2 курсів образотворчого, музичного та педагогічного відділення, ми проводили за допомогою тесту Д.Векслера (Wechsler Intelligence Scale for Children, WISC) за редакцією Ю.З.Гільбуха (1992р.), для вікового діапазону від 5 до 16 років.

Методика Векслера побудована за типом тестової батареї, яка складається  з окремих субтестів, кожний з  яких репрезентує одну відносно однорідну  розумову функцію (здібність). Жоден  із субтестів не був придуманий автором, це відомі аналітичні тести. Авторство Векслера полягає в розробці методу їх компонування в одній батареї і в новому принципі обчислення IQ.

Субтести об’єднані  у дві відносно самостійні групи: вербальну і невербальну (наочну). До вербальної зібрані субтести, стимульний матеріал яких складається зі слів або цифр. До вербальних належать “Загальна обізнаність”, “Загальне розуміння”, “Арифметичний”, “Встановлення подібностей”, “Повторення цифр”, “Словниковий”.

До невербальної входять  субтести, в яких обстежуваному необхідно оперувати малюнками, орнаментами, картинками тощо; будь-які слова в стимульному матеріалі цих субтестів не використовуються. До невербальних належать субтести “Докладання деталей”, “Встановлення послідовності картинок”, “Складання орнаментів з кубиків Косса”, Складання фігур із розрізаних деталей, Кодування, Лабіринти.

Таким чином, налічується 12 субтестів. Однак, з метою економії часу, а також керуючись рекомендаціями автора методики, нами було використано 10 субтестів: 5 вербальних і 5 невербальних.

Процедура тестування.

Оскільки процедура  тестування займає багато часу, обстеження було проведено попередньо. Тому зараз, керуючись уже здобутим досвідом, студенти пригадають, в чому полягала суть процедури тестування, інструкції та особливості виставлення оцінок за субтестами.

  Перед початком тестування відбувалося коротке знайомство екзаменатора з обстежуваним, під час якого ми старалися встановити атмосферу довіри та співпраці. В процесі бесіди ми заносили в Реєстраційну картку (демо 1) анкетні дані обстежуваних: прізвище, ім’я, по батькові, дату тестування, місце навчання, групу, місце проживання, місце роботи батьків. Найважливішим на даному етапі було вказати точну дату народження, оскільки таблиця визначення IQ охоплює віковий діапазон в 11 років і кожний рік поділений на 3 відрізки довжиною в 4 місяці Після цього приступали до безпосереднього тестування.

• Обстеження проводили 4 студентів. Одна пара проводила вербальні субтести, інша – невербальні, в парі один проводив опитування, один вів протокол. Найвідповідальнішим моментом в методиці було виставлення оцінок за результатами тестування, оскільки найменша помилка в діях чи у використанні таблиць могла суттєво вплинути на кінцеву оцінку. Наприклад, субтесті “Загальна обізнаність”, який досліджує запас відомостей та знань, пропонується 29 запитань виставляється 1 бал за правильну відповідь. Запитання такого типу: Як називається точка горизонту, де сідає сонце? Хто написав Євгенія Онегіна? Скільки кг має пуд? Хто відкрив Південний полюс? і т.д.

В субтесті “Загальне розуміння”, “Встановлення подібностей”, “Словник” відповіді оцінювалися 0, 1, 2. Найвищу кількість балів виставляли тоді, коли обстежуваний приводив 2 і більше аргументів своєї відповіді. Наприклад, у вербальному субтесті “Словник”, який спрямований на вивчення вербального досвіду, тобто розуміння та вміння визначити значення слів, слід було пояснити значення слова  асептика. Якщо обстежуваний наводив пояснення що це проти мікробів, він отримував 0 балів, якщо говорив, чистий – 1 бал, якщо ж вживав поняття стерильний, обеззараження фізичними методами кип’ятінням, парою), він отримував  2 бали. 

На відміну від вербальних, при виконанні даної групи  субтестів час був лімітований, при чому в кожному субтесті були свої часові рамки.

Невербальна група субтестів починалося із завдання, яке передбачало докладання недостаючих деталей. Це субтест спрямований на вивчення зорового сприйняття, спостережливості, зорової диференціації. Пропонується 21 малюнок, на кожному слід відшукати деталь, якої не вистачає за 20с.

Субтест  “Кубики Косса” спрямований на вивчення сенсомоторної  координації, здатності синтезу  цілого з частин. Обстежуваному пропонували  послідовно відтворити 10 зразків малюнків з кольорових кубиків. Час обмежувався  в кожному завданні Слід зазначити, що найкращі результати за цим субтестом показали студенти образотворчого відділу.

Процедура обробки результатів  тестування та визначення КІ складалася із 7 кроків.

2.3 Аналіз даних  емпіричного дослідження

Після завершення обстеження здійснюється опрацювання та інтерпретація результатів. З допомогою нормативних таблиць обчислюється повний або загальний, вербальний та невербальний інтелектуальний коефіцієнти Середнє значення IQ відповідає 100 балам, найнижче наближається до 0, а найвище до 200. В кожної третьої людини IQ (34%) знаходиться між 84 та 100 балами, у стількох же спостерігається IQ від 100 до 116. Ця маса людей  (64%) вважається людьми із середнім інтелектом. Дві інші групи (по 16% в кожній) розглядаються як розумово відсталі, люди із зниженим інтелектом IQ від 10 до 84, або як такі, що мають високими, тобто вище середнього інтелектуальними здібностями (IQ від 116 до 180).

 В якості основного  діагностичного критерію використовується  коефіцієнт інтелектуальності. За  міжнародними стандартами при IQ=50-70 має місце легка розумова відсталість, при IQ менше 50 – середньої важкості і при IQ менше 35 – різко виражена.

Найважча форма – ідіотія – характеризується IQ=20, мова і мислення практично не формуються, переважають емоційні реакції. Середня ступінь називається імбецильністю (IQ=20-50) – словниковий запас імбецилів до 300 слів, їх можна навчати, їм характерна висока навіюваність, вони потребують турботи, догляду.

Дебільність – це легка стадія слабоумства, яку важко відрізнити від психіки на нижній межі норми. Поведінка дебілів достатньо адекватна, самостійна, мова розвинена. В підлітковому віці проявляються дефекти в абстрактному мисленні. Вони розуміють все буквально, переносне значення прислів’їв. Приказок, метафор не розуміється. Такі особи оволодівають переважно конкретними знаннями, засвоєння теоретичних їм не вдається. 

В результаті проведення тесту Векслера, ви побачили, як багато задіяно різноманітних психічних  функцій та процесів, сукупність яких врешті складає загальний рівень її інтелектуального розвитку. Задіяними були і наполегливість у виконанні завдань, і відповідна самооцінка, відсутність імпульсивності, гнучкість та рухливість розумової діяльності.