Мотивация студентов в ВНЗ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      План

Вступ.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ

 

1.1.  Поняття мотивації як сукупності  особистісних і ситуативних факторів...6

1.1.2. Співвідношення мотивів і  цілей...................................................................7

1.1.3. Ієрархія мотивів в структурі  мотиваційної сфери людини та  їх види......8

1.1.4 Структура мотиваційної сфери студента в дослідженнях зарубіжних і вітчизняних психологів………………………………………………………….11

1.1.5. Мотивація до учбової діяльності  у студентів ВНЗ, провідні мотиви  навчання.................................................................................................................16

1.1.6. Професійна мотивація…………………………………………………….23

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ……………………………………….28

 

РОЗДІЛ 2.  ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ СТУДЕНТІВ ПЕРШОКУРСНИКІВ І СТУДЕНТІВ П’ЯТОГО КУРСІВ ТА ЇХ ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

 

2.1.    Опис методик та процедура дослідження..........................................

2.2.   Аналіз та інтерпретація  результатів дослідження.....................................

 

ВИСНОВКИ...........................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ.............................................................

 

 

 

 

 

 

ВСТУП 

 

Потреба в  пізнанні - одна з головних людських потреб, на основі якої відбувається освоєння індивідом багатовікового людського досвіду.

Перехід від  старшого шкільного віку до студентського супроводжується протиріччями і ламкою звичних життєвих уявлень. Необхідно враховувати, що відмінності в мотивації можуть спостерігатися у студентів різних курсів, факультетів і спеціальностей. 

У першу чергу  наш інтерес визначається тим, що формування мотивації та ціннісних  орієнтацій є невід'ємною частиною розвитку особистості людини. У перехідні, кризові періоди розвитку виникають  нові мотиви, нові ціннісні орієнтації, нові потреби і інтереси, а на їх основі перебудовуються і якості особистості, характерні для попереднього періоду. Таким чином, мотиви, притаманні даному віку виступають в якості лічностнообразующей системи й пов'язані з розвитком самосвідомості, усвідомлення положення власного "Я" в системі суспільних відносин. 

Як ціннісні орієнтації, так і мотиви відносяться до найважливіших компонентів структури особистості, за ступенем сформованості яких можна судити про рівень сформованості особистості. Останніми роками в психологічній науковій літературі питанням мотивації навчальної діяльності приділяється особлива увага. Це не випадково, оскільки питання про мотиви - це по суті питання про якість навчальної діяльності.

Переважання зовнішніх, утилітарних мотивів  веде до того, що навчання набуває формальний характер, відсутній творчий підхід, самостійна постановка учбових цілей. Відомо, що саме негативне або байдуже відношення до навчання може бути причиною низької успішності або неуспішності учня.  

Актуальність  теми. Однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти є побудова такого процесу навчання, який міг би бути основою формування мотиваційної сфери учнів. 

У зв'язку з  цим виникають суперечності між  існуючим станом мотивації навчання у студентів вузу і сучасними вимогами до їх учбової активності; між потребами практики в науково-обгрунтованих рекомендаціях по управлінню мотиваційною сферою студентів і відсутністю достатніх для цього науково-психологічних знань. Формування повноцінної особистості студента має важливе практичне значення. Це підкреслюється науковими працями низкою авторів. Формування особистості людини відбувається у продовж всього її життя, а саме у вищій школі закладаються основні особисті якості фахівця, у подальшій професійній діяльності відбувається «подальша шліфовка як особистості». До числа найважливіших якостей особистості сучасного фахівця можна віднести ініціативу та відповідальність, спрямованість до новаторських рішень, потреба у постійному оновленні своїх знань. 

В процесі  навчання студент зштовхується з  низкою проблем психолого-педагогічний аспект яких зв’язаний з пристосуванням до нової дидактичної ситуації, принципово відрізненої від шкільної формами  та методами організації учбового процесу. Ця новизна та пов’язані з нею труднощі створюють свого роду дидактичний бар’єр, який повинен бути подоланий. З цього слідує, що у розвитку особистості майбутнього фахівця важливе значення має формування позитивних мотивів та дійсних цілей, оскільки мотиви та цілі  являються важливими детермінантами діяльності. 

Структура мотивів  студента, сформована у час навчання, стає стержнем особистості майбутнього фахівця. Отже, розвиток позитивних навчальних мотивів - невід'ємна складова частина виховання особистості студента.  

Мета  дослідження – дослідження мотивації до навчання студентів 1-го та 5-го курсів та їх порівняльний аналіз.                                                                 

Об’єкт дослідження: мотивація до навчання у студентів.

Предмет дослідження: особливості мотивації до навчання студентів першого  та випускного курсів.

Гіпотеза: Рівень мотивації до начання та оволодіння професії у першокурсників вищий за рівень мотивації у п’ятого курсу.

Завдання дослідження:

1. Визначення мотивації учбової діяльності та її формування на різних вікових етапах;
2. Визначення мотиваційно-смислових якостей особистості ставлення в професійному становленні студентів;
3. З’ясування специфіки навчальної мотивації студента;

4.      Визначення професійної мотивації;

5.      Визначення аналізу і інтерпретації отриманих результатів.  
  

Методи  дослідження. В якості експериментальних методів використовувалися такі діагностичні засоби: «Методика визначення мотивації навчання студентів» (Каташев В.Г), «Методика вивчення мотивації навчання у вузі» (Т.І. Ільїної),  методика К.Замфір в модифікації А.А. Реана «Вивчення мотивації професійної діяльності», «Мотивація навчання студентів педагогічного вузу» Пакуліна С.А., Кетько С.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ У СТУДЕНТІВ

 

1.1. Поняття мотивація як сукупністі  особистісних і ситуативних факторів.

 

Діяльність   людини завжди   викликана  певними  мотивами. Поняття «мотив» (від лат. mоvеrе — рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, спонукальну причину дій і вчинків людини. Суб'єкта можуть спонукати до певної діяльності різні мотиви: інтерес до змісту та процесу діяльності, почуття обов'язку перед суспільством, прагнення до самоствердження, тощо [10].

Якщо  суб'єкт прагне до реалізації певної діяльності, то є підстави стверджувати, що у нього є мотивація.

Мотивація — це сукупність спонукальних факторів, які визначають активність особистості; це всі мотиви, потреби, стимули, ситуативні чинники, які спонукають поведінку людини [9].

Мотиви є відносно стійкими рисами (проявами, атрибутами) особистості. Коли ми стверджуємо, що певній людині притаманний пізнавальний мотив, то мається на увазі, що в багатьох ситуаціях вона виявляє інтерес до змісту і процесу діяльності; або пізнавальну мотивацію.

Однак мотивація - це не лише мотиви, а й ситуативні фактори (вплив різних людей, специфіка  діяльності й ситуації тощо). Ситуативні фактори є досить динамічними, мінливими, що створює значні можливості впливу на них і на активність у цілому. Інтенсивність актуальної мотивації залежить від сили мотиву й інтенсивності ситуативних детермінант мотивації (вимог та впливу інших людей, складності завдань тощо) [12; 15].

Певним   мотивом   (або   навіть   сукупністю   мотивів) мотивація  діяльності не вичерпується. Необхідно  враховувати вплив факторів конкретної ситуації. Надмірна складність діяльності, несприятлива конкретна життєва ситуація призводять до зниження не лише мотивації, а й ефективності діяльності.

Таким чином, мотивація — це сукупність усіх факторів (як особистісних, так і  ситуативних), які спонукають до активності (діяльності) людину.

Важливо зазначити, що, чим вищий рівень мотивації, чим більше чинників (мотивів) спонукають людину до діяльності, тим більше зусиль вона схильна докладати [11].

Високомотивовані  індивіди більше працюють і, як правило, досягають кращих результатів у  діяльності. Часто трапляється так, що менш здібний, але більш мотивований  учень (спортсмен, працівник) досягає  вищих успіхів у діяльності, ніж  його обдарований товариш (колега).

     Отже, мотивація — це один із  найважливіших факторів (поряд зі  здібностями, знаннями, навичками), який забезпечує успіх у діяльності.

 

1.1.2. Співвідношення мотивів і  цілей.

 

Мета (ціль) — це усвідомлений, запланований результат діяльності, суб'єктивний образ, модель майбутнього продукту діяльності [21, 13].

Співвідношення  мотивів і цілей діяльності полягає  в тому, що мотив виступає як причина (спонука) постановки тих чи інших  цілей. Щоб поставити перед собою  мету, необхідний відповідний мотив: самоствердження, самореалізації, матеріального  стимулу, інтересу до змісту діяльності тощо.

        Мета є потужним мотиваційним фактором. Вона стимулює, активізує, організовує дії людини.

Оскільки  цілі тісно пов'язані з мотивами, вони здійснюють істотний спонукальний вплив на діяльність людини. Постановка мети стимулює людину докладати відповідних  зусиль для її досягнення.

Чим конкретнішими  є цілі, тим більший спонукальний вплив вони здійснюють. Загальні цілі, доки їх не конкретизувати, часто мають  характер декларацій і не стимулюють до діяльності. Конкретизація мети, розробка проміжних цілей (етапів) і  засобів їх досягнення - важливий мотиваційний фактор [9].

Чим віддаленіші  цілі ставить перед собою людина, тим менший спонукальний вплив, як правило, вони здійснюють. Часовий фактор у  цьому контексті має істотне  значення. Більшою мірою нас спонукають близькі цілі.

Як стверджував  О.М. Леонтьєв, розгорнута діяльність передбачає досягнення конкретних цілей (у певній послідовності). Чим диференційованішою є загальна (кінцева) мета, чим більше виділено етапів та конкретних проміжних  цілей, тим легше працювати. Досягнення певної проміжної мети (завершення певного етапу діяльності) створює ситуацію успіху, дає емоційний заряд, спонукає до кінцевої мети, посилює мотивацію людини [17, 144].

       Мета, як правило, детермінується  кількома мотивами, вона є полімотивованою.  Що більше мотивів детермінує мету, то більшою є її спонукальна сила. Коли мету вдається «підкріпити» більшою кількістю мотивів, то вона справляє інтенсивніший спонукальний вплив на діяльність людини [21].

    

1.1.3. Ієрархія мотивів в структурі мотиваційної сфери людини та їх види.

 

До діяльності людину спонукають, як правило, кілька мотивів, які утворюють мотиваційний комплекс (систему або ієрархію мотивів). Одні мотиви у цій системі мають  провідне значення і більшу спонукальну  силу (здійснюють більший спонукальний вплив на діяльність, частіше актуалізуються). Вплив інших мотивів менший: вони мають меншу спонукальну силу і перебувають внизу ієрархії мотивів.

Індивідуальний  вплив мотиву на діяльність людини є різним, що залежить від конкретних обставин життя, впливу інших людей, часових факторів тощо. Тому й ієрархія мотивів, незважаючи на відносну стабільність, не є абсолютно стійким психічним  утворенням: спонукальна сила окремих  мотивів час від часу може змінюватися  під впливом різних соціальних і  психологічних факторів [20].

О.М. Леонтьєв розрізняє потенційні (домотиваційні  утворення) і діючі мотиви [17, 250]. Основна відмінність між ними полягає в тому, що діючі мотиви займають провідне місце, постійно актуалізуються і чинять істотний мотиваційний вплив  на діяльність людини, в той час  як потенційні мотиви    знаходяться  внизу мотиваційної ієрархії, чинять незначний вплив на активність людини і часто взагалі не проявляються.

Але, за певних обставин вони можуть актуалізуватися  під впливом деяких факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, і  як наслідок, набувають спонукального  значення (стають діючими мотивами).

Як вже  зазначалось, ієрархія мотивів не є  стабільним мотиваційним комплексом: вона змінюється з часом та віком (залежно від обставин і людей, які мають вплив на особистість). Мотиваційна сфера є досить динамічною: значення та вплив окремих мотивів  змінюється (відповідно змінюється й  ієрархія мотивів), так як різні чинники  можуть змінювати цю ієрархію [10].

Але, незважаючи на динамічність мотиваційної сфери, кожній людині притаманна відносна стабільність ієрархії мотивів. Можна стверджувати, що мотиви, які спонукають нас до діяльності, є відносно сталими, незмінними (протягом певного проміжку часу). Відносна стабільність ієрархії мотивів зумовлюється тим, що особистість в цілому і  мотиви зокрема (але не мотивація, яка  залежить і від ситуативних факторів) не так уже й легко піддаються зміні. Значно легше змінити або  розвинути мотиваційну сферу  дитини, але складніше це зробити  з дорослою людиною [20]. Таким чином, незважаючи на вплив різних чинників, які здатні змінити ієрархію мотивів, є підстави також стверджувати про її відносну стабільність.