Особистісна тривожність і її вплив на поведінку людини

Салліван вважав, що перед людиною стоять дві основні цілі: задоволення фізичних потреб, таких як їжа, питво, сон, і забезпечення власної безпеки. Для того щоб почувати себе в безпеці, недостатньо бути захищеним від хвороб і смерті. Захищеним повинен бути розвиток особистості. (Адлер говорив про життєвий стиль.)

Людина так улаштована, що їй необхідно увесь час розширювати свої можливості. Для дитини головною перешкодою розвитку можливостей і відповідно джерелом тривоги стає несхвалення його поводження дорослими, від яких вона цілком залежить. Виростає психопатичний асоціальний тип, що погано інтегрується в суспільство, ворожий йому.

Коло цілей, до яких прагне людина, і коло небезпек, яких вона уникає, обмежені. У принципі мова в психоаналізі завжди йде про ті самі цілі — прагненні до влади, грошима і почуттєвим задоволенням.

Воля до влади і бажання не виявитися поза суспільством доповнюють один одного. Під ненаситною жадібністю можна розглянути пошук шляху до влади. Психіатри, схильні до раціоналізації психічних процесів, подають сполучення з невеликого набору щиросердечних спонукань під різними соусами і наполегливо підкреслюють важливість якої-небудь однієї сторони бажань. Вони уподібнюють людину біологічному автомату, але не із сексуальними, а якими-небудь іншими потребами. Якщо вони задоволені, людина зазнає насолоди і не відчуває тривоги. Виникає чимало питань. А якщо праві ті, хто затверджує, що агресивність і жорстокість закладені в природі людини і що деякі люди схильні до злочинів від народження? Агресивність часто зустрічається в людських відносинах, і може показатися — це нормальна властивість людини. Чому б не вважати насильство біологічною потребою, що може викликати задоволення?

Відомий німецький психіатр і невропатолог Курт Гольдштейн у роки Першої світової війни керував великим психіатричним госпіталем. Спостерігаючи за хворими з поразками головного мозку, він заключив: тривога — результат попадання людини в «катастрофічні умови», з якими він не може справитися. Людина почуває, що її життя або рівноцінне життя — під загрозою, і шляхи до порятунку вона не бачить. Тривога з'являється тоді, коли валиться зв'язок людини з навколишнім світом, коли людина не може самореалізуватися. Страх же виникає, коли людина ризикує виявитися в стані тривоги.

Дитині сутужніше справлятися зі своїми проблемами, ніж дорослому, але в ній живе прагнення діяти, незважаючи на всі погрози і невдачі. У людини з пораненням головного мозку, як і в дитини, обмежені можливості справлятися з труднощами, але в неї до того ж ослаблена здатність переносити тривогу. Від тривоги не можна втекти, її не можна обійти, через її необхідно пройти. Тривога попереджає не тільки про ризик загинути, але і про нові можливості, що відкриваються. Той, хто, впадаючи в розпач, замикається в собі, від можливостей відмовляється. Гольдштейн стверджував, що виникнення культури зв'язане не з придушенням заборонних бажань, що ведуть до тривоги (як вважав Фрейд), а з радістю подолання перешкод вільною особистістю.

 

1.2. Корекція тривожності школярів

 

Проблема подолання тривожності, власне кажучи, розподіляється на дві: проблем оволодіння станом тривожності, зняття його негативних наслідків і проблему усунення тривожності як щодо стійкого особистісного утворення.

Робота з подолання тривожності може здійснюватися на трьох взаємозалежних і взаємовпливаючих рівнях:

1) навчання школяра прийомам  і методам оволодіння своїм  хвилюванням, підвищеною тривожністю;

2) розширення функціональних і  операціональних можливостей школяра, формування в нього необхідних навичок, умінь, знань і т.п., що ведуть до підвищення результативності діяльності, створенню «запасу міцності»;

3) перебудова особливостей особистості  школяра, насамперед, його самооцінки  і мотивації. Одночасно необхідно  проводити роботу з родиною школяра і його вчителів для того, щоб вони могли виконувати свою частину корекції.

У корекційній роботі з учнями, що відрізняються тривожністю як стійким особистісним утворенням, використовуються наступні прийоми:

1. «Переінтерпретація» симптомів тривожності. Часто школярів з підвищеною тривожністю деморалізують перші ознаки появи цього стану. У багатьох випадках виявляється корисним розповісти, пояснити їм, що це ознаки готовності людини діяти (ознаки активації), їхній випробують більшість людей, і вони допомагають відповісти, виступити якнайкраще. При визначеному тренуванні цей прийом може допомогти школяреві «вибратися з чортова колеса».

2. «Настроювання на визначений  емоційний стан». Школьникові пропонується  думкою зв'язати схвильований, тривожний емоційний стан з одною мелодією, кольором, пейзажем, яким-небудь характерним жестом; спокійне, розслаблене — з іншим, а впевнене, «переможне» — із третім. При сильній тривожності спочатку згадати перше, потім друге, потім переходити до третього, повторюючи останнє кілька разів.

3. «Приємний спогад». Школьникові  пропонується уявити собі ситуацію, у якій він випробував повний  спокій, розслаблення, і як можна  яскравіше, намагаючись згадати  усі відчуття, представляти цю  ситуацію.

4. «Використання ролі». У важкій ситуації школяреві пропонується яскраво уявити собі образ для наслідування (наприклад улюбленого кіногероя), ввійти в цю роль і діяти як би «у його образі». Цей прийом виявляється особливо ефективним для юнаків.

5. Контроль голосу і жестів. Школьникові пояснюється, як по голосу і жестам можна визначити емоційний стан людини, розповідається, що упевнений голос і спокійні жести можуть мати зворотний вплив — заспокоювати, додавати впевненість. Указується на необхідність тренування перед дзеркалом і «глядачами», наприклад, при підготовці уроків.

6. «Посмішка». Навчання цілеспрямованому  керуванню м'язами особи. Школьникові  дається ряд стандартних вправ  для розслаблення м'язів особи  і пояснюється значення посмішки для зняття нервово-м'язової напруги.

7. «Подих». Розповідається про значення  ритмічного подиху, пропонуються  способи використання подиху  для зняття напруги, наприклад, робити  видих удвічі довше, ніж вдих; у випадку сильної напруги зробити глибокий видих удвічі довше; у випадку сильної напруги зробити глибокий вдих і затримати подих на 20—30 секунд.

8. «Уявне тренування». Ситуація, що  викликає тривогу, заздалегідь представляється  у всіх подробицях, важких моментах, що викликає її переживання, ретельно, детально продумується власне  поводження.

9. «Репетиція». Психолог програє  зі школярем ситуації, що викликають  у того тривогу. Наприклад, школяр  як би відповідає в дошки, психолог  виконує роль «строго вчителі», «глузливого однокласника», детально  відпрацьовуючи способи дії учня. Корисним виявляється також, коли психолог, не попереджаючи про це заздалегідь школяра, змінює тон розмови з ним — стає нетерплячим, що перериває співрозмовника, незадоволеним слухачем.

10. «Доведення до абсурду». У  процесі бесіди з психологом, a також у деяких інших, апріорно «спокійних» ситуаціях, школяреві пропонується грати дуже сильну тривогу, страх, роблячи це як би дуріючи.

11. «Переформулювання задачі». Відомо, що однією з причин, що заважають результативної діяльності тривожних людей, є те, що вони зосереджені не тільки на її виконанні, але й у більшому ступені на тому, як вони виглядають з боку. У зв'язку з цим необхідно тренувати в них уміння формулювати мету свого поводження в тій або іншій ситуації, цілком відволікаючи від себе. Наприклад, при відповіді в дошки: «Я повинний розповідати про закон всесвітнього тяжіння» замість «Я повинний відповісти будь-що-будь» або «Я повинний одержати "5"». Необхідно також навчати школяра умінню знижувати значимість ситуації, розуміти досить відносне значення «перемоги» або «поразки». У цьому плані ефективним виявляється такий прийом, коли деякі ситуації пропонується розглядати як свого роду тренувальні, у яких він може повчитися володіти собою для майбутніх більш серйозних іспитів.

Ці й інші прийоми досить ефективні насамперед для учнів, що випробують так називану відкриту тривогу. У роботі зі школярами, тривожність яких виявляється як би в схованій формі (часто такі учні говорять, що вони не відчувають тривоги, але постійно терплять невдачі через свою невдачу, неспроможності, відносини інших людей), необхідно звернути увагу на розвиток у школярів уміння аналізувати свої переживання і знаходити їхню причину (самоаналіз). Для цього можна запропонувати їм спочатку обговорити переживання або вчинки однолітків за схемою: Що відбулося? Що переживає і думає герой? Яка причина? Успішно або неуспішно він діяв у цій ситуації? Що він повинний робити? Потім школяреві можна запропонувати застосувати цю схему до себе, ведучи розграфлений відповідним чином щоденник або записуючи відповіді на питання на магнітофон. Частина цих записів у наступному можна обговорити разом із психологом.

Важливим етапом у роботі з «потайливими» учнями є вироблення в них критеріїв власного успіху. Оцінка успіху в них часто утруднена, у зв'язку з цим багато хто досить вдалі ситуації розглядають як неуспішні. Продуктивним у таких випадках виявляється обговорити разом зі школярем об'єктивні показники успіху в тій або іншій ситуації, як би «домовитися» з ним, який результат вважати успішним, і потім максимально розгорнуто, записати ці критерії стосовно до різних ситуацій, після чого постійно в бесідах звертатися до цих критеріїв, спонукуючи учня оцінювати свої результати.

У наступних розділах ми будемо досліджувати практично тривожність учнів різного віку та загальні тести.

 

Розділ ІІ. Методика практичних дослідження тривожності

2.1. Дослідження оцінки рівня реактивної та особистісної тривожності

 

Мета дослідження: оцінка рівня реактивної та особистісної тривожності.

Матеріали та обладнання: бланк із надрукованими на обох сторінках шкалами самооцінки та з інструкціями, розробленими Ч. Д. Спілбергом та Ю. Л. Ханіним, ручка або олівець.

Процедура дослідження

Дослідження рівня тривожності в даний момент, тобто реактивної тривожності й особистісної, як стійкої характеристики людини, можна проводити методом самооцінки індивідуально і в групі. Дослідник роздає кожному учасникові бланк зі шкалами самооцінки і пропонує відповісти згідно з інструкціями на надруковані на обох сторінках бланка запитання. Він також нагадує, що відповідати потрібно самостійно, і в ході роботи пильнує за виконанням вимог. Якщо в когось виникають запитання, то можна ще раз звернути увагу на інструкцію і вказати, що на кожне запитання можливі 4 варіанти відповідей, які відрізняються за ступенем інтенсивності прояву вказаного в запитанні стану.

Бланк для відповідей

РТ — лицева сторінка бланка

____________________________________________________________________________________

Прізвище, ім'я та по батькові_______________________________Дата_____________________________

Інструкція:

Прочитайте уважно кожне з наведених нижче речень і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, яке у Вас самопочуття в цей момент. Над запитаннями довго не задумуйтеся, тому що правильних або неправильних відповідей немає.

	Ні, це не так	Можливо, так	Правильно	Зовсім неправильно
1. Я спокійний.	1	2	3	4
2. Мені ніщо не загрожує.	1	2	3	4
3. Я напружений.	1	2	3	4
4. Я відчуваю жаль.	1	2	3	4
5. Я почуваюся вільно.	1	2	3	4
6. Я прикро вражений.	1	2	3	4
7. Мене хвилюють можливі невдачі.	1	2	3	4
8. Я відчуваю, що відпочив.	1	2	3	4
9. Я стривожений.	1	2	3	4
10. Я відчуваю внутрішнє задоволення.	1	2	3	4
11. Я впевнений у собі.	1	2	3	4
12. Я нервую.	1	2	3	4
13. Я не знаходжу собі місця.	1	2	3	4
14. Я збентежений.	1	2	3	4
15. Я не відчуваю скутості, напруженості.	1	2	3	4
16. Я задоволений.	1	2	3	4
17. Я стурбований.	1	2	3	4
18. Я дуже збуджений і мені ніяково.	1	2	3	4
19. Мені радісно.	1	2	3	4
20. Мені приємно.	1	2	3	4

Л Т — зворотна сторінка бланка

Інструкція:

Прочитайте уважно кожне з наведених далі речень і закресліть відповідну цифру праворуч залежно від того, як Ви почуваєтеся частіше. Над запитаннями довго не задумуйтеся, тому що правильних або неправильних відповідей немає.

		Ні, це не так	Можливо, так	Правильно	Зовсім неправильно
21.	Я відчуваю задоволення.	1	2	3	4
22.	Я швидко стомлююся.	1	2	3	4
23.	Я легко можу заплакати.	1	2	3	4
24.	Я хотів би бути таким же щасливим, як і інші.	1	2	3	4
25.	Нерідко я програю тому, що не швидко приймаю рішення.	1	2	3	4
26.	Звичайно я відчуваю себе бадьорим.	1	2	3	4
27.	Я спокійний, холоднокровний, зібраний.	1	2	3	4
28.	В чікувані труднощі дуже тривожать мене.	1	2	3	4
29.	Я дуже переживаю через дрібниці.	1	2	3	4
30.	Я цілком щасливий.	1	2	3	4
31.	Я беру все близько до серця.	1	2	3	4
32.	Мені не вистачає впевненості в собі.	1	2	3	4
33.	Звичайно я відчуваю себе безпечно.	1	2	3	4
34.	Я намагаюсь уникати критичних ситуацій.	1	2	3	4
35.	У мене буває хандра.	1	2	3	4
36.	Я задоволений.	1	2	3	4
37.	Всілякі дрібниці відволікають і хвилюють мене.	1	2	3	4
38.	Я дуже переживаю свої розчарування, що потім довго не можу про них забути.	1	2	3	4
39.	Я врівноважена людина.	1	2	3	4
40.	Мене охоплює сильний неспокій, ко ли я думаю про свої справи.	1	2	3	4