Особливості образу «я» у особистостей з релігійними переконаннями

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Факультет психології

Кафедра медичної та загальної психології

 

 

 

 

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

за освітньо – кваліфікаційним рівнем «Бакалавр»

 

«ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ «Я» У ОСОБИСТОСТЕЙ

З РЕЛІГІЙНИМИ  ПЕРЕКОНАННЯМИ»

 

 

 

 

 

Виконавець

студентка гр. ДС-08-3                                                                /Скачко М.А/ «___» травня 20__ р.                      

 

 

Науковий керівник

канд. психол. наук

доц.                               /Корніенко В.В./

«___» травня 20__ р.  

 

 

Допускається  до захисту:

Зав. кафедри       

д-р. психол. наук, 

проф.                                                  /Аршава І.Ф./

«___» травня 20__ р.  

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ

2012

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ Я – КОНЦЕПЦІЇ...............6

1.1. Поня Я – концепції ..........................................................................................6

1.2. Складові Я – концепції...................................................................................10

1.3.Розвиток Я – концепції...................................................................................14

Висновки до першого розділу..............................................................................20

РОЗДІЛ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РЕЛІГІЙНОСТІ...............................21

2.1. Поняття релігії у психології..........................................................................21

2.2. Релігійність як складова Я- концепції..........................................................24

Висновки до другого розділу...............................................................................27

РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОБРАЗУ «Я» У ОСОБИСТОСТЕЙ З РЕЛІГІЙНИМИ ПЕРЕКОНАННЯМИ.........................28

3.1. Методологічне обгрунтування ролі впливу релігійних переконань на особливості образу «Я» особистості...................................................................28

3.2. Цілі, задачі, та організація  емпіричного дослідження................................30

3.3. Результати емпіричного дослідження..........................................................33

3.4. Аналіз та обговорення результатів емпіричного дослідження..................37

Висновки до третього розділу..............................................................................39

ВИСНОВКИ...........................................................................................................40

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................42

ДОДАТКИ..............................................................................................................46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Обґрунтування актуальності теми. Проблемі вивчення Я-концепції було приділено достатньо уваги в роботах вітчизняних і зарубіжних психологів( К. А. Абульхановой, Б.Г. Ананьева, А.С Арсентьева, Р.Бернса, А.А. Бодалева, А.В. Иващенко, И.С. Кона, К.Левина, А. Маслоу, К. Роджерса, С.А. Рубінштейна, А.Н Славской, Э. Эльконина). Вивчення сучасної  наукової літератури показує, що у вітчизняній психології особистості вже склалися певні передумови для поглиблення теоретичного, методологічного аналізу і обгрунтування такої категорії, як "Я - концепція". Передусім, це дослідження по проблемах самовідношення, самооцінки, самовизначення, самоствердження, уявлення особи про себе в умовах спільної діяльності, впливу Я-концепції на мотивацію, духовні потреби, ціннісні орієнтації, розвиток професійного "Я" (Агапов В.С., Ананьев Б.Г., Бодалев А.А.,

Деркач А.А., Рубінштейн С.А. та ін.). Однак на тлі цього виявляється недостатня розробленість проблеми психології Я-концепції,   а саме її ядра - образу " Я" релігійної особистості.. Проблема  “образу Я” релігійної особистості є доволі актуальною,  оскільки  саме вона дає можливість проаналізувати формування психологічних особливостей сучасної релігійної особистості,  які обумовлюються, як кардинально новими зовнішніми факторами,  так і зміною внутрішніх ціннісних орієнтирів сучасної людини. Залишається не цілком освітленою проблема визначення внутрішнього змісту образу " Я" релігійної особистості, що утворює його Я-концепцію. Проблему саме релігійної  “Я-концепції”  майже не розглядають у науковій літературі, а вона сьогодні має доволі важливе значення не тільки у становленні окремої релігійної особистості,  але і у формуванні ментальносних особливостей цілих релігійних общин, що своєю чергою має значний вплив на суспільство загалом.

 

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дослідження виконане в межах наукової теми кафедри загальної та медичної психології «Психологічне здоров'я: теоретичні та практичні аспекти»

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати, емпірично дослідити особливості образу «Я» у осіб з релігійними переконаннями.

Об'єкт дослідження: образ «Я» осіб з релігійними переконаннями.

Предмет дослідження: особливості образу «Я» у осіб з релігійними перконаннями.

Для того, щоб досягти мети дослідження були сформульовані наступні гіпотези:

Концептуальна гіпотеза: релігійність особистості впливає на особливості образу «Я».

 

Емпіричні гіпотези:

1. У релігійних особистостей будуть більш виражені такі компоненти образу «Я» як самокерівництво, дзеркальне «Я», внутрішня конфліктність, внутрішня чесність, самообвинувачення ніж у нерелігійних особистостей.
2. У релігійних особистостей будуть меньш виражені такі компоненти образу «Я» як самовпевненість, самоприйняття, самоцінність, самоприв'язаність ніж  у нерелігійних особистостей.
3. У  релігійних особистостей буде нижчий рівень самооцінки ніж  у нерелігійних особистостей.

Завдання дослідження полягають у наступному:

1. Провести теоретичний аналіз літератури стосовнго феномену Я-концепції в основі якої лежить поняття образу «Я»;
2. Розробити питання для опросу особистостей з метою умовного їх розділення на релігійних та нерелігійних.
3. Провести дослідження з метою з’ясування особливостей образу «Я» у релігійних та нереоігійних особстостей
4. Дослідити рівень самоооцінки у релігійних та нерелігійних особистостей;
5. Проаналізувати отримані дані емпіричного дослідження та виявити характерні відмінності компонентів образу «Я» та самооцінки між релігійних та нерелігійними особистостостями.
6. Зробити висновки за підсумками дослідження.

Методи  дослідження. З метою визначення особливостей образу «Я» у особистостей з релігійними переконаннями було  використано методи теоретичного аналізу поняття «Я – концепції», її структури, та поняття релігійності, як складової, яка впливає на формування  Я- концепції.

Для з'ясування особливостей образу «Я» релігійної особистості  були використані наступні психодіагностичні засоби: 1) методика дослідження самовідношення С.Р. Пантілєва; 2) вивчення загальної самооцінки

Г.Н. Казанцевої;  3) метод опросу для умовного розділення осіб на релігійних та нерелігійних, який включав певні критерії, які на нашу думку вказують на релігійність особи. Критерії складались на основі поняття релігійності яку постановив Гражда В.І.

Обробка результатів дослідження проведена за допомогою математико-статистичних методів (кластерний аналіз, алгоритм К-середніх), оцінка міжкластерних розбіжностей за U – критерієм Манна – Уітні. Узагальнення результатів здійснено з використанням інтерпретаційних методів (класифікація й узагальнення емпіричних даних).

Теоретико-методологічною основою дослідження стали: основні теоретичні положення поняття Я-концепції та образу «Я» ( У. Джемс,

Х. Кулі, Г. Мід, К. Роджерс, Е. Еріксон, И.С. Кон, Р.Бернс); загальна структура образу «Я» ( У. Джемс, З. Фрейд, К. Левін, К. Роджерс); основні положення розвитку образу «Я» (Дж. Мід, Е. Еріксон, І.С. Кон, В.Ф.Сафін, И.И.Часникова); концептуальні положення психології релігії (У. Джеймс, В.Вундт, Г.С. Холл, З. Фрейд, С.Г. Олпорт, К. Юнг, В.Р. Велс, Б.Ф. Скінер,

Е. Фром, А. Маслоу, В. Франкл та ін).

Новизна роботи полягає у більш глибокому розкритті теоретичних відомостей про проблематику особливостей образу «Я» у особистостей з релігійнимим переконаннями, оскільки ця тема майже не досліджена у науковій літературі.

Практична значущість визначаеться в тому, що результати дослідження можуть бути використані у практиці психолога – консультанта. У роботі з релігійними людьми потрібно враховувати особливості сприйняття свого «Я», тому що результати підтверджують значну відмінність  людей з релігійними пекреконаннями та без них.

Робота складається  з вступу, 3-х розділів, висновків та списку літератури, який налічує 51-е  джерело; ілюстрована 2 рисунками та 2 таблицями; вміщує 5 додатків, 46 стор.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ Я – КОНЦЕПЦІЇ

 

1.1. Поняття  Я – концепії

 

На данному етапі розвитку психології проблематика Я – концепції превертає увагу  багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників. Не усі автори використовують термін «Я – концепція». Також для позначення цієї змістовної області застосовується термін «Образ Я», «когнітивний компонент самосвідомості», «самосприйняття», «самовідношення» і т.д.

Перші уявлення про «Я – концепцію» належать таким зарубіжним ученим, як У. Джемс, Х. Кулі, Г. Мід, К. Роджерс, Е. Еріксон.

У. Джемс першим з психологів почав розробляти проблематику Я-концепції. Глобальне, особове Я(Self) він розглядав як подвійну освіту, в якій з'єднуються Я-усвідомлююче(I) і Я-как-об'єкт(Me). Це - дві сторони однієї цілісності, завжди існуючі одночасно. Одна з них являє собою чистий досвід(Я-усвідомлююче), а інша - зміст цього досвіду(Я-как-об'єкт) [8].

На думку У. Джемса, Я-как-об'єкт - це усе те, що людина може назвати своїм. У цій області У.Джемс виділяє чотири складові і розташовує їх у порядку значущості: духовне Я, матеріальне Я, соціальне Я і фізичне Я.

У перші десятиліття XX сторіччя вивчення Я-концепції тимчасово  перемістилося з традиційного формату психології у сферу соціології. Головними теоретиками тут стали американський соціолог Чарлз Хортон Кулі (1864-1929) та американський філософ, соціолог, соціальний психолог Джордж Герберт Мід (1863-1931) - представники символічного інтеракціонізму. На їхню думку, "Я" та "Інші" утворюють єдине ціле, тому що суспільство, організовуючи низку поведінкових реакцій громадян, накладає певні соціальні обмеження на діяльність кожного з них. Основним орієнтиром у розвитку Я-концепції особистості іншої людини, тобто уявлення її про те, що і як думають про неї члени групи, громади, етносу. Отож Я-концепція формується під час організованого засвоєння цінностей, установок і ролей, переважно методом спроб і помилок щодо успішності безперервної соціальної взаємодії. Тому становлення людського Я, як цілісного психічного явища суттєво є не чим іншим, як розгорнутим "усередині" індивіда соціальним процесом, у межах якого виникають Я- усвідомлювальне і Я-як об'єкт [11].

Інший підхід до вивчення " Я" пропонується психоаналітичною школою. У своїй епігенетичній теорії Е. Еріксон, спираючись на погляди З.Фрейда, розглядає "Я-концепцію" крізь призму его-ідентичності [16].

 Її характер визначається  особливостями цієї культури  і можливостями цього індивіда. Джерелом его-ідентичності є "культурне значиме досягнення". Ідентичність его-індивіда виникає в процесі інтеграції його окремих ідентифікацій; тому важливо, щоб дитина спілкувалася з дорослими, з якими він міг би ідентифікуватися [8].

 У його теорії  описані вісім стадій розвитку особи, безпосередньо пов'язані зі змінами его-ідентичності, вказані кризи, що виникають на шляху рішення внутрішніх конфліктів, характерних для різних вікових етапів розвитку.

Еріксон визначає его-ідентичність як те, що заряджає людину психічною енергією "суб'єктивне почуття безперервної самотождественности [8].

Особливу увагу Еріксон приділяє підлітковому і юнацькому вікам. На відміну від символічного інтеракціонізму він пише про механізм формування "Я-концепції", як про несвідомий процес [40].

Сучасний стан теоретичних розробок у вивченні Я-концепції індивіда значною мірою досягнутий завдяки роботам Роджерса і його клінічній практиці [8].

У клієнт-центрованій терапії К. Роджерса робиться упор на конфлікт між установками особового " Я", що виникли під дією оточення і безпосереднім досвідом індивіда. Саме це, на його думку, лежить в основі дезадаптації. Автор розрізняє поняття " Я" і "Я-концепція". Тут " Я" - це результат безпосереднього переживання свого реального досвіду, а "Я-концепція" стійка освіта, яка складається упродовж усього життя, і на яке  впливають такі чинники, як соціальні норми і реакції інших на поведінку людини [28].

У   російській    психології   проблемою    Я-концепції    займалися

Б.Г. Аннаньєв, И.С. Кон, Д. А. Леонтьєв, В.В. Столін, А. А. Реан. [28]

В Українській психології дослідження самосвідомості особистості  та її структурних  утворень пов' язані з іменами таких провідних науковців, як

М. Й. Боришевський,   Т. М. Титаренко,   П. Р. Чамата,   В. О. Васютинський,

С.В. Васьківська, Т.В. Дмитрова, Т.М. Яблонська, І.Д. Бех,  В.А. Роменець,

О.В. Шевченко та інші. Зокрема, П.Р. Чамата, який започаткував українську психологічну школу з проблем  самосвідомості, досліджував образ " Я" в контексті розвитку самосвідомості дитини. І.Д. Бех обгрунтовував ідею про роль середньої та вищої школи у формуванні позитивної Я- концепції молодого покоління; З.С. Карпенко досліджувала апріорне або ноуменальне Я [28]; В.А. Роменець, В.І. Юрченко обгрунтовували Я-вчинок [29; 41].