Особливості образу «я» у особистостей з релігійними переконаннями

 

Актуальність роботи полягає у розкритті  загальних особливостей образу «Я» релігійної особистості, що надає можливість сформувати відповідні механізми взаемодії цих людей у суспільстві та їх включення у суспільну діяльність.

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати, емпірично дослідити особливості образу «Я» у осіб з релігійними переконаннями.

Об'єкт дослідження: образ «Я» осіб з релігійними переконаннями.

Предмет дослідження: особливості образу «Я» у осіб з релігійними перконаннями.

Для того, щоб досягти  мети дослідження були сформульовані  наступні гіпотези:

Концептуальна гіпотеза: релігійність  особистості впливає на  особливості образу «Я».

Емпіричні гіпотези:

1. У релігійних особистостей будуть більш значущими такі компоненти образу «Я» як самокерівництво, дзеркальне «Я», внктрішня конфліктність, внутрішня чесність, самообвинувачення ніж у нерелігійних особистостей.
2. У релігійних особистостей будуть меньш значущими такі компоненти образу «Я» як самовпевненість, самоприйняття, самоцінність, самоприв'язаність ніж у нерелігійних особистостей.
3. У  релігійних особистостей буде нижчий рівень самооцінки ніж  у нерелігійних особистостей.

Завдання дослідження полягають у наступному:

1. Провести теоретичний аналіз літератури стосовнго феномену Я-концепції в основі якої лежить поняття образу «Я»;
2. Розробити питання для опросу особистостей з метою умовного їх розділення на релігійних та нерелігійних.
3. Провести дослідження з метою з’ясування особливостей образу «Я» у релігійних та нереоігійних особстостей
4. Дослідити рівень самоооцінки у релігійних та нерелігійних особистостей;
5. Проаналізувати отримані дані емпіричного дослідження та виявити характерні відмінності компонентів образу «Я» та самооцінки між релігійних та нерелігійними особистостостями.
6. Зробити висновки за підсумками дослідження.

Для проведення дослідження  була підібрана вибірка досліджуваних у кількості 60 осіб, віком від 20 до 23 років. Вибірку складали  30 осіб, які входили до молодіжного православного клубу Дніпропетровського єпархіального центру і були визначені нами, як релігійні, та 30 осіб студентів ΙV курсу факультета економіки хіміко – технологічного інституту, які були визначені нами як нерелігійні.

З метою дослідження особливостей образу «Я» у особистостей з релігійними перекоаннями були обрані наступні психодіагностичні методи:

1) методика дослідження  самовідношення С.Р. Пантілєєва (1989),що містить 110 тверджень розподілених по 9 шкалам: шкала 1 — внутрішня чесність; шкала 2 — самовпевненність; шкала 3 — самокерівництво; шкала 4 — дзеркальне «Я» (відображене самовідношення); шкала 5 — самоцінність; шкала 6 — самоприйняття; шкала 7 — самоприв'язаність; шкала 8 — внутрішня конфліктність; шкала 9 — самообвинувачення. Методика призначена для поглибленого вивчення сфери самосвідомості особистості, що включає різні(когнітивні, динамічні, інтегральні) аспекти.

Досліджувані отрималм наступну інструкцію:

«Вам пропонується відповісти на наступні 110 тверджень про особливості Вашого характеру, звички, інтереси і т.д. Якщо Ви згодні з цим твердженням ставте знак "+", якщо не згодні то знак "-". Питання складені так, що особливий час на обдумування не потрібно. Давайте першу відповідь, яка прийде Вам в голову (як правило, вона виявляється найбільш правильною). Пам'ятайте на ці питання не може бути " хороших" або " поганих" відповідей, оскільки кожна людина має право на свою власну точку зору».

2) Методика вивчення загальної самооцінки, яка була запропонована

Г.Н. Казанцевой і спрямована на діагностику рівня самооцінки особи. Методика побудована у формі традиційного опитувальника, який складається з 20 тверджень.

Інструкція досліджуваним:

«Перед Вами список з 20 тверджень. Вам треба  навпроти кожного твердження поставити один з трьох варіантів відповіді : " так"(+), " ні"(-), "не знаю"(?), вибравши ту відповідь, яка найбільшою мірою відповідає Вашій власній поведінці в аналогічній ситуації. Відповідати треба швидко, не замислюючись».

3) Також був використаний метод опросу для умовного розділення осіб на релігійних та нерелігійних, який включав певні критерії, які на нашу думку вказують на релігійність особи. Критерії складались на основі поняття релігійності яку постановив Гражда В.І. (див. дод. Д)

Інструкція досліджуваним:

«Вам будуть поставлені певні питання, що стосуються вашої віри. Ваше завдання дати чесну відповідь на них».

Обробка результатів  дослідження проведена за допомогою  математико – статистичного методу U – критерій Манна – Уітні.

 

3.3. Результати  емпіричного дослідження

 

Обробка сирих даних, які були отримані в ході дослідження, дала можливість виявити наступні результати за кожною з методик.

За «Методикою дослідження самовідношення» був проведений підрахунок сирих балів досліджуваних обох груп. На рис. 3.1.  представлено співвідношення середніх балів двох вибірок за кожною шкалою методики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Співвідношення середніх показників двох вибірок за шкалами самовідношення

 

На основі отриманих  данних ми одразу можемо побачити, що відмінності між релігійними та нерелігійними особистостостями простежується не у всіх шкалах. Однак все ж можна прослідкувати відмінності між двома вибірками.

Зокрема ми бачимо, що середні показники релігійних особистостей переважають над показниками нерелігійних за шкалами «внутрішня конфліктність» (5,3 > 4,63) та «самообвинувачення» (5,96 > 4,46). Вищі показники по внутрішній конфліктності пов'язані з тим, що особи, які обрали релігійний шлях повинні слідувати певним чітко встановленним релігійним канонам і таким чином це сприяє борьбі в середині людини між можливостями і бажаннями. Тобто відбувається борьба зі своїми пристрастями, що і породжуе внутрішню конфліктність. А вищі показники по шкалі «самообвинувачення» кажуть про те, що релігійні особи на шляху самовдосконалення з більшим контролем відносяться до своїх вчинків, котрі не вписуються в релігійні догми та намагаються їх більш детально проаналізувати, щоб знову не повторити.

 За такими шкалами як «самовпевненість» (4,6 < 6,3), «самоцінність» (5,1 < 7,4), «самоприйняття» (4,3 < 7,3), «самоприв'язаність» (3,63 < 5,86) ми можемо спостерігати, що у релігійних особистостей значно менший середній показник ніж у нерелігійних, бо ці компоненти більш проявляють гордість людини за саму себе, а як відомо у релігійних людей гордість - це один зі смертних гріхів і тому ці люди більш схильні виховувати такі якості як скромність, самовідверженість, самоотрешенність, які протилежні вищепозначенним.

Також у нас залишилися ще три шкали, по яким майже немає розбіжностей у середніх показниках між двома вибірками: «внутрішня чесність» ( 5,3 < 5,5), «самокерівництво» (5,86 < 6),  «дзеркальне «Я»» (5,7 < 5,9). Тут можна припустити, що релігійність не є тим фактором, який впливає на такі компоненти образу «Я», як «самокерівництво» та «дзеркальне «Я»», однак такий компонент, як «внутрішня чесність» у релігійних особистостей повинен був бути все ж більше виявленим, бо релігійні особи прагнучи досягти Бога мають бути передусім чесними перед самим собою, оскільки це є основою віри і таїнства сповіді. Можна припустити, що цей компонент не був значущим у зв'язку з тим, що більшість особистостей, які були визнані нами, як релігійні, мали зовнішню, а не внутрішню релігійність.

Наступним кроком емпіричної обробки даних був підрахунок сирих балів досліджуваних за «Методикою вивчення загальної самооцінки». На рис. 3.2. представлено порівняння середніх показників за цією методикою між двома вибірками.

Рис.3. 2. Середні показники за «Методикою вивчення загальної самооцінки» релігійних та нерелігійних особистостей

 

Як ми бачимо на рис. 3.2.  по рівню самооцінки є значні відмінності між релігійними та нерелігійними особистостями при чому середні показники нерелігійних особистостей (4,53)  значно переважає над середнім показником самооцінки релігійних особистостей (2,23). Загалом на занижене самовідчуття особи можуть впливати релігійні переконання, обмеження, що накладаються, відчуття нікчемності себе перед Богом.

Наступним кроком нашого дослідження було виявлення статистично значущі відмінностей між двома вибірками за дев'ятю шкалами «Методики дослідження самовідношення» за допомогою U – критерія Манна – Уітні.

Отримані результати представлені у таблиці 3.1.

 

Таблиця 3.1.

Сатистичні показники (U_емп.)  між порівняними групами релігійних та нерелігійних особистостей за шкалами самовідношення

 

Шкали по самовідношенню	Показники статистичної обробки між конструктами самовідношення релігійних та нерелігійних особистостей
Внутрішня честність	Uемп = 389,5
Самовпевненість	Uемп  = 193*
Самокерівництво	Uемп = 435
Дзеркальне «Я»	Uемп = 416
Самоцінність	Uемп = 191,5*
Самоприйняття	Uемп = 102*
Самоприв'язаність	Uемп = 174,5*
Внутрішня конфліктність	Uемп = 276,5*
Самообвинувачення	Uемп = 240*

 

*- статистично значущі  відмінності між вибірками на рівні p≤0,01

В результаті розрахунку ми отримали статистично значущі відмінності за такими перемінними: «Самовпевненість» релігійних та нерелігійних особистостей ( U_емп (193) < U_кр (292)) ; «самоцінність» релігійних та нерелігйних особистостей ( U_емп (191,5) < U_кр (292)); «самоприйняття» ( U_емп (102)  < U_кр (292); «самоприв'язаність» ( U_емп (174,5)  < U_кр (292)). За всіма цими змінним були виявлені статистичні відмінності, при чому показники всих цих шкал переважають більше у нерелігійних особистостей. Тобто підтвердилась друга з наших емпіричних гіпотез, що у нерелігійних особистостей будуть більш виражені такі компоненти образу «Я», як самовпевненість, самоцінність, самоприв'язаність, ніж у релігійних особистостей.

Також були виявлені статистично значущі відмінності за шкалами «внутрішня конфліктність» ( U_емп (276,5)  < U_кр (292)) та «самообвинувачення» ( U_емп (240)  < U_кр (292)), за якими показники були більшими у релігійних особистостей ніж у нерелігійних. Однак не було виявлено статистично значущих відмінностей за шкалами «внутрішня честність» ( U_емп (389,5)  > U_кр (292)), «самокерівництво» ( U_емп (276,5) > U_кр (292)) та «дзеркальне «Я»» ( U_емп (276,5) > U_кр (292)) і це говорить про те, що перша наша емпірична гіпотеза підтвердилась неповністю.

Для оцінки відмінностей між  релігійними та нерелігійними особистостями за рівнем самооцінки також був використан U – критерій  Манна – Уітні. Отримані результати представлені у таблиці 3.2.

 

Таблиця 3.2.

Статистичні показник (U_емп.) самооцінки  між порівняними групами релігійних та нерелігійних особистостей

Досліджувана ознака	Показник статистичної обробки  порівняння релігійних та нерелігійних особистостей
Самооцінка	Uемп = 269*

 

*- статистично значуща  відмінність між вибірками на рівні p≤0,01

 

Таким чином ми отримали статистично значущу відмінність (U_емп (269)  < U_кр (292))   релігійних та нерелігійних особистостей за показником самооцінки. Отже ми можемо сказати, що наша третя гіпотеза також підтвердилась.

 

 

3.3. Аналіз та обговорення результатів емпіричного дослідження

 

В процесі обробки  даних емпіричного дослідження  були отримані наступні результати:

1) Було проведено порівняльний аналіз середніх значень за  шкалами «методики дослідження самовідношення», що дозволило виявити істотно значущі відмінності, за такими шкалами як «самовпевненіст», «самоприйняття», «самоцінність»,  «самоприв'язаність», а більші показники за цими шкалами отримали нерелігійні особистості,  ніж релігійні. Після цьго було здійснено статистичний аналіз за допомогою U – критерія  Манна – Уітні і отримані нами відмінності були визнані статистично значущі, що і підтвердило нашу другу гіпотезу.

2) Також було проведено порівняльній аналіз середніх показників шкал, які входили у першу гіпотезу, а саме: «самокерівництво», «дзеркальне «Я»», «внутрішня конфліктність», «внутрішня чесність» та «самообвинувачення». Отримані нами данні говорять про те, що найбільшу відмінність мали середні показники за шкалами «внутрішня конфліктність» та «самообвинувачення» - у релігійних особистостей вони були  більш виражені ніж у нерелігійних і ці відмінності були визнані статистично значущими. А шкали, що залишилися майже не мали відмінностей у середніх показниках та після статистичних підрахунків були визнані, як сатистично незначущі. Таким чином наша перша емпірична гіпотеза підтвердилась лише частково.