Психокорекція

1.ПОНЯТТЯ  ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не мають характеру захворювань.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку, гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками.

Види:

За  корекційним завданням:

- сімейна корекція;у

- ігрова корекція;

- нейропсихологическая корекція;

- корекція особистісного  зростання.

За  характером спрямованості:

- симптоматична корекція - вид психокорекції, що передбачає, як правило, короткочасне вплив  з метою зняття гострих симптомів  відхилень у розвитку, які заважають  перейти до корекції каузального  типу;

- каузальна  корекція - вид психокорекції, спрямований  на джерела і причини психічних  відхилень.

За  способом корекційних впливів:

- директивні види;

- недирективна види.

За  формою організації:

- загальна 

- приватна психокорекція

- спеціальна психокорекція 

 

2. ВИДИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ

Психокорекція – область професійної діяльності психолога, пов'язана з виправленням, корекцією різних недоліків в психіці і поведінці людини, що не мають характеру захворювань.

Види:

За  корекційним завданням:

- сімейна корекція;у

- ігрова корекція;

- нейропсихологическая корекція;

- корекція особистісного  зростання.

За  характером спрямованості:

- симптоматична корекція - вид психокорекції, що передбачає, як правило, короткочасне вплив  з метою зняття гострих симптомів  відхилень у розвитку, які заважають  перейти до корекції каузального  типу;

- каузальна  корекція - вид психокорекції, спрямований  на джерела і причини психічних  відхилень.

За  способом корекційних впливів:

- директивні види;

- недирективна види.

За  формою організації:

- загальна 

- приватна психокорекція

- спеціальна психокорекція 

 

 

 

 

3. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПСИХОК. РОБОТИ. МЕТА І ЗАДАЧІ ПСИХОР. ПРИНЦИПИ  СКЛАДАННЯ ПСИХОК. ПРОГРАМ. ВИДИ  КОРЕКЦІЙНИХ ПРОГРАМЮ

1. Принцип єдності діагностики і корекції – здійсненню корекційної роботи обов'язково повинен передувати етап комплексного діагностичного обстеження; крім того, реалізація корекційної діяльності психолога вимагає постійного контролю динаміки змін психіки клієнта.

2. Принцип нормативності розвитку. – визнання та врахування послідовності зміни вікових стадій онтогенетичного розвитку.

3. Принцип корекції "зверху вниз" – носить випереджаючий характер і будується як психологічна діяльність, націлена на своєчасне формування психологічних новоутворень.

4. Принцип корекції "знизу вверх – основними вважаються вправа і тренування вже наявних психологічних здібностей.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності – виходить з того, що через системність будови психіки, свідомості і діяльності особистості всі аспекти її розвитку взаємозв'язані і взаємообумовлені.

6. Діяльнісний принцип корекції. Корекційна дія завжди здійснюється в контексті тієї або іншої діяльності, будучи засобом, який орієнтує активність особистості.

Мета психокорекції: виправлення порушень психічного розвитку, гармонізація особистості, що формується, і профілактика нервово-психічних розладів, обумовлених внутрішніми і зовнішніми чинниками.

Психокорекція відрізняється  від психологічного розвитку тим, що психокорекція має справу з вже  сформованими якостями особистості  чи видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна задача розвитку полягає в тому, щоб при недостатньому при недостатньому розвитку сформувати в людини психологічні якості.

Складання Принципи побудови корекційних програм визначають стратегію, тактику їхньої розробки, тобто визначають цілі, задачі корекції, методи і засоби психологічного впливу. Складаючи різного роду корекційні програми, необхідно спиратися на принципи: - системності корекційних, профілактичних і розвивальних задач; - єдності діагностики і корекції; - пріоритетності корекції причинного типу; - діяльнісний принцип корекції; - урахування вікових, психологічних й індивідуальних особливостей дитини; - комплексності методів психологічного впливу; - активного залучення соціального оточення до участі в корекційній про­грамі; - опори на різні рівні організації психічних процесів; програмованого навчання; - зростання складності; - урахування обсягу і ступеня різноманітності матеріалу; - урахування емоційного забарвлення матеріалу.

Види психокорекційних програм : 1. Загальна модель корекції – це система умов оптимального вікового розвитку особистості вцілому. Вона пропонує розширення, поглиблення, уточнювання представлень людини про оточуючий світ, про людей, суспільні події 2. Типова модель корекції – організація практичних дій на різномантних засадах ; направлена на оволодіння різноманітними компонентами дій і поступове формування різноманітних дій. 3. Індивідуальна модель корекції – включає в себе визначення індивідуальних характеристик знань в нові види діяльності і сфери життя людини. психічного розвитку клієнта, його інтересів, типових проблем, виявл.провідних видів діяльності або проблем.

 

4.КОРЕКЦІЙНИЙ  ВПЛИВ В КЛАСИЧНОМУ ПСИХОАНАЛІЗІ

Цілі  корекції.

      Основною  ціллю корекції виступає допомога  клієнту в розумінні і усвідомленні  ним причин його поганого пристосування  до реальності і надання йому  допомоги у можливості адаптації  до неї.

      Корекційна  робота психоаналітика будується  на двох основних напрямках:

      1. Робота  з клієнтом над усвідомленням  неусвідомлюваного і прийняття  клієнтом адекватної і реалістичної  інтерпретації.

      2. Робота  з клієнтом по підсиленню його  „Его” для побудови більш  реалістичної поведінки.

      Основні вимоги до особистості психолога: невмішування, відстороненість, нейтралітет, особистісна закритість. Вміння і здібність витримати „перенос”, тонка спостережливість і здібність до адекватних інтерпретацій.

      Усвідомлення  власних проблем, реакцій і  їх можливого впливу на клієнта.  Обов’язковою умовою професійної  підготовки психоаналітика є  проходження тривалого курсу  психоаналізу.

      Вимоги і очікування від клієнта:

      1. прийняття  самої концепції психоаналізу;

      2. повна  відкритість і готовність до  тривалого періоду спільної роботи;

      3. клієнт  бере на себе зобов’язання  утримуватися від різких змін  в особистому житті протягом  курсу психоаналізу.

      Техніки.

      Психоаналіз  полягає в пошуку прихованих  джерел хвороби у просторі  несвідомого і психологічної  допомоги людині в усвідомленні  і переоцінці переживань, які  тривожать. 

      Класичний  психоаналіз включає в себе 5 базисних  технік:

      1. Метод  вільних асоціацій.

      2. Тлумачення (інтерпретація снобачень)

      3. Інтерпретація.

      4. Аналіз  супротиву.

      5. Аналіз  переносу.

 

5.СТРУКТУРА  ОСОБИСТОСТІ ФРЕЙД

Структура особистості за 3. Фрейдом - це єдність трьох елементів: самосвідомої частини психіки людини - "Воно,"Я" та "Над-Я", що складається  на рівні су­спільства та виконує  оцінну й моральну функцію. На думку 3. Фрейда, останній рівень психіки - "ідеалізований  батько", котрий диктує та нав'язує людині норми, правила поведінки, заборони, стереотипи, пояснює, що є добрим, а  що поганим. Структурний елемент  особистості, що становить дві третини  психіки людини, - це "Воно" ("Id", або "Підсвідоме") - джерело енергії, котре спрямоване на отримання задоволення. 3. Фрейд наголошував, що розвинута  особистість має навчитися переводити вимоги підсвідомої частини психіки  людини під контроль розумного, розсудливого "Я".

За 3. Фрейдом, структура особистості  складається із трьох компонентів, або рівнів: «Воно», «Я», «Над-Я».

«Воно» - несвідома частина  психіки людини, скупчення інстинктивних  потягів, або сексуальних, або агресивних, які спонукають до негайного задоволення  незалежно від ставлень суб'єкта до зовнішньої реальності.

«Я» відповідає свідомості. Це, як правило, самосвідомість людини, сприймання і оцінювання нею самою  власної особистості і поведінки. «Я» орієнтується на реальність.

«Над-Я» являє собою систему  моральних почуттів і вимог до поведінки, вчинків і рішень «Я»  суб'єкта. «Над -Я» керується ідеальними уявленнями - прийнятими у суспільстві  нормами моралі і цінностями.

Несвідомі потяги дуже часто  призводять до конфлікту між «Воно» і «Над-Я», який розв'язується за допомогою  «Я», тобто свідомості, яка, діючи  відповідно до принципів реальності і раціональності, прагне максимально  задовольнити потяги «Воно» і водночас не відступитися від моральних норм.

 

6.ОСНОВНІ  ФОРМИ ЗАХИСТУ. ПОНЯТТЯ ОПОРУ.

Опір проявляється в процесі аналізу. Воно включає всі ті сили пацієнта, які протидіють процедурам і процесам психоаналізу, тобто заважають вільному ассоциированию пацієнта, його спробам згадати, досягти і прийняти інсайт, які діють проти розумного Я пацієнта і його бажання змін. Опір може бути свідомим або несвідомим, може виражатися у вигляді емоцій, установок, ідей, імпульсів, думок, фантазій або дій.

Опір - операційне поняття; аналіз не створює тут нічого нового, аналітична ситуація стає ареною, на якій сили опору проявляють себе. Під час курсу аналізу сили опору використовують всі механізми, форми, способи, методи і констеляції захистів, які Я використовує у зовнішній життя пацієнта. Так само, як і захисні механізми, опір діють через Я; хоча їх джерела, згідно з Фрейдом, можуть виходити з будь-якої психічної структури - Воно, Я, зверху, але сприйняття небезпеки є функцією Я. В процесі аналізу форма і тип опору змінюється - присутній регресія і прогрес, поведінка пацієнта змінюється відповідно до точками фіксацій; взагалі всі захисні механізми Я можуть використовуватися в цілях опору. Для цілей опору використовуються і більш складні феномени - такі, як опору переносу, опору характеру, що покривають захисту.

 

7. МЕТА КОРЕКЦІЇ У ПСИХОАНАЛІЗІ. ОСНОВІНІ ТЕХНІКИ ПСИХОКОРЕКЦІЇ В ПСИХОАНАЛІЗІ.

У вітчизняній психології цілі корекційної роботи визначаються розумінням закономірностей психічного розвитку дитини як активного діяльнісного процесу, що реалізується у співпраці  з дорослим. На цій підставі виділяють  три основні напрямки та області  постановки корекційних цілей:

1. Оптимізація соціальної  ситуації розвитку.

2. Розвиток видів діяльності  дитини.

3. Формування віково-психологічних  новоутворень.

 При конкретизації  цілей корекції необхідно керуватися  наступними правилами:

1. Цілі корекції повинні  формулюватися в позитивній, а  не в негативній формі.

2. Цілі корекції повинні  бути реалістичними і співвіднесені  з тривалістю корекційної роботи  і можливостями перенесення клієнтом  нового позитивного досвіду і  засвоєних на корекційних заняттях  способів дій в реальну практику  життєвих відносин.

3. При постановці загальних  цілей корекції необхідно враховувати  далеку і найближчу перспективу  розвитку особистості і планувати  як конкретні показники особистісного  та інтелектуального розвитку  клієнта до закінчення корекційної  програми, так і можливості відображення  цих показників в особливостях  діяльності і спілкування клієнта  на наступних стадіях його  розвитку.

4. Потрібно пам'ятати,  що ефекти корекційної роботи  виявляються впродовж досить  тривалого часового інтервалу:  в процесі корекційної роботи; до моменту її завершення, і,  нарешті, приблизно через півроку  можна остаточно говорити про  закріплення чи про втрату  клієнтом позитивних ефектів  корекційної роботи.

Класичний психоаналіз  включає в себе п'ять базисних технік:

1. Метод вільних асоціацій. 

2. Тлумачення (інтерпретація)  сновидінь. 

3. Інтерпретація. 

4. Аналіз опору. 

5. Аналіз переносу.

 

8. ОСНОВНІ СТАДІЇ ПСИХОАНАЛІЗУ

Перша стадія - пошук хворобливого вогнища (його згадування). На цій стадії використовують методи асоціацій, спостереження за поведінкою людини, вивчення гумору, застережень, описок людини. Стадія закінчується виявленням цього вогнища.

 Друга стадія - розкриття вогнища збудження, його вербалізація. Людина вимовляється, розповідає психологу про свої переживання та їх джерелах. Стадія вважається закінченою після того, як людина все розповів і почав поступово заспокоюватися.

  Третя стадія - переоцінка значущості подій, прихованих в хворобливому вогнищі, так зване «переклеювання ярликів". Наприклад, з "ворога" в "неприємного людини", з "подруги" в "знайому" і т.д. На цій стадії особливе значення має уважне і дбайливе відношення психолога до клієнта, допомога клієнту в зміні його системи установок.

 Четверта стадія - емоційне забарвлення нової системи установок, головним чином позитивна, спокійна. Здійснюється поступовий перехід від любові до байдужості, від агресивності до байдужості.

  П'ята стадія - забування, ліквідація вогнища збудження. Найчастіше ця стадія проходить природним шляхом як продовження роботи з психологом на попередніх стадіях.

 

9. АНАЛІТИЧНА ІНДИВІДУАЛЬНА ПСИХОКОРЕКЦІЯ  АДЛЕРА

Суб'єктивне сприйняття дійсності. Згідно з концепцією А. Адлера, світ сприймається з позицій «системи відліку", тобто, по суті, виявляється  феноменологічна орієнтація. Адлер  не заперечував внешнеоб'ектівную обумовленість  поведінки людини, але вважав її менш значимою, ніж вплив на свідомість і підсвідомість цінностей, цілей, уявлень, системи самооцінок і висновків, якими керується людина у своєму реальному поведінці.